Ухвала суду № 48074187, 23.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 липня 2015 року

справа № 808/5425/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Проценко О.А.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від

02 жовтня 2014 року у справі №808/5425/14

за позовом

до відповідача

про

Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури-Вакатов» і компанія

Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Командитне товариство «Запорізький завод високовольтної апаратури-Вакатов» і компанія (далі по тексту – позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі по тексту – відповідач), в якому просило визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003711702 від 21.07.2014 у частині збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 886755 грн. 57 коп., з яких: 453108 грн. 27 коп. - основний платіж та 433647 грн. 30 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позові, зазначив, що на дату подачі позову до суду заборгованість позивача перед бюджетом щодо сплати податку з доходів фізичних осіб становила 157074 грн. 98 коп., у зв'язку з чим позивач не визнає суму нарахованого відповідачем податку з доходів найманих працівників у розмірі 442764 грн. 26 коп.: 599839 грн. 24 коп. (сума податку, нарахована відповідачем) - 157074 грн. 98 коп. (фактичний розмір податку) і решта становить 442764 грн. 26 коп. Крім того, факту порушення позивачем п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України до моменту проведення перевірки протягом 1095 днів відповідач не фіксував, відповідно до відповідальності позивача за п.127.1 ст.127 ПК України не притягував, ознаки повторності відсутні.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року у справі №808/5425/14 адміністративний позов задоволено.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що до суми донарахованого позивачу основного платежу з податку на доходи фізичних осіб увійшла сума самостійно узгодженого платником податкового зобов’язання -599839,24грн., заборгованість за якою на момент проведення перевірки спростовується показниками бухгалтерського обліку підприємства. В той же час, відповідачем не надано суду інтегрованої картки КТ»ЗЗВА» з податку на доходи фізичних осіб, а також доказів вчинення податковим органом заходів, пов’язаних з наявністю та стягненням податкового боргу. Також не надано доказів того, що 433647 грн. 30 коп. штрафних (фінансових) санкцій, визначені податковим повідомленням-рішенням №0003711702 від 21.07.2014 року, є штрафною (фінансовою) санкцією за несвоєчасну сплату КТ «ЗЗВА» власних податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, зокрема розрахунку на підтвердження суми нарахованих санкцій.

Відповідач – Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року у справі №808/5425/14 та відмовити у задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач, зокрема, зазначив, що позивачем в порушення п.п.168.1.2, п.п.168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п.п. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України не перерахована сума податку з доходів фізичних осіб з нарахованої заробітної плати станом на 31 грудня 2013 року в розмірі 599839,24 грн.

Позивач та відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направили.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників сторін.

У судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, в період з 14.04.2014 року по 15.05.2014 року відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку Командитного товариства «Запорізький завод високовольтної апаратури-Вакатов» і компанія з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року, результати якої оформлено актом №527/08-28-22-01/05755559 від 05 червня 2014 року.

Висновками зазначеного акту встановлено, зокрема, порушення п.п.168.1.2, п.п.168.1.5 п 168.1 ст. 168, п.п. «а» п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України – неперерахування податку з доходів фізичних осіб за 2013 рік на суму 664424 грн. 20 коп.

21 липня 2014 року на підставі акту №527/08-28-22-01/05755559 від 05 червня 2014 року відповідачем по відношенню до позивача прийнято податкове повідомлення-рішення №0003711702, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 1033486 грн. 54 коп., з яких: 599839 грн. 24 коп. - основний платіж та 433647 грн. 30 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Із розрахунку штрафних санкцій, наданого відповідачем, вбачається, що останнім застосовано по відношенню до позивача штраф у розмірі 75 відсотків донарахованої суми податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Судом встановлено, що відповідачем не надано доказів того, що протягом 1095 днів до позивача застосовувались негативні наслідки у вигляді застосування штрафних санкцій за дії, передбачені абз. 1 п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України та доказів повторного вчинення зазначених дій.

З огляду на зазначене, висновок суду першої інстанції щодо неправомірності застосування податковим органом під час розрахунку штрафних санкцій штрафу у розмірі 75 відсотків донарахованої суми податку є обґрунтованим.

Згідно пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

У відповідності до пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до пп.168.1.5 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно з п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Відповідно до п.2.1 «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», затвердженого 24.12.2010 Наказом Державної податкової адміністрації України №1020, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 13.01.2011 за №46/18784 (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин), податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається.

Згідно п.38.1 ст.38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 57.1 ст.57 Податкового кодексу України встановлено, що податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Досліджені судом платіжні документи, звітність позивача, бухгалтерські документи підтверджують, що станом на 01.01.2014 року сальдо по кредиту рахунку 6411 «ПДФО» становить 599839 грн. 24 коп. і складається з податку з доходів фізичних осіб, нарахованого за грудень 2013 року - у сумі 361052 грн. 92 коп. та за листопад 2013 року - у сумі 238786 грн. 32 коп.

Судом встановлено, що вказана сума 599839 грн. 24 коп. знайшла своє відображення у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Форма №1ДФ) за 4 квартал 2013 року (входить до суми 1028676 грн. 34 коп.).

Станом на день складення відповідачем акту перевірки №527/08-28-22-01/05755559 від 05.06.2014 заборгованість позивача щодо сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб становила 191646 грн. 43 коп., а саме: з доходів, що нараховані у листопаді 2013 року - 00 грн. 00 коп.; з доходів, що нараховані у грудні 2013 року - 191646 грн. 43 коп.

Отже, відповідач протиправно нарахував суму вже узгодженого податкового боргу у суму збільшення грошового зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб через застосування пп.54.3.5 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України.

Також не надано доказів того, що 433647 грн. 30 коп. штрафних (фінансових) санкцій, визначені податковим повідомленням-рішенням №0003711702 від 21.07.2014 року, є штрафною (фінансовою) санкцією за несвоєчасну сплату позивачем власних податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб.

Відповідачем не доведено підстави для застосування абз.5 п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України при визначенні у податковому повідомленні-рішенні №0003711702 від 21.07.2014 року штрафної (фінансової) санкції у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету, зокрема не доведено як наявність повторних порушень з боку платника податків, так і правомірності застосування штрафних санкцій у розмірі 75% до всіх сум, які відповідач включив до суми нарахованого основного боргу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вастберга таксі Актіеболаг» та Вуліч проти Швеції» суд зазначив, що «… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не доведено законність і обґрунтованість прийнятого ним рішення.

З огляду на вищевикладене, висновок суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог є правомірним, доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду від 02 жовтня 2014 року, виходячи з чого дане судове рішення необхідно залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року у справі №808/5425/14 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко