Ухвала суду № 48116137, 05.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2015 року м. Київ К/800/50225/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії судді:

Лосєва А.М.,

Кошіля В.В.,

Моторного О.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргуЛуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постановуВолинського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2010 рокута ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2013 рокуу справі№2а-2169/10/0370 (9104/31252/10)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Феміда-Інтер» доЛуцької об'єднаної державної податкової інспекції провизнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Феміда-Інтер» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Феміда-Інтер») звернулось до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції, правонаступником якої є Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі по тексту - відповідач, Луцька ОДПІ), в якому просило визнати протиправним і скасувати наказ від 30 липня 2010 року № 916 «Про проведення позапланової виїзної перевірки», а також визнати дії по проведенню перевірки протиправними.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2010 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 30 липня 2010 року № 916 «Про проведення позапланової виїзної перевірки». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2010 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, Луцькою ОДПІ листом від 08 липня 2010 року № 4448/8/23-305 повідомлено ДПА у Волинській області про ймовірність завищення ТОВ «Феміда-Інтер» сум бюджетного відшкодування за вересень 2008 року на 412185 грн., за жовтень 2008 року на 932624 грн. та за листопад 2008 року на 148380 грн.

ДПА у Волинській області розпорядженням від 23 липня 2010 року № 120-р «Про проведення службового розслідування» створено комісію по проведенню службового розслідування щодо встановлення можливих порушень та недоліків, причин та умов, що їм сприяли, усунення розбіжностей вчинених при виконанні службових обов'язків головним державним податковим ревізором - інспектором відділу ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Луцької ОДПІ Королюк Н.О., яка на час проведення позапланової перевірки ТОВ «Феміда-Інтер» та складання акту від 06 лютого 2009 року №21/23/20136463 року перебувала на посаді головного державного податкового ревізора - інспектора відділу контролю за відшкодуванням податку на додану вартість управління податкового контролю юридичних осіб ДПА у Волинській області, та зобов'язано Луцьку ОДПІ під час проведення службового розслідування провести позапланову виїзну перевірку ТОВ «Феміда-Інтер».

30 липня 2010 року Луцькою ОДПІ на підставі пункту 8 частини 6 статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року № 590-ХІІ прийнято наказ № 916 «Про проведення позапланової виїзної перевірки» стосовно ТОВ «Феміда-Інтер» з питань встановлення правомірності декларування заявлених сум до бюджетного відшкодування за вересень, жовтень та листопад 2008 року.

Постановляючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, що наказ Луцької ОДПІ від 30 липня 2010 року № 916 «Про проведення позапланової виїзної перевірки» стосовно ТОВ «Феміда-Інтер» з питань встановлення правомірності декларування заявлених сум до бюджетного відшкодування за вересень, жовтень та листопад 2008 року, винесений з порушенням пункту 8 частини 6 статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», оскільки за змістом даної норми сам по собі факт призначення та початку службового розслідування відносно працівників відповідача не є достатньою підставою для проведення позапланової виїзної перевірки. Даний факт є лише обов'язковою умовою при наявності певних обставин, визначених в пункті 8 частини 6 статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Переглянувши рішення суду першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Нормативно-правовим актом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності на момент виникнення спірних правовідносин був Закон України «Про державну податкову службу» від 04 грудня 1991 року №590-ХІІ з наступними змінами та доповненнями у відповідній редакції (далі по тексту - Закон України №590-ХІІ).

Права органів державної податкової служби закріплені у статті 11 названого Закону.

До таких, зокрема, віднесено здійснення документальних невиїзних перевірок (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) врегульовані положеннями статті 111 Закону України №590-ХІІ.

В частині 6 згаданої статті закріплено, що позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки;

5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства;

7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків;

8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу;

9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Наведений перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Саме посилаючись на пункт 8 частини 6 статті 111 Закону України №590-ХІІ відповідач наполягає на правомірності оскаржуваного позивачем наказу.

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності всіх умов, закріплених у пункті 8 частини 6 статті 111 Закону України №590-ХІІ для проведення позапланової перевірки.

Викладене також не спростовується доводами касаційної скарги.

Додаткового колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що проведення позапланової виїзної перевірки на підставі пункту 8 частини 6 статті 111 Закону України №590-ХІІ може бути ініційоване вищестоящим органом державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби, який склав акт перевірки.

Однак як зазначає податковий орган у касаційній скарзі та вбачається із матеріалів справи, підставою для видання оскаржуваного наказу про проведення перевірки позивача стала необхідність перевірити висновки акта перевірки саме вищестоящого органу - ДПА у Волинській області, що до повноважень відповідача не віднесено.

Викладеного не спростовує навіть та обставина, що на момент видання відповідачем спірного наказу, посадова особа, яка проводила попередню перевірку позивача і працювала в ДПА у Волинській області, вже працювала у відповідача.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно з частиною 3 статті 2201 Кодексу адміністратвиного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області залишити без задоволення.

2. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року у справі №2а-2169/10/0370 (9104/31252/10) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.М. Лосєв

Судді: В.В. Кошіль

О.А. Моторний