Ухвала суду № 48116428, 05.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

05 серпня 2015 року м. Київ К/800/35936/15

Суддя Вищого адміністративного суду України Смокович М.І., розглянувши касаційну скаргу Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2015 року у справі за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

в с т а н о в и в :

Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося до суду з позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго» (далі відповідач) про стягнення з відповідача адміністративно - господарських санкцій у сумі 1 696 142 гривень та пені у сумі 23 745 гривень 96 копійок.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій скаржник просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2015 року, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті – пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

З оскаржуваних судових рішень вбачається, що відповідач є працедавцем, який відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII (далі – Закон № 875-XI) зобов'язаний виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

У лютому 2015 року відповідач подав позивачу звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік форми № 10-ПІ, з якого вбачається, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві у 2014 році становила 2918 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства України встановлена інвалідність - 97 осіб.

На підставі даних звіту форми № 10-ПІ Київським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів зроблено висновок про незабезпечення відповідачем працевлаштування 20 інвалідів у 2014 році, оскільки на його підприємстві в силу вимог статті 19 Закону № 875-XII повинно бути створено 117 робочих місць, які призначені для забезпечення працевлаштування інвалідів, проте працює лише 97 осіб.

Враховуючи те, що відповідачем було виконано вимоги статті 18 Закону України № 875-XII щодо обов'язку створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, надання державній службі зайнятості і Фонду соціального захисту інвалідів інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів та звітності про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, суди прийшли до висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ та правовій позиції Верховного суду України (справа 21-81а13), такий висновок судів попередніх інстанцій відповідає обставинам справи та положенням статей 18-20 Закону України № 875-XII, згідно яких адміністративно - господарські санкції за незабезпечення працевлаштування інвалідів у кількості, що відповідає нормативу, не можуть застосовуватись до суб'єкта господарювання у разі, якщо такий суб'єкт вжив усіх передбачених законодавством заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях немає складу правопорушення.

Оскільки доводи скаржника не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв’язку із ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що суди попередній інстанцій неправильно застосували норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою.

За таких обставин у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись частинами 5, 6 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 травня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2015 року у справі за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя М.І. Смокович