Ухвала суду № 48116424, 30.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2015 року м. Київ К/9991/11391/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 по справі № 2а-4973/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролатінвест"

до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2011 року Товариством до суду заявлений позов до Державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.04.2011 № 0000001155, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 74 630,75 грн.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги Товариства задоволено частково, оскаржуване податкове повідомлення - рішення скасовано в частині зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 45 546,75 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судові рішення в частині задоволених позовних вимог обґрунтовано тим, що позивачем цілком правомірно сформовано податковий кредит з огляду на наявність у платника податку (позивача у справі) належним чином оформлених первинних документів та реальність здійснення господарських операцій.

Не погодившись із судовими рішеннями в частині задоволених вимог, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства відмовити у повному обсязі.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань правомірності дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ "Арка Компані" за січень та липень 2009 року, за підсумками якої складено акт від 24.03.2011 № 409/15-5-11/34270184. На підставі цього акта Державна податкова інспекція прийняла оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

У ході зазначеної перевірки встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 74 630,75,00 грн., в тому числі за січень 2009 року на 45 546,75 грн. та липень 2009 року на 29 084,00 грн.

Такі висновки фахівців контролюючого органу вмотивовано тим, що фактично господарські операції між позивачем та його контрагентом ТОВ "Арка Компані" не спричинили реального настання правових наслідків, оскільки за результатами перевірки вищезазначеного контрагента встановлено, що останній не має необхідних умов для здійснення господарських операцій (трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, виробничих активів, транспортних засобів), крім того, контрагент у судовому порядку визнаний банкрутом (15.09.2010), що, на думку контролюючого органу, свідчить про фактично проведені транзитні фінансові потоки, які спрямовані лише на отримання податкової вигоди та про порушення позивачем ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, а отже укладені договори між позивачем та ТОВ "Арка Компані" є нікчемними та не породжують правових наслідків, зокрема, і щодо формування податкового кредиту.

Визначивши характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, суд першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, в частині задоволення позовних вимог, виходив з того, що висновки податкового органу щодо фіктивності операцій, внаслідок чого формування позивачем податкового кредиту спрямоване на отримання лише податкової вигоди, є безпідставними, оскільки господарські операції, за наслідками яких позивачем було сформовано дані податкового обліку фактично відбулися, що підтверджено відповідними первинними документами. В свою чергу, податковим органом належними доказами факту вчинення платником податку податкового правопорушення не підтверджено.

Так, у п. 1.3 ст. 1 Закону №168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97-ВР платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону покупець має право відобразити сплачені суми податку у податковому кредиті за умови використання отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно з пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до пп. 7.4.4. п. 7.4. ст.7 Закону № 168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Отже, всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені саме для і в межах провадження господарської діяльності, а не з іншими цілями, та підтверджені відповідними первинними документами. Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

У ході розгляду справи судами було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судом на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, та іншим обставинам, що спростовують позицію державного податкового органу про недостовірність даних податкового обліку платника податків. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які є підставою для бухгалтерського обліку та податкового обліку, встановлено реальне виконання договору поставки селітри від 29.10.2008, укладеного з контрагентом, подальше використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями належно оформлених, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинних документів (договори, видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, платіжні документи, акти про використання мінеральних, органічних та бактеріальних добрив).

Крім того, перевезення та зберігання придбаного товару (селітри) також підтверджено первинними документами, що містяться в матеріалах справи, зокрема залізничними накладними, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, договором оренди складського приміщення, а певні недоліки в заповненні первинних документів, зокрема, у залізничних накладних (кількість товару, виправлення у даті перевезення), носять оціночний характер та не є підставою для висновку про позбавленні юридичної сили і доказовості зазначених первинних документів щодо придбання позивачем товару (селітри), оскільки в силу відсутності визначення поняття "податковий облік" в чинному законодавстві та з точки зору пп. 1.2.3 Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в банках України, в якому зазначено, що податковий облік ведеться з метою накопичення даних про валові доходи та валові витрати відповідно до законодавства України і використовується для складання податкової звітності, форма, правила, порядок і термін подання якої визначаються ДПАУ, та при цьому, як зазначено у цьому пункті Положення, зміни в податковому обліку не впливають на фінансовий облік, фінансовий (бухгалтерський) та податковий облік - це різні поняття. Відповідно, недотримання вимог, що пред'являються до оформлення первинного документа в бухгалтерському обліку, не може бути підставою для прийняття рішення про виключення суми зі складу податкового кредиту.

Доводи відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та його контрагентом ТОВ "Арка Компані", судами попередніх інстанцій правомірно не прийнято до уваги, оскільки відсутність достатнього матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, не має своїм наслідком нікчемність укладеного ним правочину чи слугувати доказом наявності у вказаного суб'єкта господарювання такої мети як порушення інтересів держави у сфері оподаткування.

Наявність чи відсутність певних обставин встановлюється на підставі будь-яких фактичних даних, що мають значення для справи, та які є доказами у розумінні ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України та відповідають висунутим процесуальним законом критеріям належності, допустимості та достовірності таких доказів, а тому, за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що є нікчемний, повинен передувати або вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Проте, всупереч вимогам ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем належних та допустимих доказів суду надано не було.

Крім того, як вбачається з матеріалів на момент проведення господарських операцій з позивачем його контрагент ТОВ "Арка Компані" був належним учасником цивільних та господарських правовідносин, оскільки банкрутом останнього визнано лише 15.09.2010.

Також, колегія суддів зазначає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Отже, платник податків належними та допустимими доказами, оцінка яких зроблена судами з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, спростував доводи податкового органу щодо вчинення ним податкового правопорушення.

З огляду на зазначене у суду відсутні правові підстави для висновку про законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 по справі № 2а-4973/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді М.І. Костенко

Н.Є. Маринчак