Ухвала суду № 48081988, 05.08.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/234/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1630/2015

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Гайдич Р.М.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Бойчука І.В., Вакарук В.М.

секретаря Капущак С.В.

з участю представника апелянта ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до співвласників майнових паїв СВК «Кунисівський» та СВК «Чернелицький-1» в особі уповноважених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на майно та за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна, що знаходиться у спільній частковій власності від 29.12.2014 року за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 на рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2015 року задоволено позов ОСОБА_3. Визнано за ОСОБА_3 право власності на цегельний завод загальною площею 3481 кв.м, розташований по АДРЕСА_1, водонасосну станцію площею 48,9 кв.м, розташовану по АДРЕСА_2, водонапірну башню площею 1 кв.м - по АДРЕСА_3.

В задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна, що знаходиться у спільній частковій власності від 29.12.2014 року відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт зазначає, що не узгоджується з положеннями ст. 658 ЦК України висновок суду про купівлю ОСОБА_3 спірного майна, оскільки особи, зазначені в договорі купівлі-продажу майна, що знаходиться у спільній частковій власності, не є співвласниками предмету договору. Згідно сертифікатів вказаним особам на праві власності належить лише майновий пай, виражений у грошовому еквіваленті.

Також, апелянт вказує, що судом не враховано положення ст. 358 ЦК України, відповідно до якої право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Способом виявлення такої згоди в даному випадку має бути договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності, який повинен бути підписаний особисто кожним із співвласників або за дорученням співвласника. Підписи співвласників, які укладають такий договір, завіряються сільським (селищним, міським) головою або нотаріусом. І тільки тоді спілка (об'єднання) співвласників на своїх загальних зборах обирає уповноваженого, який на підставі довіреності на право представляти інтереси, наданої кожним із співвласників, має право здійснювати будь-які дії щодо майна, що перебуває у спільній частковій власності. В порушення вказаного порядку в договорі про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності, відсутні підписи усіх співвласників майнових паїв. Крім того, головою сільської ради такі підписи не завірялись, довіреність на представлення інтересів усіх співвласників не видавалась та не посвідчувалась. Суд на зазначене уваги не звернув, а тому помилково дійшов висновку про правомірність набуття ОСОБА_3 права власності на спірне майно.

З цих підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити, а його позов задовольнити.

У засіданні апеляційного суду представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав з мотивів, викладених у ній.

Позивач-відповідач ОСОБА_3 та відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судове засідання не з'явились, про час та день розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Позивач-відповідач ОСОБА_3 надіслав суду письмову заяву, в якій просив розгляд справи відкласти у зв'язку з неможливістю його представника прибути в судове засідання.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не повідомили суд про причину неявки.

Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що спірне майно набуте ним правомірно, а тому позов про визнання за ним права власності на дане майно є підставним та підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_7, суд виходив з того, що останнім не надано жодного доказу на підтвердження того, що договір купівлі-продажу майна, що знаходиться в спільній частковій власності, укладений всупереч нормам чинного законодавства.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Судом першої інстанції установлено та вбачається з матеріалів справи, що при розпаюванні майна колишніх колективних сільськогосподарських підприємств в с. Кунисівці Городенківського району СВК «Кунисівський» та СВК «Чернелицький-1» за 582 особами було визнано право власності на майновий пай та видано відповідні сертифікати на частку у зазначеному об'єкті. 01.08.2010 року було проведено збори власників майнових паїв, на яких згідно протоколу №1 було вирішено передати в оренду майно цегельного заводу ОСОБА_3 на 2 роки з правом викупу майнових паїв та обрати уповноваженими від пайовиків для підпису договору: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

За даними протоколу зборів всього пайовиків цегельного заводу -582 особи, померлих - 112 осіб, наявних 470 та 324 пайовики присутні на зборах.

06.08.2010 року власники майнових паїв, визначених в результаті паювання майна СВК «Кунисівський» та СВК «Чернелицький-1» уклали договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності.

Згідно договору з метою оперативного вирішення питань, що виникають в процесі виконання договору, співвласники делегують ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повноваження представляти їх інтереси при отриманні майна від КСП, укладенні договорів про передачу майна і від їх імені підписувати ці договори.

09.08.2010 року співвласники майнового комплексу цегельного заводу в особі уповноважених ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 уклали договір оренди майнового комплексу цегельного заводу з приватним підприємцем ОСОБА_3 строком на два роки.

ОСОБА_7, який є власником майнового паю члена колективного сільськогосподарського підприємства відповідно до Свідоцтва про право власності на майновий пай з вартістю частки 937,48 грн., оспорював в судовому порядку вищенаведене рішення загальних зборів співвласників майна та договір оренди майнового комплексу, просив визнати їх недійсними. Справа розглядалась різними інстанціями і рішенням Городенківського районного суду від 17.01.2011 року, яке набрало чинності 13.07.2011 року, в позові ОСОБА_7 відмовлено.

Відтак, з 09.08.2010 року майно майнового комплексу цегельного заводу перебувало в оренді ОСОБА_3 (а.с. 77-93 в т. 1).

Згідно п. 1.14 Договору оренди від 09.08.2010 року орендар має виключне право на купівлю предмету договору оренди шляхом викупу майнових паїв у їх власників.

29.12.2014 року між ОСОБА_3 та уповноваженими співвласників майна, що належить їм на праві спільної часткової власності ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був укладений Договір купівлі-продажу майна, що знаходиться в спільній частковій власності, відповідно до якого продавець надає покупцю майно, перелік якого надається в Додатку 2 до цього Договору, а покупець зобов'язується сплатити вартість цього майна (а.с. 7-16 в т. 1).

В Додатку 2 до Договору купівлі-продажу від 29.12.2014 року зазначена вартість майна, на яке ОСОБА_3 просить визнати право власності, а саме номінальна вартість будівлі цегельного заводу становить 918 322 грн. 34 коп., купівельна договірна вартість - 1010 154 грн. 60 коп., номінальна вартість будівлі водокачки становить 1 572 грн., купівельна договірна вартість - 1 729 грн. 20 коп., номінальна вартість водонапірної башти становить 695 грн. 07 коп., купівельна договірна вартість - 764 грн. 58 коп. (а.с. 15 в т. 1).

Сторонами за договором купівлі-продажу майна від 29.12.2014 року виконані основні умови договору. Покупцем оплачено вартість майна, а продавцем - Уповноваженими - передано майно. Згідно матеріалів справи факт отримання коштів власниками паїв підтверджується відомостями, в яких є їх особистий підпис під час отримання коштів та заявами (а.с. 49-69 в т. 1). За даними відомостей про викуп часток співвласників майнового комплексу цегельного заводу (а.с. 221-222, 227-228 в т. 1) ОСОБА_3 також викуплено ще частки співвласників на суму 35 386 грн. 42 коп.

29.12.2014 року був складений Акт прийому-передачі майнового комплексу та обладнання цегельного заводу у приватну власність (а.с. 17 в т. 1).

Після укладення договору купівлі-продажу майна ОСОБА_3 виготовлено технічну документацію на цегельний завод, за даними якої майновий комплекс цегельного заводу складається з приміщення цегельного заводу, живильного цеху, вентиляційної шахти, адмінбудинку, навісів, вбиральні, водонапірної башні та водонасосної станції.

Рішенням Кунисівської сільської ради від 29.01.2015 року присвоєно самостійну адресу цегельному заводу в АДРЕСА_1, водонасосній станції - по АДРЕСА_2 та водонапірній башні - по АДРЕСА_3 (а.с. 24 в т. 1).

Згідно довідки №62 від 06.05.2015 року, виданої Кунисівською сільською радою, для обслуговування цегельного заводу виділено 9,7 га землі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 220 в т. 1).

В технічних паспортах визначено, які саме будівлі відносяться до водонапірної станції та цегельного заводу в АДРЕСА_1, та де саме розміщена водонапірна башта, якій присвоєно самостійну адресу (а.с. 19-23, 27-48 в т. 1).

У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернувся в Реєстраційну службу Городенківського районного управління юстиції з заявою про реєстрацію права власності на цегельний завод. Рішенням від 20.03.2015 року за №20167749 (а.с. 20 в т. 1) державний реєстратор прав на нерухоме майно відмовив ОСОБА_3 у державній реєстрації права власності на цегельний завод.

Згідно положень ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на умовах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність права власності не встановлена судом.

Механізм щодо здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, врегулювання відносин між власниками таких паїв, що не внесені до статутного капіталу господарських товариств, пайового фонду сільськогосподарських кооперативів та не виділені в установленому порядку в натурі, у разі укладення ними договору про порядок володіння та користування цим майном, розроблений в Рекомендаціях щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом міністерства аграрної політики України від 20.05.2008 року за №315 (далі - Рекомендації).

Згідно п.п. 2.1.-2.7. Рекомендацій право спільної часткової власності здійснюється співвласниками відповідно до договору. Управління майном, що перебуває у спільній частковій власності відповідно до укладеного договору про порядок володіння та користування майном, здійснюється через загальні збори співвласників. Рішення загальних зборів співвласників приймається за згодою не менш як 2/3 співвласників, крім рішень щодо відчуження майна та виділення в натурі частки з майна, які приймаються одностайно.

Рішенням Городенківського районного суду від 17.01.2011 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3 та уповноважених ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання незаконним рішення загальних зборів співвласників майнових паїв та договору оренди, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13.07.2011 року (а.с. 199-208 в т. 1) встановлено, що ухвалені загальними зборами співвласників майнових паїв 01.08.2010 року рішення відповідали порядку визначеному наведеним нормам Рекомендацій.

В силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, доказуванню в даній справі не підлягала правомірність рішення загальних зборів співвласників майнових паїв від 01.08.2010 року про надання пайовиками згоди ОСОБА_3 на викуп майнових паїв в майновому комплексі цегельного заводу.

Наведеним спростовуються доводи апелянта про те, що відчуження майнових паїв проведено всупереч положень Рекомендацій.

Згідно ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку про підставність позовних вимог ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на цегельний завод загальною площею 3481 кв.м, що розташований по АДРЕСА_1, водонасосну станцію площею 48,9 кв.м, розташовану по АДРЕСА_2, водонапірну башню площею 1 кв.м по АДРЕСА_3, та відмову в задоволенні позову ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна, що знаходиться у спільній частковій власності від 29.12.2014 року.

Доводи апелянта про відсутність у співвласників майнових паїв прав на відчуження паю, оскільки такий пай виражений тільки в грошову виразі, а не в натурі, не заслуговують на увагу як такі, що не узгоджуються з положеннями Рекомендацій та ст.ст. 655-657 ЦК України, за змістом яких предметом договору купівлі-продажу може бути майно та майнові права. Право продажу майна чи майнових прав належить його законним власникам.

Посилання апелянта на відсутність довіреності на представлення уповноваженими ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 інтересів співвласників майнових паїв спростовуються умовами договору про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності від 06.08.2010 року, відповідно до розділу 2 якого співвласники майнових паїв делегували такі права уповноваженим, про що підписались у розділі 8 договору. Справжність підпису пайовиків-співвласників в кількості 363 чоловік посвідчено в Кунисівській сільській раді секретарем сільської ради (а.с. 98-111 в т. 1).

Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції і їм дана оцінка в сукупності зі всіма встановленими обставинами справи.

В основному всі доводи апеляційної скарги направлені на переоцінку доказів, досліджених судом в установленому законом порядку, що не узгоджується з положеннями ст. 303 ЦПК України, за змістом ч. 2 якої суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

В силу дії ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає встановленим судом обставинам і визначеним відповідно до них правовідносинам, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального судом не встановлено.

З огляду на викладене та з урахуванням положень ст. 308 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 слід відхилити, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 16 червня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Бойчук І.В.

Вакарук В.М.