Постанова № 48068456, 23.07.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 липня 2015 р. № 820/3812/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Сальніковій А.А.,

за участю представників сторін: позивач - ОСОБА_1, відповідач - Павленко О.М,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 до Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання дій протиправними, визнання незаконною та скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд визнати незаконними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки дотримання Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, як особою, яка займається незалежною професійною діяльністю, законодавства, що регулює нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу від 06.04.2015 року № Ф-00201720.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що податковий орган, на думку позивача, контролюючий орган не мав законодавчо обґрунтованих підстав для проведення перевірки професійної діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_3 Також, представник позивача зазначив, що перевіряючим хибно зроблено висновок про наявність у діяльності нотаріуса ОСОБА_3 порушень щодо нарахування єдиного внеску, з огляду на правильність внесення даних, як до декларації про майновий стан і доходи, так і звіту про нарахований дохід застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що встановлені за наслідком закономірної перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства є обґрунтованими, та як наслідок, прийняті на їх підставі спірні рішення про донарахування фінансових/штрафних санкцій, а тому з урахуванням вищевикладених обставин позов не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні 23.07.2015 року сторони підтримали свої позовні вимоги в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, фахівцями Індустріальної ОДПІ на підставі п.п. 20.14, п. 20.1 ст.20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, ст. 77, п. 82.1 ст. 82 ПК України, у відповідності до наказу Індустріальної ОДПІ м. Харкова № 359 від 26.03.2015 року та згідно плану-графіка проведення документальних планових перевірок на 1 квартал 2015 року за період з 10.03.2015 року по 23.03.2015 року проведено документальну планову виїзну перевірку платника податків, який проводить незалежну професійну діяльність ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013року, в результаті чого складено акт від 06.04.2015 року № 1469/20-36-17-02-11/НОМЕР_1.

Актом перевірки встановлені наступні порушення: абз.1 п.2 ч. 1 ст.7, п.11 ст.8, п.2 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у результаті чого визначено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у загальному розмірі 274361, 81грн.

На підставі вказаного акту перевірки, Індустріальною ОДПІ прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки ) від 06.04.2015 року № Ф-00201720 та податкове повідомлення-рішення від 17.02.2015 року № 0000861702.

Позивач, не погодившись із вказаними діями податкового органу та прийнятими рішення про нарахування штрафних (фінансових) санкцій, звернувся до суду із даним позовом.

З приводу заявлених частини позовних вимог щодо визнання незаконними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки дотримання Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, як особою, яка займається незалежною професійною діяльністю, законодавства, що регулює нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що нормативно-правовим документом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон 2464), статтею 2 якого закріплено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Частиною другою статті 2 Закону визначено, що виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Статтею 9 Закону № 2464 визначено порядок обчислення і сплати єдиного внеску, згідно якого платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, для яких звітним періодом є календарний рік.

Також згідно п.5 ст. 4 Закону № 2464 платником єдиного внеску є особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, зокрема юридичною практикою, в тому числі нотаріальною діяльністю.

Відповідно до ст. 6 Закону №2464 був виданий наказ Міністерства доходів та зборів від 09.09.2013 №454 "Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в пункті 3.4 якого зазначено, що фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, у тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів доходів і зборів звіт один раз на рік до 1 травня року, наступного за звітним періодом.

Таким чином, звітним періодом для фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, в тому числі нотаріальною діяльністю - є календарний рік. Згідно з п. 4 ст. 178 п.4 ПКУ фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року, який відповідно до ст. 34 ПКУ є податковим періодом.

Суд вказує, що відповідно до ст. 46 ПКУ податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Форма податкової декларації була затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 11.12.2013 № 793, в якій в розділі IV "Доходи отриманні фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність" вказуються суми доходу, витрат та податку за себе для зазначених осіб за календарний рік. Таким чином, сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок в графі "усього" таблиці 3додатка 5 до Порядку № 454 має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, що забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року. Цей висновок підтверджується наказом Міністерства доходів та зборів від 09.09.2013 № 455 "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в якому зазначено: "платники, визначені підпунктом 4 п. 2.1 розділу II Інструкції (фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно) сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 01 травня наступного року на підставі даних річної податкової декларації. Сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток)" (підпункт 3 п. 4.5 розділу IV Інструкції).

Суд зазначає, що відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 1.1. ст.1 ПКУ визначено, що цей кодекс регулює відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Разом з тим, відповідно до п. 1.3 цієї ж статті, ПКУ не регулює погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п.1 ст. 13 Закону №2464 органи доходів і зборів мають право отримувати безоплатно від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату єдиного внеску, а також інші відомості, необхідні для виконання органами доходів і зборів функцій, передбачених цим Законом а також проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки. А згідно ст. 3 Закону України "Про нотаріат", нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Пунктом 20.1.4. Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпункт 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України визначає, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Отже, проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок є правом Індустріальної ОДПІ, як податкового органу.

У відповідності до п.п. 77.1-77.2 ст. 77 ПК України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік. Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6 статті 154, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи Головним управлінням Міндоходів у Харківській області затверджено план-графік проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання за 1 квартал 2015 року, який затверджений Головою Державної фіскальної служби україни 30.12.2014 року (лист ДФСУ від 12.01.2014 року № 367/7/99-99-22-02-01-17) (а.с. 108-109).

Окрім того, у відповідності до вимог п.п. 81.1. ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Приписами п.п. 77.4-77.5 ПК України врегульовано, що про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Матеріалами справи підтверджено, що повідомлення про проведення перевірки від 26.02.2015 року № 11 було отримано особисто позивачем 27.02.2015 року (а.а. 111), направлення на перевірку від 10.03.2015 року № 406, № 405 отримано ОСОБА_3 10.03.2015 року (а.с. 112-113).

Відповідно до змісту акту перевірки копію наказу № 359 від 26.02.2015 року отримано позивачем 27.02.2015року, що не заперечувалось представником позивача.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що визначаючи правові наслідки недодержання вказаних вимог, законодавець передбачив право платника податків на недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Як встановлено судом, таким законодавчо наданим правом позивач не скористався.

Представник позивача не надав пояснень щодо причин допуску податкової інспекції до проведення спірної перевірки із зазначенням умов незгоди з такими діями контролюючого органу, тому судом не вбачається ні порушень контролюючим органом положень пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, ні доказів того, що позивачем було оскаржено такий наказ про проведення перевірки до початку проведення самої перевірки.

Між тим як зміст позовних вимог про оскарження уже проведених дій та фактично реалізованих повноважень контролюючого органу на проведення планових перевірок та, по суті, визнання неправомірними вже здійснених дій податкової інспекції з проведення такої перевірки свідчить про те, що на момент звернення позивача до суду вони не породжують для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права і обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 21 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами;

За таких обставин, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень було доведено правомірність вчинення спірних дії щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки діяльності позивача.

Позивачем же, в порушення вимог ч. 1 ст. 72 КАС України, не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність та необґрунтованість спірних дій.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що вчинивши дії щодо проведення перевірки діяльності позивача, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для проведення такої перевірки, безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо підстав прийняття податковим органом оскаржуваних податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки ) від 06.04.2015 року № Ф-00201720 та податкового повідомлення-рішення від 17.02.2015 року № 0000861702, то суд зазначає наступне.

За правилами, встановленими ст. 9 Закону № 2464, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Облік доходів та витрат фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність ведуть у Книзі обліку доходів і витрат, форма та порядок ведення якої затверджені наказом ДПАУ від 24.12.2010 року № 1025 (втратив чинність 18.10.2013 року).

Згідно із п. 3 Порядку ведення Книги обліку доходів та витрат здійснюється у такому порядку: у графі 1 вказується дата заповнення, у графах 2 та 11 відображається сума нереалізованих товарних запасів, сировини, матеріалів тощо на початок та на кінець звітного податкового періоду (року), яка виводиться в грошовій формі, виходячи із ціни їх придбання, у графі 3 щоденно відображається фактично отримана сума доходу від здійснення діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, тобто наростаючим підсумком.

Відповідно до п.5 Порядку № 1025 дані Книги використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації за звітний податковий період (рік).

Як вбачається зі змісту акту перевірки (а.с. 42-43), податковий орган зазначив, що згідно книги обліку доходів та витрат самозайнята особа ОСОБА_3 отримувала чистий дохід у лютому, квітні, травні, липні та серпні 2013 року у розмірі 215577, 40грн. На підставі вказаних обставин контролюючий орган дійшов висновку, що при заповненні таблиці 3 додатку 5 звіту з єдиного внеску за 2013 року ОСОБА_3 у графі 3 невірно відображено сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, тобто згідно даних перевіряю чого сума нарахованого єдиного внеску за даними звітів складає 11563, 09грн., а за даними перевірки становить 35924, 90грн, а відтак сума відхилення в нарахуванні єдиного внеску складає 24361, 81грн.

Суд вважає за необхідне звернути увагу, що в силу приписів п. 178.2 ст. 178 ПК України доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу. В п. 178.3 ст. 178 ПК України визначена база оподаткування при здійсненні незалежної професійної діяльності, а саме, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності. У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об'єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат.

Слід зазначити, що в даному випадку, діяльність позивачки, як приватного нотаріуса, відноситься до незалежної професійної діяльності, оподатковується за ставками податку, визначеними для оподаткування доходів фізичних осіб, а база оподаткування визначається як різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження незалежної професійної діяльності приватного нотаріуса.

Також в п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що платниками єдиного внеску є особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону для осіб, які займаються незалежною професійною діяльністю (у т.ч. нотаріальною діяльністю) єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). В ч. 11 п. 8 вказаного Закону встановлений розмір єдиного внеску для осіб, які займаються незалежною професійною діяльністю (у т.ч. нотаріальною діяльністю).

Таким чином, розмір єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування залежить від доходу (прибутку), отриманого від діяльності позивачки, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, який є базою нарахування єдиного внеску. Тобто, базою нарахування єдиного внеску також є різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження незалежної професійної діяльності приватного нотаріуса.

Окрім того відповідно до ст. 6 Закону №2464 був виданий наказ Міністерства доходів та зборів від 09.09.2013 №454 "Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в пункті 3.4 якого зазначено, що фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, у тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів доходів і зборів звіт один раз на рік до 1 травня року, наступного за звітним періодом.

Таким чином, звітним періодом для фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, в тому числі нотаріальною діяльністю - є календарний рік.

Суд також вважає за необхідне відмітити, що позивач як платник єдиного внеску відповідно до п.п. 1, 2, 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою, вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом (ч.3 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Частиною 11 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що Єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч. 2ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Згідно з п. 4 ст. 178 п.4 ПКУ фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року, який відповідно до ст. 34 ПКУ є податковим періодом.

Суд вказує, що відповідно до ст. 46 ПКУ податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Форма податкової декларації була затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 11.12.2013 № 793, в якій в розділі IV "Доходи отриманні фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність" вказуються суми доходу, витрат та податку за себе для зазначених осіб за календарний рік.

Таким чином, сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок в графі "усього" таблиці 3 додатка 5 до Порядку № 454 має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, що забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року. Цей висновок підтверджується наказом Міністерства доходів та зборів від 09.09.2013 № 455 "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в якому зазначено: "платники, визначені підпунктом 4 п. 2.1 розділу II Інструкції (фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно) сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 01 травня наступного року на підставі даних річної податкової декларації. Сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток)" (підпункт 3 п. 4.5 розділу IV Інструкції).

Також, суд звертає увагу, що у відповідності до приписів п. 178.6 ст. 178 ПК України передбачено, що фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Тому ведення обліку доходів і витрат, подання податкової звітності слід вважати діяльністю, пов'язаною з незалежною професійною діяльністю фізичної особи (у т.ч. й приватного нотаріуса) і такою, яка випливає з факту її здійснення.

З наданої до суду позивачем декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік вбачається, що ОСОБА_3 окремо зазначала суми загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження незалежної професійної діяльності (рядок 04), суми документально підтверджених витрат, необхідних для провадження незалежної професійної діяльності (рядок 05), та суми чистого оподатковуваного доходу (рядок 04 - рядок 05). Також позивачем під час подання звітності про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013 рік окремо зазначені суми доходу, заявленого в податкових деклараціях, та суми доходу, на які нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, що спростовує твердження відповідача про неправильність нарахування позивачкою розміру ЄСВ.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що, оскільки обчислення сум єдиного внеску фізичними особами, що провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі нотаріусами, здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій (річної звітності), що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб то дані, вказані в розділі III Податкової декларації про майновий стан і доходи, повинні збігатися з даними, зазначеними у звітності з єдиного внеску. До зазначеної суми, з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, застосовується відповідна ставка, визначена у ч. 11 ст.8 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Таким чином, як вбачається з наданих суду податкових декларацій про майновий стан і доходи та звітів про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, позивачем було здійснено правильний розрахунок загального чистого доходу за перевіряємий період, який оподатковується податком на доходи фізичних осіб і сума якого використовується для нарахування єдиного соціального внеску.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з наведеного, а саме з того, що позивачем як фізичною особою, що провадить незалежну професійну діяльність, обчислено базу нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з дотриманням вимог Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 08.10.2010 № 22-2 та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме виходячи із суми чистого доходу, що визначено в податковій декларації про майновий стан і доходи. Таким чином, Індустріальною ОДПІ М. Харкова протиправно прийнято оскаржувані податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки ) від 06.04.2015 року № Ф-00201720 та податкового повідомлення-рішення від 17.02.2015 року № 0000861702, а відтак позовні вимоги в частині скасування вказаних рішень контролюючого органу підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають часткову задоволенню щодо скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки ) від 06.04.2015 року № Ф-00201720 та податкового повідомлення-рішення від 17.02.2015 року № 0000861702.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 до Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання дій протиправними, визнання незаконною та скасування вимоги - задовольнити частково.

Скасувати вимогу Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про сплату боргу від 06.04.2015 року № Ф-00201720.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 000861702 від 17.02.2015 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (61000. АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) судовий збір в сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 30.07.2015 року.

Суддя Горшкова О.О.