Ухвала суду № 48116155, 05.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2015 року м. Київ К/800/62120/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Кошіля В.В., Моторного О.А.,розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області

на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.11.2011 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 року

у справі № 2а-0770/575/11

за позовом Виноградівського міжрайонного управління водного господарства

до Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.11.2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 року, позов Виноградівського міжрайонного управління водного господарства задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000143500/0 від 28.01.2011 року.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.11.2011 року і ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 2.6 п. 2, пп. 4.2, пп. 4.3. п. 4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.01.2005 року за № 40/10320 (надалі - Положення № 637), в результаті чого позивачем несвоєчасно оприбутковано готівкові кошти в сумі 92860,58 грн. у касі підприємства та не оприбутковано готівкові кошти в сумі 137292,48 грн.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки від 30.12.2010 року № 130/23-0112/01033881 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000143500/0 від 28.01.2011 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1104865,25 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач здійснює свою діяльність відповідно до Положення про Виноградівське міжрайонне управління водного господарства, яке затверджене наказом Державного Комітету України по водному господарству від 22.07.2005 року за №206. Відповідно до зазначеного Положення позивачу надано право надавати платні послуги (зокрема, видобуток і реалізацію піску, гравію, щебеню) згідно Переліку платних послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1379 від 29.07.1999 року.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем внесено та оприбутковано у касі готівку у загальній сумі 230153,06 грн. за реалізацію піщано-гравійної суміші.

Із зазначеними висновками суд апеляційної інстанцій не погодився і зазначив, що лише грошові кошти за реалізацію 2674,50 куб. м. піщано-гравійної суміші у сумі 92860,00 грн. оприбутковані в касі підприємства. При цьому, оприбуткування вказаних коштів здійснено не в день їх надходження. Зазначене підтверджується таблицею співставлення дат оприбуткування коштів у квитанціях касових ордерів, а також не заперечувалось представниками позивача.

Відповідно до п. 1.2 Положення № 637, оприбуткуванням готівки є проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Абзацами 1, 2 , 5 п. 2.6 Положення № 637 визначено, що вся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно з п. 4.3 Положення № 637, записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про порушення позивачем п.2.6 Положення № 637.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що виявлені відповідачем порушення вчинені позивачем протягом червня-вересня 2009 року, а фінансова санкція за такі порушення застосована у січні 2011 року, тобто із порушенням встановленого ст. 250 Господарського кодексу України строку.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, щодо порушення відповідачем визначених ч. 1 ст. 250 Господарського кодексу України строків застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій.

Як вже зазначалось, перевіркою встановлено неоприбуткування позивачем в касі грошових коштів в сумі 137292,48 грн.

При цьому, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій, позивачем неоднаразово зазначалось, що ним фактично реалізовано протягом перевіряємого періоду 2674,50 куб. м. піщано-гравійної суміші. При цьому, для отримання 137292,48 грн. від здійсненої, на думку відповідача, реалізації продукції, позивачу необхідно було б видобути щонайменше 4000 куб. м. піщано-гравійної суміші, що, враховуючи технологічні можливості позивача і особливості місця видобування такої продукції, є об'єктивно неможливим.

Враховуючи те, що податковим органом не доведено факт реалізації відповідного об'єму продукції, сплати коштів, що зумовило б їх надходження до каси позивача, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо безпідставності доводів відповідача про неоприбуткування 137292,48 грн. у касі позивача.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність відповідачем правомірності винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області залишити без задоволення.

2. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.11.2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 року у справі № 2а-0770/575/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)В.В. Кошіль (підпис) О.А. Моторний