Ухвала суду № 48085560, 05.08.2015, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/5664/15-ц

Провадження №2/405/1338/15

У Х В А Л А

05 серпня 2015 року Суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда Іванова Л.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобовязання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_2, в якому просить визнати дії мешканця квартири № 44 ОСОБА_2 в частині самовільного захоплення площі загального користування протизаконними; зобовязати ОСОБА_2 негайно перенести, прибрати перестінок на місце відповідно проекту будинку; накласти штраф у розмірі передбаченому за відповідні порушення.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє особам, які беруть участь у справі у здійсненні їх прав, тому вивчивши зміст вказаної позовної заяви, вважаю за потрібне запропонувати ОСОБА_1 привести позовну заяву про зобовязання вчинити дії у відповідність до вимог ст. 119 ЦПК України.

ОСОБА_3 Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.09.2012 року за № 10-1386/0/4-12 визначено, що при застосуванні у судовій практиці норм ЦПК України, суди повинні дотримуватися прецедентної практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).

Оскільки пред`явлення позову - це процесуальна дія, яка здійснюється у порядку, встановленому ЦПК України, справи позовного провадження повинні розглядатися судом на підставі поданої позивачем позовної заяви, яка повинна за формою та змістом відповідати закону.

Вимоги щодо форми і змісту позовної заяви встановлені ст. 119 ЦПК України.

Так, частиною 2 вказаної статті передбачено, що позовна заява повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; 3) зміст позовних вимог; 4) ціну позову щодо вимог майнового характеру; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; 6) зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; 7) перелік документів, що додаються до заяви.

Крім того, до позовної заяви позивач повинен додати її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб (ч.1 ст. 120 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі у справах позовного провадження є позивач та відповідач.

Згідно з п.2 ч.2 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити імя (найменування) позивача і відповідача, а також імя представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів звязку, якщо такі відомі.

Як вбачається з позову, останній пред'явлено до відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_4, а тому позивачу необхідно зазначити ім `я та по-батькові відповідача ОСОБА_2.

Крім того, пункт 5 частини 2 статті 119 Цивільно-процесуального кодексу України передбачає викладення в позовній заяві обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, при цьому, порушене, невизнане або оспорюване субєктивне право, свободи чи інтереси, які зазначені позивачем у прохальній частині позову, повинні бути обґрунтовані обставинами, які є юридичними фактами, що в сукупності складають зміст позову. Хоча стаття 119 ЦПК України не вимагає від позивача обовязкового зазначення правової підстави позову, тобто вказівки на норму права, яка регулює спірні правовідносини, тим не менш позивач повинен в обґрунтування своїх вимог посилатися на те право, захисту якого він вимагає. Під підставами позову слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не посилання позивача на певну норму закону, яку суд може змінити, якщо її дія не поширюється на правовідносини.

Пунктом 6 частини 2 статті 119 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

Також, пунктом 3 частини 2 статті 119 ЦПК України визначено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог.

При цьому, зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду (наприклад, усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зобовязання вчинити дії). По суті, зміст позовних вимог - є відображенням прохальної частини позовної заяви.

Позовна заява подана без додержання вимог зазначених норм, зокрема позивач в прохальній частині позовної заяви необхідно конкретно та чітко викласти зміст позовних вимог, зокрема по 1-ій вимозі: необхідно зазначити крім номеру квартир і будинку, вилицю, площу загального користування та яка частка площі загального користування самовільно зайнята відповідачем; по 2-ій вимозі: необхідно конкретизувати позовні вимоги, вказавши площу та розміри пере стінка, де він знаходиться (будинок, вулиця, місто) та вказати, які конкретно дії повинен здійснити відповідач (зокрема шляхом знесення/ шляхом перенесення) та зазначити в позовній заяві докази, що підтверджують кожну обставину, викладену позивачем в позові.

Більш того, відповідно до ч.1 ст. 120 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

У порушення вимог зазначеної норми, копія заяви подана без копій всіх документів, що додаються до неї, що позбавляє суд можливості направити її для ознайомлення відповідачу.

Також, відповідно до вимог ч. 5 ст.119 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору.

Встановлено, що позовна заява подана з порушенням вимог ст. 119 ЦПК України, а саме: судовий збір сплачено не в повному розмірі.

Зокрема, встановлено, що позивач пред'явив позов до суду, який містить позовну вимогу не майнового характеру, а саме: позовна вимога про зобовязання ОСОБА_2 негайно перенести, прибрати перестінок на місце відповідно проекту будинку, при цьому, встановлено, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 121 грн. 80 коп. Разом з тим, відповідно до п.п.2 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору визначається у розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, розмір якої встановлено законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, що, на момент подачі позову, та відповідно до Закону України Про державний бюджет України на 2015 рік становить 243 грн. 60 коп., виходячи з мінімальної заробітної плати 1218,00 грн.

З огляду на викладене вище, позивачу необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп. за подання до суду позовної вимоги про зобовязання вчинити дії.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач сплатив судовий збір в розмірі 121 грн. 80 коп., то з урахуванням зазначеного вище та на підставі Закону України Про судовий збір, позивачу необхідно доплатити судовий збір у розмірі 121 грн. 80 коп.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна відповідати іншим вимогам, встановленим законом, зокрема, згідно зі ст. 7 ЦПК України мова цивільного судочинства визначається статтею 14 Закону України Про засади державної мовної політики, відповідно до якої судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. Сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, за згодою сторін суди можуть здійснювати провадження цією регіональною мовою (мовами), а також допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу.

Норму закону, щодо подачі до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених регіональною мовою, з перекладом, у разі необхідності, на державну мову у межах території, на якій поширена регіональна мова, не можна застосовувати у даному випадку, оскільки Кіровоградська область не входить до території, на якій поширена регіональна мова.

З огляду на викладене, вважаю необґрунтованим подання позивачем до суду процесуального документу - позовної заяви, яка викладена російською мовою, оскільки це суперечить вимогам ст. 7 ЦПК України та ст.14 Закону України "Про засади державної мовної політики", у зв`язку з цим є необхідним подання позивачем до суду позовної заяви, викладеної державною мовою.

Враховуючи, що дана заява подана без додержання вимог, викладених в ст.ст. 119, 120 ЦПК України, то відповідно до ст.121 ЦПК України вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання останньою ухвали.

Керуючись ст.ст. 119, 120, ч. 1 ст. 121 Цивільного процесуального кодексу України, -

У Х В А Л И Л А:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобовязання вчинити дії залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання заявником ухвали.

Запропонувати ОСОБА_1 в установлений строк виправити зазначені в ухвалі недоліки.

В разі невиконання указаної вимоги заява буде вважатись неподаною і повернута позивачу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в частині визначення розміру судових витрат до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м.Кіровограда шляхом подання протягом пяти днів з дня її отримання апеляційної скарги. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ленінського районного суду

м. Кіровограда Л.А. Іванова