Ухвала суду № 48074587, 06.08.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18841/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

06 серпня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Хрімлі О.Г.,

при секретарі Присяжній Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сумської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом повного товариства "Велта П.М.С.Г. "Гарант-Сервіс" до Сумської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату належної суми митних платежів за гарантією № 3 від 25 листопада 2014 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Сумська митниця Державної фіскальної служби України подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції в частині визнання протиправною та скасування вимоги про сплату належної суми митних платежів за гарантією № 3 від 25 листопада 2014 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю (за текстом апеляційної скарги). Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 25.11.2014 року складено акт про настання гарантійного випадку №3 та на адресу ПТ "Велта П.М.С.Г. "Гарант-Сервіс" направлено вимогу про сплату належної суми митних платежів за гарантією №3. Відповідно до даної вимоги сума митних платежів, відповідно до чинного законодавства України, підлягає сплаті у розмірі 1 662 191,47 грн. (ввізне мито - 23869,06грн., ПДВ - 316813,68грн. та акциз - 1 321 508,73грн.).

Незгода позивача з вказаними рішеннями суб'єкта владних повноважень та діями щодо їх прийняття обумовила ПТ "Велта П.М.С.Г. "Гарант - Сервіс" звернутися до суду з адміністративним позовом.

Відповідно до частини 1 статті 306 Митного кодексу України фінансові гарантії є одним із способів забезпечення сплати митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 307 Митного кодексу України юридичні особи, які мають намір виступати гарантом забезпечення особою своїх зобов'язань перед органами доходів і зборів України зі сплати митних платежів, уповноважуються на це і вносяться до реєстру гарантів у порядку, визначеному цим розділом.

Відповідно до частини третьої статті 307 Митного кодексу України фінансова гарантія видається гарантом і надається органам доходів і зборів особою, відповідальною за сплату митних платежів, або будь-якою іншою особою на користь особи, відповідальної за сплату митних платежів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Фінансова гарантія діє на всій митній території України.

Відповідно до частини 1статті 311 Митного кодексу України органи доходів і зборів як забезпечення сплати митних платежів приймають фінансові гарантії, видані гарантами, включеними до реєстру гарантів, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

За приписами частини 2 статті 307 та частини 3 статті 314 Митного кодексу України взаємовідносини між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та гарантами регулюються на підставі укладених угод, у яких зазначається обов'язок гаранта безумовно сплатити суму митних платежів у разі невиконання відповідними особами зобов'язань перед органами доходів і зборів.

Згідно частини 2 статті 311 Митного кодексу України фінансова гарантія, що надається у вигляді документа, є безвідкличним зобов'язанням гаранта, внесеного до реєстру гарантів, виплатити на вимогу органу доходів і зборів кошти в межах певної суми у разі невиконання забезпечених цією гарантією зобов'язань із сплати митних платежів.

З наведених правових норм слідує, що фінансова гарантія, як спосіб забезпечення сплати митних платежів, надається органу доходів і зборів гарантом, внесеним до реєстру гарантів, відносини яких регулюються на підставі відповідних укладених угод; при цьому обов'язок гаранта виплатити на вимогу органу доходів і зборів кошти в межах певної суми у разі невиконання відповідними особами зобов'язань перед органами доходів і зборів.

У свою чергу виключний перелік випадків, коли орган доходів і зборів має право направляти гаранту вимоги щодо сплати митних платежів, визначений у частині четвертій статті 311 Митного кодексу України, а саме:

1) перевищення більше ніж на 10 днів встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, до органу доходів і зборів призначення (а при переміщенні в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів - від одного підрозділу цього органу до іншого);

2) встановлення органом доходів і зборів факту порушення вимог і умов митних режимів з умовним звільненням від оподаткування митними платежами;

3) настання терміну сплати податкових зобов'язань відповідно до розділу III цього Кодексу;

4) встановлення органом доходів і зборів факту порушення вимог і умов тимчасового ввезення або транзиту товарів, транспортних засобів особистого користування, що переміщуються через митний кордон України громадянами відповідно до розділу XII цього Кодексу.

Сторонами визнається, що ПТ "Велта П.М.С.Г. "Гарант-Сервіс" є гарантом - незалежним фінансовими посередником, уповноваженим на надання митним органам фінансових гарантій, та включене до реєстру гарантів.

Матеріали справи підтверджують, що 22 листопада 2012 року між Державною митною службою України та ПТ "Велта П.М.С.Г." "Гарант-Сервіс" укладено угоду №770 про надання фінансових гарантій митним органам незалежним фінансовим посередником (далі - угода).

Пунктами 4.1 та 4.3 вказаної угоди передбачено, що у випадках, передбачених частиною 4 статті 311 Митного кодексу України, митний орган, яким виявлено факт настання гарантійного випадку, протягом п'яти робочих днів з дати виявлення такого факту складає акт за формою, наведеною у додатку до цієї угоди; разом з актом у трьох оригінальних примірниках складається вимога, що підписується керівником митного органу або особою, яка його заміщує; до вимоги разом з актом додаються за наявності документи, що свідчать про настання гарантійного випадку.

Фінансовою гарантією фактично забезпечено доставку товару до митниці призначення (Ягодинська митниця) у строк до 29 березня 2014 року без змін його кількості, вартості та найменування.

Стаття 90 Митного кодексу України визначає, що транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Пункт 1 частини 11 статті 311 Митного кодексу України встановлює, що підтвердженням фактичного виконання зобов'язань, забезпечених гарантією щодо транзитного перевезення товарів, є повідомлення, у тому числі в електронному вигляді, органу доходів і зборів відправлення органом доходів і зборів призначення (завершення транзитного перевезення) про доставлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до наданих зобов'язань.

У відповідності до п 10.1 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.10.2012 року №1066 (далі - Порядок 1066) в окремих випадках (внаслідок дії обставин, за яких виконання попередніх умов поставки неможливе) при переміщенні через митний кордон України товарів допускається зміна митниці призначення або митниці відправлення на іншу, ніж та, що зазначена в ДКПТ.

Розгляд рішення про зміну митниці призначення/відправлення приймається керівником митного органу або уповноваженою ним особою, до якого фактично прибув товар. Рішення приймається на підставі письмового звернення перевізника (декларанта або уповноваженої ним особи) шляхом проставляння на цій заяві відповідної резолюції (п. 10.2 Порядку 1066).

Відображення рішення про зміну митниці призначення, прийнятого митним органом, до якого фактично прибули товари, що переміщуються на підставі МД або іншого ДКПТ, при їх вивезенні за межі митної території України здійснюється шляхом заповнення посадовою особою митного органу відповідних граф МД або зворотного боку ДКПТ (п. 10.3 Порядку 1066).

Згідно п. 10.6 Порядку 1066 митний орган, до якого фактично прибули товари, має право відмовити в зміні митниці призначення/відправлення у разі:

- недотримання перевізником установлених законодавством умов здійснення транзиту товарів та транспортних засобів комерційного призначення;

- якщо зміна митниці призначення/відправлення призведе до поділу товару (вантажу) на частини;

- заборони або обмеження стосовно переміщення окремих видів товарів та транспортних засобів комерційного призначення.

У разі відмови в зміні митниці призначення/відправлення митний орган письмово повідомляє заявнику про підстави такої відмови.

Судом першої інстанції встановлено, що 23 травня 2014 року ТОВ "Нечипорук Транспорт Сервіс" зверталось з заявою №05-014/023 до Південної, Сумської, Тернопільської, Ягодинської митниць Міндоходів про зміну митниці призначення. Однак, як вбачається з листа Південної митниці Міндоходів №7721/15-70-53 від 26.05.2014 року, в задоволенні вказаного клопотання перевізнику було відмовлено через перебування транспортного засобу в зоні діяльності Тернопільської митниці Міндоходів.

У відповідності до вимог п.10.2 Порядку 1066 за вказаною заявою рішення має прийматися митницею, до якої фактично такий товар прибув, проте транспортний засіб та товар 26.05.2014 року в зоні діяльності Південної митниці Міндоходів не перебував, а відповідне рішення Тернопільскою митницею Міндоходів про відмову чи надання згоди на зміну митниці призначення не приймалося.

Одночасно, як вбачається з матеріалів справи, таке рішення не було прийнято і Південною митницею Міндоходів, після надходження вантажу в зону її діяльності 30.05.2014 року.

Відповідно до п. 2.1 Порядку 1066 під час відправлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення обов'язково встановлюється строк транзитного перевезення до митниці призначення.

Якщо під час транзитного перевезення товарів транспортний засіб комерційного призначення не зміг прибути до митниці призначення в установлений строк внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, до строку транзитного перевезення не включається час дії та/або ліквідації наслідків цих обставин за умови документального підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили та вчасного (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмового інформування перевізником найближчого митного органу про обставини події, місцезнаходження товарів, транспортного засобу комерційного призначення та номер ДКПТ.

Митний орган, до якого звернувся перевізник, протягом цієї самої доби вносить до ЄАІС відомості (дату та номер реєстрації звернення митним органом) про факт наявності звернення та каналами електронного зв'язку інформує митницю відправлення і митницю призначення про обставини події, місцезнаходження товарів та транспортного засобу. (п.2.2 Порядку 1066).

Отже, чинне законодавство України не передбачає у даному випадку отримання згоди від митного органу на продовження строків транзитного перевезення за умови доведеності обставин, вказаних вище.

Як підтверджено матеріалами справи, перевізник інформував, починаючи з 29.03.2014 року (строк доставки товару 29.03.2014 року), митні органи про настання таких обставин (аварії) 21.03.2014 року, а відтак, такий строк з зазначеної дати не може враховуватися при обчисленні транзитного строку перевезення.

Надаючи оцінку факту втрати вантажу, який перебував під митним контролем та був забезпечений гарантією позивача, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що він вибув із володіння перевізника 05.06.2014 року за ініціативи органу доходів і зборів, до складу якого входить і відповідач, а відтак на час вилучення транспортного засобу та вантажу ТОВ "Нечипорчук Транспорт Сервіс" не може нести обов'язку за його збереження.

Факт вилучення транспортного засобу та вантажу є обставиною, яка унеможливлює виконання обов'язку, який було забезпечено гарантією №0384-0004-001-140314.

У той же час, вилучений органом доходів і зборів вантаж "спирту етилового" не міг бути повернутий перевізнику через його відсутність, та, відповідно, доставлений до митниці призначення.

Згідно з частиною 7 статті 311 Митного кодексу України до правовідносин, пов'язаних з видачею фінансової гарантії, виконанням гарантом зобов'язань і припиненням фінансової гарантії, застосовуються також положення законодавства України про банки і банківську діяльність та цивільного законодавства України в частині, що не врегульована цим Кодексом.

Між позивачем та відповідачем укладено угоду № 770 від 22.11.2012 року, яка в силу статті 202 Цивільного кодексу України є правочином та на яку поширюються загальні правила, визначені розділом IV Цивільного кодексу України.

У той же час, частиною 1 статті 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Частиною 4 статті 212 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала.

Окрім цього, судом першої інстанції встановлено, що оскаржувана вимога не містить посилань на конкретний пункт частини 4 статті 311 Митного кодексу України. Не містить таких посилань і акт про настання гарантійного випадку. Втім, зі змісту останнього вбачається, що його складено за недоставлений товар в установлений строк на митницю призначення.

Разом з тим, така підстава, як "недоставлений у митницю призначення у встановлений строк товар" не передбачена частиною 4 статті 311 Митного кодексу України.

Враховуючи викладене та зважаючи на відсутність доказів настання гарантійного випадку, передбаченого умовами угоди, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача були відсутні підстави для виставлення позивачу вимоги про сплату належної суми митних платежів за гарантією від 25 листопада 2014 року №3.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Сумської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Хрімлі О.Г.

Повний текст виготовлено: 06.08.2015 року.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Хрімлі О.Г.