Ухвала суду № 48096201, 05.08.2015, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

05.08.2015

Справа №642/1377/13ц

Провадження № 4с/642/30/15

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 серпня 2015 р. Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді - Шрамко Л.Л.

з участю секретаря - Бондаренко О.О.,

представника заявника - ОСОБА_1,

представника стягувача - ОСОБА_2,

державного виконавця - Семенова Д.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за скаргою ОСОБА_3, стягувач - ОСОБА_4, 3-я особа -Товариство з обмеженою відповідальністю «Тера», на постанову державного виконавця Жовтневого ВДВС Харківського міського управління юстиції ОСОБА_5 про відкриття виконавчого провадження,

встановив:

26 лютого 2015 року ОСОБА_3звернувся до суду зі скаргою, просить визнати неправомірною постанову державного виконавця Жовтневого ВДВС Харківського міського управління юстиції ОСОБА_5 про відкриття виконавчого провадження від 13 січня 2015 року, реєстраційний номер 46103216, та зобовязати останнього усунути порушення , допущені при винесенні вказаної постанови у строк 3 дня з моменту набрання чинності ухвали суду.

В обґрунтування скарги посилається на те, що рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 5 серпня 2013 року з нього на користь ОСОБА_4 стягнута грошова сума. 16 серпня 2013 року стягувачем було отримано виконавчий лист, а 3 квітня 2014 року виконавчий лист отримано повторно. 15 квітня 2014 року у Октябрьському ВДВС Полтавського МУЮ за місцем знаходження його - заявника - майна були відкриті виконавчі провадження, які станом на 25.02.3015 року знаходились в стадії виконання. 17 лютого 2015 року він несподівано отримав оскаржувану постанову, з якої слідує, що той самий виконавчий лист, який знаходиться на виконанні у м. Полтаві, також знаходиться вже більше місяця на виконанні і у м. Харкові. Вважає, що винесена постанова про відкриття виконавчого провадження є неправомірною, винесена з порушенням вимог п.п.3,4, 6 ч.1 ст. 18, ч.2 ст. 22, ч.1 ст. 25, п.6 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в виконавчому листі неналежно зазначено строк його предявлення до виконання, постанова винесена не за місцем виконання рішення, на підставі документу, строк предявлення якого для виконання сплинув, а тому, на його думку, державний виконавець зобовязаний був відмовити у відкритті виконавчого провадження. Відновити строк для предявлення виконавчого листа до виконання може тільки суд, а не державний виконавець. Крім того, державним виконавцем порушено вимоги ч.5 ст. 25 Закону щодо направлення йому копії оскаржуваної постанови не пізніше наступного дня після її прийняття.

Представник заявника ОСОБА_1 в судовому засіданні поклався на обставини, викладені у скарзі. Також пояснив, що оригінал виконавчого листа знаходиться в матеріалах цивільної справи про стягнення боргу, та підстав для видачі другого виконавчого листа судом не було, оскільки в частині стягнення грошової суми з ОСОБА_3 апеляційним судом рішення суду 1-ї інстанції не змінювалось, а було лише відмовлено в позові про солідарне стягнення цієї суми з ТОВ «Тера». Зазначив, що згідно з правовою позицією ВССУ не передбачено отримання у такому випадку нових виконавчих листів. Державним виконавцем допущені чисельні порушення у даному виконавчому провадженні після його відкриття. При ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження у державного виконавця на заяві стягувача про прийняття виконавчого листа для виконання була відсутня відмітка про реєстрацію, а суду надана для огляду заява з зазначенням вхідного номеру, що також свідчить про неправомірність винесеної постанови. Крім того, вважає неможливим розгляд даної справи до розгляду касаційної скарги на ухвалу апеляційного суду, якою скасована ухвала суду 1-ї інстанції про задоволення даної скарги з направленням справи на новий судовий розгляд.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_3 , він же представник 3-ї особи - ТОВ «Тера», скаргу підтримав, пославшись на викладені у скарзі обставини, підтримав пояснення свого представника. Зазначив, що стягувач безпідставно звернулась з заявою про відкриття виконавчого провадження до Жовтневого ВДВС Харківського МУЮ, оскільки він - заявник - не має майна в цьому районі, а державний виконавець, не перевіривши вказані обставини, безпідставно, на думку заявника, відкрив виконавче провадження. Також пояснив, що з рішенням суду не згоден, на його думку, стягувач вчинила шахрайські дії, що підтверджено фактом внесення відомостей про кримінальне провадження за його заявою до ЄРДР. Крім того, на його дмку, суд безпідставно видав другий виконавчий лист, та ОСОБА_4 ще й необґрунтовано зверталась до суду з заявою про видачу дубліката виконавчого листа, діяла недобросовісно. В даний час державним виконавцем у м. Полтаві на виконання виконавчого листа про стягнення з нього грошової суми накладено арешт на його майно, однак майно ще не реалізовано, виконавче провадження не закінчено.

