Вирок № 48107133, 24.07.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2604/16939/12

В И Р О К

іменем України

"24" липня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Хіміча В.М.,

при секретарі Бондарчук М.В.,

за участю прокурорів Клижка А.О., Ткачук А.В., Черниш Л.В.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

потерпілих ОСОБА_3,

ОСОБА_4 (ОСОБА_4),

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, холостого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, працює водієм в Дарницькому трамвайному ДЕПО, раніше судимого: вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 18.02.2002 року за ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі; вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 14.05.2002 року за ч. 3 за ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі; вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 22.02.2005 року за ч. 1 ст. 121 КК України на 6 років позбавлення волі; звільнений 02.01.2009 року умовно-достроково, не відбутий строк покарання 1 рік 8 місяців 11 днів,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Суд визнав доказаним, що ОСОБА_6 будучи раніше неодноразово судимим, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та, маючи не зняту і не погашену у встановленому законом порядку судимість, вчинив новий злочин за наступних обставин.

Так, ОСОБА_6 19.03.2011 року приблизно о 01:30 год. на території СШ № 158, що по вул. Стальського, 12, в м. Києві, побачивши раніше незнайомих йому неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_3, з метою вчинення розбійного нападу вступив в попередню змову з невстановленою досудовим слідством особою.

Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_6 та невстановлена досудовим слідством особа підійшли до неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_3, при цьому ОСОБА_6, тримаючи в руці ніж та наставляючи його в напрямку ОСОБА_4 та ОСОБА_3, погрожуючи застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілих, став вимагати цінності. В цей час невстановлена досудовим слідством особа знаходилась неподалік та спостерігала за навколишньою обстановкою з метою попередження ОСОБА_6 про небезпеку.

Неповнолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_3, реально сприймаючи погрозу ОСОБА_6 та невстановленої досудовим слідством особи та побоюючись фізичної розправи з їх боку, не стали чинити опору.

Реалізуючи задумане, ОСОБА_6 та невстановлена досудовим слідством особа, подолавши таким чином волю до опору з боку потерпілих, заволоділи майном неповнолітнього ОСОБА_3, а саме: мобільним телефоном "Нокіа-6233", вартістю 1000 грн., в якому знаходилася сім-картка оператора "Лайф", вартістю 10 грн., джинсами, вартістю 100 грн., футболкою, вартістю 50 грн., кросівками, вартістю 200 грн. та ременем, який матеріальної цінності не становить. Всього ОСОБА_6 та невстановлена досудовим слідством особа заволоділи майном, яке належить матері неповнолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_7 на загальну суму 1360 грн., після чого ОСОБА_6 та невстановлена досудовим слідством особа з місця скоєння злочину зникли та розпорядилися викраденим на власний розсуд.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та показав, що через конфлікт, приблизно 8-10 березня, він поїхав із м. Києва та 19.03.2011 року він перебував у м. Носівка, Чернігівської області, за місцем проживання свого брата та невістки. Підсудний не зміг назвати суду точний час перебування за межами м. Києва, оскільки не пам'ятає. Перебував там, у зв'язку з загрозою його життю. Підсудний заявив, що під час затримання на нього здійснювався психологічний тиск працівниками міліції. Також ОСОБА_6 зазначив, що ніж, який у нього було вилучено із сумки, необхідний йому для роботи, як водію трамваю. Підсудний повідомив, що з м. Носівка він повернувся приблизно 19 березня, але не пізніше 20 березня 2011 року. Також підсудний ОСОБА_6 пояснив, що потерпілих він вперше побачив на очній ставці.

В останньому слові та клопотаннях до суду підсудний вказує, що якщо врахувати фабулу обвинувачення і допустити, що особи скоювали інкриміновані їм дії, то дані дії повинні бути кваліфіковані по ст. 189 КК України, як вимагання, так як між даними особами зговору на викрадення майна не було і виконавець діяв самостійно, а майно вимагалось у потерпілих на майбутнє. Вважає, що були допущені порушення на попередньому слідстві його права на захист, на проведення впізнання особи та порядку вилучення і впізнання ножа.

