Постанова № 48061609, 20.06.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2012 року Справа № 1170/2а-1008/12

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Кармазиної Т.М.

за участю секретаря Сириці І.О.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Новатрейд-буд до ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції №0001332310 від 23.11.2011 р. та №0001942330 від 07.12.2011 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції є незаконними, необґрунтованими та безпідставними. Оскільки, на думку позивача, ТОВ „Новатрейд-буд повністю відображено у своєму бухгалтерському та податковому обліку операції щодо постачання ПП „Гімалая позивачу товарів та послуг, факт придбання яких підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами. Також позивач зазначає, що укладені між ним та його контрагентом правочин відповідає обовязковим загальним вимогам, що передбачені Цивільним кодексом України, додержання яких є необхідним для чинності правочину та дані угоди недійсними в судовому порядку не визнавались. Тому, на думку позивача, висновок податкового органу про нікчемність правочинів є необґрунтованим.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог позивача, посилаючись на правомірність прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки, на думку податкового органу, позивачем в порушення вимог п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, сформовано податковий кредит на підставі неіснуючих операцій, оскільки правочини між позивачем та ПП „Гімалая здійснені без мети настання правових наслідків, та дані правочини на думку податкової є нікчемними. В результаті чого, позивачем завищено податковий кредит з ПДВ за липень 2011р. на суму 53980,45 грн. та серпень 2011р. на суму 106463,44 грн..

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Новатрейд-буд зареєстровано виконавчим комітетом ОСОБА_1 міської ради 02.08.2010р., що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ (а.с.65), перебуває на обліку в ОСОБА_1 обєднаній державній податковій інспекції як платник податків, зокрема є платником податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво №1003011474. (а.с.176)

Відповідно до акту ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції №145/23-1/37231787 від 10.11.2011р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум з податку на додану вартість та правомірності декларування валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП „Гімалая за період з 01.07.2011р. по 31.07.2011р., перевіркою встановлено, порушення позивачем п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що полягало у заниженні податку на додану вартість за липень 2011р. в сумі 53980 грн. (а.с.8-19).

На підставі даного акту перевірки ОСОБА_1 обєднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №0001332310 від 23 листопада 2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість у розмірі 67475 грн., у тому числі, за основним платежем 53980 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 13495 грн.. (а.с.7)

Позивач, не погодившись з даним податковим повідомленням - рішенням, подав до податкового органу скарги на дане рішення. За результатами процедури адміністративного оскарження ДПА у Кіровоградській області рішенням №353/10/25-014 від 26.01.2012р. та ДПС України рішенням №3620/6/10-2115 від 29.02.2012р., податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення. (а.с.21-23, 24-27).

Крім того, згідно акту ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції №153/2330/37231787 від 25.11.2011р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань вимог податкового законодавства в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП „Гімалая за період з 01.08.2011р. по 30.08.2011р., перевіркою встановлено, порушення позивачем ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ „Новатрейд-буд при придбанні у ПП „Гімалая товару (послуг); перевіркою не підтверджено обєкт оподаткування з ПДВ при придбанні та продажу товарів за серпень 2011р., які підпадають під визначення п.185.1 ст.185, п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість згідно податкових накладних виписаних, ПП „Гімалая на загальну суму 106463 грн., позивачем безпідставно сформовано податкові зобовязання в сумі 100323 грн.; підприємством занижено податок на додану вартість за період з 01.07.2011р. по 31.07.2011р. всього в розмірі 6140 грн. (а.с.30-48а).

На підставі даного акту перевірки ОСОБА_1 обєднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №0001942330 від 07 грудня 2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість у розмірі 9210 грн., у тому числі, за основним платежем 6140 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 3070 грн.. (а.с.28)

За результатами процедури адміністративного оскарження ДПА у Кіровоградській області рішенням №158/10/25-014 від 09.02.2012р. та ДПС України рішенням №4116/6/10-2115 від 06.03.2012р., податкове повідомлення-рішення №0001942330 від 07 грудня 2011р. залишено без змін, а скарги без задоволення. (а.с.49-51, 52-56).

Судом встановлено, що позивач протягом липня серпня 2011р. перебував у фінансово-господарських відносинах з ПП „Гімалая. Зокрема, ТОВ „Новатрейд-буд (покупець) укладено з ПП „Гімалая (постачальник) договір поставки №Б-01.05 від 01.05.2011р., згідно якого Постачальник зобовязується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар за найменуванням, кількістю та ціні. (а.с.68)

Дані операції позивачем включено до складу дозволеного податкового кредиту у липні серпні 2011р. (а.с.69-74, 87-92)

На виконання вказаного договору ПП „Гімалая впродовж липня-серпня 2011 року поставило товарно-матеріальні цінності та надало послуги ремонту електродвигунів, що підтверджується рахунками-фактурами (а.с.75, 78, 81, 84), видатковими накладними (а.с.76, 79, 82, 93, 95, 97, 101, 103, 105, 107), податковими накладними (а.с.77, 80, 83, 86, 94, 96, 98, 100, 102, 104, 106, 108), актами здачі-прийняття робіт (а.с.85, 99).

