Ухвала суду № 48098139, 17.12.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №11-кп/790/1679/14 Головуючий 1-ї інстанції: Федюшин Н.В.

Справа № 639/3262/14-к Доповідач : Гришин П.В.

Категорія ч.2ст. 286 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого Гришина П.В.,

суддів Лесик С.М.,Щебетун Л.М.,

при секретарі Голубенко Ю.О.,

за участю прокурора Крестьянінової І.А.,

представників потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,

потерпілих ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

захисника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова кримінальне провадження №12014220000000070 за апеляційними скаргами потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_3, захисника ОСОБА_5 на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 вересня 2014 року у відношенні ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком, ОСОБА_4 засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України до 6-ти років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки;

Присуджено стягнути з ОСОБА_4 на користь;

- ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальних збитків - 43266, 99 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди - 200000 грн.;

- ОСОБА_6 в рахунок відшкодування моральної шкоди 40000грн.;

- на користь комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" Харківської міської ради на відшкодування матеріальних збитків 18201,55 грн.

Судові витрати в сумі 1173,60 грн. покладено на ОСОБА_4

Згідно вироку, ОСОБА_4, 08 лютого 2014 року, приблизно о 02:30 год, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керував технічно справним автомобілем "Хонда-Аккорд", реєстраційний номер НОМЕР_1, на якому рухався по проспекту Постишева у м. Харкові від пр. Ілліча у напрямку вул. Наріманова зі швидкістю біля 100 км/год., чим грубо порушив вимоги п.п. 2.9.а., 12.4 Правил дорожнього руху України, згідно яких:

- п. 2.9.а "Водієві заборонено керувати транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння ...";

- п.12.4 "В населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 км/год".

Під час руху по вказаному проспекту, в районі розташування будинку №49, при виникненні перешкоди у вигляді автомобіля 31Л-431610, р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_9, який стояв на проїжджій частині проспекту Постишева у попутному з автомобілем "Хонда-Аккорд" напрямку з увімкненими габаритними вогнями та аварійною сигналізацією, який він об'єктивно спроможний був виявити на відстані не менше ніж за 184 метри, водій ОСОБА_4 не вжив заходів щодо зменшення швидкості аж до зупинки свого транспортного засобу або безпечного об'їзду вказаної перешкоди, чим грубо порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно якого:

п.12.3 "У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди", та скоїв наїзд на задню частину стоячого у попутному напрямку автомобіля " 3IJI-431610".

В результаті дорожньо-транспортної пригоди постраждали пасажири автомобіля "Хонда-Аккорд":

ОСОБА_10, 1989 року народження, якій відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 436-Дм/14 від 14.03.2014 року, спричинена тупа поєднана травма тіла (голови, тулубу та кінцівок), яка носить ознаки тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпечності для життя, що стало причиною її смерті;

ОСОБА_6, 1989 року народження, якій згідно висновку судово-медичної експертизи №168-А/14 від 07.03.2014 року, спричинені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості у вигляді вивиху правого стегна.

Порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_4, які перебувають у прямому причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками, виразилися в тому, що він, керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, порушуючи при цьому швидкісний режим, встановлений для населених пунктів, під час виникнення перешкоди у вигляді автомобіля "ЗІЛ-431610", р.н НОМЕР_2, який стояв на проїжджій частині проспекту Постишева у попутному з ним напрямку, і який водій ОСОБА_4 об'єктивно спроможний був виявити на відстані не менше ніж за 184 метри, не вжив заходів щодо зменшення швидкості аж до зупинки свого транспортного засобу або безпечного об'їзду автомобіля "ЗІЛ-431610", скоїв наїзд на його задню частину, в результаті чого була смертельно травмована пасажирка автомобіля ОСОБА_10 та спричинені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості пасажирці ОСОБА_6