Крім того, підсудний ОСОБА_6, не визнаючи своєї вини в інкримінованих діях, просить перекваліфікувати його дії на ч. 1 ст. 189 КК України та в зв'язку із закінченням відбуванням ним покарання у виді позбавлення волі звільнити його від покарання або закрити кримінальну справу за відсутністю достатніх доказів його вини.

Суд, вислухавши підсудного, дослідивши надані докази в судовому засіданні в їх сукупності, вважає, що вина підсудного ОСОБА_6 по ч. 2 ст. 187 КК України знайшла своє підтвердження.

Так, потерпілий ОСОБА_3 у судовому засіданні показав, що 19 березня 2011 року за адресою вул. Стальського, 12, в м. Києві, на нього був здійснений напад, за часом це було пізно, коли він повертався з тренувань. Разом зі своїм товаришем ОСОБА_4 вони займалися на спортивному майданчику біля школи, де до них підійшли двоє раніше незнайомих молодих людей, попросили закурити. Він впізнає у підсудному ОСОБА_6 особу, яка погрожувала йому ножем та вимагала передати речі, якими вони із ОСОБА_4 володіли. Так, підсудний ОСОБА_6 спілкувався з ним, при цьому крутив у руках ніж, а інший чоловік перевіряв сумку потерпілого. Потерпілий вказав, що добре роздивився обличчя підсудного, так як той стояв близько - на відстані витягнутої руки. Підсудний не розмахував ножем, однак потерпілий подумав, що останній може його задіяти та використати. Підсудний ОСОБА_6 сказав, що є представником «органів» та доводив, що телефон потерпілого ОСОБА_3 є краденим, після чого потерпілі стали тікати, а сумка ОСОБА_3 залишилась на брусах. Потерпілий ОСОБА_3 зазначив, що ніж був сріблястого кольору, з однієї сторони закривався. Коли проводили впізнання, то показували багато ножів, потерпілий упізнав саме цей ніж, який був у руках ОСОБА_6 Погрозу ножем сприймав як реальну загрозу йому та ОСОБА_4, життю та здоров'ю; вважав, що ніж міг бути застосований в разі не передачі їм речей. Покази на попередньому слідстві підтверджує повністю щодо дати розбою та обставин скоєння нападу.

Потерпілий ОСОБА_4 суду показав, що в березні 2011 року він разом із потерпілим ОСОБА_3 займався спортом на стадіоні школи № 158. Приблизно о 01:00 год. до них підійшли двоє чоловіків, один з яких був із ножем, точного розміру якого не пам'ятає, лезо приблизно від 10-20 см, і погрожував, а інший забирав речі ОСОБА_3 Потерпілий ОСОБА_4 вказав, що ніж був в руках у підсудного ОСОБА_6 Коли потерпілі розмовляли з ОСОБА_6, той сказав, що телефон ОСОБА_3 є краденим, інший чоловік в цей час виймав речі з сумки ОСОБА_3 Телефон забрав підсудний ОСОБА_6 із рук ОСОБА_3 Потерпілий ОСОБА_4 заявив, що сприймав загрозу ножем як реальну, його життю та здоров'ю. Також потерпілий зазначив, що пройшло багато часу з моменту подій, тому він не пам'ятає всіх обставин, однак повністю підтримує свої покази, що давав на досудовому слідстві, в тому числі, підтримує, що упізнав ніж, який був у ОСОБА_6, підтверджує протокол пред'явлення предмету для впізнання від 10.06.2011 року (том 1 а.с. 63, 64), за його підписом.

Також вина підсудного ОСОБА_6 підтверджується показами свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що раніше працював о/у в Дніпровському РУ ГУМВС України в м. Києві та проводили затримання ОСОБА_6, першочергове опитування, відбирав пояснення; виконував оперативне супроводження кримінальної справи, виконував оперативні заходи. Під час затримання будь-який тиск на підсудного не чинився. Підсудного затримали за місцем роботи. Свідок вказав, що пройшов тривалий час з моменту подій і він не пам'ятає всіх обставин, при цьому підтвердив, що викрадений телефон було вилучено у одного із свідків, який вказав, що отримав його від підсудного ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що вчиняла слідчі дії по даній кримінальній справі: впізнання, допит, пред'явлення обвинувачення, проведення очної ставки. Свідок зазначила, що нею не застосовувався до підсудного будь-який тиск, під час досудового розслідування ніяких заяв з цього приводу від ОСОБА_6 не надходило; при проведенні слідчих дій тілесних ушкоджень у нього не було. Свідок ОСОБА_10 показала, що також не отримувала скарг від підсудного щодо застосування до нього насильства, психологічного тиску, крім того про такі факти він не вказував у протоколах затримання, допиту підозрюваного. Свідок ОСОБА_10 вказала, що потерпілі чітко вказали на ОСОБА_6 як на особу, яка вчинила злочин; сам ОСОБА_6 свою вину не визнавав, показав, що був на робочому місці, зі скаргами не звертався, відмовився від показів. Свідок ОСОБА_10 повідомила, що потерпілі чітко вказали про погрозу ножем ОСОБА_6, вони сприйняли погрозу як реальну загрозу їх життю та здоров'ю.

