Постанова № 48072415, 04.08.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2015 р. Справа № 922/5647/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Гончар Т. В. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників:

скаржника - Подлєснова Л.П., за довіреністю б/н від 12.02.2015.

позивача - 1 - Харченко К.С., за довіреністю б/н від 31.12.2014.

позивача - 2 - Харченко К.С., за довіреністю б/н від 05.01.2015.

позивача - 3 - Харченко К.С., за довіреністю б/н від 06.01.2015.

позивача - 4 - Харченко К.С., за довіреністю б/н від 31.01.2015.

позивача - 5 - Харченко К.С., за довіреністю б/н від 31.12.2014.

відповідач- 1 - Кольга Т.О., за довіреністю б/н від 19.06.2015.

відповідач- 2 - Кольга Т.О., за довіреністю б/н від 19.06.15 р.

відповідача - 3 - Шаповалова Л.О., за довіреністю б/н 04.03.2015.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційні скарги DNS Trust Settlement (ДНС Траст) в особі трастового керуючого Margarita Sofokleous (Маргаріти Софоклеус) (вх.№ 1346 Х/3-10) та Компанії "Агрейн Менеджмент Лімітед" (вх.№ 3831 Х/3-10) на рішення господарського суду Харківської області від 05 лютого 2015 року по справі №922/5647/14

за позовом: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙЗ КОІН", м. Київ,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН ТРІДЛ", м. Київ,

3)Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРЕНСІ КЛІК", м. Київ,

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІД ЛАЙН", м. Київ,

5) Товариства з обмеженою відповідальністю "УЕЛС ХАУС", м. Київ,

до: 1) Компанії "Агрейн Менеджмент Лімітед", Кіпр, Лімасол,

2) Компанії "Агрейн Файненс лімітед", Британські Віргінські острови, Тортола, Роуд Таун,

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантагро", Харківська область, Вовчанський район, с. Іванівка,

про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.02.2015 по справі №922/5647/14 (суддя Прохоров С.А.) позов задоволено у повному обсязі. Розірвано договір купівлі продажу частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "САНТАГРО" від 29.08.2012, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАЙЗ КОІН", Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН ТРІДЛ", Товариством з обмеженою відповідальністю "КАРЕНСІ КЛІК", Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІД ЛАЙН" (продавець-4), Товариством з обмеженою відповідальністю "УЕЛС ХАУС" та Компанією "АГРЕЙН МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД". Розірвано договір купівлі продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "САНТАГРО" від 29.08.2012, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "КАРЕНСІ КЛІК" та Компанією "АГРЕЙН ФАЙНЕНС ЛІМІТЕД". Скасовано рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "САНТАГРО", що оформлено протоколом № 02/2012 від 29.08.2012. Стягнуто з Компанії "АГРЕЙН МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД" на користь ТОВ "Голден ТРІДЛ" 1218,00 грн. судового збору. Стягнуто з Компанії "АГРЕЙН ФАЙНЕНС ЛІМІТЕД" 1218,00 грн. судового збору. Стягнуто з ТОВ "САНТАГРО" на користь ТОВ "Уелс Хаус" 1218,00 грн. судового збору.

З посиланням на статтю 91 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає право подати апеляційну скаргу для осіб, які не брали участь у справі, але якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, DNS Trust Settlement (ДНС Траст) в особі трастового керуючого Margarita Sofokleous (Маргарити Софоклеус) звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 05.02.2015 по справі №922/5647/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким залучити DNS Trust Settlement (ДНС Траст) в особі трастового керуючого Margarita Sofokleous (Маргарити Софоклеус) до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, та відмовити в задоволенні позову повністю.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства України і що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також на те, що суд невірно застосував норми як матеріального, так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору та згідно статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для його скасування.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 по справі №922/5647/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М., суддя Тарасова І.В.) прийнято до провадження апеляційну скаргу DNS Trust Settlement в особі трастового керуючого Margarita Sofokleous (Маргарити Софоклеус). Розгляд апеляційної скарги призначено на 06.10.2015 о 12:00 год. в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Правди, 13, перший поверх, кабінет № 118. Запропоновано позивачам та відповідачам у справі не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання надати суду апеляційної інстанції письмові пояснення та/або заперечення по апеляційній скарзі DNS Trust Settlement в особі трастового керуючого Margarita Sofokleous (Маргарити Софоклеус) з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження своїх заперечень. Запропоновано учасникам даного судового процесу надати суду апеляційної інстанції довідки про включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на день розгляду справи. Зобов'язано DNS Trust Settlement (ДНС Траст) в особі трастового керуючого Margarita Sofokleous (Маргарити Софоклеус) в особі уповноваженого представника - адвоката АК "Коннонов і Созановський" громадянина Іванова Олексія Володимировича, діючого на підставі довіреності від 18.12.2014 у відповідності до вимог Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 та Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень (розділ VI) (затв. Наказом Мін'юсту, ДСА від 27.06.2008 №1092/5/54) з метою забезпечення повідомлення відповідачів у справі - Компанії AGREIN MANAGEMENT LIMITED та Компанії AGREIN FINANCE LIMITED про дату, час та місце розгляду справи, а також з метою вручення першому та другому відповідачеві копій апеляційної скарги і ухвали апеляційного господарського суду від 02.03.2015, надати Харківському апеляційному господарському суду в семиденний термін з дня отримання цієї ухвали перекладені на англійську мову: апеляційну скаргу у 5 примірниках, ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 по справі №922/5647/14 у 5 примірниках, прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів по 3 примірники кожне. Зобов'язано заявника апеляційної скарги посвідчити правильність цих документів нотаріально. Направлено уповноваженому представнику DNS Trust Settlement (ДНС Траст) в особі трастового керуючого Margarita Sofokleous (Маргарити Софоклеус) - адвокату АК "Коннонов і Созановський" громадянину Іванову Олексію Володимировичу: копію ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 по справі №922/5647/14 в одному примірнику на 5 аркушах, оригінал прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів на адресу запитуваних органів: British Virgin Islands Government House, Road Town, Tortola, British Virgin Islands на 4 аркушах та Міністерства Юстиції та Громадського порядку Республіки Кіпр, 1461, Кіпр, Нікосія, Проспект Athalassas, 125 на 4 аркушах. Зобов'язати DNS Trust Settlement (ДНС Траст) в особі трастового керуючого Margarita Sofokleous (Маргарити Софоклеус) в особі уповноваженого представника - адвоката АК "Коннонов і Созановський" - громадянина Іванова Олексія Володимировича надати інформацію щодо реєстраційного номеру DNS Trust Settlement та країни, де зареєстрована компанія. Викликано в судове засідання представників сторін з належним чином оформленими повноваженнями. Про неможливість прибуття представників обов'язково письмово повідомити суд. Попереджено сторони, що у разі неявки їх представників у судове засідання та не надання витребуваних судом документів, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами та за відсутністю представників сторін. Зупинено процесуальний строк розгляду апеляційної скарги до отримання підтвердження щодо вручення "Прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів".

Постановою Вищого господарського суду України від 28.04.2015 по справі №922/5647/14 (колегія суддів у складі: головуючого судді Плюшко І.А., судді Самусенко С.С., судді Дунаєвської Н.Г.) касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙЗ КОІН" задоволено. Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 скасовано в частині зупинення розгляду апеляційної скарги. Справу №922/5647/14 передано до Харківського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження в межах строків передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 по справі №922/5647/14 поновлено процесуальний строк розгляду апеляційної скарги DNS Trust Settlement (ДНС Траст) в особі трастового керуючого Margarita Sofokleous (Маргаріти Софоклеус) на рішення господарського суду Харківської області від 05.02.2015 по справі № 922/5647/14. Розгляд апеляційної скарги призначено на 14.07.2015.

Ухвалою від 14.07.2015 задоволено заяву судді Білецької А.М. про самовідвід у зв'язку з неможливістю брати участь у розгляді даної справи, через наявність обґрунтованої підстави: скасування Вищим господарським судом України від 28.04.2015 по справі №922/5647/14 ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2015, яка приймалась за участю судді Білецької А.М.

Розпорядженням від 14.07.2015 для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 по справі №922/5647/14 розгляд справи відкладено на 04.08.2015, викликано у судове засідання представників сторін з належним чином оформленими повноваженнями на участь у справі.

Водночас, Компанія "Агрейн Менеджмент Лімітед", вважаючи, що при прийнятті рішення господарським судом не в повному обсязі були з'ясовані обставини, які мають значення для справи, невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду від 05.02.2015 по справі №922/5647/14 скасувати, та прийняти нове, яким відмовити в позові повністю.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду 20.07.2015 по справі №922/5647/14 поновлено процесуальний строк розгляду апеляційної скарги Компанії "Агрейн Менеджмент Лімітед" на рішення господарського суду Харківської області від 05 лютого 2015 року по справі № 922/5647/14. Розгляд апеляційної скарги призначено на 04.08.2015.

Оскільки апеляційні скарги DNS Trust Settlement (ДНС Траст) в особі трастового керуючого Margarita Sofokleous (Маргаріти Софоклеус) та Компанії "Агрейн Менеджмент Лімітед", стосуються однієї і тієї ж справи, між тими ж сторонами, предметом оскарження є рішення господарського суду Харківської області від 05.02.2015 по справі №922/5647/14, колегія суддів ухвалою від 20.07.2015 по справі №922/5647/14, об`єднала зазначені скарги в одне апеляційне провадження.

Представник позивачів, через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу DNS Trust Settlement (ДНС Траст) в особі трастового керуючого Margarita Sofokleous (Маргаріти Софоклеус), в якому проти доводів викладених в апеляційні скарзі заперечує, вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та всебічним дослідженням обставин справи.

Крім того, просить припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника DNS Trust Settlement (ДНС Траст) на рішення господарського суду Харківської області від 05.02.2015 по справі №922/5647/14.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Відповідно до приписів статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем і в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадку і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

В пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" №8 від 13.06.2007 вказано, що звернення до суду здійснюється у формі, порядку, випадках та особами, передбаченими процесуальним законом; звернення у справах інших осіб у всіх випадках, а учасників процесу - поза випадками, передбаченим процесуальним законом, розгляду судами не підлягають; оскарження судових рішень допускається у випадках, порядку та з підстав, визначених законом.

Статтею 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

З юридичного аналізу наведеного правового положення вбачається, що судове рішення, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

У пункті 5-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.05.2011 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" із змінами і доповненнями зазначено, що у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК України підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту першого частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, враховуючи матеріали справи та з метою захисту конституційних прав учасників судового процесу, судова колегія доходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання представників позивача про припинення апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника DNS Trust Settlement (ДНС Траст) на рішення господарського суду Харківської області від 05.02.2015 по справі №922/5647/14.

Від представника позивачів на адресу апеляційного суду був скерований відзив на апеляційну скаргу Компанії "Агрейн Менеджмент Лімітед", в якій останній не підтримує доводи викладені в апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Харківської області від 05.02.2015 по справі №922/5647/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача-3 в судовому засіданні зазначив, що рішення господарського суду Харківської області було винесено без порушення приписів чинного матеріального та процесуального законодавства, та з урахуванням всіх доказів поданих сторонами, та доказів, які були витребувані судом.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених учасників судового процесу, дослідивши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Статтею 11 Цивільного Кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків є укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАЙЗ КОІН", Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН ТРІДЛ", Товариством з обмеженою відповідальністю "КАРЕНСІ КЛІК", Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІД ЛАЙН", Товариством з обмеженою відповідальністю "УЕЛС ХАУС" (продавці - позивачі у справі) та Компанією "АГРЕЙН МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД" (AGREIN MANAGEMENT LIMITED) і Компанією "АГРЕЙН ФАЙНЕНС ЛІМІТЕД" (AGREIN FINANCE LIMITED) (покупці - відповідач-1 та відповідач-2 у справі) договорів купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантагро" від 29.08.2012, за умовами яких продавці зобов'язуються передати у власність відповідача-1 належну їм частку у розмірі 99 відсотків статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантагро", що еквівалентно 45541,98 грн. та у власність відповідача-2 частку належної Товариству з обмеженою відповідальністю "КАРЕНСІ КЛІК" у розмірі 1 (один) відсоток статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантагро", що еквівалентно 460,02 грн., а відповідач-1 та відповідач-2 зобов'язалися прийняти та оплатити вказану частку, що належить продавцям (пункт 1.1 договорів).

Загальна частка продавців у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантагро", що підлягає відступленню (продажу) відповідачу-1 складає 45541,98 грн., що становить 99 відсотків статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантагро" та відповідачу-2 складає 460,02 грн., що становить 1 (один) відсоток статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантагро" (пункт 1.2.5 договорів).

Згідно пункту 2.1 договорів, за домовленістю сторін, ціна продажу частки у розмірі 99 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантагро" відповідачу-1 становить 45541,98 грн. без ПДВ., та відповідно відповідачу 2 - 460,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 2.3 договорів визначено, що покупці (відповідачі-1 та відповідач-2), зобов'язані сплатити вартість частки, зазначеної у пункті 2.1 цього договору до 31.12.2013, шляхом безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок продавців.

Сторони визначили у розділі 3 договорів наслідки придбання частки для покупців, зокрема зазначено, що до покупців переходять всі права та обов'язки учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантагро", передбачені чинним законодавством та установчими документами Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантагро", з моменту внесення державним реєстратором відповідних змін до відомостей про товариство, що містяться в Єдиному державному реєстрі, стосовно покупців, як учасників товариства.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЙЗ КОІН", Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН ТРІДЛ", Товариство з обмеженою відповідальністю "КАРЕНСІ КЛІК", Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІД ЛАЙН", Товариство з обмеженою відповідальністю "УЕЛС ХАУС" виконуючи свої зобов'язання за договором, вийшли зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантагро", а Компанія "АГРЕЙН МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД" (AGREIN MANAGEMENT LIMITED) та Компанія "АГРЕЙН ФАЙНЕНС ЛІМІТЕД" (AGREIN FINANCE LIMITED) були включені до складу учасників товариства та набули право власності на частки у статутному капіталі товариства (відповідач-1 - в розмірі 99 %, відповідач-2 - в розмірі 1 %), що підтверджується протоколом Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантагро" від 29.08.2012 за №02/2012.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі вказаного вище протоколу загальних зборів учасників товариства, державним реєстратором була проведена реєстрація змін у складі учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантагро", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та проведено державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантагро".

Проте, в супереч умовам договору відповідачами не вчинено дії по оплаті вартості частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантагро", що змусило позивачів звернутися до господарського суду для відновлення своїх порушених прав і інтересів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З огляду на приписи статті 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Положення статті 626 Цивільного кодексу України передбачають, що договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

З приписів статті 3 Цивільного кодексу України вбачається, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (стаття 6 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Правові позиції втілені у стаття 638 Цивільного кодексу України визначають, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (частина 1 статті 175 Господарського Кодексу України).

Глава 54 Цивільного Кодексу України закріплює загальні положення про купівлю - продаж.

За визначенням статті 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 статті 656 Цивільного Кодексу України передбачає, що предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права; до договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає зі змісту або характеру цих прав.

Згідно із частиною 1 статті 178 Цивільного Кодексу України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

Статтею 100 Цивільного кодексу України визначено, що право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі.

Проте, статями 116, 147 Цивільного Кодексу України, статтею 53 Закону України «Про господарські товариства» надано право учасника товариства продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.

Відповідно до частини 1 статті 167 Господарського Кодексу України під корпоративними правами розуміються права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Виходячи з зазначеного, вбачається, що зміст укладеного між позивачами та відповідачем-1, відповідачем-2 договору купівлі-продажу корпоративних прав відповідає вимогам чинного законодавства як на час його укладення, так і на час розгляду справи судом.

Згідно статтею 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 2.3 договорів визначено, що покупці (відповідачі-1 та відповідач-2), зобов'язуються сплатити вартість частки, зазначеної у пункті 2.1 цих договорів до 31.12.2013, шляхом безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок позивачів.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного Кодексу України оплата товару за договором купівлі - продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У випадку, якщо договором купівлі - продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.

Колегією суддів встановлено, що позивачі належним чином виконали умови договорів, вийшли зі складу засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантагро". Окреслений факт підтверджений наявними в справі документами, а саме: витяг з ЄДРПОУ та протокол загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантагро" за №02/2012 від 29.08.2012.

Проте, відповідач-1 та відповідач-2 у визначений договором строк свої зобов'язання щодо оплати переданої їм частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантагро" не виконали, документів, що підтверджують проведення оплати не надали.

Якщо покупець не виконує свого обов'язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (частина третя статті 692 ЦК України), або розірвання договору з підстав, передбачених статтею 651 ЦК України.

Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац 2 частини 2 статті 651 Цивільного Кодексу України).

Тобто йдеться про таке порушення стороною договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оціночне поняття "істотність порушення" визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Отже, дії Компанії "Агрейн Менеджмент Лімітед" та Компанії "Агрейн Файненс лімітед" по невиконанню умов договору (порушення строку оплати) є істотними обставинами, з якими закон пов'язує настання відповідних наслідків для боржника, а саме: надання кредитору права на розірвання договірних зобов'язань.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного Кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, належне виконання зобов'язання є виконання зобов'язань, з додержанням вимог і принципів виконання зобов'язання встановленими умовами договору та приписами чинного законодавства.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

У відповідності до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

З огляду на встановлений факт порушення відповідачами зобов'язання за договором, те, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив питання істотності порушення відповідачами умов договорів купівлі-продажу та визначив наслідки такого порушення (позивачі позбавилися того, на що вони розраховували), колегія суддів вважає , що позовні вимоги про розірвання договору купівлі продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантагро" від 29.08.2012 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАЙЗ КОІН", Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОЛДЕН ТРІДЛ", Товариством з обмеженою відповідальністю "КАРЕНСІ КЛІК", Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІД ЛАЙН", Товариством з обмеженою відповідальністю "УЕЛС ХАУС" та Компанією "АГРЕЙН МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД" (AGREIN MANAGEMENT LIMITED) та розірвання договору купівлі продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантагро" від 29.08.2012 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "КАРЕНСІ КЛІК" та Компанією "АГРЕЙН ФАЙНЕНС ЛІМІТЕД" (AGREIN FINANCE LIMITED), є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Поряд з цим, у зв'язку з істотним порушенням відповідачем-1 та відповідачем-2 умов договорів купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантагро" від 29.08.2012, позивачі просили скасувати рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантагро", оформлене протоколом № 02/2012 від 29.08.2012.

Рішення загальних зборів та інших органів управління господарського товариства, що за своєю правовою природою є актами, дійсні, якщо у судовому порядку не буде встановлено інше. Рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин (пункт 10, пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" № 13 від 24.10.2008).

Відповідно до статті 55 Конституції України, статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із статтею 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених господарським процесуальним кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Одним із передбачених законом способів захисту права є відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини 2 статті 16 Цивільного Кодексу України).

Згідно положень частини 2 статті 334 Цивільного Кодексу України, переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна; до передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товаророзпорядчого документа на майно.

Проте, колегія суддів зазначає, що корпоративні права не можуть бути передані (повернуті позивачам) способом, передбаченим частиною 2 статті 334 Цивільного Кодексу України, як звичайне майно.

У Рекомендаціях Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 № 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді спорів, що виникають з корпоративних відносин" (пункт 2.2.2) визначено, що особа стає носієм корпоративних прав з моменту набуття права власності на акції акціонерного товариства або вступу до інших господарських товариств.

Отже, відновлення права попереднього учасника товариства з обмеженою відповідальністю та його корпоративних прав можливе через припинення корпоративних прав особи, яка зайняла його місце.

Частиною 3 статті 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту. Правовий статус власника підприємства встановлюється статутом останнього, як установчим документом.

Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів (частина 2 статті 65 Господарського Кодексу України).

Відомості про учасника товариства та перелік учасників міститься у статутах господарських товариств. При зміні складу учасників товариства вносяться зміни до установчих документів товариств.

Згідно статтею 89 Цивільного Кодексу України, статтею 58 Господарського Кодексу України юридична особа підлягає державній реєстрації, до Єдиного державного реєстру включаються дані державної реєстрації, встановлені законом відомості про юридичну особу; зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до Єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня державної реєстрації.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» до відомостей, які включаються до Єдиного державного реєстру відноситься перелік засновників (учасників) юридичної особи.

Таким чином, повернення позивачам права власності на корпоративні права можливе шляхом внесення змін до статуту підприємства та наступної державної реєстрації змін до установчих документів.

Згідно зі статтею 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» для проведення державної реєстрації змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи необхідно подати державному реєстратору: рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників); заяви фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників); заяви, договору, іншого документа про перехід чи передачу частки учасника у статутному капіталі товариства.

Оскільки спір між сторонами не було врегульовано у добровільному порядку, позивачі позбавлені у передбаченому частиною 3 статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" порядку подати державному реєстратору всі необхідні документи для внесення змін у державному реєстрі внаслідок внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи для свого повернення до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Сантагро».

Як відзначено у Рекомендаціях Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 №04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді спорів, що виникають з корпоративних відносин» (пункт 3.12) вміщений у статті 16 Цивільного Кодексу України перелік способів захисту цивільних прав не є вичерпним; на вимогу позивача суд може застосувати й інші, ніж передбачені цією статтею, способи захисту прав, якщо вони не суперечать законодавству і не порушують права інших осіб.

Згідно із частиною 2 статті 16 Цивільного Кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Спеціальною нормою закону встановлений механізм реалізації визначених статті 16 Цивільного Кодексу України способів захисту учасників справ з корпоративних відносин, яким суд, зокрема, скасовуючи рішення вищого органу управління (власника) підприємства, водночас поновлює корпоративні правовідносини особи-заявника.

Зокрема, згідно із статтею 31 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» у разі постановлення судового рішення щодо скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи суд у день набрання законної сили судовим рішенням надсилає його юридичній особі - відповідачу для вжиття заходів до приведення установчих документів у відповідність із прийнятим судовим рішенням, а також державному реєстратору для внесення запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Таким чином, законодавством передбачено правові механізми скасування рішення учасників юридичної особи про внесення змін до установчих документів юридичної особи.

З урахуванням викладеного, для забезпечення законодавчої можливості державному органу (державному реєстратору) виконати рішення, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про скасування рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантагро", оформленого протоколом №02/2012 від 29.08.2012, яке пов'язане зі зміною складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантагро".

Колегія суддів не приймає, як належне твердження заявників скарги (DNS Trust Settlement (ДНС Траст) в особі трастового керуючого Margarita Sofokleous (Маргаріти Софоклеус) та Компанії "Агрейн Менеджмент Лімітед"), що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права, а саме статті 77 Господарського процесуального Кодексу України, прийняв рішення без участі представників відповідача-1 та відповідача-2, з огляду на наступне.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частина 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Згідно з пункту 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вищевикладене, доводи скаржників в апеляційних скаргах на порушення судом першої інстанції норм процесуального права є помилковими, оскільки нез'явлення в судове засідання будь-кого із сторін не є перешкодою в прийнятті рішення, та не є підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення.

Твердження скаржників стосовно безпідставності застосування місцевим господарським судом поштового каналу для вручення процесуальних документів відповідачу-1 та відповідачу-2 без урахування порядку визначеному у Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 (надалі - Конвенція), колегією суддів не приймаються, з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 125 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Таким чином, звернення господарського суду з судовим дорученням про надання правової допомоги є правом, а не безумовним обов'язком господарського суду при розгляді справи за участю іноземних суб'єктів господарювання.

Міжнародним договором, яким регулюється питання вчинення певних процесуальних дій на території іншої держави, є Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965, до якої Україна приєдналась 19.10.2000.

Відповідно до частини 1 статті 1 Конвенції ця Конвенція застосовується у цивільних та комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном.

Згідно з частиною 1 статті 2 Конвенції кожна Договірна Держава призначає Центральний Орган, обов'язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав, і здійснення процесуальних дій відповідно до положень статей 3 - 6.

Відповідно до статті 3 Конвенції орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.

Відповідно до статті 5 Конвенції Центральний Орган запитуваної Держави власноручно вручає документ або забезпечує його вручення відповідним органом: a) у спосіб, визначений його внутрішнім правом для вручення документів, складених в цій державі, особам, що перебувають на її території, або b) в особливий спосіб, обумовлений запитуючим органом, якщо такий спосіб не є несумісним з законами запитуваної Держави. З урахуванням положень пункту (b) частини першої цієї статті документ може завжди бути вручений шляхом безпосередньої доставки одержувачу, який приймає його добровільно. Якщо документ має бути вручений відповідно до частини першої цієї статті, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави. Частина прохання, яка відповідає формуляру, доданому до цієї Конвенції, що містить короткий виклад суті документу, що підлягає врученню, вручається разом з документом.

В той же час, згідно із статтею 10 Конвенції якщо запитувана Держава не заперечує, то ця Конвенція не обмежує: a) можливості надсилати судові документи безпосередньо поштою особам, які перебувають за кордоном, b) можливості для судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуючої Держави здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави, c) можливості для будь-якої заінтересованої в судовому процесі особи здійснювати вручення судових документів безпосередньо через судових працівників, службовців або інших компетентних осіб запитуваної Держави.

Держава Україна приєдналася до Конвенції 19.10.2000 відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах» від 19.10.2000.

Кіпр приєднався до Конвенції 26.10.1982, ратифікація (приєднання) відбулася 15.05.1983, а набрання чинності - 01.06.1983. Сполучене Королівство Великобританії та Північної Ірландії підписало Конвенцію 10.12.1965, ратифікація (приєднання) була здійснена 17.11.1967, а набрання чинності - 10.02.1969.

Як вбачається з інформації у мережі Інтернет (https://www.hcch.net/index_en.php?act=status.comment&csid=29&disp=resdn), Нотою, датованою 05.01.1984, уряд Кіпру заявив, що не заперечує проти способів передачі документів, передбачених статтею 10 Конвенції.

Відповідно до інформації, яка міститься на інтернет-сторінці https://www.hcch.net/index_en.php?act=authorities.details&aid=278, Великобританія (до складу якої входять Британські Віргінські острови) також не заперечує проти застосування ст.10(а) Конвенції.

Таким чином, на думку судової колегії місцевий господарський при розгляді даної справи не обмежений у можливості надсилати судові документи відповідачам (Компанія «Агрейн Менеджмент Лімітед» та Компанія «Агрейн Файненс Лімітед») у порядку, визначеному у пункті «а» статті 10 Конвенції, а саме надсилати судові документи безпосередньо поштою на адресу відповідачів, а не до Центральних органів Кіпру та Великобританії.

Крім того, колегія суддів зазначає, що аргументи апелянтів, які викладені в апеляційній скарзі, з приводу того, що судом першої інстанції не досліджено питання направлення позивачем на адресу відповідача-1 та відповідача-2 вимоги про оплату заборгованості за договором, не знайшли свого підтвердження, враховуючи наступне.

Так, рішенням Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України від 09.07.2002 N15-рп/2002 встановлено, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після здійснення контрагентом активних дій направлених на захист своїх порушених прав та неприпустимості здійснення правосуддя без надання до суду доказів звернення до боржника з майнової вимоги, претензії, тощо.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язковості здійснення стороною дій направлених на захист своїх порушених прав, обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів відзначає відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційних скарг.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 05.02.2015 по справі №922/5647/14 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і відсутні підстави для його скасування, в зв'язку з чим, апеляційні скарги DNS Trust Settlement (ДНС Траст) в особі трастового керуючого Margarita Sofokleous (Маргаріти Софоклеус) та Компанії "Агрейн Менеджмент Лімітед" не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу DNS Trust Settlement (ДНС Траст) в особі трастового керуючого Margarita Sofokleous (Маргаріти Софоклеус) залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Компанії "Агрейн Менеджмент Лімітед" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 05 лютого 2015 року по справі №922/5647/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 07 серпня 2015 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Слободін М.М.