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить змінити вирок в частині призначеного покарання, як занадто суворий. Просить пом'якшити покарання обвинуваченому до 3 років позбавлення волі, а також зменшити наполовину суму стягнень за позовними вимогами потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_6 щодо компенсації моральної шкоди, а цивільний позов КП "Міськелектротранссервіс" просить залишити без задоволення. Вказує на те, що судом не враховано та обставина, що загибла ОСОБА_10 була коханою дівчиною ОСОБА_4, під час руху в автомобілі вона відволікала його увагу поцілунками та обіймами, що сприяло настанню дорожньо-транспортної пригоди. Також вказує, що знак дорожніх робіт не був встановлений працівниками комунальної служби відповідно з вимогами закону, що також обумовило несвоєчасне виявлення водієм перешкоди для руху, проте судом зазначена обставина не була врахована, позовні вимоги КП "Міськелектротранссервіс" були задоволені безпідставно. Обвинувачений частково визнав позовні вимоги потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_6 та вживатиме необхідні заходи щодо відшкодування заподіяної шкоди.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_3 просить вирок скасувати через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого за м'якістю. Просить ухвалити новий вирок та призначити покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі на 8 років та в повному обсязі задовольнити її позовні вимоги про відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди. Зазначає, що суд, призначаючи покарання обвинуваченому не врахував, що той не відшкодував заподіяну потерпілій шкоду, а це свідчить про відсутність у нього щирого каяття. Також вказує, що суд, задовольнивши позовні вимоги частково не врахував глибину та тривалість моральних страждань, пов'язаних із загибеллю доньки а також погіршення здоров'я та вимушені зміни життєвого укладу. Суд не врахував наявність страхового поліса, яким забезпечений автомобіль ОСОБА_4.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_6 просить вирок в частині вирішення її позову змінити та задовольнити його в повному обсязі. Зазначає, що , залишивши без розгляду позовні вимоги про солідарне стягнення із обвинуваченого та ВАТ НАСК "Оранта" заподіяної матеріальної шкоди в сумі 25000 гривень та компенсації моральної шкоди в розмірі 5000 гривень, суд послався на відсутність договору страхування відповідальності ОСОБА_4, але при цьому не зазначив, чому не стягнув ці кошти безпосередньо із обвинуваченого. Крім того, суд не в повній мірі врахував фізичний біль та її душевні страждання внаслідок отриманих тілесних ушкоджень.

Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_5, який заперечував проти апеляційних скарг потерпілих та підтримав свою апеляційну скаргу в повному обсязі, просив пом'якшити покарання обвинуваченому та зменшити суми, що підлягають стягненню з нього, а позов КП "Міськелектротранссервіс" залишити без задоволення; потерпілу ОСОБА_3, її представника ОСОБА_1, які заперечували проти апеляційної скарги захисника та просили скасувати вирок суду й ухвалити новий вирок, призначивши ОСОБА_4 більш суворе покарання та задовольнивши її позовні вимоги в повному обсязі; представника потерпілої ОСОБА_2, яка заперечувала проти апеляційної скарги захисника та просила задовольнити апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_6, задовольнивши її позовні вимоги; прокурора, який заперечував проти апеляційних скарг та просив залишити вирок без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисника ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, апеляційна скарга потерпілої ОСОБА_6 підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Висновок суду про доведеність обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення і правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст.286 КК України в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому, відповідно до вимог ст.404 КПК України, вирок в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. При цьому особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_4, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення за ч.2 ст. 286 КК України, яке відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, вчинених з необережності, про що зазначено в мотивувальній частині вироку.

Судом враховані відомості про особу обвинуваченого, який в силу ст.. 89 КК України несудимий, за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.

Відповідно до вимог ст. 66 КК України, суд визнав обставиною, яка пом`якшує покарання, щире каяття ОСОБА_8 у вчиненому. Обтяжуючою обставиною суд визнав вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність. В суді першої інстанції та під час апеляційного розгляду ОСОБА_4 визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення. Тому колегія суддів не погоджується із доводами потерпілої ОСОБА_3 про відсутність щирого каяття обвинуваченого через те , що він жодним чином не відшкодував збитки, заподіяні потерпілим.

З урахуванням наведених обставин, колегія суддів вважає, що суд призначив необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 та попередження нових злочинів покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

Судом встановлено, що в умовах даної дорожньо-транспортної пригоди видимість автомобіля "ЗІЛ-431610", р.н НОМЕР_2, який стояв на проїжджій частині проспекту Постишева в м. Харкові у попутному з ним напрямку із ввімкненими габаритними вогнями та аварійною сигналізацією, була не менше ніж 184 метри. На місці пригоди були виявлені елементи огородження і попереджувальні знаки дорожніх робіт, які після зіткнення з автомобілем "Хонда-Аккорд" опинились на узбіччі що підтверджується дослідженими в суді даними протоколу огляду місця події ( т.1, а.с.172-191). Зазначені обставини в сукупності із показами в суді потерпілої ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_12 спростовують доводи апелянта про відсутність у ОСОБА_4 об'єктивної можливості виявити перешкоду та вжити заходів щодо зменшення швидкості аж до зупинки свого транспортного засобу або безпечного об'їзду автомобіля "ЗІЛ-431610". Тому колегія суддів вважає правильним рішення суду про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 матеріальної шкоди, заподіяної комунальному підприємству "Міськелектротранссервіс" Харківської міської ради.

Задовольнивши частково позов ОСОБА_3, суд повністю стягнув із обвинуваченого матеріальні збитки в сумі 43266,99 грн. , підтверджені представленими потерпілою доказами. При визначенні розміру компенсації моральної шкоди суд врахував глибину її страждань, пов'язаних із втратою доньки; порушення звичного способу життя; погіршення стану здоров'я. Тому колегія суддів вважає визначений судом розмір компенсації в сумі 200 000 гривень таким, що відповідає вимогам розумності і справедливості.

Задовольнивши частково позов ОСОБА_6, суд при визначенні розміру компенсації моральної шкоди врахував глибину її страждань, пов'язаних із ушкодженням здоров'я, порушення звичного способу життя. Тому колегія суддів вважає визначений судом розмір компенсації в сумі 40 000 гривень таким , що відповідає вимогам розумності і справедливості.

Позовні вимоги потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_6 до ВАТ НАСК "Оранта" суд першої інстанції, на думку колегії суддів, правильно залишив без розгляду. Так, в матеріалах провадження міститься поліс №АС \7928759, яким застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_13, власника автомобіля "Хонда-Аккорд", реєстраційний номер НОМЕР_1, а відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу право керування вказаним автомобілем ОСОБА_4 не передбачено( т.1, а.с. 57, 289). Таким чином предметом даного спору є оспорювання наявності правовідносин щодо страхування цивільної відповідальності, які не випливають із пред'явленого обвинувачення, а тому не підлягають розгляду в кримінальному провадженні. Виходячи із загальних засад, закріплених положеннями ч. 6 ст. 9, ст.. 7 КПК України, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, а тому, з огляду на вимоги ч.ч. 5,7 ст. 128, ст. 129 КПК України, ч. 2 ст.. 207 ЦПК України, такі позовні вимоги необхідно залишити без розгляду, оскільки саме таке рішення не позбавляє права звернення потерпілих з позовом до ВАТ НАСК "Оранта" в порядку цивільного судочинства.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_6 про солідарне стягнення із ОСОБА_4 та ВАТ НАСК "Оранта" матеріальної шкоди в розмірі 25 000 гривень підлягають частковому задоволенню та стягненню із обвинуваченого ОСОБА_4 в розмірі 11 288, 62 грн., обґрунтованому відповідним розрахунком та копіями чеків ( т.1, а.с. 105-125), за винятком добровільної фінансової допомоги лікарському закладу та непідтверджених належними документами витрат.

Як вбачається із вказаних додатків до позовної заяви, факт лікування потерпілої підтверджений довідками медичних установ та не заперечувався в суді обвинуваченим, що дало змогу суду встановити зазначені обставини.

З урахуванням всього наведеного, колегія суддів вважає, що вирок в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_6, відповідно до п.3 ч.1 ст. 408 КПК України, необхідно змінити, збільшивши суму, яка підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 на її користь.

Процесуальних порушень, що тягнуть безумовне скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Керуючись: ст.ст.404, 405, ст. 407, ст. 418, 419, ч.2 ст. 376 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 задовольнити частково. Апеляційні скарги захисника ОСОБА_5, потерпілої ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 16 вересня 2014 року у відношенні ОСОБА_4 в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_6 - змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 (І\Н НОМЕР_3) на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 11288 (одинадцять тисяч двісті вісімдесят вісім) гривень 62 копійки.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий-суддя:

Судді: