Постанова № 48061836, 26.03.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/6704/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд колегією у складі:

головуючого судді Молодецького Р.І.,

суддів Сич С.С. , Костенко Г.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання Лі Н.А.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Комунального підприємства "Пирятинський міський водоканал" до Державної інспекції України з контролю за цінами про визнання протиправним та скасування припису, -

В С Т А Н О В И В:

22 листопада 2013 року позивач - Комунальне підприємство "Пирятинський міський водоканал" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача - Державної інспекції України з контролю за цінами з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, поданої в судовому засіданні 06 березня 2014 року, про визнання протиправним та скасування припису Державної інспекції України з контролю за цінами від 12.09.2013 року № 6 в частині зобовязання провести нові розрахунки тарифів на послуги.

Позивач вимоги позовної заяви обґрунтовував посиланням на наступні обставини. При формуванні тарифів для підприємства на собівартість віднесено використану електроенергію по факту, що значно менше ніж затверджені питомі норми використання електроенергії для підприємства у 2013 році. Віднесення фактичних витрат електроенергії на прямі витрати, а не на адміністративні на собівартість не впливають. Також, на собівартість віднесено витрати на придбання автошин ЮМЗ у кількості 2 штук по ціні 4500 грн., оскільки вони не відносяться до основних засобів, а є запасними частинами не залежно від вартості. При формуванні тарифів взята мінімальна заробітна плата, яка чинна на час їх прийняття, а це становило 1118 грн. Тому вважає оскаржуваний припис протиправним.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та просили суд його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявився, надав суду клопотання № 100-40-12/1599-14 від 05.03.2014 про розгляд справи без участі представника. Позов не визнав та заперечував проти його задоволення з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву № 100-40/238879-13 від 18.12.2013 року.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Позивач Комунальне підприємство «Пирятинський міський водоканал» (ідентифікаційний код: 31873639) зареєстроване у якості юридичної особи 16.01.2002 року, що підтверджується відомостями Довідки АБ № 494535 з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) та Виписки ААВ № 863485 з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /а.с. 159-160; т.1./. Основними видами діяльності цього підприємства є забір, очищення та постачання води.

Комунальне підприємство «Пирятинський міський водоканал» згідно Рішення виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської області від 29.11.2006 року № 852 «Про надавача послуг централізованого водопостачання на території міської ради» визнаний виконавцем послуг з централізованого водопостачання на території Пирятинської міської ради /а.с.31; т.3/.

Рішенням виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської області від 09 січня 2013 року «Про затвердження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води м. Пирятин» затверджені тарифи на послуги з водопостачання за 1 м.куб води (з податком на додану вартість) комунальному підприємству «Пирятинській міський водоканал», визначено основним виконавцем надання послуг з водопостачання на території міської ради комунальне підприємство «Пирятинський міський водоканал» та визначено дату введення тарифів в дію, а саме: з 01 лютого 2013 року /а.с. 143-144, 158; т.1./.

В період з 02 вересня 2013 року по 06 вересня 2013 року на підставі Наказу голови Державної інспекції України з контролю за цінами від 12 серпня 2013 року № 68-13 /а.с. 124; т.1./, посвідчення від 12 серпня 2012 року № 9, виданого Держцінінспекцією України завідувачу сектору у Полтавській області ОСОБА_3 та головному спеціалісту сектору у Полтавській області ОСОБА_4 /а.с. 125; т.1/, відповідно до статті 17 Закону України «Про ціни і ціноутворення», Положення про Державну інспекцію України з контролю за цінами, затвердженого Указом Президента України від 30.03.2012 року № 236\2012 та пункту 2 завдання 2 Плану роботи Сектору у Полтавській області Держцінінспекції України на 3 квартал 2013 року /а.с. 126-127; т.1./ проведена планова перевірка Комунального підприємства «Пирятинський міський водоканал».

Наказ на проведення перевірки позивачем окремо не оскаржується.

За наслідками проведеної перевірки фахівцями Державної інспекції України з контролю за цінами 06 вересня 2013 року складений ОСОБА_5 № 008 (далі ОСОБА_5 перевірки) /а.с. 5-14; т.1/.

Проведеною перевіркою, згідно зі змістом зазначеного ОСОБА_5 перевірки, були встановлені наступні порушення:

- перевіркою встановлено, що підприємство при формуванні тарифів для бюджетних установ та інших організацій порушило вимоги п. 21 Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 12.07.2006 р. № 959 зі змінами, яка діяла на час формування та затвердження тарифів у 2010 році. Необґрунтована одержана виручка, що становить позитивну різницю між фактичною виручкою від реалізації товару та виручкою за цінами, сформованими відповідно до запровадженого способу регулювання (Порядок формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 12.07.2006 р. № 959 зі змінами) склала по бюджетних організаціях та інших організаціях 10310,62 гривень;

- відповідно до п. 22 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів україни від 01.06.2011 № 869 зі змінами, витрати повязані з використанням електроенергії для технологічних потреб, визначаються виходячи з обсягів підйому та/або подачі води, норми питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів, установлених відповідно до Галузевих нормативів. Підприємство в порушення вимог даного пункту обрахувало дані витрати виходячи з фактичних витрат електроенергії за 2011 рік. До прямих витрат була віднесена електроенергія, яка використовувалася при експлуатації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (освітлення будівель, роботи компютерної техніки, тощо), яка повинна бути віднесена до складу адміністративних витрат (п. 23 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення);

- до прямих матеріальних витрат віднесені витрати повязані з використанням основних і допоміжних матеріалів, запасних частин та інших матеріальних ресурсів. Перевіркою встановлено, що до даних витрат віднесення витрати на придбання автошин ЮМЗ зад. 15,5-38 в кількості 2 штук по ціні 4500 грн./шт.. на загальну суму 9000 грн., які відносяться до основних засобів відповідно до п. 14.1.138 Податкового кодексу України, оскільки їх вартість перевищує 2,5 тис. гривень. Отже підприємством порушено п. 6 вищевказаного Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення;

- прямі витрати на оплату праці та витрати на оплату праці апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу розраховані підприємством виходячи з мінімальної заробітної плати в розмірі 1118 грн. в місяць та коефіцієнтів і доплат до посадових ставок і окладів та премій окремим категоріям працівників. Перевіркою встановлено, що на момент формування тарифів (жовтень 2012 р.) на підприємстві відповідно до наказу № 37 від 31.08.2012 р. з 1 вересня 2012 р. була встановлена мінімальна заробітна плата 1102 гривень в місяць, яка є незмінною до цього часу. Відповідно до п. 22 вищевказаного Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення встановлено, що основна заробітна плата виробничого персоналу, апарату управління та іншого загальногосподарського персоналу, розраховується відповідно до встановлених по підприємству тарифних ставок та посадових окладів з урахуванням доплат передбачених Колективним договором підприємства.

12 вересня 2013 року Державною інспекцією України з контролю за цінами підприємству позивача винесений припис № 6 в якому зазначено суть порушень, а саме: перевіркою встановлено: в результаті застосування з 01.10.2012 р. по 31.01.2013 р. тарифів на послуги з централізованого водопостачання для бюджетних установ з рентабельністю 62,6% та для інших організацій з рентабельністю 112,7% замість відповідно 15% та 50%, підприємством необґрунтовано отримано виручку в розмірі 10310,62 грн., чим були порушені вимоги п. 21 Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 12.07.2006 р. № 959 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення»; при формуванні тарифів на послуги з централізованого водопостачання затверджених рішенням міськвиконкому Пирятинської міської ради від 09.01.2013 р. № 1 підприємством до прямих витрат була віднесена електроенергія, яка використовувалася при експлуатації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (освітлення будівель, роботи компютерної техніки тощо), яка повинна бути віднесена до складу адміністративних витрат, та витрати на придбання автошин ЮМЗ зад. 15,5-38 вк кількості 2 шт. по ціні 4500 грн./шт.. на загальну суму 9000 грн., які відносяться до основних засобів. Витрати на оплату праці розраховані виходячи з мінімальної заробітної плати в розмірі 1118 грн. в місяць, в той час коли відповідно до наказу по підприємству № 37 від 31.08.2012 р. з 1 вересня 2012 р. була встановлена мінімальна заробітна плата 1102 гривень в місяць, яка є незмінною до часу перевірки, чим були порушені вимоги відповідно: абз. 3 п. 22; п. 6: абз. 8 п. 22 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» та зобовязано підприємство в місячний термін усунути порушення вимог Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», а саме: провести нові розрахунки тарифів на послуги централізованого водопостачання шляхом внесення відповідних змін в розрахунки витрат за статтями електроенергія, матеріали та заробітна плата та подати їх на встановлення до Пирятинської міської ради. Крім того, повернути споживачам суму необґрунтовано отриманої виручки 10310,62 грн. та зробити перерахунки споживачам на суму зайво нарахованої виручки 2623,65 грн. /а.с. 15; т.1./.

Позивач не погодився із приписом Державної інспекції України з контролю за цінами від 12 вересня 2013 року № 6 щодо зобовязання його провести нові розрахунки тарифів на послуги централізованого водопостачання шляхом внесення відповідних змін в розрахунки витрат за статтями електроенергія, матеріали та заробітна плата та подати їх на встановлення до Пирятинської міської ради і в цій частині оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача, відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» централізоване постачання холодної води за своїм функціональним призначенням належить до комунальних послуг.

Державна політика у сфері житлово-комунальних послуг, за змістом у норми статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», базується, зокрема, і на принципі регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей.

За статтею 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до другої групи, залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, належать житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території.

ОСОБА_5 статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України.

Отже, в даному випадку ціноутворення на комунальні послуги, зокрема, централізоване постачання холодної води, є функцією, яка делегована на місцевий рівень. Виконавчі комітети органів місцевого самоврядування уповноважені встановлювати тарифи на послуги комунальних підприємств. Водночас, держава залишає за собою право визначення умов та правил розрахунку і встановлення (затвердження) тарифів на послуги.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про ціни і ціноутворення» органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення (далі - уповноважені органи) є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами; інші органи, визначені законом. Повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов'язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення, визначаються цим Законом, Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та іншими законами.

ОСОБА_5 із пунктом 1 Положення про Державну інспекцію України з контролю за цінами, затвердженого Указом Президента України від 30 березня 2012 року № 236/2012, державну політику з контролю за цінами реалізує Державна інспекція України з контролю за цінами (Держцінінспекція України), яка є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економічного розвитку і торгівлі України (далі - Міністр) і входить до системи органів виконавчої влади і реалізує державну політику з контролю за цінами.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про ціни і ціноутворення» основними функціями уповноважених органів є: виконання контрольно-наглядових функцій за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснення державного спостереження у сфері ціноутворення; запобігання порушенням у сфері ціноутворення.

За змістом статті 18 Закону України «Про ціни і ціноутворення» уповноважені органи мають право, серед іншого, проводити у суб'єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки: достовірності зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників реєстраторів розрахункових операцій та інших документів незалежно від способу подання інформації, пов'язаних з формуванням, встановленням та застосуванням державних регульованих цін; наявності виписки або витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також документів, що посвідчують особу, в посадових осіб; вимагати від суб'єктів господарювання, що перевіряються, усунення виявлених порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; надавати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну інспекцію України з контролю за цінами, затвердженого Указом Президента України від 30 березня 2012 року № 236/2012 Держцінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: вносить центральним і місцевим органам виконавчої влади, уповноваженим вирішувати питання ціноутворення, пропозиції щодо вдосконалення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів), а також скасування в установленому порядку цін (тарифів), встановлених з порушенням вимог законодавства; здійснює державний контроль (нагляд) за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; надає органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, суб'єктам господарювання обов'язкові до виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Відповідно до частини 7 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

При цьому частиною 8 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

З огляду на викладене суд не погоджується з твердженнями позивача, викладеними в додаткових поясненнях до адміністративного позову від 16.01.2014 року /а.с. 62; т.1./, що припис винесено керівником (завідувачем) органу (сектору у Полтавській області) правовий статус якого не передбачає застосування такого розпорядчого документу, як припис, оскільки припис Державної інспекції України з контролю за цінами від 12 вересня 2013 року № 6 підписаний посадовими особами, які здійснювали перевірку.

Надаючи оцінку твердженням позивача про відсутність при формуванні тарифів на постачання холодної води порушень вимог абзацу 3 пункту 22 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», суд виходить з наступного.

Так відповідачем, в ОСОБА_5 перевірки, встановлено, що відповідно до п. 22 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів україни від 01.06.2011 № 869 зі змінами, витрати повязані з використанням електроенергії для технологічних потреб, визначаються виходячи з обсягів підйому та/або подачі води, норми питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів, установлених відповідно до Галузевих нормативів. Підприємство в порушення вимог даного пункту обрахувало дані витрати виходячи з фактичних витрат електроенергії за 2011 рік. До прямих витрат була віднесена електроенергія, яка використовувалася при експлуатації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (освітлення будівель, роботи компютерної техніки, тощо), яка повинна бути віднесена до складу адміністративних витрат (п. 23 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення).

Постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» з метою забезпечення єдиного для всіх регіонів підходу до формування тарифів у сфері житлово-комунальних послуг затверджено, зокрема, Порядок формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення (надалі - Порядок), який визначає механізм формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення (пункт 1 Порядку).

Відповідно до пункту 12 Порядку розрахунки тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення проводяться шляхом ділення суми річних планованих витрат повної собівартості та річного планованого прибутку на планований річний обсяг централізованого водопостачання та водовідведення, визначений річними планами згідно з пунктом 11 цього Порядку.