Представник стягувача ОСОБА_2 заперечувала проти скарги, посилаючись на законність оскаржуваної постанови, надала письмові заперечення, зазначила, що 29.08.2013 року стягувач ОСОБА_4 предявила до Октябрьського ВДВС Полтавського МУЮ два виконавчі листи від 27.08.2013 року про стягнення боргу з ОСОБА_3, та до Ленінського ВДВС Харківського МУЮ з боржника ТОВ «Тера». Вказані виконавчі листи були повернути 10.10.2013 року та 14.11.2013 року у звязку з поновленням боржнику строку на апеляційне оскарження рішення суду, яке в подальшому було частково змінено, та у задоволенні позовних вимог до солідарного боржника ТОВ «Тера» відмовлено, позовні вимоги до ОСОБА_3 задоволено у повному обсязі. Саме тому стягувач отримала виконавчий лист з остаточними вимогами до єдиного боржника ОСОБА_3 лише 03.04.2014 року, тобто після набрання законної сили рішенням суду. Таким чином, 3 квітня 2014 року ОСОБА_4 предявила повторно отриманий 03.04.2014 року виконавчий лист до Октябрьського ВДВС Полтавського МУЮ, за яким 07.04.2014 року було відкрито виконавче провадженн , проведені виконавчі дії, та 05.12.2014 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у звязку з заявою стягувача про направлення виконавчого документу за місцезнаходженням майна, а саме - квартири боржника №110 по вул. Селянській, 10 м.Харкові, що відноситься до Жовтневого ВДВС Харківського МУЮ. Строк предявлення виконавчого листа не пропущено, оскільки відповідно до ст. 23 Закону строки предявлення виконавчого документу до виконання перериваються предявленням виконавчого документа до виконання.

Державний виконавець Жовтневого ВДВС Харківського МУЮї ОСОБА_5 проти скарги заперечував, зазначив, що винесена постанова повністю відповідає вимогам Закону «Про виконавче провадження», відкрита на підставі заяви стягувача, з дотриманням строку предявлення виконавчого листа на виконання, підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження були відсутні. Що стосується посилання заявника на те, що він не мав майна у Жовтневому районі м.Харкова, тому не було підстав для відкриття с виконавчого провадження, то до відкриття виконавчого провадження заборонено проведення виконавчих дій, а після відкриття виконавчого провадження було проведено виконавчі дії та 12.05.2015 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження і виконавчий лист направлено за належністю до Ленінського ВДВС Харківського МУЮ за місцем проживання ОСОБА_3, оскільки було встановлено, що за вказаною стягувачем адресою у Жовтневому районі м.Харкова проживає не боржник ОСОБА_3, а інша особа, прізвище, імя, по-батькові якої збігаються з такими ж даними заявника, та майно, належне боржнику, за вказаною адресою відсутнє. Строк предявлення виконавчого листа на виконання не був пропущений, оскільки на виконавчому листі 5 грудня 2014 року міститься відмітка державного виконавця про те, що виконаче провадження закінчено, стягнення не проводилось, що свідчить про переривання цього строку.

Суд вислухавши заявника ОСОБА_3, його представника ОСОБА_1,представника стягувача ОСОБА_2, державного виконавця Семенова Д.С., дослідивши матеріали даної справи та цивільної справи № 642/1377/13ц, надані державним виконавцем Семеновим Д.С. матеріали виконавчого провадження № 46103216, встановив наступне.

Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 05.08.2013 р. у цивільній справі №642/1377/13 позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ТОВ «Тера» про стягнення боргу задоволено частково, вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_3 та з ТОВ «Тера» на користь ОСОБА_4 суму боргу за договором позики у розмірі 777 419 грн. 67 коп.; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір у сумі 3 445 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

На підставі вищезазначеного рішення ОСОБА_4 було отримано два виконавчих листа зі строком предявлення до виконання до 16.08.2014 року.

