Ухвала суду № 48074467, 05.08.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3515/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

05 серпня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГубської О.А.суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.при секретарі судового засіданняНечай Ю.О.за участі позивачаОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Міністерства юстиції України про зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Міністерства юстиції України про зобов'язання державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України Медведєва О.В. скасувати постанову від 22 січня 2015 року про закінчення виконавчого провадження №44546443 в частині твердження про виконання рішення національного органу - рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 листопада 2004 року - відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 31 липня 2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Міністерства юстиції України про зобов'язання вчинити дії відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В судове засідання з'явився позивач, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 листопада 2004 року у справі №2-9141/2004, адміністративний позов ОСОБА_5 задоволено частково, визнано незаконним наказ №68-к від 27 липня 2004 року, виданий ДП «Державний духовий оркестр України» про звільнення ОСОБА_5 з роботи за прогули за ст.40 п.4 КЗпП України; поновлено ОСОБА_5 на роботі на посаді художнього керівника «Державний духовий оркестр України» з 27 липня 2004 року; стягнуто з ДП «Державний духовий оркестр України» на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 1968,00 грн.

Виконавчий лист Шевченківського районного суду міста Києва від 02 листопада 2004 року №2-9141 про поновлення ОСОБА_5 на посаді художнього керівника ДП «Державний духовий оркестр України» з 27 липня 2004 року перебував на виконанні у відділі державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві.

ОСОБА_5 поновлено на посаді художнього керівника ДП «Державний духовий оркестр України» (який в подальшому перейменований в ДП «Національний академічний духовний оркестр України») з 27 липня 2004 року, про що видано наказ від 03 лютого 2005 року №16-К.

28 грудня 2005 року ОСОБА_5 за участю державного виконавця в приміщенні ДП «Державний духовий оркестр України» ознайомлено з наказом від 03 лютого 2005 року №16-К про поновлення на роботі згідно рішення суду.

У зв'язку з відсутністю ОСОБА_5 на робочому місці останнього звільнено із займаної посади відповідно до наказу №117-к від 28 грудня 2005 року.

Державним виконавцем, 28 грудня 2005 року винесена постанова про закінчення виконавчого провадження.

Постановою начальника відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 13 липня 2007 року за результатами розгляду звернення ОСОБА_5, скасовано постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 28 грудня 2005 року з підстави відсутності в акті державного виконавця від 28 грудня 2005 року засвідчення факту фактичного допущення стягувача до виконання попередніх обов'язків, у зв'язку із чим виконавче провадження з виконання виконавчого листа від 02 листопада 2004 року №2-9141 державним виконавцем відновлено 23 липня 2007 року.

У період з 14 грудня 2007 року по 27 серпня 2008 року виконавче провадження з виконання виконавчого листа від 02 листопада 2004 року №2-9141 зупинено у зв'язку із оскарженням в судовому порядку постанови про відновлення виконавчого провадження.

Одночасно з поновленням виконавчого провадження державним виконавцем до Шевченківського районного суду міста Києва направлено подання щодо роз'яснення порядку виконання рішення суду.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 19 вересня 2008 року відмовлено в наданні роз'яснення порядку виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 листопада 2004 року по справі №2-9141/04.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2009 року позов ОСОБА_5 задоволено частково, визнано незаконними та скасовано накази ДП «Національний академічний духовий оркестр України» від 03 лютого 2005 року №16-к про поновлення позивача на посаді художнього керівника та від 28 грудня 2005 року №117-к про його звільнення з вказаної посади. Стягнуто з ДП «Національний академічний духовий оркестр України» на користь ОСОБА_5 1962,70 грн., без вирахування податків та обов'язкових платежів та на відшкодування моральної шкоди в сумі 3000,00 грн.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 09 листопада 2009 року задоволено апеляційну скаргу ДП «Національний академічний духовий оркестр» та скасовано рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 серпня 2009 року, та постановлено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_5 до ДП «Національний академічний духовий оркестр» про визнання незаконними та скасування наказів про звільнення та про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В мотивувальній частині вищезазначеного рішення, встановлено факт виконання боржником рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 листопада 2004 року №2-9141 про поновлення ОСОБА_5 на посаді художнього керівника ДП «Державний духовий оркестр України», а саме боржником видано наказ №16-К від 03 лютого 2005 року про поновлення позивача на роботі саме на виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 листопада 2004 року, який зареєстровано у журналі реєстрації кадрових наказів та направлено ОСОБА_5 поштою, що підтверджується книгою вихідної кореспонденції та листом ДДО України, прізвище ОСОБА_5 з 03 лютого 2005 року щомісячно вносилось до табелів обліку робочого часу. Не встановлено фактів недопущення позивача до виконання своїх службових обов'язків шляхом створення йому перешкод з цього приводу та визнано безпідставними посилання ОСОБА_5 на те, що рішення суду про поновлення його на роботі від 02 листопада 2004 року не виконано, оскільки виконавче провадження не закінчене.

