Постанова № 48074134, 29.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 липня 2015 рокусправа № 808/1159/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С. Ю.,

суддів: Гімона М.М. Юрко І.В. ,

при секретарі: Портненко М.В.,

за участю представника відповідача Єрьоменко О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Орендного виробничого управління житлово-комунального господарства м. Вільнянська на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року у справі № 808/1159/15 за позовом Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області до Орендного виробничого управління житлово-комунального господарства про стягнення коштів за податковим боргом,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача суму податкового боргу по екологічному податку у розмірі 3195,72 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначає, що суд розглянувши справу в скороченому провадженні, не пересвідчившись в належному сповіщенні сторін позбавив тим самим відповідача права на захист, порушив принцип змагальності сторін, оскільки відповідач був позбавлений можливості висловити власну позицію та заперечення на висновки податкового органу. Також скаржник вказує на те, що заявлена сума податкового боргу не відповідає дійсності, оскільки податковий борг ним погашений. Крім того, заявник апеляційної скарги зазначає, що судом помилково застосовано норми процесуального права, оскільки розгляд справ щодо стягнення податкового боргу за подання контролюючого органу повинні розглядатись за правилами ст. 183-3 КАС України, в той час як справа розглянута судом у відповідності до ст. 183-2 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом встановлено, що Орендне виробниче управління житлово-комунального господарства засноване на колективній власності і включене до ЄДРПОУ за № 03345645 від 06.11.1992 в якості юридичної особи. Станом на 24.02.2015 за відповідачем рахується податкова заборгованість перед бюджетом у розмірі 3195,72 грн. по надходженням від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення за 2012 рік.

Вказана заборгованість виникла у зв'язку з самостійною подачею відповідачем до позивача податкових декларацій екологічного податку.

Згідно Податкової декларації екологічного податку за № 9022666741 від 27.04.2012, по терміну сплати 20.05.2012, самостійно задекларовано основний платіж до сплати в сумі 3089,01 грн.

Відповідно до Податкової декларації екологічного податку за № 9045811531 від 03.08.2012, по терміну сплати 19.08.2012, самостійно задекларовано основний платіж до сплати в сумі 86,62грн.

Згідно уточненої податкової декларації з екологічного податку від 05.10.2012 № 9060844874 відповідачем самостійно донараховано основний платіж в розмірі 0,14 грн.

Відповідно до податкової декларації з екологічного податку від 07.11.2012 № 9069318251 з терміном сплати 19.11.2012 відповідачем самостійно задекларовано основний платіж в розмірі 19,95 грн.

Таким чином, загальний розмір екологічного податку, самостійно задекларованого відповідачем у 2012 році складає 3195,72 грн.

Позивач вказану суму податкового боргу просить стягнути з відповідача.

При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.

Згідно п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п. 41.5 ст. 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень.

Відповідно п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 59.1 статті 59 Податкового Кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Станом на час виникнення у відповідача податкового боргу вказані відносини регулювались Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, відповідно до якого податковим органом відповідачу надсилалися дві податкові вимоги № 1/34 від 19.10.2001 року та № 2/294 від 13.12.2001 року. Вказані вимоги отримані уповноваженим представником відповідача відповідно 19 жовтня та 13 грудня 2011 року, однак податковий борг погашений не був.

Доводи відповідача щодо погашення ним податкового боргу спростовуються наданою позивачем копією облікової картки платника податків відповідача, з якої вбачається наявність податкового боргу на час розгляду даної справи.

Посилання апелянта на необхідність надіслання податковим органом нової податкової вимоги у разі зміни розміру податкового боргу є безпідставними, оскільки за вимогами п. 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Таким чином, оскільки відповідачем не доведено погашення ним суми податкового боргу, податковий орган не повинен у разі наявності такого боргу надсилати нову податкову вимогу при зміни розміру останнього.

За приписами п.п. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право, зокрема, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позову та стягнення з відповідача суми податкового боргу по екологічному податку.

При цьому колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на процедури банкрутства та санації, які проводяться на підприємстві відповідача, а відповідно і на наявність мораторію на задоволення вимог кредиторів, оскільки провадження у справі про банкрутство порушено ухвалою господарського суду Запорізької області від 16 червня 2004 року. Таким чином, мораторій розповсюджується на вимоги кредиторів, які виникли до вказаної дати. Поточні ж зобов'язання відповідача, які виникли після вказаної дати стягуються в загальному порядку. Оскільки позивачем заявлені вимоги щодо стягнення податкового боргу, який відповідачем самостійно задекларований у 2012 році, на нього не розповсюджуються процедури, передбачені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». З цих же підстав колегія суддів не приймає до уваги і доводи апелянта, що вказаний спір не повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо невірного застосування судом першої інстанції положень ст. 183-2 КАС України, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, податковий борг відповідача виник не на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, щодо якого завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження, як передбачено п. 4 ч. 1 ст.183-2 КАС України, а на підставі самостійно задекларованих податкових зобов'язань, що виключало розгляд справи судом першої інстанції в порядку скороченого провадження, а відповідно і застосування положень про негайне виконання судового рішення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а оскаржувану постанову слід змінити.

Повний текст складений 3 серпня 2015 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, 198, 201, 205, 207, 254, 256 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Орендного виробничого управління житлово-комунального господарства м. Вільнянська задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року у справі № 808/1159/15 змінити.

Виключити з резолютивної частини постанови абзац третій щодо негайного виконання рішення.

В іншій частині постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року у справі № 808/1159/15 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.Ю. Чумак

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: І.В. Юрко