Постанова № 48072248, 06.08.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2015 року Справа № 904/3408/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лисенко О.М. (доповідач)

суддів: Джихур О.В., Науменко І.М. ( зміна складу колегії суддів відбулась на підставі розпорядження голови суду Євстигнеєва О.С. від 05 серпня 2015 року)

Секретар судового засідання Ситникова М.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Бобошко О.А. представник, довіреність № б/н від 10.10.13;

від відповідача: Кравцов Б.В. представник, довіреність № 676 від 22.01.15;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02 липня 2015року у справі № 904/3408/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів", м. Дніпропетровськ

до Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості в сумі 6 072 512, 21 грн.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови (статті 85, 99, 105 Господарського процесуального кодексу України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02 липня 2015 року по справі № 904/3408/15 (суддя Мельниченко І.Ф.) частково задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів", м. Дніпропетровськ до Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ , з відповідача стягнено у повному обсязі 191993,01 грн. річних, частково задоволені позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 2074022,8 грн.; та зменшено до стягнення пеню на 20% до 1529888,23 грн., в решті позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та пені позивачу відмовлено.

Рішення мотивоване неналежним виконанням відповідачем обов'язку по своєчасній оплаті виконаних робіт, передбачених Договором від 08 липня 2014 року № 14434/НЮ.

При винесенні рішення суд керувався приписами статей 526,549,610,611,625 Цивільного кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України, статті 49, пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись із рішенням, до суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач, в якій просив рішення скасувати, а позовні вимоги в частині стягнення пені, зменшити до 20%, посилаючись на те, що борг за надані послуги позивачу сплачені у повному обсязі, штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, судом не враховано, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували розмір збитків, понесених у зв'язку із несвоєчасною сплатою відповідачем боргу за виконані роботи.

Також скаржник зазначає, що здійснює перевезення вантажів та пасажирів, є підприємством з 100% державної власності та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року № 1734 «Про затвердження переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» включено до переліку об»єктів, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави.

Крім того, скаржником наведені об'єктивні економічні обставини в державі, які негативно вплинули на фінансовий стан підприємства відповідача.

Позивач вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, просить рішення залишити без змін, посилаючись на тяжкий фінансовий стан, і що товариство також є економічно важливим підприємством за сучасних умов.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Дніпропетровської області підлягає зміні з наступних підстав.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

08 липня 2014 року між Публічним акціонерним товариством „Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів " (позивач, виконавець) та Державним підприємством „Придніпровська залізниця " (відповідач, замовник) укладено Договір № ПР/Л-14434/НЮ (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. вище зазначеного Договору, за дорученням замовника виконавець на власній території, з використанням власного обладнання, запчастин та матеріалів виконує послуги з капітально-відновлювального ремонту пасажирських вагонів в умовах ВРЗ, у кількості: лот. № 2-4 вагона типу СМКр, та надає гарантію на відремонтовані вагони, а замовник повинен прийняти виконані послуги і здійснити оплату на умовах, передбачених Договором.

В пункті 1.3. Договору сторони узгодили, що строк надання послуг (2014 рік) - протягом 85 календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі вагонів у ремонт, який оформлюється після подання заявки замовника, яка є підтвердженням готовності замовника до прийому та оплати наданих послуг з капітально-відновлювального ремонту пасажирських вагонів.

30 вересня 2014 року позивач виконав роботи з ремонту пасажирських вагонів № № 04517157, 04612495, 04517132, 04517124 на загальну суму 34075200 грн., що підтверджується копіями актів здавання-приймання наданих послуг № № 1, 2, 3, 4 (а.с. 34, 36, 38, 40).

Згідно пункту 5.3. Договору, сума Договору складає: Лот № 2 - 34075200 грн., з ПДВ 20% - 5679200 грн.

Відповідно до пункту 5.5. Договору, розрахунки за надані послуги здійснюються 100% безготівково грошовими коштами протягом 30 банківських днів з моменту підписання Акту здавання-приймання послуги з капітально-відновлювального ремонту вагону, при наявності фінансування на відповідні цілі.

Згідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач виконав зобов'язання щодо оплати за надані послуги, здійснивши розрахунки з простроченням, що підтверджується копією банківської виписки (а.с. 42-43).

Відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Згідно наданого позивачем розрахунку сума річних за період з 13 листопада 2014 року по 19 березня 2015 року складає 191 993, 01 грн. та підлягає до примусового стягнення.

Вимоги позивача щодо стягнення інфляції за період з листопада 2014 року по березень 2015 року в сумі 3551004 грн. підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Крім того, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Інформаційний лист Вищого господарського суду України „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" від 20 липня 2012 року N 01-06/950/2012).

Після перерахунку, з врахуванням положень, викладених у зазначених вище Постанові та Інформаційному листі ВГСУ, до стягнення підлягає інфляція за період з грудня 2014 року по березень 2015 року в сумі 2 074022, 80 грн.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 191993,01 грн., та інфляційних втрат у сумі 2074022,8 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення пені у сумі 2329515,20 грн., нарахованих позивачем з 14 листопада 2014 року по 19 березня 2015 року слід зазначити наступне.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22 листопада 1996 року № 543/96, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В пункті 8.1. Договору сторони передбачили, що за порушення строків оплати наданих послуг замовник сплачує Позивачу пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Зважаючи на те, що при розрахунку суми пені за період прострочення, подвійна облікова ставка є більшою ніж розмір пені зазначений в Договорі, до стягнення підлягає пеня за загальний період з 14 листопада 2014 року по 19 березня 2015 рік в сумі 1 912 374, 03 грн.

При наданні відзиву на позовну заяву, відповідач посилається на тяжке фінансове становище, у зв'язку з чим просить зменшити суму штрафних санкцій на 80 %.

Згідно статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з пунктом 2.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань " № 14 від 17 грудня 2013 року розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду (частина третя статті 551Цивільного кодексу України, стаття 233 Господарського кодексу України, пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу).

У вирішенні пов'язаних з цим питань господарському суду слід враховувати викладене в підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами), а також в абзацах першому - четвертому пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами).

Судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" N 18 від 26 грудня 2011року , вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 року № 1734 «Про затвердження переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави», Державне підприємство «Придніпровська залізниця» включено до переліку об'єктів , які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави.

Враховуючи негативні явища в економіці держави, інфляційні процеси, зменшення обсягу перевезень, який не залежить від відповідача, зносу основних фондів відповідача на 99,6%, фінансування ремонту вагонів з державного бюджету, ступень виконання умов Договору ( оплата послуг по ремонту вагонів здійснена відповідачем у повному обсязі на протязі 4-х місяців у значній для підприємства сумі - 8518800,0грн.), фінансовий стан сторін та їх інтереси, стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат у сумі 2266015,81 грн., що в значній мірі компенсують втрати позивача від несвоєчасної сплати боргу відповідачем за виконані роботи позивачем по спірному Договору, колегія суддів вважає, що за вказаних підстав пеня повинна бути зменшена на 80%, що становить до стягнення 382474,81 грн., а всього з урахуванням пені з відповідача буде стягнено 2648490,62 грн.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02 липня 2015року у справі № 904/3408/15 підлягає зміні, а судовий збір покладається на скаржника у повному обсязі.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ - задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02 липня 2015 року у справі № 904/3408/15 - змінити.

Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів", м. Дніпропетровськ 382474,81 грн. пені, видати наказ.

В решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02 липня 2015 року у справі № 904/3408/15 залишити без змін.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Матеріали справи повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 07 серпня 2015 року.

Головуючий суддя О.М.Лисенко

Суддя О.В.Джихур

Суддя І.М.Науменко