За змістом норми пункту 13 Порядку калькулювання планованих витрат, що включається до повної собівартості централізованого водопостачання та водовідведення і планованого прибутку здійснюється у розрахунку на 12 місяців.

Пунктом 3 Порядку визначено, що базовий період - календарний рік, який передує планованому періоду, а планований період - період тривалістю 12 місяців, на який здійснюються розрахунки тарифів.

ОСОБА_5 пояснень представників позивача, наданих під час розгляду справи, та копії Повідомлення про намір здійснити зміну діючих тарифів на послуги централізованого водопостачання для потреб населення, бюджетних установ та інших споживачів комунального підприємства «Пирятинський міський водоканал» опублікованого в газеті «Пирятинські вісті» № 50 (10830) від 14 грудня 2012 року, залученого до матеріалів справи /а.с. 141; т.1/ розрахунки тарифів на послуги водопостачання здійснені на 2013 рік.

Таким чином, враховуючи на зміст норм пунктів 3, 13 Порядку, плановим періодом на який здійснено розрахунки тарифів на послуги водопостачання є 2013 рік. Отже базовим періодом, який передує плановому, згідно визначень пункту 3 Порядку, є 2012 рік.

При цьому, як слідує з ОСОБА_5 перевірки витрати повязані з використанням електроенергії підприємство обрахувало виходячи з фактичних витрат електроенергії за 2011 рік, що не заперечувалось представниками позивача під час розгляду справи та підтверджується залученими до матеріалів справи Планом використання електроенергії на 2013 рік по КП «Пирятинський міський водоканал» та розрахунком фактично спожитої електроенергії по КП «Пирятинський міський водоканал» за 2011 рік /а.с. 28, 56; т. 2/.

ОСОБА_5 із пунктом 14 Порядку, планування витрат, що включаються до повної собівартості централізованого водопостачання та водовідведення, здійснюється з урахуванням планованих витрат з операційної діяльності та фінансових витрат, пов'язаних з основною діяльністю. Плановані витрати групуються відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, затверджених Мінфіном.

До планованих витрат операційної діяльності включаються:

планована виробнича собівартість централізованого водопостачання та водовідведення;

плановані адміністративні витрати, витрати на збут, інші витрати з операційної діяльності, пов'язаної з централізованим водопостачанням та водовідведенням.

Отже, враховуючи на вимоги пункту 14 Порядку, щодо необхідності групування планових витрат відповідно до стандартів бухгалтерського обліку, затверджених Мінфіном, склад статей калькулювання виробничої собівартості при розрахунку тарифів на централізоване водопостачання здійснюється також відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 19 січня 2000 р. за № 27/4248).

ОСОБА_5 пунктів 14, 22-25 Порядку класифікація витрат по статтях калькуляції для цілей ціноутворення на послуги централізованого водопостачання та водовідведення включає такі групи витрат за видами діяльності:

1) Планові витрати операційної діяльності, у тому числі: Планова виробнича собівартість централізованого водопостачання та водовідведення, у тому числі: планова виробнича собівартість, у тому числі: - прямі матеріальні витрати, - прямі витрати на оплату праці, - інші прямі витрати, змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

2) Планові витрати операційної діяльності, у тому числі: планові адміністративні витрати, витрати на збут, інші витрати, повязаної з централізованим водопостачанням та водовідведенням.

3) Фінансові витрати.

Відповідно до пункту 22 Порядку обсяг витрат, що включаються до виробничої собівартості, визначається із застосуванням нормативного методу на підставі результатів аналізу витрат за попередні роки з урахуванням змін, які передбачаються у планованому періоді, та цін (тарифів) у такому періоді.

Пунктом 23 порядку передбачено, що обсяг адміністративних витрат визначається із застосування нормативного методу на підставі результатів аналізу витрат за попередні роки з урахуванням змін, які передбачаються у планованому періоді, та цін (тарифів) у такому періоді. Адміністративні витрати розподіляються між видами діяльності пропорційно виробничій собівартості.

Слід зазначити, що суть нормативного методу полягає в тому, що планування та контроль за рівнем витрат здійснюється виходячи з розрахунків прогресивних, технічних та економічно-обґрунтованих нормативів та норм використання сировини, матеріалів, електроенергії, палива, та інших витрат в розрахунку на одиницю реалізованої послуги. Повне застосування цього методу передбачає, що всі витрати плануються, виходячи з нормативів. Нормативні витрати визначаються в розрахунку на одиницю послуг по всіх складових виробничої собівартості - на прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, загальновиробничі витрати.

При цьому згідно пункту 17 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" такий вид витрат, пов'язаний із операційною діяльністю, як адміністративні витрати, не включається до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). Разом з тим як вбачається зі змісту пункту 14 Порядку такі витрати (планові адміністративні витрати) з метою розрахунку тарифів на водопостачання включаються до складу планових витрат операційної діяльності, які, в свою чергу, враховуються при плануванні витрат, що включаються до повної собівартості централізованого водопостачання та водовідведення. Пунктом 23 Порядку визначено, що адміністративні витрати розподіляються між видами діяльності пропорційно виробничій собівартості.

Таким чином для розподілення адміністративних витрат необхідно визначити планову виробничу собівартість.

В ОСОБА_5 перевірки зазначено, що підприємством позивача до прямих витрат була віднесена електроенергія, яка використовувалася при експлуатації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (освітлення будівель, роботи компютерної техніки, тощо), яка повинна бути віднесена до складу адміністративних витрат (п. 23 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення).

Представники позивача під час розгляду справи та надання пояснень, цю обставину не заперечували, посилаючись в усних та письмових поясненнях (довідка № 38 від 19.03.2014 року) /а.с. 7; т. 3/ на те, що згідно Наказу «Про облікову політику підприємства» до адміністративних витрат віднесена тільки заробітна плата та нарахування адмінперсоналу. Електроенергія по адмінприміщенню віднесена на прямі виробничі витрати, так як в адмінприміщенні знаходиться душова кімната, столова кімната та кухня для робітників. Віднесення фактичних витрат електроенергії на прямі витрати, а не на адміністративні на собівартість тарифу, в цілому не впливають. Також в усних поясненнях суду зазначили що згідно наказу про облікову політику витрати електроенергії по утриманню адмінприміщень, забезпеченню роботи компютерної техніки належать до інших операційних витрат.

За приписами пункту 23 Порядку до складу адміністративних витрат включаються загальногосподарські витрати, пов'язані з обслуговуванням та управлінням підприємством, зокрема, витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (ремонт, оренда, страхування майна, опалення, освітлення, охорона).

ОСОБА_5 бухгалтерської довідки Комунального підприємства «Пирятинський міський водоканал» № 36 від 19.03.2014 року та відомостей оборотно-сальдової відомості по рахунку: 103 за 01.11.12-01.11.12 на балансі підприємства перебувають наступні будівлі та споруди: адмінприміщення, гараж, машинне відділення, насосна станція, побутове приміщення, прохідна, скважина № 3, хлораторна /а.с. 5, 11; т. 3./.

ОСОБА_5 підпунктів 2.18.1 - 2.18.3. пункту 2.18. наказу «Про облікову політику підприємства» № 1 від 04 січня 2010 року по підприємству вирішено до виробничої собівартості робіт, послуг, (продукції) включати: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; інші операційні витрати. До інших операційних витрат відносити: послуги надані сторонніми організаціями, податки, кошти на відрядження, хлорування води, послуги звязку, відрахування коштів банківським та іншим установам за справляння абонентської плати за водопостачання. До адміністративних витрат включається: заробітна плата начальника підприємства, головного бухгалтера, економіста та нарахування на вищевказану заробітну плату.

Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства.

В той же час, як слідує зі змісту частин 1, 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» з метою створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів здійснюється державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні. Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, який затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

При цьому згідно статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до принципів на яких ґрунтуються бухгалтерський облік та фінансова звітність належить у тому числі й повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

За пунктом 20 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" до інших операційних витрат включаються: витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи"; собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов'язаних з їх реалізацією; сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів; втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства); втрати від знецінення запасів; нестачі й втрати від псування цінностей; визнані штрафи, пеня, неустойка; витрати на утримання об'єктів соціально-культурного призначення; інші витрати операційної діяльності.

ОСОБА_5 пункту 26 зазначеного Положення до складу елемента "Інші операційні витрати" включаються витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу елементів, наведених в пп. 22 - 25 цього Положення (стандарту), зокрема витрати на відрядження, на послуги зв'язку, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.

Також за нормою підпункту 138.10.4. пункту 138.10. статті 138 Податкового кодексу України, інші операційні витрати включають, зокрема: а) витрати за операціями в іноземній валюті, втрати від курсової різниці, визначені згідно зі статтею 153 цього Кодексу; б) амортизацію наданих в оперативну оренду необоротних активів; амортизацію необоротних та нематеріальних активів у складі об'єктів, отриманих у концесію відповідно до Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності"; в) інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю, у тому числі, але не виключно: суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа, які згідно із законодавством фінансуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій в обов'язковому порядку, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу.

Для платників податку, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, до складу витрат включається плата за землю, що не використовується в сільськогосподарському виробничому обороті;

витрати на інформаційне забезпечення господарської діяльності платника податку, в тому числі з питань законодавства, на придбання літератури, оплату Інтернет-послуг і передплату спеціалізованих періодичних видань;

суми коштів, спрямовані уповноваженими банками до додаткового спеціального резерву страхування пенсійних вкладів та додаткових спеціальних резервів страхування коштів фондів банківського управління відповідно до закону, що регулює питання створення та функціонування фондів банківського управління;

Таким чином, з огляду на зміст наведених норм актів законодавства, адміністративні витрати не включаються до складу інших операційних витрат.

Пунктом 2.18.2. Наказу «Про облікову політику підприємства» від 04 січня 2010 року, який був прийнятий Комунальним підприємством «Пирятинський міський водоканал» до затвердження 01 червня 2011 року Кабінетом Міністрів України Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, позивачем прямо не передбачено віднесення адміністративних витрат витрат на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання, до складу інших операційних витрат.

При цьому згідно абзацу 3 пункту 22 Порядку до складу планованої виробничої собівартості включаються у тому числі прямі матеріальні витрати у тому числі, зокрема, витрати, пов'язані з використанням електроенергії для технологічних потреб, що визначаються виходячи з обсягів підйому та/або подачі води, пропускання стічних вод, їх очищення, норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів, установлених відповідно до галузевих нормативів та вимог законодавства з урахуванням особливостей технологічних процесів, які застосовуються на відповідному підприємстві, діючих цін (тарифів) на паливно-енергетичні ресурси. Обсяг таких витрат визначається з урахуванням витрат на зумовлену електромагнітною незбалансованістю електроустановок технологічно шкідливу циркуляцію електричної енергії між джерелами електропостачання та приймачами змінного електричного струму (у разі відсутності приладів обліку її потужність визначається відповідно до нормативів).

ОСОБА_5 перевірки підприємство в порушення вимог даного пункту обрахувало дані витрати виходячи з фактичних витрат електроенергії за 2011 рік. Представники позивача під час надання пояснень суду дану обставину не заперечували та з посиланням на належні та допустимі докази не спростовували. Також пояснили суду, що окремо витрати, пов'язані з використанням електроенергії для технологічних потреб, що визначаються виходячи з обсягів підйому та/або подачі води, не обраховували.

З огляду на викладене підприємством в порушення абзацу 3 пункту 22 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 р. № 869 окремо не обраховано витрати, пов'язані з використанням електроенергії для технологічних потреб, що визначаються виходячи з обсягів підйому та/або подачі води, та в порушення пункту 22 зазначеного Порядку до складу прямих матеріальних витрат включило витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (адміністративні витрати).

За таких обставин позов про визнання протиправним та скасування припису Державної інспекції України з контролю за цінами від 12.09.2013 року № 6 в частині усунення порушень вимог Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» стосовно зобовязання підприємства провести нові розрахунки тарифів на послуги централізованого водопостачання шляхом внесення відповідних змін в розрахунки витрат за статтею електроенергія, задоволенню не підлягає.

ОСОБА_5 з ОСОБА_5 перевірки було встановлено порушення, а саме: до прямих матеріальних витрат віднесені витрати повязані з використанням основних і допоміжних матеріалів, запасних частин та інших матеріальних ресурсів. Перевіркою встановлено, що до даних витрат віднесення витрати на придбання автошин ЮМЗ зад. 15,5-38 в кількості 2 штук по ціні 4500 грн./шт.. на загальну суму 9000 грн., які відносяться до основних засобів відповідно до п. 14.1.138 Податкового кодексу України, оскільки їх вартість перевищує 2,5 тис. гривень. Отже, на думку перевіряючи, підприємством порушено п. 6 вищевказаного Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення. Інших зауважень щодо порядку формування витрат по придбанню шин перевіряючими не було зазначено.

При наданні оцінки твердженням позивача про незаконність висновків відповідача стосовно порушення позивачем п. 6 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, отже про протиправність оскаржуваного припису в цій частині, суд приходить до наступних висновків.

За приписами пункту 6 Порядку не включаються до розрахунку тарифів витрати, які не використовуються для визначення об'єкта оподаткування відповідно до вимог розділу III Податкового кодексу України або перевищують межі відповідних витрат.

Нормою підпункту 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

Пунктом 144.1. статті 144 Податкового кодексу України встановлено, що амортизації підлягають у тому числі витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року.

Відповідно до пункту 22 Порядку до складу планової виробничої собівартості включаються, зокрема, прямі матеріальні витрати, у тому числі інші прямі матеріальні витрати, пов'язані з використанням сировини, основних і допоміжних матеріалів, запасних частин, придбаних комплектувальних виробів, напівфабрикатів та інших матеріальних ресурсів, необхідних для забезпечення основного технологічного процесу, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (відповідно до виду діяльності). Обсяг таких витрат визначається згідно з нормами використання відповідних ресурсів з урахуванням фактичних витрат за попередні періоди та цін на них у планованому періоді, за винятком вартості зворотних відходів.

ОСОБА_5 пояснень представників позивача, наданих під час розгляду справи, при плануванні прямих матеріальних витрат, а саме витрат, повязаних з використанням запасних частин, для здійснення розрахунку тарифів з урахуванням цін на такі витрати у плановому періоді, підприємством згідно рахунку-фактури № ПР-0000097 від 11 вересня 2012 року /а.с. 80; т. 2/ до Розрахунку Пирятинського міського водоканалу на 2013 рік /а.с. 31; т.2./ до пункту 26 «Запасні частини» включено автошини, зокрема, автошини ЮМЗ зад. 15,5-38 в кількості 2 штук по ціні 4500 гривень за кожну, а всього на суму 9000 гривень.

За змістом довідки позивача № 37 від 19.03.2014 року та оборотно-сальдової відомості по рахунку: 105, інвентарної картки № 3 обліку основних засобів, свідоцтва про реєстрацію машини АК № 438991, на балансі комунального підприємства «Пирятинський міський водоканал» знаходиться трактор ЕО-2101 ЮМЗ (екскаватор), балансовою вартістю 52630,00 гривень /а.с. 6, 95, 96, 104; т. 3/. При формуванні тарифу до складу прямих матеріальних витрат віднесені витрати, повязані з придбанням автошин ЮМЗ у кількості 2 штук.

Надаючи оцінку висновкам відповідача, викладеним в ОСОБА_5 перевірки про те, що зазначені шини відносяться до основних засобів відповідно до п. 14.1.138 Податкового кодексу України, оскільки їх вартість перевищує 2,5 тис. гривень, суд виходить з наступного.

ОСОБА_5 із визначенням поняття основні засоби, що міститься в підпункті 14.1.138. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу, основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. № 92 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 р. за N 288/4509).

Відповідно до пункту 4 Положення термін основні засоби та об'єкт основних засобів має таке значення:

- основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік);

- об'єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством/установою. Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.

Крім того, відповідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за N 893/4186), для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству у тому числі й запасних частин призначено Рахунок 20 "Виробничі запаси", а не рахунок Рахунок 10 "Основні засоби".

Відповідно до Рахунку 20 "Виробничі запаси" класу 2 "Запаси" розділу I "Загальні положення" Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, на субрахунку 207 "Запасні частини" ведеться облік придбаних чи виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних шин у запасі та обороті. На цьому ж субрахунку ведеться облік обмінного фонду повнокомплектних машин, устаткування, двигунів, вузлів, агрегатів, що створюються в ремонтних підрозділах підприємств, на ремонтних підприємствах.

Отже, суд приходить до висновку, що оскільки автошини ЮМЗ зад. 15,5-38 в кількості 2 штук не виконують певні самостійні функції, не вводяться в експлуатацію, тобто не відповідають усім ознакам основного засобу, навіть за умови, якщо їх вартість перевищує 2500 гривень, то такі запасні частини не можуть визнаватись основним засобом.

Крім того підпунктом 138.1 ст. 138 Податкового кодексу встановлено, що до витрат операційної діяльності включаються витрати, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті.

Так, витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення включаються до складу загальновиробничих витрат (пп. "г" пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу).

Витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання включаються до складу адміністративних витрат (пп. "в" пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 цього Кодексу).

Те саме стосується основних засобів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг: відповідні витрати включаються до складу витрат на збут (пп. "д" пп. 138.10.3 цього пункту).

А відповідно до пункту 3.19. Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Мінтрансу України від 30 березня 1998 р. № 102 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 квітня 1998 р. за № 268/2708) операції щодо заміни на ДТЗ шин та акумуляторних батарей не належать до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення ДТЗ.

З огляду на викладене суд не погоджується з твердженнями відповідача, викладеними в ОСОБА_5 перевірки та оскаржуваному приписі про порушення позивачем пункту 6 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, а отже приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування припису Державної інспекції України з контролю за цінами від 12.09.2013 року № 6 в частині усунення порушень вимог Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» стосовно зобовязання підприємства провести нові розрахунки тарифів на послуги централізованого водопостачання шляхом внесення відповідних змін в розрахунки витрат за статтею матеріали.

При наданні оцінки висновкам відповідача, викладеним в ОСОБА_5 перевірки та оскаржуваному приписі щодо порушення позивачем абзацу 8 пункту 22 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення оскільки витрати на оплату праці розраховані виходячи з мінімальної заробітної плати в розмірі 1118 грн. в місяць, в той час коли відповідно до наказу по підприємству № 37 від 31.08.2012 р. з 1 вересня 2012 р. була встановлена мінімальна заробітна плата 1102 гривень в місяць, яка є незмінною до часу перевірки, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до пункту 22 Порядку до складу планованої виробничої собівартості включаються прямі матеріальні витрати, у тому числі: прямі витрати на оплату праці (заробітна плата та інші виплати працівникам, безпосередньо залученим до технологічного процесу централізованого водопостачання та водовідведення) відповідно до Закону України "Про оплату праці": - основна заробітна плата виробничого персоналу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування), тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для керівників, фахівців, технічних службовців; - додаткова заробітна плата за працю понад установлені норми, трудові досягнення, особливі умови праці у вигляді доплат і надбавок до тарифних ставок і окладів (за роботу у важких та шкідливих умовах, надурочний час, святкові, неробочі та вихідні дні, нічний час, класність, керівництво бригадами, інші виплати, встановлені законодавством), премій, пов'язаних з виконанням виробничих завдань і функцій, та компенсаційних виплат (за невідпрацьований час, включаючи основні та додаткові відпустки, виконання державних і громадських обов'язків, інші виплати, встановлені законодавством); - інші заохочувальні та компенсаційні виплати виробничому персоналу (винагороди за підсумками роботи за рік, вислугу років у галузі, інші виплати, встановлені законодавством).

При цьому цим же пунктом Порядку встановлено, що планування витрат на оплату праці для включення до тарифів здійснюється в установленому порядку із забезпеченням мінімальної заробітної плати та інших гарантій з оплати праці, передбачених законодавством.

ОСОБА_5 статті 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Аналогічну за змістом норму в статті 95 містить і Кодекс законів про працю України.

За вимогами статті 10 Закону України «Про оплату праці» розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною ОСОБА_6 України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України з урахуванням пропозицій, вироблених шляхом переговорів, представників професійних спілок, роботодавців, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди, та переглядається залежно від зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» статтею 13 з 1 жовтня 2012 року, тобто на момент формування тарифів, як про це зазначено в акті перевірки та не заперечувалось позивачем, установлений розмір мінімальної заробітної плати склав 1118 гривень.

Таким чином висновки відповідача про порушення позивачем вимог абзацу 8 пункту 22 Порядку, тією обставиною, що витрати на оплату праці розраховані виходячи з мінімальної заробітної плати в розмірі 1118 гривень, в той час коли відповідно до наказу по підприємству її розмір складав 1102 гривні, не відповідають вимогам чинного законодавства України, а саме: як вимогам пункту 22 Порядку щодо забезпечення мінімальної заробітної плати та інших гарантій з оплати праці, передбачених законодавством, так і статей 3, 10 Закону України «Про оплату праці», статті 95 Кодексу законів про працю України, статті 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік».

За таких обставин припис Державної інспекції України з контролю за цінами від 12.09.2013 року № 6 в частині зобовязання підприємства усунути порушення вимог Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», а саме: провести нові розрахунки тарифів на послуги централізованого водопостачання шляхом внесення відповідних змін в розрахунки витрат за статтею заробітна плата є протиправним отже підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

ОСОБА_5 із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити частково, а саме: визнати протиправним та скасувати припис Державної інспекції України з контролю за цінами від 12.09.2013 року № 6 в частині зобовязання усунути порушення вимог Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», а саме: провести нові розрахунки тарифів на послуги централізованого водопостачання шляхом внесення відповідних змін в розрахунки витрат за статтями матеріали та заробітна. А у задоволенні решти позовних вимог: про визнання протиправним та скасування припису Державної інспекції України з контролю за цінами від 12.09.2013 року № 6 в частині зобовязання провести нові розрахунки тарифів на послуги централізованого водопостачання шляхом внесення відповідних змін в розрахунки витрат за статтею електроенергія відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства "Пирятинський міський водоканал" до Державної інспекції України з контролю за цінами задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати припис Державної інспекції України з контролю за цінами № 6 від 12 вересня 2013 року в частині зобов'язання Комунального підприємства "Пирятинський міський водоканал" усунути порушення вимог Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги", а саме: провести нові розрахунки тарифів на послуги централізованого водопостачання шляхом внесення відповідних змін в розрахунки витрат за статтями матеріали та заробітна плата.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 28 березня 2014 року.

Головуючий суддя ОСОБА_6 суддя суддя ОСОБА_7 ОСОБА_8