Постанова № 48072378, 04.08.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2015 р. Справа № 914/1250/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий-суддя Кузь В.Л.

судді Зварич О.В.

Мирутенко О.Л.

При секретарі судового засідання Друзюк М.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги б/н від 14.07.15 Публічного акціонерного товариства "Західенергоавтоматика", м. Львів

на рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.2015 р.

у справі № 914/1250/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта", м. Київ в особі Філії Придніпровські магістральні нафтопроводи Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта", м. Кременчук

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Західенергоавтоматика", м. Львів

про визнання недійсним договору та стягнення коштів

за участі представників сторін:

від позивача - Бакуліна Л.Ф. - представник (довіреність № 64 від 26.05.15);

від відповідача - Шимборська О.А. - представник (довіреність б/н від 24.07.15).

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 914/1250/15 розподілено до розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Кузь В.Л., судді Данко Л.С. та Орищин Г.В.

У зв'язку з перебуванням суддів Данко Л.С. та Орищин Г.В. у відпустці розпорядженням голови суду від 20.07.15 внесено зміни у склад судової колегії по справі № 914/1250/15, сформувавши її у наступному складі: головуючий суддя - Кузь В.Л., судді - Зварич О.В., Мирутенко О.Л.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.07.15 у справі № 914/1250/15 (суддя Синчук М.М.) позов задоволено повністю, визнано договір № 22-03 НДР від 03.04.12, укладений між ПАТ «Укртранснафта» в особі Філії Придніпровські магістральні нафтопроводи ПАТ "Укртранснафта" та ПАТ «Західенергоавтоматика», недійсним з моменту його укладення. Стягнуто з ПАТ «Західенергоавтоматика» на користь ПАТ «Укртранснафта», м. Київ в особі Філії Придніпровські магістральні нафтопроводи ПАТ "Укртранснафта" 72 840 грн. та 3045 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.15 у справі № 914/1250/15 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову про визнання недійсним договору та стягнення коштів відмовити.

Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з наступних підстав:

- встановивши наявність істотної помилки для визнання договору недійсним, суд порушив ст. ст. 229, 217 ЦК України та не врахував п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.13 « Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»;

- безпідставне посилання суду першої інстанції на оцінку обставин, встановлених у рішенні Господарського суду Львівської області від 15.01.15, яке набрало законної сили, оскільки така оцінка не має преюдиційного значення;

- судом першої інстанції неповно досліджено висновок експерта в частині встановлення неможливості виготовлення приладу, оскільки в іншій частині висновку вказано, що для виготовлення такого приладу необхідно переробити технічні завдання, що були розроблені в межах виконання умов договору, натомість, таке завдання на момент укладення договору було відсутнє;

- судом першої інстанції не взято до уваги, що при укладенні договору сторони передбачили можливість і наслідки настання обставин, за яких виконання договору стане неможливим, оскільки у п. 5.6. договору зазначено, що якщо в процесі надання послуг з'ясується неминучість одержання негативного результату або недоцільність подальшого проведення робіт, виконавець зобов'язаний припинити їх та повідомити про це заявника у 30-денний строк після припинення послуг. Дана умова договору відповідачем була виконана, що підтверджується листами від 30.08.13, від 31.10.13;

Також у апеляційній скарзі скаржник не погоджується із застосуванням судом першої інстанції наслідків недійсності договору, вказуючи на те, що позивачем прийнято без застережень роботи по етапу № 1 та по етапу № 2.

29 липня 2015 року апелянт подав суду додаткові пояснення щодо обставин, викладених у апеляційній скарзі, в яких зазначив про наявність на території США та Великої Британії фірм-виробників корозиметрів за відповідними показами різниці електричного опору чутливих елементів датчиків відповідно до технічного завдання, підписаного між сторонами та виконаного на етапі № 1.

Позивач подав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що висновки, викладені у оскаржуваному рішенні, відповідають обставинам справи, а відтак, судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Представники сторін у судовому засіданні навели свої доводи та міркування з приводу поданої апеляційної скарги.

Згідно з ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 04.08.15 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.15 у справі № 914/1250/15, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок оголошеного тендеру, відповідач листом від 06.02.12 (вих. №53/1) надав позивачу пропозицію на участь у проведенні конкурсних торгів, зокрема надав Технічні вимоги на виконання науково-дослідної роботи «Виготовлення корозиметра для контролю швидкості корозії внутрішньої поверхні труб МН. Сертифікація та отримання дозволу в «Держгірпромнагляді» України для використання зазначеного обладнання на діючому нафтопроводі», які були тотожними заявленим технічним вимогам предмету закупівлі позивача (лист від 06.02.12 за вих. № 53/4).

Надалі, 03 квітня 2012 року між ПАТ «Укртранснафта» в особі філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи» ПАТ «Укртранснафта, (позивач у справі - замовник) та ВАТ «Західенергоавтоматика» (відповідач у справі - виконавець) укладено договір №22-03 НДР. Згідно з п. 1.1. договору виконавець приймає на себе зобов'язання, а замовник доручає виконання науково дослідної роботи (НДР) «Виготовлення корозиметрів для контролю швидкості корозії внутрішньої поверхні труб МН. Сертифікація та отримання дозволу в Держгірпромнагляді України для використання зазначеного обладнання на діючому нафтопроводі», які зазначені в Технічних вимогах до завдання на виконання НДР (додаток № 2 до договору) і зобов'язується прийняти і оплатити ці послуги.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що ціна такого становить 239 064,17 грн., в тому числі ПДВ 20% - 39 844,03 грн.

Відповідно до п.5.1 договору роботи проводились етапами згідно з Календарного плану ( додаток № 3 до договору).

Розділом ІV договору «Порядок здійснення оплати» встановлює безготівкове перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця (відповідача): авансований платіж у розмірі 40% від вартості робіт позивач здійснює згідно етапу та остаточний розрахунок в розмірі 60% від вартості робіт згідно етапу протягом 30 банківських днів після підписання акту здачі -приймання виконаних робіт.

Перший етап «Розробка та затвердження технічного завдання на виготовлення експериментального корозиметра з датчиком для контролю швидкості корозії внутрішньої поверхні труб в нафтовому середовищі» та другий етап « Виготовлення експериментального корозиметра з датчиком для контролю швидкості корозії внутрішньої поверхні труб в нафтовому середовищі повністю оплачені ( підтверджено платіжним дорученням № 0000033096 від 18.07.12 та платіжним дорученням № 0000040936 від 29.08.12). За третій етап «Тестування корозиметра з датчиком для контролю швидкості корозії внутрішньої поверхні труб в нафтовому середовищі» проплачено відповідачем авансований платіж, який підтверджується платіжним дорученням №0000040937 від 29.08.12. Загальна сума оплачених коштів позивачем відповідачу становила 72 840 грн. (платіжне доручення № 0000018323 від 12.04.12 на суму 12 000 грн.; № 0000033096 від 18.07.12 на суму 18 000 грн. ; № 0000033097 від 18.07.12 на суму 16 800 грн., № 0000040936 від 29.08.12 на суму 25 200 грн.; №0000040937 від 29.08.12 на суму 840 грн.).

Перше випробовування дослідного зразка корозиметра проходило з 12 по 26 вересня 2012 р.

За результатами випробовування складені Акт вводу в експлуатацію дослідного зразка корозиметра від 12.09.12, Протокол вимірювань даних роботи дослідного зразка корозиметра та Акт завершення експлуатації дослідного зразка корозиметра від 26.09.12, за якими ці результати випробовувань виявилися нестабільними, не відповідними до реальної втрати маси металу зразка-свідка та такими, що не відповідають вимогам затвердженого Технічного завдання.

Надалі, між сторонами підписано Програму випробовувань корозиметра КОР-1 з давачем корозії за договором № 22-03НДР від 03.04.12, яка була узгоджена та затверджена позивачем та відповідачем відповідно 06.02.13 та 07.02.13.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.02.13 між позивачем та відповідачем підписано додаткову угоду № 1 до договору, якою було внесено зміни до договору та погоджено новий календарний план, відповідно до якого останній термін закінчення виконання ІІІ етапу робіт за договором - травень2012 року.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, повторне випробовування дослідного зразку корозиметра відбувалося в два етапи з 23 квітня по 11 липня 2013 року, відповідно до затвердженої сторонами Програми випробовувань корозиметра КОР-1 з давачем корозії.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи актів початку випробування дослідного зразка та актів випробування корозиметра КОР-1в товарній нафті від 23.04.13, від 20.05.13, результати І етапу випробовування дослідного зразка корозиметра КОР-1 в нафті визнано незадовільними, а прилад передано представнику відповідача до виконання ремонту в термін до 31.05.13.

Відповідно до актів початку випробувань дослідного зразка корозиметра КОР-1 в середовищі з високою корозійною активністю (3% водний розчин Na Cl) та актів випробовувань від 18.06.13, від 11.07.13, результати ІІ випробовування виявились незадовільними, а показання корозиметра було визнано нестабільними та недостовірними.

За результатами технічної наради за участю представників сторін по договору, був складений протокол від 11.07.13, відповідно до якого результати випробовування експериментального корозиметра з датчиком для контролю швидкості внутрішньої поверхні труб визнано незадовільними та вирішено застосувати до відповідача штрафні санкції, що передбачені умовами договору в зв'язку з простроченням виконання етапів робіт за умовами договору.

Також встановлено, що між сторонами існував інший господарський спір, який випливав з правовідносин за договором № 22-03НДР від 03.04.12.

