Рішення № 48070544, 29.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2015

Справа №922/350/15

За позовом Державного підприємства “Придніпровська залізниця” в особі відокремленого підрозділу “Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень”

до Державного підприємства “Луганськвугілля”

про стягнення 26 655,00 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Державного підприємства “Придніпровська залізниця” в особі відокремленого підрозділу “Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень” до Державного підприємства “Луганськвугілля” про стягнення 26 655,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.01.2015 р. зазначену позовну заяву було направлено за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва, відповідно до приписів статей 15, 17 ГПК України.

27.01.2015 р. до господарського суду міста Києва надійшла вказана позовна заява.

За результатами автоматичного розподілу, вищезазначену позовну заяву було передано на розгляд судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.01.2015 р. позовна заява Державного підприємства “Придніпровська залізниця” в особі відокремленого підрозділу “Дніпропетровська дирекція залізничних перевезень” з доданими до неї документами була повернута позивачу без розгляду, на підставі ст. 63 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 р. ухвала господарського суду міста Києва від 29.01.2015 р. у справі № 922/350/15 залишена без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.06.2015 р. ухвала господарського суду міста Києва від 29.01.2015 р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 р. у справі № 922/350/15 скасовані, матеріали справи № 922/350/15 направлені на розгляд до господарського суду міста Києва.

10.06.2015 р. до господарського суду міста Києва повернулись матеріали апеляційного та касаційного оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 29.01.2015 р. у справі № 922/350/15.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.06.2015 р. було порушено провадження у справі № 922/350/15, розгляд справи призначено на 29.07.2015 р.

28.07.2015 р. до відділу діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 29.07.2015 р. представники сторін не з’явились.

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист містить посилання на пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997 р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2014 р. Державне підприємство “Луганськвугілля” (далі – відповідач) за залізничною накладною № 51001349 зі станції Слов’яносербськ Донецької залізниці здійснило відправлення вагону № 68778745 на станцію Трипілля – Дніпровське Південно-Західної залізниці.

При проходженні вагонів через станцію Нижньодніпровськ – Вузол Придніпровської залізниці, на підставі ст. 24 Статуту залізниць України залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої було виявлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, а саме в накладній № 51001349 вказана маса вантажу у вагоні № 68778745 складає 70 000 кг., фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 75 100 кг., що на 5 100 кг. більше ніж вказано у накладній та на 4 100 кг. більше, ніж вантажопідйомність вагону, про що було складено комерційний акт РА № 004686/360/101 від 15.07.2014 р.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 3 Закону України „Про залізничний транспорт" від 04.07.1996 року законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 2 Статуту залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

В ст. 5 Статуту залізниць України зазначено, що на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (далі Правила) та інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Статтею 23 Статуту залізниць України та „Правилами перевезень вантажів", затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року, а саме „Правилами оформлення перевізних документів", передбачено що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Згідно з пунктами 2.1. та 2.2. розділу 2 „Правил оформлення перевізних документів", графи „Маса вантажу в кг. визначена відправником" та „Спосіб визначення маси" заповнюються відправником.

Відповідно до ст. 37 Статуту залізниць України та п. 5 „Правил приймання вантажів до перевезення" маса вантажу визначається відправником.

Як передбачено п. 2.3 „Правил оформлення перевізних документів", правильність внесених в накладну відомостей своїм підписом засвідчує представник відправника.

Згідно п. 11 “Правил приймання вантажів до перевезення", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644, у разі зважування вантажів на вагонних вагах відправник у разі потреби провадить дозування вантажу (довантаження або часткове вивантаження). Для цього він повинен безпосередньо біля вагонних ваг організувати дозувальний майданчик, забезпечити його необхідним інвентарем, а при відправленні масових вантажів (вугілля, руди, цементу тощо) - додатковими механізмами для виконання дозувальних операцій в процесі зважування.

Пунктом 28 „Правил приймання вантажів до перевезення" передбачено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно ч. 2 ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення відповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до ст. 10 Закону України „Про залізничний транспорт" розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародним договорами.

Згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Підставою для накладання на відправника штрафу за неправильне визначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст. 129 Статуту.

В накладній № 51001349 було визначено, що провізна плата вагону № 68778745 складає 5 331,00 грн.

Таким чином, штраф за неправильно зазначену масу вантажу складає 26 655,00 грн. (5 331,00 грн. – розмір провізної плати, х 5 – кратний розмір, відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України).

Відповідачем не було надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача щодо невідповідності масі вантажу зазначеній у накладній дійсній масі вантажу.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, перевіривши вірність розрахунку наданого позивачем, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі 26 655,00 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства “Луганськвугілля” (03680, м. Київ, провулок Приладний, будинок 2-А; ідентифікаційний код: 32473323) на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (49600, м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, буд. 108; ідентифікаційний код: 01073828) штраф в розмірі 26 655 (двадцять шість тисяч шістсот п’ятдесят п’ять) грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Повне рішення складено 03.08.2015 р.

Суддя О.В. Нечай