Постанова № 48067884, 04.08.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/2888/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соколенка Ф.Ф.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кисличенко О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Яценка І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

27 липня 2015 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (надалі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції (надалі - відповідач, Октябрський ВДВС Полтавського МУЮ) про визнання протиправними та скасування постанови від 10.07.2015 про відкриття виконавчого провадження №48077216 та постанови від 10.07.2015 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що постанова Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області №108 від 15.07.2014, на підставі якої відповідачем винесено постанови від 10.07.2015 про відкриття виконавчого провадження №48077216 та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, набрала чинності 15.07.2014, а відтак, стягувачем пропущено строк пред'явлення постанови до примусового виконання. Вказував, що вказані постанови винесено з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження", оскільки позивач не отримував постанову про відкриття виконавчого провадження, а тому був позбавлений можливості виконати рішення суду у строк встановлений для самостійного (добровільного) виконання.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, просив її задовольнити в повному обсязі.

В ході судового розгляду справи представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що державний виконавець при винесенні оскаржуваних постанов діяв у чіткій відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження", а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають. Зазначав, що арешт майна боржника є лише заходом забезпечення фактичного виконання рішення суду, а не реалізацією майна, тому жодні права боржника не порушено.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що постановою Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області № 108 від 15.07.2014 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів", за примушування споживача придбавати продукцію непотрібного йому асортименту, застосовано до ФОП ОСОБА_3 штраф у розмірі 8 500 грн. (а.с. 27-28).

09.07.2015 року постанова № 108 від 15.07.2014 Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Полтавській області подана для примусового виконання до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції (а.с. 26).

Постановою старшого державного виконавця Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції Токарь К.М. від 10.07.2015 відкрито виконавче провадження ВП № 48077216 з примусового виконання постанови № 108, виданої 15.07.2014 Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Полтавській області, та встановлено строк для добровільного виконання рішення до 17.07.2015. Того ж дня, старшим державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження (а.с. 30, 32).

Позивач не погодився з постановами, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку позовним вимогам позивача, суд виходить із наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно вимог ч. ч. 1, 2 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження", постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення повинні бути пред'явленні до виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: виконання інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 23 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: пред'явленням виконавчого документа до виконання; частковим виконанням рішення боржником; наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється.

Частиною першою статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Водночас, як передбачено пунктом 1 частини першої статті 26 наведеного Закону, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання.

Як вже зазначалося вище, постановою Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області № 108 від 15.07.2014 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" застосовано до ФОП ОСОБА_3 штраф у розмірі 8 500 грн. (а.с. 27-28).

Вищевказана постанова підлягає виконанню з моменту її винесення та набуває чинності з 15.07.2014.

Оскільки 09.07.2015 року вищезазначена постанова подана до Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ до виконання із пропуском встановленого трьохмісячного строку пред'явлення до виконання, то у відповідача не було законних підстав для відкриття виконавчого провадження.

Як підтверджено матеріалами справи та не заперечувалося представником відповідача, Октябрським ВДВС Полтавського МУЮ з метою виконання рішення суду було винесено постанову від 10.07.2015 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, про що 10.07.2015 внесено запис до Єдиного реєстру обтяжень рухомого майна за №15421798.

Постанова Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №48077216 від 10.07.2015 також підлягає скасуванню, оскільки вона похідна від постанови про відкриття виконавчого провадження, так як винесена при виконанні безпідставно відкритого виконавчого провадження.

До того ж, відповідно до частини другої статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Разом з тим, у матеріалах виконавчого провадження відсутня заява стягувача про накладення арешту на майно та кошти боржника.

Частиною 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно положень ст. ст. 32, 52 Закону України "Про виконавче провадження", одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на майно боржника, яке полягає в його арешті, вилучені та примусовій реалізації.

Частиною 2 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

З наведеного випливає, що винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження є складовою частиною процедури звернення стягнення на майно боржника.

Однак, починаючи виконувати рішення, державний виконавець повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 25 цього Закону. Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання (стаття 30 Закону).

Із пояснень представника Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ, судом встановлено, що постанова від 10.07.2015 про відкриття виконавчого провадження разом із супровідним листом №34138 14.07.2015 направлена на адресу боржника.

Разом з тим, у матеріалах виконавчого провадження №48077216 відсутні докази отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження.

Зважаючи на ненадання відповідачем доказів надіслання позивачу постанови від 10.07.2015 про відкриття виконавчого провадження ВП №48077216, суд погоджується з доводами представника позивача про те, що вказана постанова на адресу ФОП ОСОБА_3 не надходила.

Як встановлено судом вище, фактично строк для добровільного виконання постанови від 15.07.2014 №108 виконавчою службою позивачеві не надавався, оскільки останній не знав та не міг знати про факти відкриття виконавчого провадження у зв'язку з не надісланням йому постанови про відкриття виконавчого провадження.

За таких обставин, оскаржувані постанови Октябрського ВДВС Полтавського МУЮ від 10.07.2015 про відкриття виконавчого провадження №48077216 та від 10.07.2015 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження є необґрунтованими, тобто такими, що прийняті без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок щодо доказування правомірності спірних постанов покладено на відповідача у справі - Октябрський ВДВС Полтавського МУЮ.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийняття ним постанов.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції про визнання протиправними та скасування постанов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції від 10 липня 2015 року ВП №48077216 про відкриття виконавчого провадження.

Визнати протиправною та скасувати постанову Октябрського відділу державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції від 10 липня 2015 року ВП №48077216 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору в розмірі 73,08 грн. (сімдесят три гривні вісім копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 07 серпня 2015 року.

Суддя Ф.Ф. Соколенко