Ухвала суду № 48074524, 05.08.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року Справа: № 826/8151/15

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Жигіля Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія Енпаселектро» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія Енпаселектро» ( далі - позивач ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві ( далі - відповідач ) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 15.01.2015 р. № 3026552210.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2015 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши, у межах апеляційної скарги, відповідно до ст. 195 КАС України, повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічна компанія Енпаселектро» ( далі - ТОВ «НТК Енпаселектро» ) є юридичною особою та перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві ( далі - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві ) як платник податку на додану вартість ( далі - ПДВ ).

Відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НТК Енпаселектро» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Інженергосервіс» за січень 2014 року, за результатами якої складено акт від 24.12.2014 р. № 1289/26-55-22-10/21573439.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на суму 120496,00 грн.

Такі висновки податкового органу обґрунтовані тим, що господарські операція позивача з ТОВ «Інженергосервіс» не мають реального характеру.

На підставі та на виконання цього акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 15.01.2015 р. № 3026552210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 180 744,00 грн., з яких 120 496,00 грн. - за основним платежем та 60 248,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що спірні господарські операції, вчинені між позивачем і його контрагентами - ТОВ «Інженергосервіс», повністю підтверджуються належною первинною документацією, мають безпосередній зв'язок з господарською діяльністю позивача, а відповідачем не надано жодних належних і допустимих, у розумінні ст. 70 КАС України, доказів, які б доводили протилежне.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі - Закон № 996-XIV ), Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 ( далі - Положення № 88 ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктами 198.1-198.3, 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.4 Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми ), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції ( у натуральному та/або вартісному виразі ), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що для встановлення правомірності обчислення платником податків його податкових зобов'язань з ПДВ, зокрема формування податкового кредиту, належить з'ясовувати реальність руху активів та коштів у процесі здійснення відповідних господарських операцій і використання придбаних товарів, робіт чи послуг у його господарській діяльності.

При цьому, зазначені обставини повинні підтверджуватися первинною документацією, складеною з дотриманням вимог Закону № 996-XIV та Положення № 88.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Інженергосервіс» за договором виконання робіт від 05.06.2013 р. № 35-03/08/01-2013 ( щодо виконання науково-вишукувальних робіт за проектом розширення та модернізації систем диспетчерського управління ОЕС України по вдосконаленню моделювання баз даних системи та приведенню існуючих моделей формування баз даних в в SCADA/EMS/DTS до стандартів СІМ), підтверджується відповідною первинною документацією, а саме: кошторисом витрат, протоколом погодження договірної ціни, звітами, актом здачі-прийняття робіт, податковою накладною та платіжними дорученнями, які складені з дотриманням вимог ст. 9 Закону № 996-XIV і п. 2.4 Положення № 88.

Крім того, матеріалами справи підтверджується факт використання позивачем результатів робіт, виконаних ТОВ «Інженергосервіс», в його господарській діяльності , зокрема при виконанні своїх зобов'язань за договором з ДП «НАЕК «Укренерго» від 10.01.2012 р. № 01/2012/08/01-12, відповідно до умов якого ТОВ «НТК Енпаселектро» як виконавець зобов'язаний виконати на користь замовника - ДП «НАЕК «Укренерго» у 2012-2013 роках роботи з модернізації та розширення системи диспетчерського управління SKADA/AGC/EMS/DTS OES України. При цьому, взаємозв'язок між операціями позивача з ТОВ «Інженергосервіс» і використанням результатів у господарських операціях з ДП «НАЕК «Укренерго» також підтверджується відповідними первинними документами, складеними за результатами робіт, виконаних позивачем на користь ДП «НАЕК «Укренерго», зокрема завданням замовника, зведенням витрат, зведеним кошторисним розрахунком вартості, кошторисним розрахунком, звітами, актом здачі-прийняття робіт, банківськими виписками і податковими накладними.

Більш того, апеляційний суд відзначає й те, що укладання позивачем зазначених договорів про виконання робіт повністю узгоджується з відомостями про основний вид його господарської діяльності - дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природних і технічних наук, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, оскільки витрати позивача за договором виконання робіт від 05.06.2013 р. № 35-03/08/01-2013 з ТОВ «Інженергосервіс», відображені у відповідних податкових накладних, складених на підставі правовідносин з цим суб'єктом господарювання, який на момент виникнення спірних правовідносин був зареєстрований як платник ПДВ, первинні документи виписані та зареєстровані, відповідно до вимог чинного законодавства, а доказами, наявними в матеріалах справи повністю підтверджується реальність господарських операцій за таким договором та господарська мета його укладання, то колегія суддів вважає, що невизнання відповідачем показників податкової звітності, сформованих позивачем на підставі вказаних господарських операцій, є безпідставним.

Посилання апелянта на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ «Інженергосервіс» та на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента зазначеного контрагента - ТОВ «БУД АЛЬЯНС» колегія суддів вважає не обґрунтованими, з огляду на наступне.

Так, дослідження положень ст. 61 Конституції України надає підстави стверджувати, що юридична відповідальність особи має персоніфікований характер та не може ставитися у пряму залежність від дотримання податкової дисципліни третіми особами.

Тож, платник податків не повинен нести відповідальність за протиправні дії своїх контрагентів.

Аналогічний правовий підхід викладено у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі «Булвес» АД проти Болгарії».

Більш того, судова колегія звертає увагу на те, що у вказаних актах не встановлено факту порушення вимог податкового законодавства саме позивачем, а лише наведені посилання на ймовірну протиправність дій його контрагентів та недостовірних відомостей щодо їх місцезнаходження, а отже, такі акти на є належними доказами, у розмінні ст. 70 КАС України, який би підтверджував неправомірність обчислення позивачем своїх податкових зобов'язань.

Посилання апелянта на те, що контрагент позивача - ТОВ «Інженергосервіс» не мав достатньої кількості трудових ресурсів та обладнання для виконання спірних господарських операцій колегія суддів вважає такими, що не можуть бути прийняті до уваги, оскільки порядок здійснення господарської діяльності контрагента позивача належить до його внутрішньо економічної діяльності. Крім того, відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували, що ті особи, які офіційно працевлаштовані у ТОВ «Інженергосервіс», не мали спроможності виконати завдання ТОВ «НТК Енспаселектро» за договором від 05.06.2013 р. № 35-03/08/01-2013 та не зазначив, яке ж саме обладнання для цього потрібно.

Натомість позивач надав суду всі належні і необхідні, у розумінні ст. 70 КАС України, докази, які у своїй сукупності підтверджують факт виконання ТОВ «Інженергосервіс» спірних робіт за вказаним договором, включаючи задокументовані результати таких робіт з виконання науково-вишукувальних робіт за проектом розширення та модернізації систем диспетчерського управління ОЕС України по вдосконаленню моделювання баз даних системи та приведенню існуючих моделей формування баз даних в в SCADA/EMS/DTS до стандартів СІМ.

Таким чином, дослідивши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а отже, апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів правомірності прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 15.01.2015 р. № 3026552210 та не переконав суд у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення адміністративного позову та вважає, що судом першої інстанції було повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2015 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 06.08.2015 р.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.