Крім того, вина підсудного підтверджується зібраними в ході досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами:

- протоколом усної заяви (повідомлення) про злочин потерпілої ОСОБА_7 про вчинений злочин відносно її сина ОСОБА_3 (т.1 а.с.25);

- протоколом огляду місця події від 19.03.2011р. та фототаблицею до нього(т.1 а.с. 26-28), згідно якого при огляді місцевості за адресою: м. Київ, вул. Стальського, 12, в м. Києві, встановлене дане місце як місце вчинення злочину;

- протоколом огляду від 04.05.2011 року, в ході якого з сумки ОСОБА_6 було вилучено ніж (т.1 а.с.29);

- протоколом пред'явлення предметів для впізнання від 10.06.2011 року, в ході якого потерпілі впізнали ніж, яким їм погрожував ОСОБА_6 (т.1 а.с.63-68);

- речовим доказом - металевим ножем ( т.1 а.с. 30-32);

- висновком криміналістичної експертизи ножа та фототаблицею до нього (т.1 а.с. 38-40), згідно якого ніж, вилучений 04.05.2011 року в приміщенні Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві, виготовлений саморобним способом із застосуванням спеціального устаткування по типу туристичних ножів і до холодної зброї не відноситься; загальна довжина ножа у похідному положенні 117мм, в бойовому положенні 159мм;

- протоколом очної ставки від 04.05.2011 року між потерпілим ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_6 (т.1 а.с.96-98), згідно якого потерпілий дав послідовні покази щодо обставин скоєння відносно нього злочину ОСОБА_6;

- протоколом очної ставки від 04.05.2011 року між потерпілим ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_6 (т.1 а.с.99-101), згідно якого ОСОБА_3 ґрунтовно виклав обставини скоєння злочину відносно нього ОСОБА_6;

- протоколом очної ставки від між свідком ОСОБА_11 та підозрюваним ОСОБА_6(т.1 а.с. 102-104), згідно 19.03.2011 року близько 02:00 години ОСОБА_6 прийшов за місцем проживання ОСОБА_11 та запропонував йому придбати мобільний телефон «Нокіа 6233», на що свідок ОСОБА_11 погодився ;

- роздруківками дзвінків абонентського номера НОМЕР_1 оператора мобільного зв'язку МТС та абонентського номера НОМЕР_2 мобільної мережі "life:)", якими на час події злочину користувався ОСОБА_6, згідно яких в період часу з 19 по 20 березня 2011 року дзвінки із вказаних номерів здійснювались в зоні дії базових станцій, розташованих в м. Києві, що спростовує доводи підсудного про його знаходження в час злочину в м. Носівка Чернігівської області.

Суд враховує покази потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, вважає їх достовірними та такими, що відповідають обставинам справи щодо вчинення підсудним ОСОБА_6 нападу з метою заволодіння майном потерпілих, а саме: мобільним телефоном, джинсами, футболкою, кросівками та ременем потерпілого ОСОБА_3, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, за попередньою змовою групою осіб. На досудовому слідстві та в судовому засіданні потерпілі підтвердили дані обставини. Їх покази узгоджуються між собою та з іншими доказами, наявними в матеріалах кримінальної справи та дослідженими в судовому засіданні, і у своїй сукупності доводять винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Що стосується розмірів ножа, то покази потерпілого ОСОБА_4 не суперечать висновку судово-криміналістичної експертизи (т. 1 а.с. 38-40) щодо леза ножа. Потерпілий показував про приблизний розмір леза 10-20 см, а з врахуванням часу з моменту скоєння злочину міг в судовому засіданні допустити не повну точність розміру. Крім того, потерпілий ОСОБА_3 показав, що ОСОБА_6 крутив ніж в руці і він його бачив повністю, що спростовує доводи ОСОБА_6 в судовому засіданні, що потерпілий міг бачити тільки лезо ножа.

