Ухвала суду № 48115996, 21.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2015 року м. Київ К/800/40729/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі: Ігнатенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року

по справі №2а/0470/17322/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дара-Сервіс» (надалі - ТОВ «Дара-Сервіс»)

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області (надалі - ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська)

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 08.12.2011р. №0001072304/0.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2012р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013р. та залишення в силі постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2015р.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ «Дара-Сервіс» зазначає, що рішення суду другої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом апеляційної інстанції надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, на підставі постанови заступника начальника відділу СУ ГУМВС України у Дніпропетровській області про призначення документальної перевірки від 23.09.2010р. згідно ст.130 КПК України та службового посвідчення серія УДН №019936, виданого 05.09.2006р. службовими особами податкового органу проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Дара-Сервіс» з питань придбання та продажу піску за період з 01.11.2009р. по 01.10.2010р. та дотримання вимог податкового законодавства при його реалізації, за результатами якої складено акт від 02.12.2010р. №9149/234/21861893.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем вимог: ч. 1 ст.203, ст.215, ст..216, ст.228, ст.654, ст.655, ст.656, ст.662 ЦК України у частині недодержання в момент вчинення правочину, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Дара-Сервіс» та постачальником ТОВ «Компанія ВАН»; п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вищезазначеного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення 08.12.2011р. №0001072304/0, згідно з яким позивачу визначено зобов'язання з податку на додану вартість із врахуванням штрафних (фінансових) санкцій.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом правомірно визначено суб'єкту господарювання зобов'язання, що виникли із порушень, допущених останнім в ході здійснення господарської діяльності.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

Як визначено у п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Для підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Виходячи з наведених правових норм, можливо зробити висновок, що вони дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів/робіт/послуг та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що між ТОВ «Дара-Сервіс» (дистриб'ютор) та ТОВ «Компанія ВАН» (виробник) укладено дистриб'юторський договір від 15.12.2009р. № 103. Предметом даного договору є підтримка і збільшення об'ємів продажу сипучих будівельних матеріалів (пісок, щебінь, відсів, гравій та ін.) і супутніх робіт та послуг.

Позивачем до складу податкового кредиту було включено суми з податку на додану вартість у зв'язку з придбанням продукції у ТОВ «Компанія ВАН».

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що на момент проведення перевірки підприємство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують реальність господарської операції. Використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності також не спростовано відповідачем і підтверджено матеріалами справи.

Податковим органом, в свою чергу, не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Доказів, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача статусу платника податку на додану вартість на момент здійснення господарських операцій, відповідачем не було надано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що господарській операції між позивачем та його контрагентом здійснені відповідно до умов чинного законодавства, реальність яких підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи.

Судом апеляційної інстанції правомірно відхилено твердження податкового органу про відсутність у ТОВ «Компанія ВАН» об'єктивної можливості для виконання спірних операцій, оскільки податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів, робіт, послуг постачальником. Також діючим законодавством не передбачено обов'язку замовника перевіряти у постачальника місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів та іншого майна, економічно необхідного для здійснення господарської операції.

Поряд з цим, слід також зазначити, що чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами тощо. При невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник.

Судом апеляційної інстанції цілком вірно та обґрунтовано не взято до уваги доводи податкового органу про нікчемність укладених правочинів, оскільки останнім не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним.

Крім того, матеріали справи не містять обвинувального вироку відносно посадових осіб позивача або його контрагента.

Отже, оцінюючі зібрані по справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог та визнання протиправними й скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська від 08.12.2011р. №0001072304/0.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун