Рішення № 48112681, 04.08.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження №22ц/778/2587/15 Головуючий у 1 інстанції:Мінасов В.В.

Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Кримської О.М.

суддів: Подліянової Г.С.

Дашковської А.В.

при секретарі: Мельник З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Придніпровська залізниця» на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Придніпровська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ДП «Придніпровська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі.

В позові зазначає, що з 02.07.1987 по 13.06.2012 років він працював в ДП «Придніпровська залізниця» і був звільнений на підставі ст..36 п..5 КЗпП України.

При звільненні йому була нарахована та виплачена компенсація загального часу відпочинку за туру у сумі 61897,49 грн. Вважає, що невикористані дні домашнього відпочинку повинні бути оплачені в подвійному розмірі, тому просить стягнути з відповідача компенсації за 389 діб у сумі 61897,49 грн. та 3000 грн. моральної шкоди.

В подальшому позивач уточнював позовні вимоги та остаточно просить стягнути з відповідача компенсацію за 472 діб за період 28 листопада 2007 по 13 червня 2012 років у сумі 71873,07 грн. та 3000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ДП «Придніпровська залізниця» на користь ОСОБА_3, заборгованість з виплати заробітної плати за невикористаний час домашнього відпочинку у сумі 71873,07 грн. без урахування податків і обов'язкових платежів та судовий збір в розмірі 718.73 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати за невикористаний час домашнього відпочинку, представник ДП «Придніпровська залізниця» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в цій частині та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню .

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції застосував для вирішення спірних правовідносин положення п. 11.8 Наказу Державної адміністрації залізничного транспорту України від 10.03.1994 року № 40 -Ц, і прийшов до висновку, що оскільки належний відпочинок після поїздок позивачу повністю в підсумковому вигляді відразу не надавався, цього відповідачем не було зроблено протягом 1-2 наступних поїздок (тур), тому еквівалентна кількість робочих годин часу невикористаного домашнього відпочинку зараховується і оплачується як надурочна робота, в подвійному розмірі годинної ставки.

З таким висновком суду можна погодитись.

Статтею 43 Конституції України встановлено право кожного на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У відповідності до положення ст.5 Закону України "Про оплату праці" організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; галузевих (міжгалузевих), територіальних угод: колективних договорів; трудових договорів.

Згідно зі ст.4 Закону України "Про залізничний транспорт" управління залізницями та іншими підприємствами залізничного транспорту, що належать до загальнодержавної власності здійснюється органом управління залізничним транспортом - Державною адміністрацією залізничного транспорту України (Укрзалізниця), підпорядкованою Міністерству транспорту та звязку України.

Відповідно до п.4 Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, яке затверджено Постановою КМУ від 29.02.1996 року № 262 Укрзалізниця здійснює заходи, спрямовані на створення безпечних умов праці, соціальний захист працівників залізничного транспорту, впровадження єдиної системи оплати їхньої праці, поліпшення житлових і культурно-побутових умов.

Згідно з п. 6 вказаного Положення Укрзалізниця в межах своєї компетенції видає накази, обовязкові для виконання залізницями та підприємствами, які входять до сфери управління Укрзалізниці, організує та контролює їх виконання.

Відповідно до ст. 61 КЗпП України на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин.

Із змісту п. 4.1 Колективного договору ДП "Придніпровська залізниця" вбачається, що режим праці і відпочинку в структурних підрозділах регламентується "Правилами внутрішнього трудового розпорядку" та "Особливостями регулювання робочого часу і часу відпочинку окремих категорій працівників залізничного транспорту і метрополітенів, повязаних із забезпеченням безпеки руху поїздів і обслуговування пасажирів", затверджених наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України від 10.03.1994 року №40-Ц (далі Наказ 40-Ц).

Згідно з п. 1.1 Наказу 40-Ц особливості регулювання робочого часу враховують специфіку організації праці і регулюють робочий час і час відпочинку окремих категорій працівників залізничного транспорту і не змінюють встановлених законодавством загальних і спеціальних гарантій і пільг.

Пунктами 1.3, 1.7. Наказу 40-Ц передбачено, що для працівників, постійна робота яких відбувається в дорозі при загальній тривалості поїздки в обидва кінці три доби і більше, може запроваджуватись підсумований облік робочого часу з періодом обліку потурно. Турою вважається час з моменту явки на роботу для поїздки до моменту явки на роботу для наступної поїздки після відпочинку у пункті постійної роботи.

