Постанова № 48057246, 18.03.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/546/13-а

18 березня 2013 року 13год. 02хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Любежаніної Т.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача: представник ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю аграрна компанія "Ер. Ма. Квелл" до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю «Ер.Ма.Квелл» (далі ТОВ «Ер.Ма.Квелл») звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дубенської обєднаної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби (далі Дубенської ОДПІ) про визнання не чинним та скасування податкових повідомлень рішень.

З змісту вказаного адміністративного позову вбачається, що позивач просить суд визнати протиправними (нечинними) та скасувати податкові повідомлення рішення Дубенської ОДПІ від 21.09.2012:

№0007352350, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем «Податок на прибуток» на суму 53 092,81грн., (в тому числі 41 930,25 грн. сума основного зобовязання та 11 162,56 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

№0007362350, яким позивача збільшено суму грошового зобовязання за платежем «Податок на додану вартість» на суму 883 096,25 грн. (в тому числі 698 069,00грн. сума основного зобовязання та 175 027,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Вказані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі висновків податкового органу викладених в акті перевірки позивача від 05.09.2012 №220/22/35027073 Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Ер.Ма.Квелл» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що посадові особи відповідача за наслідком проведеної перевірки безпідставно прийшли до висновку, про порушення ним вимог п.4.1 ст.4, пп.11.2..1 п.11.2, пп. 11.3.1 п.11.3 ст.11, п5.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп.73.1 п.7.3 пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.75 ст.7 п.8-1.6 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Зокрема позивач вказує на те, що описані твердження відповідача про порушення вимог податкового законодавства ґрунтуються на невмотивованих висновках контролюючого органу про те, що ТОВ АК «Ер.Ма.Кверлл», яке належним чином зареєстровано платником фіксованого с/г податку, починаючи з січня 2009 року зобовязане було сплачувати податки та збори на загальних підставах.

Такі твердження податкового органу пов'язані з тим, що ТОВ «Ер.Ма.Квелл» начебто не дотримано вимог закону щодо реєстрації договору суборенди земельної ділянки від 04.07.2007 у звязку із чим питома вага вартості поставлених підприємством сільськогосподарських товарів, вироблених (наданих) ним на власних або орендованих виробничих потужностях, на переконання податкового органу складала менше 75%.

В судовому засіданні під час розгляду справи по суті представники позивача позов підтримали з підстав викладених у позовній заяві. Просили суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив. Оспорюванні рішення, вважає правомірними та обґрунтованими. Додатково зазначив, що в ході проведення перевірки встановлено, що обсяг реалізованої продукції (зелений горошок та цукрова кукурудза) ТОВ «Ер.МА.Квелл» задекларовано в спеціальній декларації на суму 3859497,03 грн. в т.ч. ПДВ 643249,50 грн.

Проте, як встановлено перевіркою у підприємства відсутні власні та орендовані земельні ділянки для виробництва такої кількості продукції, відповідно дана продукція не являється продукцією власного виробництва. У звязку із чим за перевіряємий період питома сільськогосподарських товарів (послуг) позивача не перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

За таких обставин ТОВ АК «Ер.Ма.Квелл» з 01.01.2010 мав стати платником податку на загальних підставах.

У звязку із чим позивачу збільшено суми податкових зобовязань за платежем «Податок на додану вартість» та «Податок на прибуток».

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та обєктивно оцінив подані докази у їх сукупності судом встановлено наступне.

ТОВ АК «Ер.Ма.Квелл» зареєстроване Дубенською РДА Рівненської області (свідоцтво про державну реєстрацію ОСОБА_1 А 01 №235017) та з 23.08.2007, перебуває на податковому обліку в Дубенській ОДПІ.

В період з 20.08.2012 по 27.08.2012 Дубенською ОДПІ проводилась документальна позапланова перевірка ТОВ АК «Ер.Ма.Квелл» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012 року (Акт від 15.09.2012 №220/22/35027073).

Протягом перевіряємого періоду ТОВ АК «Ер.Ма.Квелл» перебувало на спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість.

За результатами перевірки контролюючим органом встановлено порушення підприємством вимог п.4.1 ст.4, пп.11.2..1 п.11.2, пп. 11.3.1 п.11.3 ст.11, п5.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 41 930,25 грн.