Ухвалою Верховного Суду України від 20 січня 2010 року відмовлено ОСОБА_5 у відкритті касаційного провадження у справі за його позовом до ДП «Національний академічний духовий оркестр України» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

ДП «Національний академічний духовий оркестр України» надано до відділу державної виконавчої служби копії вищезазначених наказів, про що державним виконавцем складено відповідний акт.

17 листопада 2011 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві винесено постанову ВП №23066797 про закінчення виконавчого провадження, на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення суду.

На виконання доручення ДВС України заступником начальника управління державної виконавчої служби Ковалко Н.М. проведено перевірку матеріалів виконавчого провадження. За результатами перевірки винесено постанову від 17 листопада 2011 року №76, якою дії державного виконавця щодо правомірності закінчення виконавчого провадження згідно постанови ВП №23066797 визнано такими, що вчинені у відповідності з вимогами чинного законодавства України, тому в задоволенні скарги ОСОБА_5 щодо скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 17 листопада 2011 року відмовлено.

Не погоджуючись з постановою про закінчення виконавчого провадження від 17 листопада 2011 року ВП №23066797, ОСОБА_5 подано позов до Шевченківського районного суду міста Києва.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 28 лютого 2013 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 квітня 2013 року, у задоволенні скарги ОСОБА_5 на постанову державного виконавця від 17 листопада 2011 року ВП №23066797 про закінчення виконавчого провадження відмовлено.

У зв'язку з невиконанням рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 листопада 2004 року, позивач звернувся до Європейського суду з прав людини.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 31 липня 2014 року у справі «Філатов та інші проти України» (заява № 12424/06 і 15 інших заяв), де одним із заявників є ОСОБА_5, постановлено:

(а) упродовж трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних органів, ухвалені на користь заявників, які залишаються такими, що підлягають виконанню, та виплатити по 2000 (дві тисячі) євро кожному із заявників або їх правонаступників, зазначених у Додатку, в якості відшкодування матеріальної і моральної шкоди та компенсації судових та інших витрат плюс будь-які податки, що можуть нараховуватись заявникам на вищезазначені суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(б) із закінченням зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України 29 серпня 2014 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №44546443, якою відкрито виконавче провадження з виконання рішення №12424/06, виданого 31 липня 2014 року Європейським судом з прав людини про:

упродовж трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних органів, ухвалені на користь заявників, які залишаються такими, що підлягають виконанню, та виплатити по 2000 (дві тисячі) євро кожному із заявників або їх правонаступникам, зазначеним у додатку, в якості відшкодування матеріальної і моральної шкоди та компенсації судових та інших витрат плюс будь-які податки, що можуть нараховуватись заявникам на вищезазначені суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

із закінченням зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Стягувачем у виконавчому упровадженні ВП №44546443 є позивач, боржником - Держава Україна.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України 22 січня 2015 року прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №44546443 з примусового виконання рішення №12424/06, виданого 31 липня 2014 року Європейським судом з прав людини на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», якою встановлено, що рішення суду виконано фактично у повному обсязі, згідно з виконавчим документом. Грошові кошти перераховані стягувачу платіжним дорученням Міністерства юстиції України №6509 від 26 вересня 2014 року у розмірі 33220,81 грн. (еквівалент 2000 євро). Відповідно до інформації відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві виконавче провадження з виконання рішення національного суду закінчено 17 листопада 2011 року, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження визнана правомірною у судовому порядку.

Позивач, вважаючи, що рішення Європейського суду №12424/06 від 31 липня 2014 року не виконано в повному обсязі, оскільки не виконано рішення національного суду від 2 листопада 2004 року, що є порушенням його прав та інтересів, звернувся до суду з адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку щодо визнання правомірною постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України Медведєва О.В. від 22 січня 2015 року про закінчення виконавчого провадження №44546443.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (ч.1 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно зі ст.17 вказаного Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Норми ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» містять вичерпний перелік підстав, з яких виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, згідно із п.8 ч.1 цієї статті виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частиною 1 ст.1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: рішення -

а) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

б) остаточне рішення Європейського суду з прав людини щодо справедливої сатисфакції у справі проти України;

в) рішення Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання у справі проти України;

г) рішення Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.

В силу вимог ст.3 вказаного Закону, виконання Рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Згідно з п.«б» ч.1 ст.7 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Суду про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва: надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва. Державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у пункті «б» цієї частини, відкриває виконавче провадження.

Частинами 1-5 статті 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що виплата Стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні. У разі порушення строку, зазначеного в частині першій цієї статті, на суму відшкодування нараховується пеня відповідно до Рішення. Протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті «б» частини першої статті 7 цього Закону. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження зазначених у частині третій цієї статті документів здійснює списання на вказаний Стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України. Порядок збереження коштів на депозитному рахунку державної виконавчої служби визначається Законом України «Про виконавче провадження».

Виконання рішень Суду передбачає виплату Стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального та загального характеру.

Відшкодування - а) сума справедливої сатисфакції, визначена рішенням Європейського суду з прав людини відповідно до статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; б) визначена у рішенні Європейського суду з прав людини щодо дружнього врегулювання або у рішенні Європейського суду з прав людини про схвалення умов односторонньої декларації сума грошової виплати на користь Стягувача.

Відповідно до статей 7, 8, 9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" обов'язок щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини в частині виплати Стягувачеві відшкодування покладено на Державну виконавчу службу України.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Європейського суду з прав людини від 31 липня 2014 року у справі «Філатов та інші проти України» (заява № 12424/06 і 15 інших заяв), де одним із заявників є ОСОБА_5, постановлено що:

(а) упродовж трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних органів, ухвалені на користь заявників, які залишаються такими, що підлягають виконанню, та виплатити по 2000 (дві тисячі) євро кожному із заявників або їх правонаступників, зазначених у Додатку, в якості відшкодування матеріальної і моральної шкоди та компенсації судових та інших витрат плюс будь-які податки, що можуть нараховуватись заявникам на вищезазначені суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(б) із закінченням зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України 29 серпня 2014 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №44546443, якою відкрито виконавче провадження з виконання рішення №12424/06, виданого 31 липня 2014 року Європейським судом з прав людини.

Частини 5 та 6 статті 8 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначає, що підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, резолютивній частині остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, у рішенні Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, у рішенні Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження. Державна виконавча служба протягом трьох днів надсилає Органу представництва постанову про закінчення виконавчого провадження та підтвердження списання коштів.

В ході виконання зазначеного рішення суду платіжним дорученням №6509 від 26 вересня 2014 року Міністерством юстиції України перераховано на користь ОСОБА_5 кошти (справедлива сатисфакція) у розмірі 33220,81 грн. (еквівалент 2000 євро).

Виплата коштів за рішенням Європейського суду відбулася вчасно, тобто до закінчення передбаченого тримісячного строку за резолютивною частиною вказаного рішення від 31 липня 2014 року, тому нарахування пені на виплачені кошти не здійснювалось.

