Постанова № 48074527, 05.08.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1497/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Жигіля Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 ( далі - позивач ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві ( далі - відповідач ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.09.2014 р. № 0048991701.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2015 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову та ухвалити нову про задоволення позовних вимог в повному обсязі, так як, на її думку, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між позивачем і ЗАТ «Альфа-Банк» було укладено кредитний договір від 30.05.2008 р. № 800004150.

Право вимоги боргу за вказаним договором відступлено ЗАТ «Альфа-Банк» на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» на підставі договору факторингу від 20.11.2013 р., про що позивач була повідомлена листом від 20.11.2013 р.

Згідно договору від 20.11.2013 р. про внесення змін і доповнень до кредитного договору від 30.05.2008 р. № 800004150, ТОВ «Кредитні ініціативи» є правонаступником ПАТ «Альфа-Банк» і кредитором за вказаним кредитним договором.

Листом від 20.11.2013 р. ТОВ «Кредитні ініціативи» повідомило позивача про списання кредитної заборгованості у сумі 1 355 423,84 грн., а також звернуло увагу ОСОБА_2 на те, що про отримання нею доходу буде повідомлено Державну податкову службу України.

ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку з доходів фізичних осіб ОСОБА_2 за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт від 03.09.2014 р. № 2396/26-52-17-01/НОМЕР_2.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, позивачем порушено пп.164.2.17 «д» п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, що призвело до заниження обсягу оподаткованого доходу за 2013 рік у розмірі 1355423,84 грн. та до неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб на суму 230192,65 грн.

На підставі та на виконання акту перевірки від 03.09.2014 р. № 2396/26-52-17-01/НОМЕР_2 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.09.2014 р. № 0048991701, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання в розмірі 287 910,81 грн., у тому числі: за основним платежем - 230 192,65 грн. і за штрафними ( фінансовими ) санкціями - 57 718,16 грн.

Судова колегія встановила, що відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не задекларувала суму отриманого нею додаткового блага у вигляді анульованого боргу, яке є її доходом за кодом « 126», та не сплатила з нього податок на доходи фізичних осіб.

Дослідивши обставини справи колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України ( далі - ПК України ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 164.2.17 «д» пункту 164.2 статті 164 ПК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що до загального місячного ( річного ) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо ( крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу ) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого ( прощеного ) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання ( прощеного ) боргу та включає суму анульованого (прощеного ) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого ) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано ( прощеного ), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

У п. 167.1 ст. 167 ПК України визначено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Відповідно до п. 176.1 ст. 176 ПК України, платники податку зобов'язані, зокрема: вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку; подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що сума прощеного (анульованого) боргу є доходом особи, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб в порядку п. 167.1 ст. 167 і п. 176.1 ст. 176 ПК України лише в частині суми прощеного (анульованого) боргу за тілом кредиту.

При цьому, прощення боргу за відсотками по кредиту оподатковуваним доходом фізичної особи не є і, відповідно, на таку суму прощеного (анульованого) боргу не поширюються вимоги п. 167.1 ст. 167 і п. 176.1 ст. 176 ПК України.

Тож, вирішуючи спірні правовідносини слід встановити правовий статус всіх складових суми прощеної (анульованої) заборгованості за кредитом (тіло кредиту, пеня, відсотки за кредитом й тощо).

Аналогічний правовий підхід викладено в ухвалі Вищого адміністративного суду від 21 квітня 2015 року № К/800/60395/14 у справі № 810/3628/14.

Виходячи з цього, колегія суддів встановила, що сума кредитної заборгованості позивача за договором від 30.05.2008 р. № 800004150 в розмірі 1 355423,84 грн., яка була прощена позивачу товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», складається з тіла кредиту, що становить 728050,10 грн. від вказаної загальної суми, та відсотків по кредиту в розмірі 627373,74 грн. від зазначеної загальної суми / а.с. 201/.

Однак, при проведенні відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку з доходів фізичних осіб ( далі - ПДФО ) ОСОБА_2 за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт від 03.09.2014 р. № 2396/26-52-17-01/НОМЕР_2, зазначені обставини не встановлювались.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.09.2014 р. №0048991701 було прийнято відповідачем на підставі висновків зазначеного акту перевірки, тобто без визначення складових суми прощеної (анульованої) ОСОБА_2 заборгованості та шляхом оподаткування податком на доходи фізичних осіб всієї суми такої заборгованості, тобто 1 355 423,84 грн., та із нарахуванням штрафних санкцій за несплату позивачем вказаного податку також з усієї суми прощеної заборгованості.

Проте, проаналізувавши вищенаведені норми законодавства та виниклі між сторонами правовідносини, колегія суддів вважає, що в даному випадку оподаткуванню ПДФО підлягає не вся сума прощеної (анульованої) позивачу заборгованості, як помилково стверджує відповідач, а лише частина прощеного їй боргу за тілом кредиту, яка складає 728 050,10 грн. Тож, відповідно, й штрафні санкції підлягають нарахуванню за невиконання позивачем своїх обов'язків зі сплати ПДФО лише в частині вказаної суми прощеної заборгованості за тілом кредиту.

Згідно з розрахунком, наданим представниками ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві Фесенко І.П. та Сафоновою О.В. в судовому засіданні 05.08.2015 р., ПДФО, який підлягає нарахуванню та сплаті ОСОБА_2 із суми прощеного боргу в частині з тіла кредиту ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві складає 123 539,12 грн., а штрафні санкції, які підлягають застосуванню до позивача за несплату зазначеної суми ПДФО становлять 31054,78 грн. ( 30884,78 грн. - за несплату та 170,00 грн. - за неподання декларації, що разом складає 31054,78 грн. ) / а.с. 218 /.

Тож, сума неправомірно нарахованого позивачу ПДФО із суми прощеного боргу за відсотками по кредиту складає: за основним платежем 106 653,53 грн. (230192,65 грн. загальної суми донарахованого основного платежу, вказана у податковому повідомленні-рішенні від 11.09.2014 р. № 0048991701, - 123 539,12 грн. - суми ПДФО, нарахованого на тіло кредиту, = 106 653,53 грн. ), а за штрафними санкціями 26 663,38 грн. (57718,16 грн. - загальна сума штрафу, вказана у податковому повідомленні-рішенні від 11.09.2014 р. № 0048991701, - 31054,78 грн. сума штрафу за несплату ПДФО по тілу кредита = 26 663,38 грн. ).

Таким чином, апеляційний суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.09.2014 р. №0048991701 в частині нарахування ОСОБА_2 податкових зобов'язань з ПДФО із суми прощеної (анульованої) заборгованості за відсотками по кредиту в розмірі 627373,74 грн. та штрафних санкцій за несплату ПДФО з цієї суми, діяв всупереч з вимогами пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14, пп. 164.2.17 «д» п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 ПК України, а отже, податкове повідомлення-рішення від 11.09.2014 р. № 0048991701 в цій частині є протиправним і підлягає скасуванню.

Тож, в даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для задоволення адміністративного позову в цій частині позовних вимог.

Доводи апелянта про те, що оподаткуванню не підлягає вся сума прощеної (анульованої) ій заборгованості, апеляційний суд вважає не обгрунтвоаними та безпідставними.

З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Отже, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2015 року - скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2015 року - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Податкове повідомлення-рішення від 11.09.2014 р. № 0048991701 в частині нарахування ОСОБА_2 грошового зобов'язання на суму 133316,91 грн. ( сто тридцять три тисячі триста шістнадцять гривень та дев'яносто одна копійка ), з яких 106 653,53 грн. ( сто шість тисяч шістсот п'ятдесят три гривні та п'ятдесят три копійки ) - за основним платежем і 26 663,38 грн. ( двадцять шість тисяч шістсот шістдесят три гривні та п'ятдесят три копійки ) - за штрафними ( фінансовими ) санкціями ( штрафами ) - визнати протиправним та скасувати.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 06.08.2015 р.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.