При роботі потурно пунктом 11.8 Наказу 40-Ц встановлено особливий порядок надання часу відпочинку, згідно з яким загальний час належного відпочинку в основному пункті для працівників, постійна робота яких протікає в дорозі, треба визначати шляхом множення включеного в роботу числа відпрацьованих годин за поїздку на коефіцієнт 2,6 та віднімання часу чи днів відпочинку в дорозі і додавання за календарем недільних та святкових днів за поїздку, туру. При цьому щотижневі дні відпочинку за час поїздки надаються в підсумованому вигляді відразу після поїздки.

Відпочинок працівнику повинен бути наданий, як правило, після кожної поїздки повністю. У виняткових випадках, коли відпочинок після цієї поїздки не міг бути наданий повністю, невикористана кількість годин відпочинку за цю поїздку може бути приєднана до належної кількості годин відпочинку за наступні 1-2 поїздки (тури).

Якщо протягом 1-2 наступних поїздок (тур) невикористана частина відпочинку за попередню поїздку (туру) не буде надана повністю, еквівалентна кількість робочих годин зараховується і оплачується як надурочна робота. Години роботи в святкові та ненадані вихідні дні, оплачені в подвійному розмірі, додатковій оплаті як надурочний час не підлягають.

Судом установлено, що ОСОБА_3 з 02.07.1987 по 13.06.2012 років працював в ДП «Придніпровська залізниця» і був звільнений на підставі ст..36 п. .5 КЗпП України. З липня по жовтень 1987 року працював слюсарем по ремонту пересувного складу. З жовтня 1987 по жовтень 1995 років- механіком вогону- транспортеру. З жовтня 1995 по серпень 2004 років - начальником вагону - транспортеру. З серпня 2004 по червень 2009 років - механіком вагону- транспортеру. З червня 2009 року по 13.06.2012 років начальником вагону - транспортеру, що підтверджується копією трудової книжки ( а.с. 6-8).

Згідно із п. 1.1. Положення про відокремлений структурний підрозділ "Вагонне депо Запоріжжя-Ліве" ДП "Придніпровська залізниця" вагонне депо є відокремленим структурним підрозділом без права юридичної особи.

За час роботи на підприємстві позивач періодично працював потурно.

Відповідач в доповненнях до заперечень зазначив, що за період роботи з 11.03.2008 року по 24.02. 2012 року позивач знаходився у поїздках 814 днів з урахуванням коефіцієнту складає 897 днів, кількість днів відпочинку зі святковими днями, які були використані позивачем складає - 513 днів , на час звільнення позивачем було не використано 384 дні домашнього відпочинку ( 897-513=384) ( та. 2 а.с. 8-14).

При звільненні з позивачем було проведено розрахунок та виплачено компенсацію за час невикористаного домашнього відпочинку у кількості 369 діб у порядку передбаченому для виплати компенсації за невикористану відпустку із розрахунку 184.05 грн. за добу, що разом складає 67914 грн. 45 коп.. Відповідач згоден з неоплаченими 15 днями відпочинку, що дорівнює 2769.75 грн.(15* 184.05= 2760.75) грн. ( т. 2 а.с. 8-14).

Натомість, як вбачається з розрахунку відповідача, останній не включив до нього поїздку ( туру) до ст. Роковата тривалістю в 45 днів за період з 24.05.2008 року по 07.07.2008 року та відповідно 50 днів відпочинку, що припадають на неї, при цьому дані про дану поїздку відображені у витязі з табелю обліку робочого часу за 2008 рік, особові рахунки, в яких містяться відомості про сплату позивачу заробітної плати із додатковими виплатами за розїзний характер роботи (робота по турно), наказом № 422 від 22.05.2008 року про відправлення ОСОБА_3 на станцію Роковата для виконання робіт по супроводженню дослідного маршруту, в якому зазначено, що оплату здійснювати відповідно до форми ФТУ -33, що міститься у матеріалах справи (т. 2 а.с. 50)..

Обовязок ведення обліку робочого часу кожного працівника покладено на власника або уповноважений ним орган, тому посилання відповідача на відсутність маршрутних листів форми ФТУ № 33 за травень-липень 2008 року, не може слугувати підставою для неможливості встановлення факту перебування позивача у турі з 24.05.2008 року по 07.07.2008 року і звільнення відповідача від обовязку по врахуванню відпрацьованого робочого часу з відповідними гарантіями по їх оплаті.

Не є також прийнятними доводи відповідача про необхідність включення до часу використаного домашнього відпочинку позивача діб, в які робота не проводиться згідно із статтею 73 КЗпП України, з огляду на наступне.

Час домашнього відпочинку по своїй природі відноситься до вихідних днів, що були отримані згідно із корпоративними нормами у зв'язку із безперервністю робочого процесу, при цьому згідно із ч. 3 ст. 67 КЗпП України у випадку, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

Таким чином, законодавець захищає право осіб на додатковий відпочинок у святкові та неробочі дні, вказані у статі 73 КЗпП України.