За результатами розгляду позову позивача у даній справі заявленого до відповідача про відшкодування збитків на суму 140 000 грн., Господарським судом Львівської області у справі № 914/107/14 від 15.01.15 було винесено рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Дане рішення набрало законної сили відповідно до постанови Львівського апеляційного господарського суду від 23.03.15 у справі № 914/107/14 (а.с. 91-95).

При перегляді даного судового рішення в апеляційному порядку у справі № 914/107/14 (а.с. 91-95), Львівським апеляційним господарським судом було встановлено наступне:

З висновку від 25.11.14 науково-технічної експертизи щодо працездатності корозиметрів для вимірювання швидкості корозії внутрішньої поверхні магістральних нафтопроводів, виготовлених ПАТ «Західенергоавтоматика», на питання «чи потрібно вносити зміни в технічні умови на виготовлення промислового корозиметра за результатами тестового зразка корозиметра» експерт відповів, що за технічним завданням чи за технічними умовами, що наявні серед матеріалів справи, виготовити прилад взагалі неможливо. Окрім цього, у висновку експертів зазначено, що для такого параметру як швидкість корозії трубної сталі задане значення «відносна похибка не більше 10%» виконати неможливо за відсутності еталонів та еталонних приладів для вимірювання швидкості корозії. Тут потрібний інший спосіб завдання похибки або взагалі переведення пристрою з вимірювального до індикаторного. Оскільки, технічні вимоги на виконання науково-дослідної роботи є додатком 2 до договору від 03.04.12, підписаного обома сторонами, місцевим господарським судом зроблено вірний висновок, що сторони при укладенні договору погодили умови, виконати які є неможливо. Тобто, судами у справі № 914/107/14 було встановлено конкретний факт, а не надано правову оцінку певній обставині.

Надалі, 09.04.15 позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою від 01.04.15 № 91-27/1966 про визнання договору від 03.04.12 недійсним з моменту укладання. Підставою для позову стало укладення договору під впливом помилки, тобто позивач не мав уявлення про обставини, які мають суттєве значення та не приділив уваги виявленню даних обставин, і в результаті відсутності відповідних знань підписав договір, виконати який неможливо.

Суд першої інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на те, що, оскільки технічні вимоги, на підставі яких неможливо виготовити прилад - , що встановлено експертним висновком, були надані відповідачем та затверджені сторонами на момент вчинення правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину. Обов'язок доведення відповідних обставин покладається на позивача (п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.13 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).

Відповідно до Листа Верховного Суду, від 24.11.08 «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (Розділ «Вчинення правочину під впливом помилки») істотною може вважатись помилка, наслідки якої взагалі неможливо усунути або для їх усунення стороні, яка помилилася, необхідно здійснити значні витрати. Найчастіше хибне сприйняття стосується правової природи та предмета правочину, що може виникнути при визначенні тотожності предмета або його якості.

За приписами частин 1, 2 статті 35 ГПК України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Вказаною нормою встановлено, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір. Тобто, преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин. Не мають преюдиціального значення оціночні судження, зроблені судом при вирішенні іншої справи, ототожнення фактів, встановлених цим судом, з їх юридичною оцінкою.

При розгляді господарського спору у справі № 914/107/14 за позовом ПАТ «Укртранснафта», м. Київ в особі філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи» ПАТ «Укртранснафта» до відповідача ПАТ «Західенергоавтоматика», м. Львів судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що сторони при укладенні договору № 22-03НДР від 03.04.12, підписаного обома сторонами, погодили умови (технічні вимоги на виконання науково-дослідної роботи, що є Додатком 2 до цього договору), виконати які є неможливо.

За таких обставин, господарськими судами на підставі висновку експерта була встановлена обставина щодо неможливості виконання сторонами умов договору від 03.04.12 щодо виготовлення та використання предмета договору.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.09 визначено, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину.

Як встановлено судами при розгляді справи № 914/107/14 та вбачається з матеріалів даної справи, технічні вимоги, на підставі яких неможливо виготовити прилад згідно експертного висновку, були надані відповідачем та затверджені сторонами на момент вчинення оспорюваного правочину, адже відповідачем ще перед укладенням договору від 03.04.12 було надано Технічні вимоги на виконання науково-дослідної роботи «Виготовлення корозиметра для контролю швидкості корозії внутрішньої поверхні труб МН. Сертифікація та отримання дозволу в «Держгірпромнагляді» України для використання зазначеного обладнання на діючому нафтопроводі», які були тотожними заявленим технічним вимогам предмету закупівлі позивача, а при укладенні договору між сторонами були підписані Технічні вимоги, що є Додатком № 2 до договору від 03.04.12, відповідно до яких відповідача у справі взяв на себе зобов'язання виконати науково-дослідні роботи по «Виготовленню корозиметрів для контролю швидкості корозії внутрішньої поверхні труб МН. Сертифікація та отримання дозволу в «Держгірпромнагляді» України для використання зазначеного обладнання на діючому нафтопроводі» (п. 1.1. договору від 03.04.12).

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову та визнання недійсним договору № 22-03НДР від 03.04.12 з моменту його укладення, адже технічні вимоги, на підставі яких неможливо виготовити певний прилад (корозиметр) були затверджені сторонами на момент укладення такого договору і за своєю суттю стосувалися предмета договору, виготовлення якого було неможливим. Проте, на момент укладення договору на підставі наданих технічних вимог сторони помилково мали іншу думку щодо цього.

Щодо незгоди скаржника із застосуванням судом першої інстанції наслідків недійсності договору, з огляду на те, що позивачем прийнято без застережень роботи по етапу № 1 та по етапу № 2, які по суті є підготовчими роботами як і етапи №№3,4, судова колегія зазначає, що умовами оспорюваного правочину не передбачено проведення підготовчих робіт та не визначено їх такими. Відповідно до Календарного плану, що є додатком № 3 до цього договору, та підписаного між сторонами для відповідних етапів робіт були встановлені терміни виконання, розрахункова ціна етапу та визначено результат, що передається замовнику (позивачу у справі).

Відповідно до п. 5.6. договору зазначено, що якщо в процесі надання послуг з'ясується неминучість одержання негативного результату або недоцільність подальшого проведення робіт, виконавець зобов'язаний припинити їх та повідомити про це замовника у 30-денний строк після припинення послуг. В цьому випадку сторони зобов'язані у 30-денний строк розглянути питання про доцільність і напрямки надання послуг.

Проте, докази, які підтверджують виконання відповідачем умов п. 5.6. договору в матеріалах справи відсутні. Разом з цим, одержання «негативного результату» чи «недоцільність подальшого проведення робіт» мають інший правовий характер у порівнянні з початковою неможливістю виготовлення та використання за призначенням (п. п. 1,2.1. «Технічних вимог» як додатку № 2 до договору № 22-03 НДР ).

Натомість, як вбачається з наявних в матеріалах справи листів відповідача від 17.07.13, від 30.08.13, ним було повідомлено позивача про те, що корозиметр буде працювати у зовсім інших корозійних умовах та при зовсім інших відносних похибках, ніж було передбачено Технічним завданням, наданим замовником, що унеможливлює повне виконання даної роботи без внесення змін до Технічного завдання. По своїй суті це було вимогою про виготовлення іншого прилада, ніж того, який визначений технічними вимогами.

Щодо посилань відповідача на позицію Верховного Суду України про те, що, якщо неможливо визнати частково виконаний оспорюваний правочин недійсним з моменту його укладення, зі змісту якого випливає, що він може бути припинений лише на майбутнє, суд у рішенні зазначає про припинення такого правочину на майбутнє, то суд апеляційної інстанції зазначає про наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 236 ЦК України, якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Натомість, як вбачається з матеріалів даної справи, на момент звернення з позовом до суду між сторонами виникли правовідносини за оспорюваним правочином. З моменту його укладення відповідачем були виконані роботи по виготовленню наукової, технічної та іншої документації та експериментальний зразок прилада. Дані роботи є предметним як речі матеріальні, які були оплачені замовником, проте, не придатні до використання за призначенням, визначеним договором та технічними вимогами ї їх повернення є реально можливим.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, основним наслідком визнання правочину недійсним, укладеного внаслідок помилки, є двостороння реституція, яка полягає в тому, що кожна сторона недійсного правочину має повернути іншій стороні все, що вона одержала на виконання такого правочину.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем на виконання умов договору було перераховано відповідачу на рахунок 72 840 грн.

Згідно п. 5 Протоколу технічної наради від 11.07.13, позивач повернув відповідачу Технічне завдання на науково-дослідну роботу «Виготовлення корозиметра для контролю швидкості корозії внутрішньої поверхні труб МН. Сертифікація та отримання дозволу в «Держгірпромнагляді» України для використання зазначеного обладнання на діючому нафтопроводі, для визначення причин незадовільної роботи, що підтверджується супровідним листом від 17.01.14 № 5 (а.с. 97) та описом вкладення у цінний лист (а.с. 98).

Враховуючи положення ст. 229 ЦК України та обставини даної справи судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 72 840 грн., як наслідок визнання недійсним правочину, вчиненого внаслідок помилки.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав для скасування такого.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, Львівський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення суду.

Судовий збір слід покласти на скаржника в порядку ст.ст. 49,105 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу б/н від 14.07.15 Публічного акціонерного товариства "Західенергоавтоматика", м. Львів залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 01.07.15 у справі № 914/1250/15 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 06.08.15.

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Зварич О.В.

Суддя Мирутенко О.Л.