Ухвала суду № 48115964, 05.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2015 року м. Київ К/800/44995/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Кошіля В.В., Моторного О.А.,розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 року

у справі № 826/980/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектроімпорт»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2013 року у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектроімпорт» відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектроімпорт» задоволено, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2013 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби № 0000662205 від 16.01.2013 року.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.03.2013 року.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

У зв'язку із неподанням клопотань особами, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну виїзну позапланову перевірку позивача з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинах із ТОВ "Грін майстер" за період з 01 по 30 червня 2011 року та з 01 по 31 серпня 2011 року, з ТОВ "Агростройперспектива" за період з 01 по 30 червня 2011 року та з 01 серпня по 30 вересня 2011 року, з ТОВ "Іст енд траст" за період із 01 по 30 червня 2011 року та із 01 по 31 серпня 2011 року, з ТОВ "Перша технологічна компанія-СТГ" за період із 01 по 31 серпня 2011 року, з ТОВ "Жакард лайнен аутфітс. Хоум текстайл" за період з 01 по 31 серпня 2011 року, з ТОВ "Тандем 2009" за період із 01 по 31 серпня 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1293979,45 грн.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки від 27.12.2012 року № 1255/22-05/33786077 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000662205 від 16.01.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість в розмірі 1293979,00 грн. за основним платежем та в розмірі 201623,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в перевіряємому періоді позивач здійснював господарські відносини з: ТОВ "Іст енд траст" на підставі договору № 040403 від 04.03.2011 року; ТОВ "Грін майстер" на підставі договору № 25/04 від 25.04.2011 року; ТОВ "Перша технологічна компанія-СТГ" на підставі договору № 04/05 від 04.05.2011 року; ТОВ "Агростройперспектива" на підставі договору № 050401 від 04.05.2011 року; ТОВ "Жакард лайнен аутфітс. Хоум текстайл" на підставі договору № 03/07 від 03.07.2011 року; ТОВ "Тандем 2009" на підставі договору № 08/08 від 08.08.2011 року. На підтвердження виконання умов за вказаними правочинами позивачем надано: податкові накладні, видаткові накладні, докази оплати, виписки з банківського рахунку позивача, договори на перевезення придбаного товару, відповідні акти наданих послуг (виконаних робіт), договори оренди офісних та складських приміщень. Подальше використання у господарській діяльності придбаного у контрагентів товару підтверджується наданими позивачем договорами поставки, видатковими накладними, банківськими виписками.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абазом першим та другим пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011 у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

В касаційній скарзі податковий орган посилається на відсутність документів на підтвердження транспортування придбаного позивачем у контрагентів товару, а тому, на думку податкового органу, укладені правочини є безтоварними. Із зазначеними висновками відповідача погодився і суд першої інстанції.

Проте, зазначені доводи скаржника колегія суддів до уваги не бере, оскільки, як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, транспортування придбаного товару здійснювалось на підставі укладених позивачем договорів на перевезення товару, які належним чином досліджено судом апеляційної інстанції. При цьому, на підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано відповідні первинні документи.

Фактичне виконання господарських зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними документами, укладені правочини відповідають економічному змісту та діловій меті, отримані блага використані позивачем у власній господарській діяльності, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі його активів.

Зазначене повністю спростовує доводи відповідача, що здійснені між позивачем і контрагентами господарські операції не мали реального характеру, а використовувались виключно для зменшення податкових зобов'язань позивача.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про недоведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про неправомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 року у справі № 826/980/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)В.В. Кошіль (підпис) О.А. Моторний