Ухвала суду № 48084516, 06.08.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/4786/15-к Головуючий у І інстанції Бобкова Н.В.Провадження № 11-кп/780/934/15 Доповідач у 2 інстанції Зіміна В. Б.Категорія 22 06.08.2015

УХВАЛА

Іменем України

06 серпня 2015 року м. Київ.

Колегія суддів судової палати з розгляду

кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого: Зіміної В.Б.

суддів: Гайдай Р.М., Шроля В.Р.

секретаря судового засідання: Куріло В.В.

з участю: прокурора: Костюка О.А.

представників потерпілих: ОСОБА_2, ОСОБА_3

захисника: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу колегії суддів Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 липня 2015 року, якою кримінальне провадження щодо ОСОБА_5, обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 190 ч.1, 190 ч.2, 190 ч.3, 190 ч.4 КК України повернуто прокурору у зв'язку з його невідповідністю вимогам КПК України, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою колегії суддів Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 липня 2015 року обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 190 ч.1, 190 ч.2, 190 ч.3, 190 ч.4 КК України повернуто прокурору для виконання вимог ст. 291 КПК України.

Своє рішення суд першої інстанції обґрунтовує тим, що викладене ОСОБА_5 обвинувачення не в повній мірі відповідає фактичним обставинам, на які посилаються потерпілі та їх представники. Тобто, фактично обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих їй злочинів висунуто прокурором неконкретне.

Згідно заяв потерпілих, в обвинувальному акті неправильно відображені місце та час вчинення інкримінованих ОСОБА_5 злочинів, не відображено того факту, що злочин було вчинено працівником банку на своєму робочому місці.

Так, згідно обвинувального акту ОСОБА_5, перебуваючи в приміщенні відділення в м. Узин ПАТ КБ «Приват Банк» в період часу з травня 2013 року по листопад 2014 року, заволоділа грошовими коштами 27 громадян на загальну суму 8002267,50 грн. шляхом повідомлення недостовірної інформації щодо проведення банківських операцій.

Відповідно до анкетних даних, обвинувачена ОСОБА_5 працювала касиром відділення ПАТ КБ «Приват Банк» в м. Узин.

Частина потерпілих пред'явили цивільні позови до ОСОБА_5 В той же час, інша частина потерпілих пред'явили позови до відділення ПАТ КБ «Приват Банк» в м. Узин, оскільки вважають, що збитки завданні в наслідок злочинних дій працівників зазначеної банківської установи - ОСОБА_5 та інших.

При цьому ПАТ КБ «Приват Банк» не притягнуто до справи в якості цивільного відповідача.

Таким чином, на думку суду, без усунення зазначених суперечностей та недоліків, виявлених в обвинувальному акті, призначення судового розгляду у даному кримінальному провадження може призвести до порушення законних прав та інтересів учасників процесу.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та повернути обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_5 до суду першої інстанції на новий розгляд.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що на його думку при складанні обвинувального акту щодо ОСОБА_5, відсутні будь-які порушення норм КПК України, а обвинувальний акт складений з дотриманням вимог ст. 291 КПК України.

Прокурор зазначає, що у обвинувальному акті викладені фактичні обставини вчинення кримінальних правопорушень обвинуваченою ОСОБА_5, які прокурор вважає встановленими. Оскільки судом під час підготовчого засідання не досліджувалися докази на підтвердження, або спростування фактичних обставин злочинів, вчинених ОСОБА_5, висновки суду в частині неконкретного обвинувачення є передчасними.

Посилання суду на те, що ПАТ КБ «Приват Банк» не визнано цивільним відповідачем по справі є безпідставним, оскільки відповідно до вимог ч.2 ст. 62 КПК України права та обов'язки цивільного відповідача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду. При цьому, чинним КПК України, не передбачена обов'язковість винесення постанови про визнання особи цивільним відповідачем.

Під час досудового розслідування старшим слідчим СВ Білоцерківського МВ направлено на адресу голови правління ПАТ КБ «Приват Банк» копії позовних заяв потерпілих та роз'ясненні вимоги ст. 62 КПК України, а отже ПАТ КБ «Приват Банк» належним чином повідомлений про надходження цивільних позовів.

На думку апелянта, з числа викладених судом порушень, що стали підставами для суду до повернення обвинувального акту прокурору, відсутні такі, що порушують права сторін кримінального провадження та об'єктивно унеможливлюють призначення кримінального провадження до судового розгляду.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:

прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора, підтвердив її доводи та просив задовольнити, а також просив продовжити строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_5;

захисника, який залишив питання про повернення обвинувального акту прокурору на розсуд суду, а щодо клопотання прокурора про продовження обвинуваченій строків тримання під вартою заперечував;

представників потерпілих, які проти апеляційної скарги прокурора заперечували, а клопотання про продовження строку тримання під вартою підтримали;

вивчивши матеріали справи, вислухавши учасників судового розгляду в дебатах та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд вказав, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Однак, з даним висновком суду колегія суддів погодитися не може, з наступних підстав.

ч.3 ст. 314 КПК України суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду. Отже, повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Ч.2 ст. 291 КПК України визначено перелік відомостей, які мають бути зазначені в обвинувальному акті, а саме: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого; 3) анкетні відомості кожного потерпілого; 4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 8) розмір витрат на залучення експерта; 9) дату та місце його складання та затвердження.

Як вбачається з обвинувального акту, то в ньому викладенні фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, вказана правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та сформульоване конкретне обвинувачення, а тому посилання суду першої інстанції, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 ч.2 КПК України є хибним.

На думку колегії суддів не заслуговує на увагу і посилання суду як на підставу для повернення обвинувального акту на те, що в ході досудового розслідування ПАТ КБ «Приват Банк» не визнано цивільним відповідачем, оскільки відповідно до вимог ч.2 ст. 62 КПК України права та обов'язки цивільного відповідача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 26.02.2015 року старшим слідчим СВ Білоцерківського МВ на адресу голови правління ПАТ КБ «Приват Банк» направлено копії позовних заяв потерпілих та роз'ясненні вимоги ст. 62 КПК України, що підтверджується листом старшого слідчого № 4389 від 26.02.15 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування ухвали суду першої інстанції та повернення обвинувального акту до суду першої інстанції для виконання вимог, передбачених ст. ст. 314, 315 КПК України.

Під час розгляду апеляційної скарги прокурором було заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_5

На думку колегії суддів, обвинуваченій ОСОБА_5 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до розгляду обвинувального акту у підготовчому судовому засіданні суду першої інстанції, але не більше 30 діб, з часу винесення ухвали, оскільки 10.08.2015 року строк тримання під вартою обвинуваченої закінчується, а з матеріалів кримінального провадження підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України колегія суддів;-

у х в а л и л а :

Ухвалу колегії суддів Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 липня 2015 року, якою кримінальне провадження щодо ОСОБА_5, обвинуваченої у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 190 ч.1, 190 ч.2, 190 ч.3, 190 ч.4 КК України повернуто прокурору у зв'язку з його невідповідністю вимогам КПК України - скасувати.

Повернути обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 190 ч.1, 190 ч.2, 190 ч.3, 190 ч.4 КК України до суду першої інстанції для виконання вимог ст. ст. 314, 315 КПК України.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в СІЗО №13 УДПС України в м. Києві та Київській області ОСОБА_5 продовжити до розгляду обвинувального акту у підготовчому судовому засіданні суду першої інстанції, але не більше 30 (тридцяти) діб, з часу винесення ухвали.

СУДДІ В.Б. Зіміна

Р.М. Гайдай

В.Р. Шроль