Рішення № 48112951, 29.07.2015, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/2976/14-ц

Провадження № 2/444/96/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2015 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Зеліско Р. Й.,

при секретарі Козакевич Р.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши в судовому засіданні в м. Жовкві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення вартості будівництва та капітального ремонту

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом про стягнення вартості будівництва та капітального ремонту, які підтримав в судовому засіданні її представник ОСОБА_1, мотивуючи позовні вимоги тим, що ОСОБА_4 проживає в АДРЕСА_1 з 1973 року, куди поселилася як дружина ОСОБА_5, який доводився рідним братом ОСОБА_6, на ім.»я якої було оформлено право власності на будинок. За згодою попередніх власників ОСОБА_7 та ОСОБА_6 позивач проживала в зазначеному будинку і здійснила значний обсяг будівельних робіт з використанням великої кількості будівельних матеріалів, зокрема нею побудовано із залученням третіх осіб, виключно за власні кошти гараж, літню кухню, стайню, металеву огорожу навколо саду, городу, металевий паркан навколо будинку, також проведено капітальний ремонт даху над стайнею з повною заміною несучих конструкцій та влаштуванням покрівлі з шиферу, облаштовано криницю на подвір»ї, проведено підключення будинку до систем газо та електропостачання, споруджено пічки та багато інших робіт, які зазначено в акті обстеження будинку. Про те, що вона проводила такі роботи можуть ствердити свідки. З 2004 року власником зазначеного будинку є ОСОБА_2, а також в тому числі і всіх господарських будівель, які будувала, добудовувала, ремонтувала за власні кошти позивач. Новий власник - ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про виселення ОСОБА_4 з будинку. Так як позивач проводила значну кількість будівельних робіт, то запропонувала ОСОБА_2 сплатити їй 150000, 00 грн., однак така відмовилась від даної пропозиції. Враховуючи, що з часу вселення в будинок в 1973 році ОСОБА_4 затратила значні кошти, то вважає, що ОСОБА_2 повинна їй повернути вартість проведених робіт.

В судовому засіданні представником позивача збільшено позовні вимоги ОСОБА_4, а саме просить стягнути з ОСОБА_2 в її користь 307102,00 грн., оскільки саме така ринкова вартість побудованих, добудованих, споруджених ОСОБА_4 споруд за її кошти визначена висновком судово-будівельної експертизи.

Відповідач по справі ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила та пояснила, що відповідно до договору дарування від 31.08.2004 року, вона є власником будинку в АДРЕСА_1. Даний будинок їй подарувала тітка - ОСОБА_6. Зазначений будинок тітка успадкувала після смерті своєї сестри - ОСОБА_7 за заповітом в 2001 році. Уклавши договір дарування ОСОБА_6 проживала в будинку до дня смерті. В договорі дарування зазначено її дошлюбне прізвище «ОСОБА_6», яке вона змінила в подальшому на "ОСОБА_6». Отримавши в дарунок будинок, вона зареєструвала право власності на такий в реєстраційному органі вже після смерті тітки у 2008 році. Однак, після смерті тітки, вона не може користуватися будинком, оскільки в такому проживає відповідачка, яка поселилася в будинок самовільно, скориставшись немічним станом тітки ще при її житті і не бажає добровільно звільнити будинок, всіляко перешкоджає їй в користуванні власністю, не допускає до господарства взагалі, погрожує. В зв»язку з таким вона вимушена була звернутися до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні власністю і виселення позивача - ОСОБА_4 з будинку. Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 03.06.2015 року вирішено виселити ОСОБА_4 з будинку. Після цього, як судом було призначено судово-будівельну експертизу, то вона була разом з експертом у будинку, та бачила, що в господарстві нічого не змінилося, жодних покращень будівель не проведено, все як було за життя тітки так і залишилося. Позивачка безпідставно вимагає кошти за будівництво, добудови, прибудови яких не проводила. Господарство було огорожено також при житті тітки ОСОБА_7, а саме, подвір»я було вкрите асфальтним покриттям, який в даний час зруйновано та поросло травою. Пивниця та криниця в господарстві були ще в час, коли там знаходився старий будинок, який було надано як переселенцям. Просить відмовити в позові ОСОБА_4 в повному обсязі.