Враховуючи наведене, включення відповідачем до часу використаного домашнього відпочинку днів, в які робота не проводиться згідно із статтею 73 КЗпП України є безпідставним.

Також не прийнятним є додатковий розрахунок відповідача часу надурочної роботи у першому варіанті -209 діб у другомк варіанті -205 діб , наданий в судовому засіданні апеляційного суду, оскільки положеннями п. 11.8 Наказу 40- ц передбачено порядок оплати невикористаного часу домашнього відпочинку, а не переведення його у надурочний час, оплаті у такому порядку підлягає весь час невикористаного домашнього відпочинку наявний у позивача на момент звільнення, адже при роботі потурно вже було перевищено норми тривалості робочого часу позивача, що за відсутності можливості надання відпочинку, має бути компенсовано у вказаному порядку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що відповідачем було допущено помилки у розрахунку часу використаного відпочинку за періоди: 01.05.2006.- 06.05.2008, 10-07.2008-25.08.2008, 23-02.2009-09.03.2009, 05.08.2009-01.09.2009, 01.01.2010-04.01.2010, 04.02.2010-01.06.2010, 18.04.2011-24.05.2011, 01.01.2012-20.02.2012 не включено 19 святкових днів , тобто у час використаного домашнього відпочинку безпідставно враховано на 19 днів більше. Допущено помилку при розрахунку періоду знаходження у турі за період з 10.09.2009 року по 28.09.2009 року на один день, не належно розраховано час відпочинку, що припадає на поїздки , що разом складає на 33 дні менше, тобто, час невикористаного домашнього відпочинку відповідачем зменшено на 103 дні ( 50+19+1+33). Замість 472 днів, обчислено лише 369, що підтверджується розрахунком позивача ( а.с. 239)., який узгоджується з фактичними обставинами справи, в ньому зазначено кожний період роботи позивача потурно відповідно до наданих відповідачем табелів обліку робочого часу ( т. 1 а.с. 118-130) та враховано загальну кількість діб належного та використаного часу домашнього відпочинку із зазначенням кількості святкових днів, що були зайво включені відповідачем. Зазначений розрахунок позивачем спростований не був.

За змістом Правил внутрішнього трудового розпорядку (т. 1 а.с. 99-110) для працівників "Вагонного депо Запоріжжя-Ліве" встановлено 8-ми годинний робочий день при роботі із пятиденним робочим тижнем.

У відповідності до положень статті 106 КЗпП України оплата роботи в надурочний час здійснюється в подвійному розмірі годинної ставки.

Частиною 1 ст. 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Виходячи з положень наведених норм чинного законодавства при звільненні ОСОБА_3 мала бути виплачена заробітна плата за еквівалентну кількість робочих годин часу невикористаного домашнього відпочинку в подвійному розмірі годинної ставки.

Відповідно до витягів зі штатного розпису робітників вагонного депо Запоріжжя -Ліве ДП «Придніпровська залізниця» з 01.05.2012 року тарифний оклад механіка вагона транспортера зчленованого типу складав 2647.00 грн. ( а.с. 40).

Обраховуючи розмір за невикористані 472 доби домашнього відпочинку, суд першої інстанції виходив з того, що годинна ставка становить 18.51 грн., при цьому суд першої інстанції взяв до уваги, що норма тривалості годин на час звільнення позивача - червень 2012 року складала 143 години ( 2647.00 грн. : 143)..

Натомість, колегія суддів з цим не погоджується, оскільки згідно розпорядження Укрзалізниці від 27.03.2014 року № ЦЗЕ 11\184 «Щодо обліку та оплати праці працівникам, що працюють з підсумковим обліком робочого часу» працівникам, оплата праці яких провадиться за посадовими окладами, для оплати надурочних годин роботи, роботи у святкові та вихідні дні, а також вечірніх та нічних годин, розраховується годинна тарифна ставка, виходячи з встановленого середньомісячного посадового окладу та середньомісячної кількості годин за нормою облікового періоду. У 2012 році середньомісячна норма робочого часу склала 166. 8 годин, що підтверджено розрахунком відповідачам( т. 2 а.с. 35), який колегія суддів бере до уваги.

Виходячи з наведеного годинна ставка складає: 2967.00 грн. : 166, 8 годин = 17.79 грн.

Оскільки ОСОБА_3 працював за 8-ми годинним графіком роботи, еквівалентна кількість робочих годин за час невикористаного відпочинку складає 3776 (8*472).

Сума, що підлягає виплаті позивачу розраховується шляхом множення еквівалентної кількості робочих годин- 3776 на годинну ставку оплати праці - 17.79 грн. і за правилами ст.106 КЗпП України оплачується в подвійному розмірі..

При цьому сума заробітної плати за час невикористаного відпочинку, як надурочної роботи складає 134350.08 грн. ( 3776* 17.79 грн. =67175.04 грн. * 2).

Відповідно до копії особового рахунку ( а.с. 96) компенсація за невикористаний час домашнього відпочинку була нарахована за кодом 309, як компенсація за відпустки із розподілом на три періоди по 92 дні по 16932.60 грн. та 93 дні у сумі 17116,65 грн., що разом складає 67914, 45 грн.

Різниця між тим, що належало до нарахування і тим, що було нараховано відповідачем становить 66435.63 грн. ( 134350.08-67914.45 грн. ).

Отже, ОСОБА_3 залишається не нарахованою та невиплаченою заробітна плата у сумі 66435,63 грн.

П. 11.2 Наказу 40-Ц, на застосування якого наполягав відповідач, встановлює суб"єктів регульованих ним правовідносин, до яких позивач не відноситься, тому його застосування до спірних правовідносин є безпідставним.

Відповідач при розрахунку еквівалентних надурочних годин за час невикористаного домашнього відпочинку посилався на необхідність застосування коефіцієнту 4,128 відповідно до п. 18 підпункту 5 "Комментария к Положению о рабочем времени и времени отдыха работников железнодорожного транспорта", Силин И.Л., М., "Юридическая литература", 1973. Положение о рабочем времени и времени отдыха работников железнодорожного транспорта затверджене постановою Державного комітету СРСР щодо праці і заробітної плати та Секретаріату ВЦРПС від 03.11.1960 N 1249/28.

Представники відповідача не пояснили походження цього коефіцієнту та підставу його застосування та зазначили, що не використовували зазвичай цей коефіцієнт у роботі під час обліку робочого часу та нарахування заробітної плати.

Тому колегія суддів, прийшла до висновку про безпідставність застосування цього коефіцієнту, оскільки Положеннями п. 11.8 наказу 40-ц застосування будь-якого коефіцієнту для отримання еквівалентної кількості робочих годин не передбачено, коментар, на який посилається відповідач не є нормативно-правовим актом, на необхідність його застосування також не вказується у корпоративних нормах підприємства та у колективному договорі.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення заробітної плати за час невикористаного відпочинку у розмірі 71873.07 грн. підлягають частковому задоволенню, оскільки в судовому засіданні апеляційного суду доведено розмір заробітної плати за невикористаний час домашнього відпочинку у розмірі 66435.63 грн.. Оскільки розмір вказаної заробітної плати проведено без врахування обовязкових платежів, а справляння і сплата податків та інших обовязкових платежів є обовязком роботодавця та працівника, судом зазначені суми визначені без утримання податку та інших обовязкових платежів, які підлягають відрахуванню при виплаті зазначених сум, що не призведе до порушення прав і обовязків сторін спору.

Відповідно до ст. 32 Закону України "Про оплату праці" трудові спори з питань оплати праці розглядаються і вирішуються згідно із законодавством про трудові спори.

Статтею 233 КЗпП України для працівників встановлено загальний тримісячний строк на звернення з заявою про вирішення трудового спору з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до частини другої зазначеної статті у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Виходячи з аналізу зазначеної норми матеріального права, з врахуванням положень Закону України "Про оплату праці", КЗпП України, право працівника на звернення до суду без обмеження будь-яким строком поширюється не лише на нараховану, але не виплачену заробітну плату, а й на фактично зароблену ним заробітну плату, виплату та нарахування якої роботодавцем чи уповноваженим ним органом не було проведено або проведено її нарахування з порушенням норм діючого законодавства в сфері оплати праці.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дано належну оцінку доказам, тому суд прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову, однак, при цьому не взяв до уваги, що годинна тарифна ставка розраховується виходячи з встановленого середньомісячного окладу та середньомісячної кількості годин за нормою облікового періоду, що складає 166.8 годин, тому рішення суду в частині суми заборгованості підлягає зміні.

Аргументи апеляційної скарги частково є виправданими.

В решті рішення суду не оскаржувалось і не переглядалось.

Також у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 664.35 грн. на користь держави пропорційно до задоволених вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця» задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2015 року у цій справі в частині стягненої суми заборгованості та судового збору змінити.

Стягнути з Державного підприємства « Придніпровська залізниця» на користь ОСОБА_3 заборгованість з виплати заробітної плати за невикористаний час домашнього відпочинку у сумі 66435 грн. 60 коп. без урахування податків і обов"язкових платежів та судового збору на користь держави в розмірі 664 грн. 35 коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте воно може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: