Рішення № 48090896, 22.12.2010, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 2-3289/10

Провадження №2-3289/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.12.2010 року Хорольський районний суд Полтавської області

у складі: головуючого судді Личковаха О.О.,

при секретарі Комаренко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорол цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного банку «Форум» при третій особі ОСОБА_2 про захист прав споживача та визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила визнати незаконними дії відповідача, що передують укладенню кредитного договору, визнати кредитний договір № 0088/08/25-ZNv від 12 серпня 2008 року недійсними, та стягнути з відповідача 100 (сто) гривень в якості відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що відповідач уклав зазначений правочин з використанням нечесної підприємницької практики, не надавши до укладення правочину у чіткий, зрозумілий та однозначний спосіб у повному обсязі інформацію, необхідну для здійснення свідомого вибору.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 підтримали заявлені вимоги за вищевикладеними обставинами та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнала, надала до суду заперечення, в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що Акціонерним комерційним банком «Форум» до укладення спірного правочину надавалися умови кредитування, що підтверджується відповідною відміткою у пункті 7.2. кредитного договору № 0088/08/25-ZNv від 12 серпня 2008 року.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши учасників процесу, всебічно та повно дослідивши зібрані по справі докази, суд встановив наступне.

12 серпня 2008 року між позивачкою та акціонерним комерційним банком «Форум» був укладений кредитний договір № 0088/08/25-ZNv, у відповідності до п.п. 1.1., 1.2., 1.3. якого акціонерний комерційний банк «Форум» надає позивачці кредит в іноземній валюті на загальну суму 45000,00 (сорок пять тисяч) доларів 00 центів США. Кредит надається позивачці строком з 12 серпня 2008 року до 10 серпня 2018 року зі сплатою 13,5 (тринадцять цілих пять десятих) відсотків річних за користування вказаною послугою.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», перед укладенням договору про надання кредиту кредитодавець зобовязаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобовязаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, повязаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Згідно із п. 2.4. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління НБУ N 168 від 10.05.2007 р., банки зобов'язані отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вищенаведеною інформацією.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник не з надання чи повернення кредиту, тобто виконання договору, а з приводу питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики тощо, які передують укладенню договору.

Згідно із преамбулою до Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про захист прав споживачів», законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.

Враховуючи вищенаведене, правовідносини між позивачем та відповідачем у звязку із укладенням кредитного договору регулюються, крім інших актів цивільного законодавства, Законом України «Про захист прав споживачів». Дане твердження також знаходить відображення у п.п. 17, 22, 23 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», а також закріплене у п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України N 5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», де зазначено, що оскільки Закон України «Про захист прав споживачів» не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Відносини, щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону. Відповідно позивачка є споживачем фінансових послуг.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», перед укладенням договору про надання кредиту кредитодавець зобовязаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобовязаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, повязаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Згідно із п. 2.4. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління НБУ N 168 від 10.05.2007 р., банки зобов'язані отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вищенаведеною інформацією.

У відповідності до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Під нечесною підприємницькою практикою, зокрема, розуміється будь-яка діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Згідно із ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Невичерпний перелік такої інформації вказаний у п. 2 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 2.1. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління НБУ N 168 від 10.05.2007 р. Під продукцією розуміється будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

У відповідності до ч. 9 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію, необхідно виходити з припущення, що у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває.

Як встановлено судом, вказана інформація відповідачем ОСОБА_1 до укладення правочину не надавалася.

Надані відповідачем та залучені до матеріалів справи умови кредитування як доказ надання до укладення правочину у чіткий, зрозумілий та однозначний спосіб у повному обсязі інформації, необхідної для здійснення свідомого вибору, суд не може прийняти до уваги з огляду на те, що зазначений документ не містить дати, а тому встановити дату отримання ОСОБА_1 вказаних умов кредитування із вказаного документу неможливо.

Посилання представника відповідача на те, що згідно із п. 7.2. кредитного договору позивачка отримала умови кредитування, суд не може взяти до уваги з огляду на те, що із вказаного положення неможливо встановити, яку саме інформацію було отримано позивачкою та чи отримувалася позивачкою інформація, вказана у п. 2 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 2.1. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління НБУ N 168 від 10.05.2007 р.

Як пояснила в судовому засіданні позивачка, що не заперечувалося представником відповідача, умови кредитування до підписання кредитного договору позивачці не надавалися, договір був підписаний сторонами після надання вказаних у п. 1.1. договору грошових коштів, графік щомісячних платежів, їх частоту та обсяги ОСОБА_1 було надано через декілька місяців після укладення договору. Кредит пропонувався ОСОБА_1 тільки в іноземній валюті.

У відповідності до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Частини 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного Кодексу України визначають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи, що відповідач не надав до укладення правочину у чіткий, зрозумілий та однозначний спосіб у повному обсязі інформацію, необхідну для здійснення свідомого вибору, позовні вимоги про визнання незаконними дій відповідача, що передують укладенню кредитного договору та визнання кредитного договору № 0088/08/25-ZNv від 12 серпня 2008 року недійсними є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, враховуючи висновки суду щодо недійсності правочину, який оформлений кредитним договором № 0088/08/25-ZNv від 12 серпня 2008 року, останній є таким з моменту його вчинення.

Позов в частині стягнення з відповідача 100 (ста) гривень в якості відшкодування моральної шкоди є необґрунтованим та задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи, що судом було розяснено сторонам їх права, а також обовязок доказування та надання доказів, передбачений ст. 60 ЦПК України, при ухваленні даного рішення суд виходив із наявних у справі доказів.

Позивачкою не було доведено, чим саме була заподіяна моральна шкода, якими діями відповідача вона викликана та в чому саме виражалась моральна шкода. Крім того, позивачкою не наведено розрахунку розміру моральної шкоди. Тому в задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди позивачці слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60‚ 212, 213, 214, 215 ЦПК України; ст. ст. 4, 8, 192, 215, 216, 227, 524, 533, 548, 601, 1054 ЦК України, суд, -

Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного банку «Форум» при третій особі ОСОБА_2 про визнання незаконними дій відповідача, що передують укладенню кредитного договору, визнання кредитного договору № 0088/08/25-ZNv від 12 серпня 2008 року недійсним та стягнення з відповідача відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Акціонерного комерційного банку «Форум», що передують укладенню договору щодо надання до укладення кредитного договору № 0088/08/25-ZNv від 12 серпня 2008 року в однозначній, чіткій та зрозумілій формі інформації про умови кредитування.

Визнати недійсним кредитний договір № 0088/08/25-ZNv, укладений 12 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком «Форум».

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Форум» (02100, м. Київ, б-р. Верховної Ради, 7, МФО 322948, код за ЄДРПОУ 21574573) в дохід держави судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп.

Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Форум» (02100, м. Київ, б-р. Верховної Ради, 7, МФО 322948, код за ЄДРПОУ 21574573) на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Полтавської області через Хорольський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий :