Ухвала суду № 48116368, 30.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" липня 2015 р. м. Київ К/9991/665/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,

при секретарі судового засідання Гончар Н.О., за участю представника позивача <…>, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасиплемсервіс" на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011 у справі № 2а-2370/2068/2011 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасиплемсервіс" до Державної податкової інспекції у Черкаському районі про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні позовних вимог Товариства скасувати податкове повідомлення - рішення від 28.09.2010 № 0000602301/0, - відмовлено повністю.

Не погодившись із судовими рішеннями, позивач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

У поданих запереченнях на скаргу відповідач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що оспорюване податкове повідомлення - рішення, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість (далі - ПДВ), було прийнято на підставі акту від 20.09.2010 про результати документальної невиїзної перевірки Товариства щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ПП "Інтерагро-Форум" за грудень 2009 року.

У ході вказаної перевірки державний податковий орган дійшов висновку, що позивач у порушення ст. 3, ст. 4, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011) занизив ПДВ з огляду на формування своїх даних податкового обліку по господарським операціям з придбання послуг на підставі договору підряду від 30.09.2009 № 1 із ПП "Інтерагро-Форум", які (операції), на думку податкового органу, не спричинили реального настання юридичних наслідків, є нікчемними.

Такі висновки державного податкового органу мотивовані розбіжністю задекларованих даних податкового кредиту позивачем та податкових зобов'язань з ПДВ його контрагентом, висновками акту від 30.06.2010 № 1477/23-2/35579534 про відсутність у ПП "Інтерагро-Форум" необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, наявністю порушеної кримінальної справи відносно реєстрації ПП "Інтерагро-Форум" на підставну особу.

У цій справі, відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених контролюючим органом під час проведення перевірки обставин, дійшли висновку про неможливість прийняття до уваги первинних документів, складених ПП "Інтерагро-Форум" за підписом особи <…>, яка у поясненнях, наданих у рамкам порушеної кримінальної справи, заперечує будь - яку участь у господарській діяльності ПП "Інтерагро-Форум". Також на обґрунтування своїх рішень суди послались на дефектність первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, зокрема суди зазначили, що податкова накладна має певні недоліку у її оформленні, а договір підряду від 30.09.2009 № 1 та акт виконаних робіт до вказаного договору мають розбіжність щодо виду отриманих позивачем послуг.

Проте такий висновок є передчасним з наступних підстав.

Згідно з приписами п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР будь-які витрати мають бути здійснюваними саме для і в межах провадження господарської діяльності та підтверджені відповідними первинними документами.

Водночас, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

У разі фактичного здійснення господарської операції недоліки в заповненні первинних документів не свідчать про їх неналежність та недопустимість як підстави для формування платником податків даних свого податкового обліку.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту судам належить з'ясовувати, зокрема: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання послуг, спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених відповідних даних.

Також чинне податкове законодавство на момент виникнення спірних правовідносин не ставить у залежність право платника податків на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податків до бюджету. Питання податкової дисципліни поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Також не є передумовою для визначення господарської компетенції господарюючого суб'єкта наявність або відсутність матеріально - технічної бази у контрагентів позивача.

Для з'ясування зазначених обставин судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами. При цьому згідно з ч. 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Таким чином, висновок суду про реальність господарської операції для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об'єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі усіх доказів в їх сукупності. Зокрема, відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції. Однак ця обставина може вказувати на те, що відповідна особа не мала можливості та належної кваліфікації для здійснення певних дій, а отже, і на їх можливу відсутність.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Суди попередніх інстанцій зазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки не дослідили обставин реальності здійснення господарських операцій з придбання позивачем послуг у контрагента, а обмежились виключно посиланням на доводи податкового органу та недоліки первинних документів.

Невстановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даного спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При вирішення спору судам також варто врахувати, що в разі надання податковим органом доказів, які підтверджують факт вчинення платником податку податкового правопорушення, саме на платника податків покладається обов'язок спростовувати обґрунтовані доводи податкового органу.

Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, за змістом процесуального закону платник податків повинен підтвердити належними та допустимим доказами свої заперечення проти наданих податковим органом доказів, що спростовують достовірність даних податкового обліку платника податків (зокрема, через недостовірність первинних документів).

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову платника податків щодо протиправності податкового повідомлення-рішення.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасиплемсервіс" задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19.05.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011 у справі № 2а-2370/2068/2011 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді М.І. Костенко

Н.Є. Маринчак