Позивачем за отримані від контрагента товари та послуги, перераховано на розрахункові рахунки ПП „Гімалая вартість отриманих товарів та послуг, про що свідчить виписка по рахунку в банку. (а.с.170-175)

Також, ТОВ „Новатрейд-буд на підтвердження отримання ним зазначеного товару та в обґрунтування реальності господарських операцій з ПП „Гімалая надано суду товарно-транспортні накладні щодо перевезення товару. (а.с.124-132) Згідно даних товарно-транспортних накладних товар перевозився на автомобілі НОМЕР_1, водій ОСОБА_5

Згідно довідки ВДАІ УМВС України в Кіровоградській області за №10/4536 від 08.06.2010р. вищевказаний автомобіль дійсно належить на праві власності ОСОБА_5 (а.с.189)

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 директор ПП „Гімалая підтвердив, що між його підприємством та позивачем були господарські взаємовідносини, підтвердив дійсність укладення ПП „Гімалая з позивачем договорів поставки товарів та виконання робіт по ремонту електродвигунів, а також те, що сторонами виконано всі умови даних договорів в повному обсязі. Також, зазначив, що поставка товару здійснювалось за рахунок його підприємства, він домовлявся з фізичною особою, яка перевозила товар.

Відповідно до п.п.14.1.179 та п.п.14.1.181 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару (послуги) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуг), повязаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.п.201.1, 201.4, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Згідно ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999р. №996-XIV (далі за текстом Закон №996-XIV) первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отримані позивачем податкові накладні не мають недоліків, які згідно зі ст.201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону №996-XIV, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату ними статусу податкових накладних.

Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що підставою для бухгалтерського обліку господарської операції щодо придбання позивачем у ПП „Гімалая товарно-матеріальних цінностей та робіт є належні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення в липні-серпні 2011 року даних господарських операцій.

З аналізу вищенаведених норм Податкового кодексу України та правовідносин позивача з ПП „Гімалая вбачається, що позивачем дотримано всіх вимог закону повязаних з формуванням податкового кредиту, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної.

Крім того, суд враховує, що підставою зарахування сплаченого податку до податкового кредиту відповідного звітного періоду, та при наявності умов, визначених пп.200.1-200.4 ст.200 Податкового кодексу України, є наявність передбачених законом бухгалтерських документів, що підтверджують факти отримання товару (послуги) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуги), повязаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.

Суд також зазначає, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

Так, у відповідності до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Факт використання товару позивачем у власній господарській діяльності, та, відповідно, реальність виконання договору сторонами, підтверджується первинними бухгалтерськими документами, щодо отримання даного товару (робіт, послуг), використання його в господарській діяльності, що підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи. Зокрема, позивачем на підтвердження подальшого використання отриманого від ПП „Гімалая товару та робіт, надано копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, актів здачі-прийняття робіт. (а.с.133-169)

Згідно з п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно довідки з ЄДРПОУ видами діяльності позивача за КВЕД є, зокрема, 46.52 оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього, 33.12 ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, тобто придбання у ПП „Гімалая товару та робіт, здійснено позивачем в межах його господарської діяльності.

Суд критично оцінює твердження відповідача, що фінансово-господарські угоди між позивачем та ПП „Гімалая є нікчемними.

Так, станом на час проведення господарських операцій між позивачем та ПП „Гімалая, дана юридична особа була зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягом з ЄДР (а.с.109-110) та був платником податку на додану вартість (а.с.177), що не заперечувалось і представником відповідача в судовому засіданні.

У відповідності з вимогами частин 2, 3 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції №145/23-1/37231787 від 10.11.2011р. та №153/2330/37231787 від 25.11.2011р. не містять жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ст.228 ЦК України.

Крім того, з урахуванням положень пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доки контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 ЦК України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні.

До того ж, відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, пятою та шостою ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю не настають.

Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю 215 є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку. Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентами не визнана в судовому порядку, у звязку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України відносно того, що укладені ТОВ „Новатрейд-буд правочини з контрагентом не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання таких правочинів недійсними.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також відповідачем не наведено доказів, що свідчили б, що договори поставки та виконання робіт, сторонами яких є позивач та ПП „Гімалая укладені з метою, що суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди.

Крім того, відповідачем не доведено, що ПП „Гімалая було створено з відома або за участі позивача, з метою ухилення від оподаткування, порушення економічних інтересів держави щодо несплати встановлених законом податків.

Тобто, встановлення факту наявності або відсутності обєкта оподаткування податком на додану вартість, дата виникнення такого податкового зобовязання можливі лише на підставі первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, внаслідок яких утворюється обєкт оподаткування.

Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість та позивачем сформовані податкові зобовязання з ПДВ.

Враховуючи те, що факт придбання позивачем у ПП „Гімалая товарів, згідно вищезазначених договорів поставки та виконання робіт підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, суд дійшов висновку про фактичне підтвердження наявності у позивача підстав для віднесення у липні 2011 р. суми сплаченого даному контрагенту ПДВ у розмірі 53980 грн. до податкового кредиту, та про протиправність збільшення суми грошового зобовязання за платежем податок на додану у розмірі 67475 грн., у тому числі, за основним платежем 53980 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 13495 грн..

Також, на підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку про протиправність збільшення позивачу суми грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість у розмірі 9210 грн., у тому числі, за основним платежем 6140грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 3070 грн..

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

На підставі аналізу встановлених обставин і правовідносин, що їм відповідають, суд дійшов висновку про неправомірність прийняття ОСОБА_1 обєднаною державною податковою інспекцією оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0001332310 від 23 листопада 2011 року та №0001942330 від 07 грудня 2011 року.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати у розмірі 766,85 грн., здійснені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь ТОВ „Новатрейд-буд.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції №0001332310 від 23 листопада 2011 року та №0001942330 від 07 грудня 2011 року.

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю з Державного бюджету України судові витрати в сумі 766,85 грн..

Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через ОСОБА_1 окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 25.06.2012р.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_7