Постанова № 48053412, 19.11.2010, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2010 р. Справа № 2-а-4086/10/0270 м.Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд в складі Головуючого судді Сторчака Володимира Юрійовича, при секретарі судового засідання Оніщенко Петрі Анатолійовичу

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1 - представник

відповідача : ОСОБА_2

прокурор: не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Прокурора Літинського району Вінницької області в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області

до: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про: стягнення фінансових санкцій

ВСТАНОВИВ :

До суду звернувся Прокурора Літинського району Вінницької області в інтересах держави в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області (далі позивач) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі відповідач) з позовом про стягнення фінансових санкцій в сумі 510,00 грн., мотивуючи його тим, що останнім порушено законодавство про автомобільний транспорт.

Позов мотивовано тим, що до відповідача на підставі вимог ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт застосовано фінансові санкції у розмірі 510,00 грн. за виявлене під час проведення перевірки порушення, а саме: відсутність у пасажирів страхових полісів на окремому бланку, чим порушено вимоги ст. 39 Закону України Про автомобільний транспорт.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Прокурор в судове засідання не зявився, причин неявки не повідомив, хоча про день, час і місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином.

В судовому засіданні представник відповідача заявлені вимоги позивача в сумі 510,00 грн. визнав повністю.

Виходячи з положень статей 136, 112 Кодексу адміністративного судочинства України, визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом є підставою для прийняття постанови про його задоволення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує чим-небудь права, свободи та інтереси, у звязку з чим судом приймається з огляду на наступне.

25.05.2010 року на підставі завдання на перевірку державними інспекторами територіального управління Головавтотрансінспекції у Вінницькій області здійснено перевірку транспортного засобу, що належить відповідачу, щодо додержання останнім вимог законодавства про автомобільний транспорт.

За результатами вказаної перевірки складено акт №168139 від 26.05.2010 р., в якому зафіксоване виявлене порушення вимог ч.1 абз.4 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт, а саме: здійснення експлуатації легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки. Як вбачається з даного акту, водій ознайомився з його змістом, про що свідчить його підпис на акті.

Постановою начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області ОСОБА_3 № 088873 від 29.06.2010 р. до відповідача застосовано фінансові санкції в сумі 510,00 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 4 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.

Статтею 39 Закону України Про автомобільний транспорт передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і предявляти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Такими документами для фізичної особи, що здійснює регулярні спеціальні пасажирські перевезення: для автомобільного перевізника є - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.

Пунктом 48 постанови Кабінету Міністрів України № 1184 від 26.09.2007 р. передбачено, що у разі коли маршрут регулярних спеціальних перевезень виходить за межі населеного пункту, пасажирський перевізник, що виступає агентом страховика, видає кожному пасажиру страховий поліс на окремому бланку.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовуються фінансові санкції - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 28 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. №1567, передбачено, що фінансова санкція повинна бути перерахована субєктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом пятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

Постанова про накладення фінансових санкцій відповідачем не оскаржена в передбаченому законодавством порядку, жодних доказів її виконання в добровільному порядку матеріали справи не містять.

Чинним законодавством України не передбачено механізму примусового стягнення фінансових санкцій у випадку несплати їх перевізником у добровільному порядку. Так, зокрема, Закон України Про автомобільний транспорт не передбачає примусового виконання даних постанов органами держаної виконавчої служби.

Таким чином, суд дійшов висновку, що прокурор при поданні даного позову в інтересах позивача діяв правомірно та відповідно до положень чинного законодавства України.

При винесенні рішення по справі суд враховує те, що несплата відповідачем фінансових санкцій в добровільному порядку тягне за собою ненадходження коштів до державного бюджету, що суттєво порушує інтереси держави, а також те, що відповідно до положень ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги відповідають дійсним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні, заявлена в позовній заяві сума підтверджується належними доказами, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Доказів, які б спростовували доводи прокурора та позивача, відповідач суду не надав.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат за правилами статті 94 КАС України.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (вул.Коцюбинського, 3, смт.Літин, Вінницької області, ідент. код НОМЕР_1) на користь Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області в дохід Державного бюджету України (р/р№31111106700002, код ЄДРПОУ 34701167, Держбюджет м.Вінниця, 21081100, ГУДКУ у Вінницькій області м.Вінниця, МФО 802015) 510 ( п'ятсот десять) грн. 00 коп. фінансових санкцій.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ч.1 ст. 254 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови оформлено: 19.11.10

СуддяСторчак Володимир Юрійович