Рішення № 48070792, 06.08.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2015 Справа № 917/1184/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Евролідер", вул. Індустріальна, 59, м.Мелітополь, Запорізька обл., 72316

до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", вул. І.Приходька, буд. 141, м. Кременчук, Полтавська обл., 39621

про стягнення 535 463,97 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача : не з'явилися;

від відповідача: не з'явилися.

Суть спору: розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Евролідер" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" 535 463,97 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 28.11.2013 р. договору поставки товару № 0569-СН (інфляційні втрати).

Позивач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, надав суду заяву про збільшення позовних вимог вх. № 9898 від 03.07.2015 р., відповідно до якої просить суд :

- стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" 563 973,33 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 28.11.2013 р. договору поставки товару № 0569-СН (інфляційні втрати);

- розглянути спір без участі його представників.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки заява позивача про збільшення позовних вимог вх. № 9898 від 03.07.2015 р. подана ним з дотриманням встановлених правил вчинення відповідної процесуальної дії, суд приймає її до розгляду в даному позовному провадженні. Спір розглядатиметься в межах предмету позову в редакції наведеної заяви позивача.

Відповідач представництво у судове засідання вдруге не забезпечив, вимог суду не виконав, причин щодо цього суду не повідомив. Останній відповідно до 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, а також про покладені на нього обов'язки, про що свідчать матеріали справи.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain). Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання про його продовження та визнання судом явки представників сторін у судове засідання 06.08.2015 р. не обов’язковою, суд не оцінює вказані обставини як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд,

встановив :

28.11.2013 р. між ТОВ "Евролідер" (постачальник) та ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" (покупець) укладено Договір поставки товару № 0569-СН (далі – Договір, а.с. 20-21).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця визначений цим договором товар (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти товар та своєчасно здійснювати його оплату (п.1.1 Договору);

- найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються специфікацією. Якість товару, що постачається за цим договором, має відповідати нормативній документації, діючій на підприємстві виробника товару, вимогам ГОСТУ, ДСТУ, ТУ при їх наявності на даний вид товару (п. 1.2 та п. 1.3 Договору);

- ціна товару зазначається у специфікаціях і може змінюватися тільки з письмової згоди обох сторін з оформленням додаткової угоди за 10-15 робочих днів до зміни ціни. Відповідно до п. 1.5. договору, загальна сума товару за цим договором визначається за сумою всіх специфікацій до цього договору, складених і підписаних належним чином (п. 1.4 та п. 1.5 Договору);

- поставка товару за цим договором здійснюється у строк 20 календарних днів з дати отримання постачальником заявки покупця на замовлення товару. Відвантаження товару здійснюється автотранспортом за базисом поставки DDP згідно Інкотермс в редакції 2000 р. Товар передається в тарі і упаковці, що відповідає: загальноприйнятим вимогам. У зимовий період показник температури товару в бочках повинен становити більше 0°С, що визначається комісією при прийманні товару на складі Покупця. Датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної або дата на товарно-транспортній накладній перевізника або дата календарного штемпеля залізничної накладної чи квитанції про приймання вантажу. Поставка товару здійснюється не пізніше 3-х місяців від дати виготовлення, зазначеної на упаковці (п. 2.1- п. 2.5 Договору);

- розрахунки за товар здійснюються протягом 30 календарних днів з дати поставки товару, якщо інше не зазначено у специфікаціях. Розрахунки за товар здійснюються в національній валюті України за ціною, згідно з специфікацією (п. 6.1 Договору);

- у випадку порушення Покупцем строку розрахунку за поставлений товар останній сплачує на користь Постачальника неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла під час порушення грошового зобов'язання від суми заборгованості за кожний день прострочення (п. 10.5 Договору);

- цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками Сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 13.1 цього Договору закінчується 31 грудня 2014 р. (п. 13.1, п. 13.2 Договору).

На виконання умов Договору позивач відвантажив відповідачу товар на загальну суму 760 416,00 грн., що підтверджується накладними : № 9 від 11.02.2014 р. на загальну суму 353 856,00 грн.; № 2 від 14.01.2014 р. на загальну суму 40 656,00 грн.; № 1 від 14.01.2014 р. на загальну суму 365 904,00 грн., які підписані без будь-яких зауважень з боку відповідача щодо якості та кількості, поставленого позивачем товару (копії наявні у матеріалах справи).

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору щодо оплати отриманих ним товарів позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Договором поставки товару № 0569-СН від 28.11.2013 р. у розмірі 863 165,31 грн., з яких : 760 416,00 грн. - сума основного боргу ; 83 534,59 грн. - неустойка; 19 214,72 грн. - 3% річних. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 09.04.2015 р. у справі №917/451/15 позов ТОВ "Евролідер" про стягнення з ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" 863 165,31 грн. заборгованості задоволено повністю. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.07.2015 р. вказане рішення залишено без змін.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Суд приймає як преюдиційні встановлені вищезазначеним судовим рішенням факт поставки позивачем відповідачу товару за вказаними вище видатковими накладними на виконання умов Договору поставки товару №0569-СН від 28.11.2013 р. та факт наявності заборгованості відповідача з оплати отриманого товару в сумі 760 416,00 грн. за вказаними вище видатковими накладними.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з вимогами (в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог) щодо стягнення з відповідача 563 973,33 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 28.11.2013 р. договору поставки товару № 0569-СН (інфляційні втрати).

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розділі 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до висновків Верховного суду України за постановами від 20.12.2010 р. № 10/25, від 04.07.2011 р. № 13/210/10, від 12.09.2011 р. № 6/433-42/183, від 14.11.2011 р. № 12/207, від 23.01.2012 р. № 37/64, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з 14.02.2014 р. по 25.06.2015 р. та за період з 14.03.2014 р. по 25.06.2015 р. у розмірі 563 973,33 грн. (з урахуванням моменту виникнення у відповідача зобов’язань з оплати отриманого ним товару по кожній окремій партії поставки), суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування наведеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 563 973,33 грн. підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати понесені позивачем при зверненні з даним позовом покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 35, 43, 49, 75, 82-85, 11128 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (вул. Івана Приходька, 141, м. Кременчук, Полтавська область, 39621), ідентифікаційний код юридичної особи 05756783 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Евролідер" (вул. Індустріальна, 59, м. Мелітополь, Запорізька область, 72316), ідентифікаційний код юридичної особи 38653725 - 563 973,33 грн. інфляційних втрат та 11 279,47 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.В.Ківшик

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.