4 вересня 2013 року старшим державним виконавцем Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ на підставі заяви стягувача відкрито виконавче провадження № 39561221 щодо солідарного стягнення боргу з боржника ОСОБА_3

7 жовтня 2013 року державним виконавцем Октябрьского ВДВС Полтавського МУЮ винесена постанова про повернення Ленінському районному суду м.Харкова виконавчого листа №2/642/594/13, виданого 27 серпня 2013 року, про стягнення з ОСОБА_3 солідарного боргу у звязку з надходженням ухвали апеляційного суду Харківської області від 04.09.2013 року про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду від 05.08.2013 року та відкриття апеляційного провадження на підставі ч.1 ст. 48, ст. 50 Закону.

16 жовтня 2013 року винесена аналогічна постанова державного виконавця Ленінського ВДВС Харківського МУЮ про повернення виконавчого листа на тих же підставах про стягнення з ТОВ «Тера» солідарного боргу.

10 жовтня 2013 року і 14 листопада 2013 року відповідно вказані виконавчі листи від 27 серпня 2013 року надійшли на адресу Ленінського районного суду відповідно до ч.1 ст.48, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», та з цього часу знаходяться у матеріалах цивільної справи № 642/1377/13 про стягнення боргу.

Рішенням судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 30 жовтня 2013 року вищевказане рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 5 серпня 2013 року змінено, у позові ОСОБА_4 до ТОВ «Тера» про солідарне стягнення боргу відмовлено. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Додатковим рішенням апеляційного суду Харківської області від 4 грудня 2013 року заяву ТОВ «Тера» задоволено, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Тера» суму судового збору у розмірі 1 720, 50 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 березня 2014 року рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 5 серпня 2013 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 30 жовтня 2013 року залишено без змін.

На підставі цього рішення 3 квітня 2014 року і був виданий новий виконавчий лист №642/13777/14-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 780 864,64 грн.

13 січня 2015 року державним виконавцем Жовтневого ВДВС ХМУЮ ОСОБА_5 на підставі заяви ОСОБА_4 від 13 січня 2015 року було відкрито виконавче провадження №46103216 по виконанню виконавчого листа №642/13777/14-ц, виданого 3 квітня 2014 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь Гайдар О.В.3 780 864,64 грн. за місцезнаходженням майна боржника за адресою: АДРЕСА_1, у Жовтневому районі м.Харкова.

Державним виконавцем зроблено відповідні запити, здійснено вихід за вказаною адресою, відібрані пояснення, та встановлено, що боржник ОСОБА_3 за вказаною адресою не проживає.

12 травня 2015 року вказаним державним виконавцем винесена постанова про закінчення цього виконавчого провадження у звязку з направленням за належністю вказаного виконавчого листа Ленінському ВДВСМ Харківського МУЮ за місцем проживання боржника ОСОБА_3

Суд, оцінивши надані учасниками процесу докази у їх сукупності, приходить до висновку, що скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає на підставі наступного.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» (далі- Закон) д ержавний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Д ержавний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Вимоги до виконавчого документа зазначені у статі 18 Закону.

Зокрема, у виконавчому документі, крім інших реквізитів, зазначаються дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 19 Закону д ержавний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.2, 3 вказаної статті у заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника. У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Згідно з вимогами ст. 20 Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

У разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу .

Відповідно до вимог ст. 22 Закону виконавчий лист, виданий судом на підставі судового рішення, може бути пред'явлений до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом, починаючи з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Як зазначено у статті 23 Закону, строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, пред'явленням виконавчого документа до виконання.

Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується .

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Суд вважає помилковим посилання заявника на те, що державним виконавцем Жовтневого ВДВС Харківського МУЮ 13 січня 2015 року було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом, строк предявлення якого до виконання сплинув.

12 листопада 2014 року ОСОБА_4 подала до Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ заяву про направлення виконавчого документа №2/642/594/13, виданого Ленінським районним судом міста Харкова 3 квітня 2014 року, за місцем знаходження нерухомого майнаборжника, до Октябрьського ВДВС Харківського МУЮ.

5 грудня 2014 року постановою державного виконавця Жовтневого ВДВС Полтавського МУЮ виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2/642/594/13, виданого 3 квітня 2014 року Ленінським районним судом міста Харкова про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості у сумі 780 864,67 грн. закінчено на підставіст.10 Закону України «Про виконавче провадження»,виконавчий документ направлено 5 грудня 2014 року за вихідним номером 67667 до Жовтневого ВДВС Харківського МУЮ (а.с.120, 123-127).

На виконавчому листі є відповідна відмітка державного виконавця від 5.12.2014 року, де також зазначено, що стягнення не проводилось.

Отже, виходячи з вищенаведених положень ст. 23 Закону, оскільки за виконавчим листом, виданим 3 квітня 2014 року, відкривалось виконавче провадження Октябрським ВДВС Полтавського МУЮ, строк предявлення виконавчого листа на виконання перерваний.

