Ухвала суду № 48074201, 23.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 липня 2015 рокусправа № 808/6137/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Проценко О.А.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року у справі №808/6137/14 за позовом до відповідача про Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління Міндоходів визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Запорізький електровозоремонтний завод» (далі по тексту - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (далі по тексту - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001004820, №0001024820, №0001014820 від 18.09.2014 року.

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позові, зазначив, що висновки перевірки, за результатами якої прийнятті податкові повідомлення рішення, щодо не підтвердження факту постачання та реалізації продукції контрагентами позивача - ТОВ «Спільне підприємство «Транс Інтер Квазар» та ТОВ «НВП «Локомотив» є необґрунтованими.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року у справі №808/6137/14 адміністративний позов задоволено.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що надані позивачем і дослідженні судом первинні документи, у своїй сукупності підтверджують реальність господарських операцій з поставки товару у перевіряємий період, його отримання позивачем, оприбуткування та оплату, а також використання у власній господарській діяльності.

Відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року у справі №808/6137/14 та відмовити у задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач, зокрема, зазначив, що контрагентами позивача не могла бути здійснена поставка товарів (послуг) у зв'язку з їх відсутністю, передача первинних документів не свідчить про дійсність здійснення поставки. В порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України позивачем завищено суму податкового кредиту.

Позивачем надані письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких він вказує, що на виконання вимог укладених договорів із контрагентами ним отримано товари, сплачено їх вартість, про що свідчать первинні документи. В акті перевірки відповідачем не наведено у чому саме надані первинні фінансово-бухгалтерські документи не відповідають вимогам законодавства. Позивач просить залишити без змін оскаржуване судове рішення.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року у справі №808/6137/14 та відмовити у задоволення позовних вимог.

Представник позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити без змін оскаржуване судове рішення.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін по справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, в період з 05 серпня 2014 року по 26 серпня 2014 року податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Запорізький електровозоремонтний завод» з питання дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з ТОВ «НВП «ЛОКОМОТИВ» за червень - грудень 2013 року, лютий - травень 2014 року та з ТОВ «Спільне підприємство «Транс інтер Квазар» за листопад, грудень 2011 року, січень, лютий, квітень, червень, серпень 2012 року, січень - квітень, червень - серпень, жовтень, листопад 2013 року, лютий - травень 2014 року, результати якої оформлено актом від 02.09.2014 року №278/28-04-48-00/01056273.

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем:

- п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп.140.1.7 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 266 469 грн.;

- п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами і доповненнями, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2013 року на суму 26 331,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, 198.6 ст. 198 , п. 200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України (із змінами та доповненнями) підприємством занижено суму податку на додану вартість яка підлягає сплаті до бюджету в у розмірі 2 388 798,00 грн.

Відповідач в акті перевірки вказує, що у перевіряємому періоді ПАТ «Запорізький електровозоремонтний завод» мало взаємовідносини з контрагентами, по яким встановлено нереальність господарських операцій та відсутність поставок товарів по ланцюгу постачання.

18 вересня 2014 року відповідачем на підставі акту перевірки від 02.09.2014 року №278/28-04-48-00/01056273 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0001004820, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 3583197 грн., у тому числі, за основним платежем - у розмірі 2388798 грн., штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - у розмірі 1194399 грн.;

- №0001014820, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на 1897745,50 грн., у тому числі, за основним платежем - у розмірі 1266469 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - у розмірі 631276,50 грн.;

- №0001014820, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 26331 грн. за І квартал 2013 року.

Відповідно до матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Спільне підприємство «Транс Інтер Квазар», ТОВ «НВП «Локомотив» в перевіряємі податковим органом періоди існували договірні відносини.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються обов'язкові реквізити визначенні даною статтею. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій із контрагентами, зокрема, надано видаткові накладні, податкові накладні, рахунки фактури, реєстри платіжних доручень, приходні ордери, товарно-транспортні накладні, декларації про прийняття вантажу, акти приймання - передачі, картки складського обліку матеріальних цінностей та вимоги на відпуск у виробництво, норми витрат матеріалів та запасних частин, документи щодо якості товару.

Колегія суддів звертає увагу на те, що акт перевірки не містить зауважень щодо змісту вищевказаних первинних документів на предмет їх відповідності вимогам закону.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи відсутні копії судових рішень або вироків суду, які набрали законної сили, на підтвердження здійснення контрагентом позивача фіктивної діяльності, що виключає обґрунтованість посилань відповідача на заяву, подану до податкового органу гр..ОСОБА_1 стосовно непричетності названої особи до діяльності ТОВ «Спільне підприємство «Транс Інтер Квазар».

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що характеризуючи стан платника податків ТОВ «Спільне підприємство «Транс Інтер Квазар», відповідач посилається, зокрема, на розрахунок комунального податку, поданий ОСОБА_1

Стосовно посилань відповідача в акті перевірки на висновки акту №1474/26-59-22-03/37079359 від 19 червня 2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Спільне підприємство «Транс Інтер Квазар» щодо документального підтвердження податкового зобов'язання та податкового кредиту за квітень 2011 року-квітень 2014 року, складеного ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, необхідно зазначити, що згідно діючого законодавства названий документ складається у разі, коли проведення зустрічної звірки в порядку, встановленому законодавством, є об'єктивно неможливим. Заходи, спрямовані на проведення зустрічної звірки, тобто спрямовані на вчинення дій щодо співставлення даних первинних та інших бухгалтерських документів суб'єкта господарювання, виходячи із зазначеного, не можуть вважатися діями по фактичному проведенню зустрічної звірки. За таких обставин, посилання податкового органу на вищевказаний акт судом апеляційної інстанції до уваги не приймається. Стосовно посилань податкового органу на висновки актів перевірок, складених податковими органами, необхідно звернути увагу на те, що висновки таких актів не є беззаперечним доказом обставин, що викладені в них, оскільки є суб'єктивною думкою посадової особи, яка здійснила відповідну перевірку.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що доводи позивача щодо належного формування показників податкової звітності за відносинами з контрагентами у перевіряємий період підтверджуються належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вастберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» суд зазначив, що «… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не доведено законність і обґрунтованість прийнятого ним рішення.

З огляду на вищевикладене, висновок суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог є правомірним, доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду від 14 жовтня 2014 року, з огляду на що дане судове рішення необхідно залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжя Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року у справі №808/6137/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

( Рішення суду складено у повному обсязі 04.08.2015р.)

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко