Ухвала суду № 48116060, 29.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2015 року м. Київ К/800/22721/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Сірош М.В.

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" (далі - Компанія)

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2013

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014

у справі № 815/6322/13-а

за позовом Компанії

до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - Інспекція)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У червні 2006 року Компанія звернулася до господарського суду Одеської області з позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.06.2005 № 0000282334/0, від 13.09.2005 № 00000282334/1 та від 30.11.2005 № 0000282334/2.

Справа розглядалася судами неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.08.2013 ухвалені у справі судові акти скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з метою перевірки реальності виконання операцій з поставки позивачеві юридичних послуг у рамках взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Інвесткомсервіс» (далі - ТОВ «Інвесткомсервіс»).

За наслідками нового розгляду справи постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014, у позові відмовлено. У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з відсутності належних доказів на підтвердження фактичного надання юридичних послуг позивачеві задекларованим контрагентом. Також суди зазначили про відсутність ділової мети у операціях з придбання цих послуг з огляду на наявність у штаті Компанії необхідної кількості юристів.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Компанії, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та задовольнити позов. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що судами не надано належної правової оцінки поданим доказам (зокрема, матеріалам господарської справи № 19/13-03-109, допомогу в які надавало ТОВ «Інвесткомсервіс») на підтвердження реальності спірних господарських операцій.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну перевірку правильності обчислення Компанією та правомірності заявленого нею до відшкодування з бюджету ПДВ за березень 2004 року, оформлену актом від 06.06.2005 № 4948/23-3412/01125614/23/139.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.06.2005 № 0000282334/0, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 833 333 грн. на підставі висновку про неправомірне включення платником до розрахунку бюджетного відшкодування сум ПДВ у ціні юридичних послуг, придбаних у ТОВ «Інвесткомсервіс» за договором про виконання робіт та надання юридичних послуг від 27.02.2003 № ЮД-94.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.08.2013 з даної справи касаційним судом було викладено правову позицію, згідно з якою за правами підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» умовами формування податкового кредиту з ПДВ, який у подальшому бере участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування, є реальне виконання господарської операції та наявність у платника первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі її виконання.

Для аналізу сформованих платником даних податкового обліку реальність операції визначається не лише фактичною наявністю та рухом товарів (робіт, послуг), але й реальністю виконання поставки саме задекларованим контрагентом, тобто наявністю прямого зв'язку з конкретним постачальником; наведене зумовлює обов'язок платника належним чином довести реальне виконання господарської операції саме заявленим контрагентом.

Керуючись наведеними правилами оподаткування при оцінці господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інвесткомсервіс», суди обох попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведеність платником факту надання юридичних послуг названим контрагентом.

При цьому суди зазначили, що умовою оплати розглядуваних послуг Компанією за названим договором є одержання нею результату у вигляді вирішення на її користь справи № 19/13-03-109 в господарському суді. Дослідивши матеріали господарської справи № 19/13-03/109, суди встановили, що представництво інтересів компанії у цій справі здійснювалося ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі довіреностей; докази наявності трудових правовідносин названих виконавців послуг з ТОВ «Інвесткомсервіс» у матеріалах справи відсутні. Будь-яких інших фактичних даних на підтвердження економічної участі ТОВ «Інвесткомсервіс» у виконанні розглядуваних операцій з поставки позивачеві юридичних послуг на загальну суму 5 000 000 грн. позивачем не подано.

Крім того, судами встановлено, що на час виконання спірних операцій у штаті Компанії працювали співробітники (спеціалісти юридичної служби у кількості п'яти осіб), функції яких співпадають з видом придбаних послуг. У ході розгляду справи платником не наведено жодних аргументів на підтвердження існування виробничої необхідності у придбанні спірних послуг у сторонньої особи (у ТОВ «Інвесткомсервіс»), як-от - відсутність у штатних працівників необхідного досвіду, спеціальних знань, недостатність кількості працівників для вирішення поточних питань у розумні строки тощо.

З урахуванням викладеного суди дійшли цілком обґрунтованого висновку про недоведеність платником реальності виконання спірних операцій заявленим постачальником та на підставі цього правомірно відмовили у задоволенні даного позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують наведених висновків судів, а фактично свідчать про незгоду скаржника з установленими судами обставинами та з наданою ними юридичною оцінкою доказам. Втім перевстановлення фактичних обставин спору та переоцінка доказів перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції, що виключає можливість скасування ухвалених у справі судових рішень з таких підстав.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваних судових актів зі спору не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.10.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014 у справі № 815/6322/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:Н.Є. Маринчак М.В. Сірош