Рішення № 48098159, 27.07.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

провадження № 22ц/790/5040/15 Головуючий 1 інст. - Ганенко Т.С.

Справа №636/2082/14-ц Доповідач - Шаповал Н.М.

Категорія: договірні

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Шаповал Н.М.,

суддів: Кіпенка І.С.,

Котелевець А.В.,

за участю секретаря - Макаренко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 29 травня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, розірвання договору, стягнення грошових сум та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 19.03.2013 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі голови правління ОСОБА_3 був укладений договір банківського вкладу №SAMDN25000733891291. Зазначений договір був укладений в м. Ялта, АР Крим, в головному Ялтинському відділенні ПАТ КБ «ПриватБанк» по вул. Васильєва, 19.

Відповідно до умов договору, для внесення суми вкладу банк відкрив клієнту особовий рахунок НОМЕР_1, сума вкладу становила 30 000 грн. строком на 365 днів з процентною ставкою у 18 % річних. Окрім цього, згідно додаткової угоди, до даного договору відповідач зобов»язувався щомісячно поповнювати його бонусний рахунок на суму із розрахунку 2% річних від суми вкладу.

Крім зазначеного вкладу у розмірі 30 000 грн. ним протягом усього періоду договору - з 19.03.2013 року по 19.03.2014 року, додатково поповнювався свій депозит грошовими вкладами. Загалом розмір банківського вкладу (депозиту) склав 80 000 грн., що підтверджується квитанцією №2 від 19.03.2013 року на суму 30 000 грн., чеками з банкоматів від 08.04.2013 року, 12.04.2013 року, 13.05.2013 року, 17.06.2013 року, 03.08.2013 року, 04.09.2013 року, 21.09.2013 року, 05.11.2013 року, 14.01.2014 року на загальну суму 50 000 грн.

По закінченню дії договору - 19.03.2014 року, його особовий та картковий рахунки були заблоковані банком у зв»язку з обставинами, які відбулися на території Криму.

28.03.2014 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з письмовою вимогою про повернення вкладу та відсотків, на яку листом від 28.04.2015 року його було повідомлено, що у банку немає можливості виконати його вимоги щодо повернення коштів, які розміщені на депозитному рахунку НОМЕР_1.

03.04.2014 року, після безпосереднього усного спілкування з представником банку, позивачу було порекомендовано звернутися до головного офісу відповідача з тим, щоб здійснити переказ банківського вкладу за вище вказаним договором на обслуговування в інше відділення за місцем його проживання. Ним було направлено відповідного листа до банку, про переказ банківського вкладу до Чугуївського відділення ПАТ КБ «ПриватБанк», яке розташоване за адресою: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Карла Лібкнехта, 27, а також розблокування його рахунку.

Листом ввід 12.05.2014 року відповідач повідомив його, що спеціалісти головного офісу відповідача проводять перевірку даних за його зверненням, та повна відповідь буде надана в найкоротші строки.

Відповідно до довідки №19582577 від 30.04.2014 року, наданою Кримським регіональним відділенням ПАТ КБ «ПриватБанк», сума вкладу з відсотками на рахунку НОМЕР_1 станом на 30.04.2014 року складає 81 104,66 грн.

Станом на теперішній час сума банківського вкладу з відсотками позивачу не повернута, у зв»язку з чим останній вимушений був звернутися до суду із вказаним позовом.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 29 травня 2015 року позов ОСОБА_2 - задоволено в повному обсязі. Розірвано договір банківського вкладу (депозиту) №SAMDN25000733891291 від 19.03.2013 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПриватБанк». Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 80 000 грн. грошового вкладу, 16 263,45 грн. відсотків, 2 526,46 грн. - 3% річних від простроченої суми, 49 397,74 грн. інфляційних нарахувань за весь період прострочення, 3 000 грн. моральної шкоди та 3 000 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» ставиться питання про скасування вказаного рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким відмовити в задоволення позову ОСОБА_2 в повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.

Перевіряючи законність і обґрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України - у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід змінити з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525, 526 ЦК України).

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняв від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (ч. 1 ст. 1058 ЦК України).

Статтею 1061 ЦК України встановлено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу.

У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти (ч. ч. 1, 4, 5).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Судом встановлено, що 19.03.2013 року ОСОБА_2 був укладений з ПАТ КБ «Приватбанк» в особі голови правління ОСОБА_3 договір банківського вкладу № SAMDN25000733891291. Даний договір був територіально укладений в м. Ялта, АР Крим, в головному Ялтинському відділенні ПАТ КБ «Приватбанк» по вул. Васильєва, 19.

Відповідно до умов договору, для внесення суми вкладу банк відкрив клієнту особовий рахунок, сума вкладу становила 30 000 грн. строком на 365 днів з процентною ставкою у 18 % річних. Окрім цього, згідно додаткової угоди, до даного договору відповідач зобов'язувався також щомісячно поповнювати бонусний рахунок на суму із розрахунку 2 % річних від суми вкладу.

Крім зазначеного вкладу у розмірі 30 000 грн., позивач протягом усього періоду договору - з 19.03.2013 року по 19.03.2014 року, додатково поповнювався свій депозит грошовими вкладами. Загалом розмір банківського вкладу (депозиту) склав 80 000 грн., що підтверджується квитанцією № 2 від 19.03.2013 року на суму 30 000 грн., чеками з банкоматів від 08.04.2013 року, 12.04.2013 року, 13.05.2013 року, 17.06.2013 року, 03.08.2013 року, 04.09.2013 року, 21.09.2013 року, 05.11.2013 року, 14.01.2014 року на загальну суму 50 000 грн.

По закінченню дії договору - 19.03.2014 року, особовий та картковий рахунки позивача були заблоковані банком у зв'язку з обставинами, які відбулись на території Криму.

28.03.2015 року позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою про повернення вкладу та відсотків (а.с. 17), на яку листом від 28.04.2015 року його було повідомлено, що у банку не має можливості виконати його вимоги щодо повернення коштів, які розміщені на депозитному рахунку .

Відповідно до довідки № 19582577 від 30.04.2014 року, наданої Кримським регіональним відділенням ПАТ КБ «Приватбанк» сума вкладу з відсотками станом на 30.04.2014 року складає 81 104,66 грн.

На даний час сума банківського вкладу з відсотками за договором банківського вкладу № SAMDN25000733891291 від 19.03.2013 року йому не повернута. Крім того, кількість днів прострочення виконання зобов'язання станом на 14.05.2015 року, починаючи з 01.05.2014 року складає 379 календарних днів, а тому сума відсотків протягом дії договору складає 16263,45 грн.

У справі Zolotas проти Греції (№ 2) Європейський суд з прав людини зазначив наступне:

«Суд зазначає, що на підставі статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому прво користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунку нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід`ємні для банківських операцій і пов`язаним з ними правом.

Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави (Nejdet Sahin I Perihan Sahin проти Туреччини, [ВП], № 13279/05, параграф 56, 20 жовтня 2011 року)».

За статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-1У (з наступними змінами) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відмовляючи повернути кошти, які належать ОСОБА_4 на праві власності, ПАТ КБ «ПриватБанк» порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст. 5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (ст. 1 Першого Протоколу).

Цей же принцип закріплено в ст. 41 Конституції України.

Оскільки ОСОБА_2 позбавлений права користуватися своїм майном, а саме - грошовими коштами, які ПАТ КБ «ПриватБанк» отримав від нього на умовах строковості та платності, та до цього часу не повернув, рішення суду першої інстанції у цій частині підлягає залишенню без змін.

Посилання відповідача на те, що відокремлений підрозділ ПАТ КБ «ПриватБанк» на території АРК та міста Севастополя після окупації не мав можливості здійснювати банківську діяльність на даній території, не є підставою для відмови в задоволенні позову.

На момент розгляду справи АРК, на території якої були відкриті банківські рахунки ОСОБА_2, має статус тимчасово окупованої території.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 07 грудня 2000 року № Ш «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон № Ш) банк - це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Згідно зі ст. 47 Закону № Ш, банк має право здійснювати банківську діяльність шляхом надання банківських послуг. До банківських послуг належать: залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб; 2) відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах; 3) розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Банківські послуги дозволяється надавати виключно банку.

Тобто, надання послуг з розміщення вкладу (депозиту) здійснює саме банк як юридична особа, а не його структурні одиниці (відділення, філії). Проте, якщо структурній одиниці надано відповідні повноваження (згідно з положенням, статутом, довіреністю), то вона має право укладати договори від імені банку. Стороною за договором у таких випадках є банк, а не його структурна одиниця. Відтак, саме банк, а не його структурна одиниця, має відповідати за зобов'язаннями, взятими на себе укладеним договором.

Тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку відповідно до ст. 1 Закону України від 15 квітня 2014 року № 1207-УП «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» поширюється дія Конституції та законів України.

Таким чином, оскільки стороною укладеного з позивачкою вкладу є ПАТ КБ «ПриватБанк», то згідно чинного законодавства, яке регулює цей вид правовідносин, зобов'язання за Договором № SAMDN 25000733891291 (Вклад «Депозит Плюс на 12 міс.») має виконувати саме ПАТ КБ «ПриватБанк» як юридична особа, а не його Севастопольська філія. Ліквідація філій або припинення у будь-який спосіб їх діяльності не звільняє відповідача від виконання обов'язків по укладених і дійсних договорів.

Рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000 грн. підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні позову, оскільки на договірні правовідносини не розповсюджуються положення ст. 23 ЦК України.

З висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача 3000 грн. за надання правової допомоги судова колегія погоджується.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 83 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Частиною 1 ст. 88 ЦПК України визначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Судом першої інстанції при вирішенні питання про стягнення витрат на правову допомогу, враховано розмір мінімальної заробітної плати, встановлений Законами України «Про державний бюджет на 2014, 2015 рік», тобто на час вчинення окремих процесуальних дій, при цьому, до даного розрахунку включено участь представника під час розгляду справи в суді першої інстанції.

З урахуванням ступеню складності справи та характер правової допомоги, складання позовної заяви, заяви про збільшення позовних вимог, участі у судових засіданнях, підготовки розрахунку заборгованості за договором банківського вкладу, надання роз'яснень та консультацій з правових питань, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про можливе надання такої допомоги на суму 3 000 грн. ( а.с. 121, 123, 136 - 138)

Порушуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу, представником ОСОБА_2, ОСОБА_5 було надано копію договору про надання юридичних послуг, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, звіт про суму наданих послуг. (а.с. 24, 25)

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 4 ч. 1 ст. 309, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 29 травня 2015 року- змінити.

У частині стягнення з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 3 000 грн., рішення суду скасувати, у задоволенні позову у цій частині відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий - /підпис/

Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом,

Суддя -