Та порушення пп.7.3.1 п.7.3 пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.75 ст.7 п.8-1.6 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету на суму 698 069 грн.

Такий висновок податковим органом зароблено у звязку із тим, що за результатом проведеної перевірки встановлено, що ТОВ АК «Ер.Ма.Квелл» реалізовано у 2009 році товар не власного виробництва.

На переконання податкового органу в підприємства відсутні власні та орендовані земельні ділянки для виробництва такої кількості реалізованої продукції. За таких обставин питома вага вартості сільськогосподарської продукції товариства склала менше 75 відсотків вартості всіх товарів, у звязку із чим такий платник податку перестав бути платником фіксованого с-г податку з 01.01.2010 та став платником податку на загальних підставах.

Враховуючи наведене, за наслідком проведеної перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

№0007352350, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем «Податок на прибуток» на суму 53 092,81грн., ( в тому числі 41 930,25 грн. сума основного зобовязання та 11 162,56 грн. - штрафні (фінансові) санкції);

№0007362350, яким позивача збільшено суму грошового зобовязання за платежем «Податок на додану вартість» на суму 883 096,25грн. (в тому числі 698 069,00грн. сума основного зобовязання та 175 027,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Не погодившись з вказаними висновками викладеними в акті перевірки від 15.09.2012 №220/22/35027073 та винесеними на його основі податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ст.. 2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» - особи можуть бути зареєстровані як платники ФСП, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Поряд з тим, відповідно до ч.2 ст. 1 вказаного Закону - фіксований сільськогосподарський податок - це податок, який не змінюється протягом визначеного цим Законом терміну і справляється з одиниці земельної площі.

Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок податків і зборів (обов'язкових платежів) в тому числі - податку на прибуток.

Як встановлено в судовому засіданні ТОВ АК «Ер.Ма.Квелл» протягом періоду 01.07.2009 - 31.12.2010 було платником фіксованого сільськогосподарського податку.

В свою чергу, за наслідками проведеної перевірки податковим органом, жодних порушень по сплаті вказаного податку позивачем виявлено не було.

Разом з тим, за результатом проведеної перевірки відповідачем встановлено, що у перевіряємому періоді ТОВ АК «Ер.Ма.Квелл» задекларовано в спеціальній декларації обсяг реалізованої продукції на суму 3859497,03 грн. в тому числі ПДВ - 643249,50 грн. Однак в підприємства відсутні власні та орендовані земельні ділянки для виробництва такої кількості реалізованої продукції.

За таких обставин податковим органом зроблено висновок, що ТОВ АК «Ер.Ма.Квелл» реалізовано у 2009 році товар не власного виробництва.

Вказані висновки зроблені податковимм органом на підставі аналізу дотримання Позивачем порядку державної реєстрації договору суборенди земельної ділянки №3 від 04.07.2007.

Відносини щодо оренди землі регулюються Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» та іншим цивільним законодавством України.

Приписами ст.14 ПК України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення для цілей глави 2 «Фіксований сільськогосподарський податок» розділу XIV ПК - це землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції; сільськогосподарські угіддя - це рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги (перелік є вичерпним).

Наявність земель за їх категоріями обліковується землевпорядними органами, підпорядкованими Державному комітету України по земельних ресурсах відповідно до Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель, затвердженої наказом Держкомстату України від 05.11.98 р. N 377 (форма N 6-зем «Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності»).

Як встановлено з дослідженого в судовому засіданні листа-відповіді Дубенської районної державної адміністрації від 03.09.2012 №2842/02-19/12 на запит Дубенської ОДПІ - за ТОВ «Ер.Ма.Квелл» згідно форми 6-ЗЕМ рахувались угіддя:

станом на 01.01.2009 - 3,0 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 3,0 га рілля.

Станом на 01.01.2010 - 3,0 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 3,0 га рілля.

Разом з тим, у 2009 році ТОВ «Ер.Ма.Квелл» надало в управління статистики заключний звіт про посівні площі сільськогосподарських культур в кількості 253 га.

Вказані обставини свідчать про те, що протягом перевіряємого періоду позивачем в його господарській діяльності використовувались не лише власні земельні ділянки.

З наданого та дослідженого в судовому засідання договору суборенди земельної ділянки №3, від 04.09.2007 вбачається, що протягом перевіряємого періоду у позивача на праві суборенди перебувала у користуванні земельна ділянка площею 500 га (ділянка надана для вирощування с/г продукції). Вказана ділянка на праві оренди належала ТОВ СП "Наша Україна".

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту його державної реєстрації.

Таким чином, для цілей регулювання земельних відносин виникнення права оренди земельної ділянки повязане із фактом державної реєстрації відповідного договору.

Водночас податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обовязкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

Враховуючи пріоритетність застосування норм Податкового кодексу України перед нормами інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, варто визнати, що недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Відтак, дефекти оформлення відповідного договору не можуть впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва.

За таких обставин продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу XIV Податкового кодексу України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки.

Відповідно, така продукція повинна враховуватися при визначенні частки сільськогосподарського товаровиробництва у розмірі 75 відсотків, необхідної для набуття та підтвердження особою статусу платника сільськогосподарського товаровиробника. За таких обставин відсутні будь-які підстави для розмежування сільськогосподарської продукції на ту, що отримана на належно оформлених земельних ділянках, право оренди яких зареєстровано, та на ту, що вирощена на ділянках, оренда чи інше право користування якими оформлені з недоліками.

Таким чином, перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку є правомірним, якщо при цьому дотримано критерій щодо мінімального обсягу частки сільськогосподарського товаровиробництва.

Цей критерій дотримується в тому разі, якщо продукція рослинництва вирощена на сільськогосподарських угіддях, що знаходяться у користуванні платника податку, незалежно від стану державної реєстрації договорів оренди відповідних ділянок.

З урахуванням викладеного, у податкових органів відсутні підстави для застосування будь-яких негативних наслідків до платників фіксованого сільськогосподарського податку та осіб, що застосовують спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарської діяльності, у разі недотримання останніми норм земельного законодавства щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, якщо при цьому дотримано вимог законодавства податкового.

Отже, податковими органами не може бути прийнято рішення про скасування реєстрації платника фіксованого сільськогосподарського податку з тих підстав, що платником не дотримано вимог щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, які використовуються для вирощування сільськогосподарської продукції рослинництва.

Аналогічним чином відсутні підстави для визначення особі податкових зобовязань із податку на додану вартість за правилами загального режиму в разі, якщо такою особою дотримано питому вагу сільськогосподарських товарів у загальному обсязі реалізації.

Функції контролю за дотриманням норм земельного законодавства до повноважень органів державної податкової служби не належить. Відповідно, порушення платниками норм іншого законодавства, дотримання якого не контролюється органами державної податкової служби, не можуть бути підставою для застосування відповідальності, передбаченої нормами Податкового кодексу України.

Вказана позиція викладена в інформаційному листі ВАС України від 28.12.20012 №2614/12/13-12

Пунктом 1.7. Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №837 від 17.12.2010 "Про затвердження Розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва", яким встановлено методику складання розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий рік, визначено, що при складанні розрахунку питомої ваги сільгосппродукції необхідно керуватися даними бухгалтерського обліку. В той же час, в акті перевірки не наведено фактів невірного складання розрахунку позивачем з посиланням на первинні документи бухгалтерського обліку, чи на інші документи, які б свідчили про постачання позивачем сільгосппродукції не власного виробництва, або іншої продукції чи послуг що привело до неправильного розрахунку частки - питомої ваги, хоча для здійснення донарахування податкових зобов'язань в зв'язку з порушенням питомої ваги, акт повинен містити докази, з посиланням на первинні документи про постачання підприємством несільськогосподарських товарів, або сільськогосподарських товарів не власного виробництва, питома вага яких перевищувала 25%. Таких доказів акт не містить, а відповідачем зазначених доказів суду не надано, натомість із акта перевірки слідує, що фактів придбання позивачем сільськогосподарської продукції у інших юридичних або фізичних осіб перевіркою не встановлено, а сільськогосподарська продукція про яку йдеться у акті перевірки є продукцією власного виробництва позивача.

Відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення винесені Дубенською об'єднаною державною податковою інспекцією Рівненської області Державної податкової служби від 21.09.2012 №0007352350 та №0007362350.

Присудити на користь позивача ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю аграрна компанія "Ер. Ма. Квелл" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2294,00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.