До показів підсудного ОСОБА_6, що він не вчиняв розбою відносно потерпілих, був відсутній у м. Києві у вказаний час, суд ставиться критично та вважає, що він таким чином бажає уникнути відповідальності. Дані обставини не знайшли свого підтвердження ні за матеріалами справи, ні у судовому засіданні. В той же час, потерпілі на досудовому слідстві та в суді надавали послідовні покази, підстав оговорювати підсудного ОСОБА_6 у них немає.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що є знайомим брата підсудного, з самим підсудним не товаришував, раніше бачив його матір та самого ОСОБА_6 Свідок заявив, що не отримував від підсудного телефону, покази давав на досудовому слідстві під тиском та примусом, при цьому свідок підтвердив справжність свого підпису у протоколі очної ставки. Свідок ОСОБА_11 заявив, що пройшло багато часу і він не пам'ятає щодо вказаних подій.

Разом із тим, судом перевірені покази свідка ОСОБА_11, які суд оцінює критично, оскільки покази даного свідка є мінливими і суперечливими. Так, свідок ОСОБА_11 є знайомим брата підсудного, і, на думку суду, надав неправдиві покази з метою допомогти ОСОБА_6 уникнути відповідальності за вчинений злочин.

Зокрема, з первинних пояснень ОСОБА_11 на досудовому слідстві, а також з протоколу очної ставки між ОСОБА_11 та ОСОБА_6(т.1 а.с. 102-104), що досліджені судом, вбачається що 19.03.2011 року близько 02-00 год., до свідка додому прийшов ОСОБА_6, який запропонував придбати в нього мобільний телефон "Нокіа-6233". Оглянувши телефон свідок виявив, що той у поганому стані, але погодився його придбати за 100 грн. Придбавши телефон він ним користувався, не підозрюючи, що телефон викрадений, але через декілька днів його викликали працівники міліції, які повідомили, що даним телефоном заволоділи злочинним шляхом.

При цьому, в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 змінював свої покази та неодноразово зазначив, що вже не пам'ятає події того часу, одночасно посилався на те, що давав покази під тиском. Крім того, в ході допиту в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 надавав суперечливі покази щодо того, що не знайомий взагалі із підсудним; в подальшому сам підсудний вказав, що знайомий із свідком.

Покази підсудного ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_11 надані ними в ході досудового слідства та у суді, є непослідовними, не узгоджуються між собою, мають істотні розбіжності, а тому на думку суду є неправдивими.

При цьому, фактичні дані, що містяться у вказаних джерелах доказів узгоджуються з показаннями потерпілих та свідків по справі та іншими доказами, зібраними в ході досудового та судового слідства.

Твердження підсудного про застосування до нього на досудовому слідстві тиску з метою примушування до визнання своєї вини, суд перевірив шляхом допиту в якості свідків слідчого Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_10, колишнього о/у Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_9, які заперечила факт застосування до ОСОБА_6 будь-яких незаконних методів слідства, зазначивши, що всі слідчі дії проводились із дотриманням норм чинного законодавства. Будь-яких підтверджень щодо здійснення тиску на підсудного під час проведення досудового слідства суду не надано.

Разом із тим, при перевірці версії підсудного ОСОБА_6 щодо наявності у нього алібі та перебування у вказаний день та час за межами м. Києва, суду не надано будь-яких підтверджень щодо даних обставин, факт перебування підсудним на місці вчинення злочину стороною захисту не спростовано.

Також ОСОБА_6 відмовився від послуг адвоката (том 1 а.с. 83-84) на попередньому слідстві. Права підсудному були роз'яснені, а тому суд не вбачає порушення права на захист ОСОБА_6 та його доводи в цій частині є неспроможними.

Оцінюючи належність та допустимість доказів у справі та керуючись принципом законності їх отримання, суд не приймає як докази вини ОСОБА_6 протоколи пред'явлення потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_3 особи для впізнання від 05.05.2011 року (т.1 а.с.92-95). Суд вважає, ці слідчі дії були проведені з порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства, а саме вже після очних ставок між потерпілими та підозрюваним ОСОБА_6

Одночасно суд приходить до висновку, що показання потерпілих в суді, в ході яких вони впевнено та безумовно впізнали у підсудному ОСОБА_6 нападника, є одним із вагомих доказів його вини у вчиненні розбійного нападу, у сукупності із іншими доказами.

Оцінюючи докази в їх сукупності, які досліджені в судовому засіданні, суд вважає доведеною вину ОСОБА_6 у вчинені нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, та кваліфікує його дії за ч.2 ст. 187 КК України.

Суд не може погодитись із позицією підсудного, що його дії можуть бути кваліфіковані по ч. 1 ст. 189 КК України або закрита справа за недоведеністю його вини. Судом доведено, що ОСОБА_6 разом з невстановленою досудовим слідством особою скоїв психічне насильство, яке виразилось у погрозі заподіяти фізичне насильство, погроза мала реальний характер і сприймалась потерпілими як така, що могла бути реалізована. Розбій закінчений з моменту нападу, поєднано із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні.

Згідно п.п. 8, 12 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності»: «відповідно до статті 189 КК вимагання полягає у незаконній вимозі передати чуже майно чи право на майно або вчинити будь-які дії майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмежити права, свободи або законні інтереси цих осіб, пошкодити чи знищити їхнє майно або майно, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголосити відомості, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.

Вимагання є закінченим злочином з моменту пред'явлення вимоги, поєднаної з вказаними погрозами, насильством, пошкодженням чи знищенням майна незалежно від досягнення поставленої винною особою мети.

При розмежуванні вимагання і грабежу чи розбою слід виходити з того, що при грабежі та розбої насильство або погроза його застосування спрямовані на заволодіння майном у момент їх застосування. При цьому погроза являє собою такі дії чи висловлювання, які виражають намір застосувати насильство негайно. Дії, що полягають у насильстві або в погрозі його застосування, спрямовані на одержання майна в майбутньому, а також вимогу

передати майно, поєднану з погрозою застосувати насильство до потерпілого або його близьких родичів у майбутньому, слід кваліфікувати як вимагання.»

Дії ОСОБА_6 та невстановленої досудовим слідством особи були узгоджені, вони розуміли про застосовування психологічного насильства негайно, діяли разом, а тому доводи ОСОБА_6 і в цій частині суд не сприймає при обговоренні позиції ОСОБА_6 щодо кваліфікації дій.

При обранні міри покарання підсудному ОСОБА_6 суд враховує обставини скоєння злочину, який відноситься до категорії тяжких, дані про особу підсудного, який раніше неодноразово судимий, вчинив новий злочин, маючи не зняту та не погашену, у встановленому законом порядку, судимість; не одружений, офіційно працює водієм в Дарницькому трамвайному депо, за місцем роботи характеризується позитивно, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває.

Згідно вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Пом'якшуючих покарання обставин відносно підсудного ОСОБА_6 судом не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує його покарання, є рецидив злочинів.

При визначенні міри покарання підсудному суд, з врахуванням його особи, вважає за вірне обрати ОСОБА_6 міру покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції статті, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Підстав для застосування ст. 75 КК України суд не вбачає.

Цивільний позов не заявлений.

Питання щодо речових доказів у кримінальній справі вирішено в порядку ст. 81 КПК України 1960 року.

Керуючись ст. ст. 323, 324, КПК України 1960 року, п. 11, розділу XI КПК України 2012 року, суд -

З А С У Д И В :

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років, із конфіскацією всього майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з 05 травня 2011 року - моменту фактичного затримання в порядку ст. 15 КПК України 1960 року.

Речові докази у справі - металевий ніж, який знаходиться у поліетиленовій упаковці та зберігається у камері схову Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві, - знищити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати за проведення криміналістичної експертизи у сумі 607 грн. 82 коп.

Запобіжний захід засудженому, до вступу вироку в законну силу, залишити без змін у вигляді тримання під вартою в Київському СІЗО Державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженим з моменту вручення копії вироку.

Суддя: