Постанова № 48051850, 31.07.2015, Луганський окружний адміністративний суд

12.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2015 рокуСєвєродонецькСправа № 812/330/15

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) до Головного територіального управління юстиції у Луганській області (відповідач №1), Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області (відповідач №2) про визнання незаконною бездіяльності, стягнення заробітної плати, компенсації за невикористані дні відпустки та компенсації за затримку розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1, в якому позивач просить визнати незаконною бездіяльність Головного управління юстиції у Луганській області щодо невиплати їй заробітної плати, визнати незаконною бездіяльність Головного управління юстиції у Луганській області щодо ненадання відповіді на заяву від 12.03.2015, стягнути з Головного управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області на її користь заборгованість по заробітній платі у сумі 8525,25 грн. на поточний рахунок, стягнути з Головного управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області на її користь компенсацію за невикористані дні відпустки в сумі 1445,40 грн., стягнути з Головного управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області на її користь компенсацію за затримку розрахунку при звільненні у розмірі її середнього заробітку по день фактичного розрахунку на поточний рахунок. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила наступне.

З 29.04.2013 позивач працювала у Відділі державної виконавчої служби Краснодонського міськрайонного управління юстиції на посаді старшого державного виконавця. Наказом Державної виконавчої служби № 1150 від 28.11.2014 її було звільнено з займаної посади за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України. У листопаді 2014 року у зв'язку з тим, що позивачу систематично не виплачувалась заробітна плата, нею було направлено заяву про звільнення за власним бажанням на ім'я голови Державної виконавчої служби України. При звільненні роботодавцем не була виплачена позивачу заробітна плата за вересень, жовтень, листопад 2014 року на загальну суму 8525,25 грн. Дана сума була нарахована позивачем виходячи з окладу та надбавки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 268 від 09.03.2006, яка була встановлена працівникам відділу державної виконавчої служби Краснодонського міськрайонного управління юстиції у 2014 році Головним управлінням юстиції у Луганській області та виплачувалась протягом року. Також при звільненні їй не було виплачено компенсацію за 15 невикористаних днів (за період з 2013 року по грудень 2014 року) відпустки на загальну суму 1445,40 грн. Таким чином, при звільненні позивача з посади роботодавець не виплатив належні їй суми у загальному розмірі 9970,73 грн.

13.03.2015 позивач направила рекомендованим листом заяву від 12.03.2015 до Головного управління юстиції у Луганській області з проханням провести з нею розрахунок по сумі заборгованості з зазначенням реквізитів для перерахування коштів. Відповідь на вказану заяву позивачем отримано не було, чим було порушено вимоги статей 15, 20 Закону України "Про звернення громадян", кошти на зазначені реквізити вона не отримала.

На підставі викладеного позивач звернулася до суду за захистом порушених прав.

Позивач в судове засідання не прибула, надала заяву про розгляд справи без її участі (а.с.20).

Представник відповідача № 1 в судове засідання не прибув, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, та письмові заперечення проти позову від 03.06.2015 (арк. справи 28-30), в яких посилається на наступне.

Позивач в органах юстиції працювала з 29.04.2013 по 28.11.2014 на посаді старшого державного виконавця Краснодонського міськрайонного управління юстиції та перебувала у трудових відносинах з Головним управлінням юстиції у Луганській області, найменування якого на теперішній час - Головне територіальне управління юстиції у Луганській області.

У 2014 році відповідачем № 1 до управління Державної казначейської служби України у Луганській області подавалися платіжні доручення та реєстри зобов'язань на виплату заробітної плати працівникам, в тому числі й ОСОБА_1

ОСОБА_2 соціальної політики від 19.01.2015 № 16-26/68 передбачено, що стосовно працівників, які не перемістилися разом з установою на контрольовану територію і в подальшому були звільнені за період, коли вони не виконували свої функціональні обов'язки, підстав для виплати їм заробітної плати немає. Позивач не перемістилася разом з установою на територію, підконтрольну Україні та 28.11.2014 звільнена з займаної посади за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України.

Заробітна плата виплачується працівникам установи, яка переміщена на контрольовану територію, якщо установа продовжує функціонувати (здійснювати господарську, статутну діяльність) і працівники виконують свої функціональні обов'язки (п. 4 Тимчасового порядку).

Згідно Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси», до 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного. На виконання вимог цього Закону від ОСОБА_1 на адресу відповідача № 1 не надходило жодних довідок, що робить неможливим перерахувати їй нараховану заробітну плату за вересень, жовтень, листопад 2014 року. Позивачем не надано жодного документального підтвердження про невикористані дні відпустки у розмірі 15 днів та підтвердження розрахунку компенсації за невикористані дні відпустки.

У зв'язку із захопленням 29.04.2014 будівлі Луганської облдержадміністрації за адресою: м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3 та м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а (відомості про подію внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ст. 341 КК України (захоплення державних або громадських будівель чи споруд), ч. 1 ст. 294 КК України (масові заворушення) та ч. 1 ст. 338 КК України (наруга над державними символами) та вимушеним переміщенням працівників Головного управління юстиції у Луганській області до іншої будівлі, а в подальшому до інших міст Луганської області (м. Сватове, м. Сєвєродонецьк) та неможливістю вивозу документації та оргтехніки через проведення антитерористичної операції на території м. Луганська та Луганської області, особова справа позивача залишилася у м. Луганську, без наявності якої немає можливості нарахувати компенсацію за невикористані дні відпустки.

На підставі викладеного відповідач № 1 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача № 2 в судове засідання не прибув.

Дослідивши письмові докази, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 була призначена на посаду державного виконавця 20.03.2013 та прийняла присягу державного службовця, що підтверджується трудовою книжкою АХ №618438 (арк. справи 13-17).

Наказом Головного управління юстиції у Луганській області від 28.11.2014 № 1150 ОСОБА_1 звільнено з посади старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Краснодонського міськрайонного управління юстиції 28.11.2014 за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням).

Позивачем на адресу відповідача № 1 направлено заяву від 12.03.2015 з вимогою виплатити заборгованість по заробітній платі за вересень - листопад 2014 року, компенсацію за невикористані дні відпустки, та надати довідку про нарахування заробітної плати, яку надіслати на електронну адресу (а.с.12).

На вказану заяву відповідачем № 1 надано відповідь від 17.04.2015 № 4624/22/4.3, згідно якої відповідно до ст.1 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси», постанови Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», постанови Кабінету Міністрів України № 79 від 04.03.2015 «Деякі питання оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції» встановлюються виключні умови, за яких позивачеві може бути погашена заборгованість по заробітній платі (а.с.46). Додатком до відповіді є довідка про заробітну плату ОСОБА_1 (а.с.47).

На підтвердження неможливості направити зазначену відповідь на адресу позивача представником відповідача № 1 надано лист Луганської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 05.02.2015 № 72, в якому зазначено, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р, УДППЗ «Укрпошта» з 27.11.2014 припинено приймання поштових відправлень на/з територію(ї) Донецької та Луганської областей до/з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, зокрема, м. Молодогвардійськ Краснодонського району Луганської області, де мешкає позивач (а.с.72,73).

Суд не приймає посилання позивача на порушення відповідачем № 1 вимог статей 15, 20 Закону України «Про звернення громадян» при ненаданні відповіді на заяву від 12.03.2015, оскільки відповідно до статті 12 Закону України «Про звернення громадян» його дія не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений, зокрема, трудовим законодавством.

Обов'язок власника або уповноваженого ним органу видати працівникові на його вимогу довідку про роботу та заробітну плату встановлено статтею 49 Кодексу законів про працю України.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач № 1 підготував відповідь на заяву ОСОБА_1 від 12.03.2015 та довідку про заробітну плату, проте з незалежних від нього причин не мав можливості направити її на адресу позивача, зазначену у заяві - м. Молодогвардійськ Краснодонського району Луганської області, тому позовні вимоги про визнання незаконною бездіяльності відповідача № 1 щодо ненадання відповіді на заяву від 12.03.2015 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Головного управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області на користь позивача заборгованості по заробітній платі у розмірі 8525,25 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України «Про оплату праці» для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

Відповідно до статті 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до частини 1 статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно наказів Головного управління юстиції у Луганській області від 20.08.2014 № 4-В, від 19.09.2014 № 8-В та від 07.11.2014 № 31-В у роботі Краснодонського міськрайонного управління юстиції та його структурних підрозділів встановлено простій з 01.11.2014, визначено з 01.08.2014 року час простою оплачувати працівникам, які підпадають під дію простою, з розрахунку двох третин окладу з урахуванням виплат за ранг та вислугу років (арк. справи 49-57).

Відповідно до частини 1 статті 113 Кодексу законів про працю України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Згідно довідки від 29.05.2015 № 89 про складові заробітної плати за період з січня по листопад 2014 року ОСОБА_1 нарахування заробітної плати позивачу за вересень 2014 року складає 638,36 грн., за жовтень 2014 року - 1238,28 грн., за листопад 2014 року - 870,58 грн., всього за вересень - листопад 2014 року - 2747,22 грн. (арк. справи 47).

Зазначена сума заборгованості підтверджується також списками перерахувань в Ощадбанк: № 7 заробітної плати за вересень 2014 року (а.с.79-83), № 4 за жовтень 2014 року (а.с.84-89), № 3 за листопад 2014 року (а.с.90-93).

Також суд зазначає, що позивач перебувала в трудових відносинах з Головним управлінням юстиції у Луганській області, що підтверджується записами в трудовій книжці та довідкою Головного управління юстиції у Луганській області, згідно якої на підставі Положення «Про Головне управління юстиції ОСОБА_2 юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі», затвердженого наказом ОСОБА_2 юстиції України 14.02.2007 № 47/5, нарахування заробітної плати, а також відрахування з заробітної плати до фондів працівникам відділу державної виконавчої служби Краснодонського міськрайонного управління юстиції проводяться централізованою бухгалтерією Головного управління юстиції у Луганській області (а.с.18).

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача заборгованості з заробітної плати за вересень - листопад 2014 року у розмірі 2747,22 грн., підтвердженому матеріалами справи, з відповідача № 1, а не з Головного управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, як зазначає позивач.

Щодо позовних вимог про визнання незаконною бездіяльності Головного управління юстиції у Луганській області щодо невиплати позивачеві заробітної плати та стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні у розмірі середнього заробітку по день фактичного розрахунку, суд не знаходить підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Судом установлено, що відповідачем № 1 подавалися заявки на видачу готівки та перерахування коштів КЕКВ 2111 (заробітна плата та лікарняні) на вкладні рахунки від 04.11.2014 за вересень 2014 року (а.с.76), від 24.11.2014 за жовтень 2014 року (а.с77), від 16.12.2014 за листопад 2014 року (а.с. 78), які зареєстровано та взято на облік Головним управлінням Державної казначейської служби у Луганській області 07.11.2014, 26.11.2014 та 17.12.2014 відповідно, що підтверджується штампами відповідача № 2 на заявках.

Відомості по загальній сумі заробітної плати, що підлягала виплаті у вересні - листопаді 2014 року, в повній мірі узгоджуються з відомостями, що містяться у списках перерахувань в Ощадбанк № 7 заробітної плати за вересень 2014 року, № 4 за жовтень 2014 року, № 3 за листопад 2014 року (а.с.79-93).

Таким чином, вимоги про визнання незаконною бездіяльності Головного управління юстиції у Луганській області щодо невиплати позивачеві заробітної плати є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки відповідачем №1 вживалися заходи, спрямовані на виплату заробітної плати ОСОБА_1 за вересень - листопад 2014 року.

Оскільки статтею 117 Кодексу законів про працю України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні саме з вини роботодавця, наявності якої в даному випадку не встановлено, суд не знаходить підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні у розмірі середнього заробітку по день фактичного розрахунку.

Щодо позовних вимог про стягнення компенсації за невикористані дні відпустки у сумі 1445,40 грн., суд не знаходить підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України «Про державну службу» державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Згідно з частиною 1 статті 83 Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідач № 1 відносно стягнення компенсації за невикористані дні відпустки ОСОБА_1 пояснив, що у зв'язку з передислокацією апарату Головного територіального управління юстиції у Луганській області та проведенням АТО на території Луганської області на теперішній час немає доступу до особових справ державних службовців органів юстиції Луганської області, тому немає можливості надати інформацію щодо кількості невикористаних днів щорічної відпустки ОСОБА_1

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте в даному випадку відповідач № 1, який є суб'єктом владних повноважень, не має можливості надати відомості про кількість днів невикористаної відпустки позивача з незалежних від нього причин через відсутність доступу до особової справи позивача.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Посилання відповідача № 1 на Закон України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлового комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» суд до уваги не бере, оскільки цей Закон не застосовується до спірних правовідносин.

Також суд не приймає посилання відповідача № 1 на лист ОСОБА_2 соціальної політики від 19.01.2015 № 16-26/68, яким передбачено, що стосовно працівників, які не перемістилися разом з установою на контрольовану територію і в подальшому були звільнені за період, коли вони не виконували свої функціональні обов'язки, підстав для виплати їм заробітної плати немає, та на лист ОСОБА_2 соціальної політики від 25.05.2015 № 606/13/84-15, з огляду на те, що даний лист не є нормативно-правовим актом і носить рекомендаційний характер.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах стягнення за один місяць.

Згідно з довідкою про заробітну плату ОСОБА_1 сума заробітної плати за вересень 2014 року склала 638,36 грн., за жовтень 2014 року - 1238,28 грн., за листопад 2014 року - 870,58 грн. Розмір середньої заробітної плати за один місяць суд відповідно до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати обчислює виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передували звільненню. Таким чином, розмір середньої заробітної плати за один місяць складає 938,32 грн. Постанова суду підлягає негайному виконанню в межах суми стягнення 938,32 грн.

Керуючись статтями 2, 11, 17, 18, 71, 72, 94, 158-163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Луганській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання незаконною бездіяльності, стягнення заробітної плати, компенсації за невикористані дні відпустки та компенсації за затримку розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління юстиції у Луганській області (94400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, 22) на користь ОСОБА_1 (94415, Луганська область, м. Молодогвардійськ, кв.КошовогоАДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) заборгованість з заробітної плати за вересень - листопад 2014 року у розмірі 2747,22 грн. (дві тисячі сімсот сорок сім грн. 22 коп.) на поточний рахунок № 26259001106634 у АТ «Ощадбанк», МФО 304665, ОКПО 09304612.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання постанови в межах суми стягнення за один місяць - 938 грн. 32 коп. (девятсот тридцять вісім гривень 32 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя ОСОБА_3