Аналогічно пояснила в судовому засіданні представник відповідачки по справі, яка просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 за безпідставністю, мотивуючи таке тим, що забудовником будинку в АДРЕСА_1 була ОСОБА_7, на її ж ім"я було видано свідоцтво про забудову садиби ще у 1960-ті роки. Збереглися і значна кількість квитанцій про те, що нею були придбані будівельні матеріали на будівництво, проводилися роботи по дренажу, куплялися труби на огорожу, місток. Вона ж була, після побудови будинку, власником такого, а після її смерті у 1999 році за заповітом право власності набула ОСОБА_6, її сестра, яка брала безпосередню участь в будівництві. Зазначила, що позивачкою не подано суду жодних доказів щодо проведення нею жодних побудов, добудов, не доведено, які саме нею роботи проводилися, в який час, скільки коштів нею витрачено на такі роботи. Крім того, позивачка проживає в будинку без жодних на це правових підстав. Будучи виселеною з будинку в 2003 році за рішенням Жовківського районного суду, остання поселилася в будинок, користуючись похилим віком на той час власниці будинку - ОСОБА_6 З того часу їй відомо, що в неї відсутнє будь- яке право на будинок. Позивачка значиться зареєстрованою в селі В.Передримихи лише з 1996 року, оскільки на той час вона була власником будинку батьків, а не 1973 року, як вона твердить. При житті попередніх власників ОСОБА_4 не вимагала від них відшкодування витрат. Вважає, що на даний час і за пропуском строку не має права на таку вимогу. Зазначила, що проведеною по справі судово-будівельною експертизою визначено лише ринкову ціну тих об»єктів, про які просила позивачка, а тому зазначення вартості таких не є доказом витрат позивачки. Окрім цього, зазначила, що при вчиненні договору дарування в 2004 році, було проведено технічне обстеження будинку, в технічному паспорті зазначено всі об»єкти в господарстві. З того часу нічого не покращено, не збудовано, не прибудовано в господарстві. В договорі дарування зазначено, які саме будівлі значилися в господарстві на той час. Жодного гаражу в господарстві немає, а є одна зблокована будівля сараю, літньої кухні і сараю, яка лише у висновку судово-будівельного експерта значиться як «гараж», але площа таких не відрізняється від площі, яка зазначена в технічному паспорті в 2004 році та в 2008 році. Просить відмовити в позові.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що він проживає в с.Великі Передримихи і помятає, що ОСОБА_4 просила його батька перевозити з старої хати на нову будову речі. Також пригадує, що вона проводила газ в будинку. Він сам малював дах на будинку і ОСОБА_4 йому за це платила.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_4 доводиться йому родичкою, а саме, троюрідною сестрою. Зазначив, що вона проводила певні роботи біля будинку ще із своїм чоловіком ОСОБА_5, а саме, копала ями, допомагала класти асфальт, пічки, проводила газ. Коли саме це було не пам»ятає.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що він з 1963 року народження проживає по сусідству з будинком ОСОБА_4. Коли будували будинок, він ще був малий. Однак, пізніше він також допомагав у даному господарстві, а саме, робив 2 вікна, ремонтував двері в стайні, в сарайчику міняв крокву і розраховувалася з ним за це ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що він проживає в с. В.Передримихи, Жодних послуг ОСОБА_4 він не надавав, але інші надавали. Пригадує, що в господарстві, коли будували будинок, працювала і позивачка - ОСОБА_4, а саме, бачив що вона допомагала копати фундамент, а хто за все це платив він не знає.

Заслухавши пояснення сторін, їхніх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності всі докази суд, вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 слід відмовити з наступних підстав.

Так, із копії свідоцтва про забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР (а.с. 52) вбачається, що забудовником садиби в с. В. Передримихи є ОСОБА_7.

З копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого 10.08.2001 року Жовківською державною нотаріальною конторою вбачається, що ОСОБА_6 успадкувала після смерті ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, житловий будинок в с. В.Передримихи, Жовківського району. В свідоцтві зазначено, що спадкове майно складається з 3-х кімнат житловою площею 65.2 кв.м, підсобного приміщення, кладової, коридору, веранди, при будинку є літня кухня, сарай, що належали померлій на підстаі свідоцтва про право власності виданого виконкомом Підліснянської сільської ради 31.01.1991 року та зареєстрованого в Червоноградському бюро техінвентаризації 31.01.1991 року за № 23.

З копії договору дарування укладеного 31.08.2004 року та посвідченого Жовківською державною нотаріальною конторою (а.с. 161) вбачається, що ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_12 житловий будинок в АДРЕСА_1, який складається з 3-х кімнат житловою площею 65.2 кв.м, коридору, кладової, підсобного приміщення, веранди загальною площею 96.8 кв.м При будинку є літня кухня- сарай, сарай, споруди.

З копії технічного паспорта виготовленого Червоноградським МБТІ в 2004 році (а.с. 155-158) вбачається, що житловий будинок з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 зведено в 1962 році. При будинку є літня кухня, загальна площа якої 72.0 кв.м, сарай 27.0 кв.м, огорожа, хвіртка, ворота, колодязь.

З копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 29.09.2008 року вбачається, що на ім"я ОСОБА_12 зареєстровано житловий будинок в АДРЕСА_1 (а.с. 6).

Про те, що ОСОБА_2 змінила прізвище на дошлюбне «ОСОБА_2» стверджено свідоцтвом про розірвання шлюбу НОМЕР_1 ( акт. запис № 64).

З копії технічного паспорта виготовленого Червоноградським МБТІ у 2008 році (а.с.105-108)вбачається, що житловий будинок з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 зведено в 1962 році. При будинку є госпбудівлі з літньою кухнею загальна площа яких 72.0 кв.м, сарай 27.0 кв.м, огорожа, колодязь.

З копії рішення по цивільній справі № 2-164/03 Жовківського районного суду від 20.03.2003 року вбачається, що за позовом ОСОБА_6 (попереднього власника будинку) ОСОБА_4 виселена з будинку АДРЕСА_1 та її зобов»язано не чинити перешкод ОСОБА_6 у користуванні цим будинком.

Про те, що рішення суду від 20.03.2003 року виконано і ОСОБА_4 виселена з спірного будинку стверджено відміткою судового виконавця про виконання рішення у виконавчому листі від 19.05.2003 року (а.с. 45).

З довідки № 1399 від 25.12.2014 року виданої виконкомом Зіболківської сільської ради вбачається, що ОСОБА_4 станом на 01.01.1996 р. була головою колгоспного двору в АДРЕСА_2. На даний час господарство закрито і гр. ОСОБА_4 проживає без реєстрації в господарстві по АДРЕСА_1.

З довідки № 1130 від 29.10.2014 року виданої виконкомом Зіболківської сільської ради ОСОБА_4 вбачається, що господарство, яке знаходилось в АДРЕСА_2 що належало гр. ОСОБА_4 закрито (будинку немає, знесений), а земельну ділянку площею 0,10 га вживає гр. ОСОБА_13.

З довідки № 692 від 04.07.2014 року виданої виконкомом Зіболківської сільської ради вбачається, що ОСОБА_4 дійсно проживає в АДРЕСА_1 без реєстрації з 1973 року.

З рішення Жовківського районного суду по цивільній справі № 444/2265/14-ц від 03.06.2015 року вбачається, що таким задоволено позов ОСОБА_2 і виселено ОСОБА_4 з будинку в АДРЕСА_1. Зобов»язано ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_2 у користуванні власністю, а саме будинковолодінням в АДРЕСА_1 Жовківського району Львівської області. Рішення не вступило в законну силу.

Так, з висновку № 188/15 судової інженерно-технічної експертизи від 15.06.2015 року вбачається, що така призначена за клопотанням представника позивачки ОСОБА_4 та якою визначено ринкову вартість господарських будівель, споруд, зокрема гаражу, літньої кухні, стайні, сараю(шопи), пивниці, металевої огорожі, паркану, криниці, пічок, воріт, моста для вїзду в господарство, вхідних дверей до гаражу, літньої кухні, стайні, сходів до будинку, підлоги в будинку, асфальтного покриття, бетонної канави, відмостки навколо будинку та вартість матеріалів, робіт проведених у будинковолодінні, капремонту даху, вхідних та міжкімнатних дверей, заміни 2-х вікон, робіт по газопостачанню та електропостачанню. Ринкова вартість таких визначено 307102.0 грн.

В описовій частині висновку експерта (табл.. № 7) визначено коефіцієнт фізичного зносу будівель, споруд, конструкцій який, зокрема, літньої кухні, гаражу - 0.60, стайні 0.55 що відповідає 40, та 35 відсоткам зносу, заміна 2-х вікон та дверей, підлоги в будинку 0.57, що становить 43 відсотки зносу. Значний відсоток зносу становлять і інші споруди в господарстві, що свідчить про давність зведення (встановлення) таких.

Судом в судовому засіданні оглянуто долучені до справи квитанції про придбання будівельних матеріалів з яких вбачається, що такі виписано на ім»я забудовника ОСОБА_7.

На думку суду не може бути підставою для прийняття як доказу про добудови, прибудови, спорудження об»єктів за власні кошти ОСОБА_4 в господарстві в АДРЕСА_1, складений комісією акт обстеження в склад якої включено і осіб, які допитані в судовому засіданні як свідки. Оскільки в такому описано всі об»єкти , які знаходяться на земельній ділянці, що відповідає опису об»єктів зазначених в техпаспорті та зазначено, що все зведено за кошти ОСОБА_4, але таке нічим документально не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

Не заслуговують на увагу суду, як доказ і пояснення свідків щодо обставин про те, що їм відомо про участь ОСОБА_4 в замовленні, проведенні, оплаті нею деяких будівельних робіт, оскільки жодний свідок не назвав час проведення таких робіт, про таку участь ОСОБА_4, а в проведенні будівельних робіт в господарстві їм відомо зі слів її самої, або ж зі слів батьків, а свідок ОСОБА_9 1955 року народження є близькою родичкою позивачки і в час побудови будинку була ще малолітньою.

Таким чином ,суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 слід відмовити за безпідставністю та недоведеністю позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст. 10, ч.2 ст. 59, ч.1,4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими та належними доказами ті обставини на які вона посилається, як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до вимог ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України, на які посилається позивач у позовній заяві як на правову підставу заявленого позову, а саме, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов"язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов"язана повернути майно і тоді, коли підстава,на якій воно було набуте, згодом відпала. Набувач зобов"язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Суд вважає, що в даному випадку саме відповідач ОСОБА_2 є потерпілою особою, а позивач ОСОБА_4 є особою, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої на це правової підстави.

Крім того, відповідач та її представник в судовому засіданні просили застосувати строки позовної давності.

Згідно вимог ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлена тривалістю в три роки.

У 2004 році (з часу укладення договору дарування) позивачу було відомо про обставини справи, які нею оспорюються.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивачем подано до Жовківського районного суду Львівської області позовну заяву 03.12. 2014 року, що підтверджується відміткою Жовківського районного суду одержано 03.12. 2014 року за вхідним № 12774.

Позивачем у позовній заяві не наведено жодних причин поважності пропущення ним строку позовної давності.

Згідно ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач та її представник в судовому засіданні просять суд застосувати строки позовної давності.

Однак, зважаючи на те, що позовні вимоги позивача суд вважає безпідставними, а тому суд приходить до висновку, що саме з тих підстав необхідно відмовити у позові.

Відповідно до ст.. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,поданим відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,які беруть участь у справі.

Однак допустимих та належних доказів обставин позивачкою суду не надано, обставини, якими обґрунтовувалися вимоги не мали місця. Інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи відсутні.

Таким чином, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 209, 212 - 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

У позовних вимогах ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_2 на її користь вартість витрат в сумі 307102 (триста сім тисяч сто дві грн. ) грн. 00 коп., понесених ОСОБА_4 на будівництво, прибудову, добудову, капітальнийй ремонт будинку № 1 та інших будівель і споруд цього будинковолодіння по АДРЕСА_1 - відмовити.

У позовних вимогах ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_2 на її користь 3654,00 грн. судового збору сплаченого при подачі позовної заяви, 121,80 грн. судового збору сплаченого за подання заяви про забезпечення позову та вартість судової інженерно-технічної експертизи № 188/15 у розмірі 6290 (шість тисяч двісті дев"яносто) грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією № 10 від 07.03.2015 року філії ЛОУ № 10013 АТ "Ощадбанк" - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Зеліско Р. Й.