Таким чином, підстав для звернення до суду з заявою про поновлення строку предявлення виконавчого листа на виконання у стягувача не було, оскільки такий строк не був пропущений, а Законом не передбачено звернення до суду з приводу встановлення факту переривання строку предявлення виконавчого документу для виконання, такий факт встановлюється державним виконавцем на підставі підтверджуючих даних.

Згідно зі ст. 47 Закону ви конавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, є письмова заява стягувача; у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до ст 48 Закону виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

Дослідивши виконавчий лист, суд приходить до висновку, що він повністю відповідає вимогам до виконавчого документу, визначеним статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження». В виконавчому листі зазначені всі необхідні реквізити, передбачені вказаною правовою нормою, у тому числі вказано, що рішення суду набрало чинності 16.08.2013 року, та зазначений строк предявлення виконавчого листа до виконання - до 16 серпня 2014 року, що відповідає вимогам ст. 22 Закону. Також виконавчий лист містить відмітку про предявлення його до виконання та повернення 05.12.2014 року, що перериває вказаний у виконавчому листі судом строк предявлення його до виконання.

Згідно зі ст. 24 Закону державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження

виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову.

Відповідно до ст. 25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, визначених у статті 26 Закону, у державного виконавця Семенова Д.С. не було.

Посилання заявника на те, що до відкриття виконавчого провадження державний виконавець зобовязаний був перевірити, чи є належне йому майно у Жовтневому районі м.Харкова за вказаною стягувачем в заяві адресою, є необґрунтованими та суперечать Закону, відповідно з нормами якого виконавчі дії проводяться лише після відкриття виконавчого провадження.

Після зясування факту відсутності майна боржника за вказаною стягувачем адресою була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, що відповідає вищезазначеним правовим нормам.

Посилання заявника на наявність оригінала виконавчого листа в матеріалах цивільної справи, що, на його думку, свідчить про необґрунтованість видачі нового виконавчого листа, для розгляду даної скарги значення не має, оскільки предметом даної скарги є постанова державного виконавця, видана на підставі виконавчого листа. Крім того, вказаний оригінал виконавчого листа після повернення державним виконавцем у звязку з відкриттям апеляційного провадження досі знаходиться в матеріалах цивільної справи та не предявлявся для виконання, отже, права заявника у звязку з цим ніяким чином порушено не було.

Обставини, на які посилається заявник, не дають підстав для визнання постанови про відкриття виконавчого провадження неправомірною, а посилання заявника на незгоду з рішенням суду, з видачею судом другого виконавчого листа, з діями стягувача тощо не мають значення при вирішенні даної скарги, предметом якої є постанова державного виконавця.

Вирішення питання правомірності (неправомірності) видачі судом виконавчих листів не входить до компетенції державного виконавця, який в силу Закону зобовязаний виконувати рішення суду.

В Рішенні Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року по справі "Войтенко проти України" (п.39) наголошено про те, що «ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок (див. "ОСОБА_6 проти Італії", заява N 22774/93, § 66, ЄСПЛ 1999-V).

Враховуючи зазначені положення щодо обов'язкового для всіх виконання рішення суду, суд вважає, що законні підстави для задоволення скарги та невиправданої затримки виконання рішення суду відсутні, оскільки у протилежному випадку буде мати місце порушення прав інших учасників виконавчого провадження, які мають законне право на виконання рішення суду у розумні строки.

Згідно з ч.3 ст. 387 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчиненні відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і права і свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до ст. ст. 10,11, 60 ЦПК України суд розглядає справи на підставі наданих учасниками процесу доказів, в межах заявлених вимог. Кожна сторона зобовязана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Розглядаючи скаргу в межах заявлених вимог, враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження є правомірною, державний виконавець при винесенні постанови діяв відповідно до закону, в межах наданих йому повноважень, і права і свободи заявника не було порушено, а тому в задоволенні скарги суд відмовляє у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,14, 60, 61, 209, 212-215, 386, 387 ЦПК України, ст. ст. 11,19, 22, 23,26, 82,87 Закону «Про виконавче провадження» , суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні скарги ОСОБА_3 про визнання неправомірною постанови державного виконавця Жовтневого ВДВС Харківського міського управління юстиції ОСОБА_5 про відкриття виконавчого провадження від 13 січня 2015 року, реєстраційний номер 46103216, та зобовязання усунути порушення - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області через Ленінський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня винесення ухвали, а особами, без участі яких постановлено ухвалу - з дня отримання копії ухвали.

Суддя -Л.Л. Шрамко