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України 22 січня 2015 року прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №44546443 з примусового виконання рішення №12424/06, виданого 31 липня 2014 року Європейським судом з прав людини на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи, що згідно з вимогами Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" до повноважень Державної виконавчої служби України відноситься виконання рішень Європейського суду з прав людини в частині щодо виплати стягувачеві відшкодування, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем виконано рішення ЄСПЛ в частині щодо ОСОБА_5 в повному обсязі шляхом виплати справедливої сатисфакції, що не заперечується і самим позивачем.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 22 січня 2015 року про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" є законною та обґрунтованою.

Щодо посилання апелянта на ту обставину, що відповідачем не виконано рішення Європейського суду з прав людини в частині щодо виконання рішення національного суду - постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 04.11.2004 року у справі №2-9141/2004, якою адміністративний позов ОСОБА_5 задоволено частково, визнано незаконним наказ №68-к від 27 липня 2004 року, виданий ДП «Державний духовий оркестр України» про звільнення ОСОБА_5 з роботи за прогули за ст.40 п.4 КЗпП України; поновлено ОСОБА_5 на роботі на посаді художнього керівника «Державний духовий оркестр України» з 27 липня 2004 року; стягнуто з ДП «Державний духовий оркестр України» на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 1968,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» з метою забезпечення відновлення порушених прав Стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру.

Додатковими заходами індивідуального характеру є:

а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягував мав до порушення Конвенції;

б) інші заходи, передбачені у Рішенні.

Відновлення попереднього юридичного стану Стягувача здійснюється, зокрема, шляхом:

а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом.

Відповідно до ст. 11. Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва:

а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права порушити провадження про перегляд справи та/або про його право на відновлення провадження відповідно до чинного законодавства;

б) повідомляє органи, які є відповідальними за виконання передбачених у Рішенні додаткових заходів індивідуального характеру, про зміст, порядок і строки виконання цих заходів. До повідомлення додається переклад Рішення, автентичність якого засвідчується Органом представництва.

Контроль за виконанням додаткових заходів індивідуального характеру, передбачених у Рішенні, що здійснюються під наглядом Комітету міністрів Ради Європи, покладається на Орган представництва.

Таким чином, на підставі аналізу норм чинного законодавства, колегія суддів прийшла до висновку, що процедура виконання рішення Європейського суду з прав людини поділяється на дві частини: виплата матеріального відшкодування та здійснення додаткових заходів індивідуального характеру для відновлення порушених прав особи.

Виходячи із положень ст.11 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», здійснення додаткових заходів індивідуального характеру для захисту прав особи відбуваються шляхом безпосередньої участі такої особи-стягувача, яка після отримання від органу представництва роз'яснення про можливість порушення провадження про перегляд справи або відновлення виконавчого провадження, звертається із такими заявами до відповідного органу.

Як вбачається із матеріалів справи, виконавчий лист Шевченківського районного суду міста Києва від 02 листопада 2004 року №2-9141 про поновлення ОСОБА_5 на посаді художнього керівника ДП «Державний духовий оркестр України» з 27 липня 2004 року перебував на виконанні у відділі державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві.

17 листопада 2011 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві винесено постанову ВП №23066797 про закінчення виконавчого провадження, на підставі п.8 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення суду.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 04 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 28 лютого 2013 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 квітня 2013 року, у задоволенні скарги ОСОБА_5 на постанову державного виконавця від 17 листопада 2011 року ВП №23066797 про закінчення виконавчого провадження відмовлено. Тобто, зазначена вище постанова про закінчення виконавчого провадження є чинною.

З огляду на викладене, права позивача при виконанні виконавчого листа №2-9141, виданого 02.11.2004 року Шевченківським районним судом м. Києва, які останній вважає порушеними, можуть бути відновлені шляхом подання заяви відповідно до ст. 11 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", про порушення провадження про перегляд судових рішень по справі про оскарження постанови державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про закінчення виконавчого провадження від 17.11.2011 року або відповідно до цієї ж статті шляхом подання заяви про відновлення виконавчого провадження за виконавчим листом №2-9141, виданого 02.11.2004 року Шевченківським районним судом м. Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення (вчинених дій).

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Міністерства юстиції України про зобов"язання вчинити дії - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Судді

Повний текст ухвали виготовлено 06 серпня 2015 року.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.