Постанова № 48050583, 16.07.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2015 року 810/1738/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Куделі Д.С., представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Броварської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОЧ ДВА» про стягнення заборгованості у загальному розмірі 710 609, 80 грн.

Суть спору: Броварська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОЧ ДВА» про стягнення податкового боргу в розмірі 710 609, 80 грн.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2015 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав у встановлений законодавством строк грошові зобов'язання щодо сплати податків, у звязку з чим у останнього виникла податкова заборгованість в сумі 710 609, 80 грн., в тому числі з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 345 011, 62 грн., пеня 14730,90 грн., та з податку на додану вартість в сумі 365 598, 18 грн., пеня 13659,48 грн.

Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечував, оскільки податкові повідомлення-рішення від 27.08.2014 за № 00007562202 та № 00075552202, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, є скасованими, а податкове повідомлення-рішення від 17.04.2014 № НОМЕР_1 визнано та повністю оплачене відповідачем. Крім того, відповідач також зазначає про повну оплату податку на додану вартість за поданими останнім податковими деклараціями за вересень-грудень 2014 року та повну сплату пені.

У призначений день та час до суду з'явились представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні 16.07.2015 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача подав додаткові пояснення по справі вих. № 01 від 16.07.2015, проти задоволення позовних вимог заперечив з мотивів, які викладені у відповідних письмових запереченням та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВІТОЧ ДВА» зареєстровано як юридична особа 09.08.2004 та як платник податків, зборів та інших обовязкових платежів і перебуває на податковому обліку в Броварській ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 24.02.2015 за відповідачем рахується податковий борг у загальному розмірі 710 609, 80 грн., який виник з наступних підстав.

01.04.2013 Броварською обєднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзду перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОЧ ДВА» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тесей ЛТД» за період з 01.07.2012 по 30.09.2012», за результатам якої був складений акт від 04.04.2013 № 213/22-1/32932794.

Відповідно до вищевказаного акта, контролюючим податковим органом було встановлено, що позивачем вчинені порушення чинного законодавства, а саме: п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість за серпень 2012 року на суму 19 275, 00 грн.; п.п. 139.1.9, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 3 квартал 2012 року на суму 20 239, 00 грн.; п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1, п.п. 2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88; п. 8 розділу 3 «Порядку Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затверджений наказом ДПА України від 25.01.2011 № 41.

На підставі вищевказаного акта Броварською обєднаною ДПІ Київської області 17.04.2013 було винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошових вимог з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 20 239, 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10 119, 50 грн.

Крім того, Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області було надіслано на адресу відповідача податкову вимогу від 08.04.2014 № 765-25, відповідно до якої сума податкового боргу складає 221 245, 08 грн., в тому числі основний борг в розмірі 157 136, 31 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 63 963, 50 грн. та пеня в розмірі 145, 27 грн. Вищевказана вимога 15.04.2014 була повернута на адресу позивача, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 0740014326581.

З 04.07.2014 по 08.07.2014 Броварською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОЧ ДВА» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Комершиал Трейд Ко» за період: жовтень 2012 року та по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Рудос-Строй» за період: липень 2013, серпень 2013 та жовтень 2013», за результатами якої був складний акт від 15.07.2014 № 386/10-06-22-02/32932794.

Перевіркою виявленні порушення позивачем наступних положень законодавства, зокрема:

- п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у звязку з чим Товариством з обмеженою відповідальністю «СВІТОЧ ДВА» було завищено податковий кредит та занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 219 2563, 00 грн., в тому числі за жовтень 2012 року в сумі 42 292, 00 грн., за липень 2013 року в сумі 40 330, 00 грн., за серпень 2013 року в сумі 65 563, 00 грн. та за жовтень 2013 року в сумі 71 068, 00 грн.;

- пп. 1.2 п.1, пп. 2.1, пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88;

- пп. 139.1.1 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у звязку з чим Товариством з обмеженою відповідальністю СВІТОЧ ДВА» було занижено податок на додану вартість на загальну суму 212 519, 00 грн., в тому числі за ІІ-IV квартали 2012 року в сумі 44 406, 00 грн. та за 2013 року в сумі 168 113, 00 грн.

На підставі акта перевірки Броварською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області 27.08.2014 було винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2, яким позивачу було збільшено суму грошових вимог з податку на додану вартість в розмірі 212 519, 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 106 260, 00 грн. та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3, яким позивачу збільшено суму грошових вимог з податку на додану вартість в розмірі 219 253, 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 109 627, 00 грн.

Відповідно до матеріалів справи, вищевказані податкові повідомлення-рішення були направлені позивачем на адресу відповідача, які не були отримані останнім, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 0740014908009 та лицьовою частиною конверту з відміткою «повернуто за закінченням терміну зберігання».

Також, судом встановлено, що відповідачем було подано до Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області податкові декларації, в яких самостійно визначено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в державний бюджет, а саме:

-податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2014 від 20.10.2014, в якій самостійно визначено суму податкового зобовязання з ПДВ в розмірі 2 725, 00 грн.;

-податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2014 від 20.11.2014, в якій самостійно визначено суму податкового зобовязання з ПДВ в розмірі 19 975, 00 грн.;

-податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2014 від 22.12.2014, в якій самостійно визначено суму податкового зобовязання з ПДВ в розмірі 21 625, 00 грн.;

-податкова декларація на додану вартість за грудень 2014 від 20.01.2015, в якій самостійно визначено суму податкового зобовязання з ПДВ в розмірі 7 596, 00 грн.

За несвоєчасне погашення відповідачем податкового зобовязання з податку на додану вартість за податковим повідомленням-рішенням №0007552202 від 27.08.2014 була нарахована пеня в сумі 12342,56 грн., по картці особового рахунку 1316,92 грн.; за несвоєчасне погашення зобовязання з податку на прибуток за податковим повідомленням-рішенням №0007562202 від 27.08.2014 в сумі 14730,90 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача щодо сплати податкового боргу становить 710 609, 80 грн.

Несплата відповідачем податкового боргу в сумі 710 609, 80 грн. стала підставою для звернення Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області з даним позовом до суду.Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не є обґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України виконання податкового обовязку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 цього Податкового Кодексу податком є обовязковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 133.1 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на прибуток підприємств є субєкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно з п. 137.1 Податкового кодексу України податок на прибуток підприємств нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Відповідно до п. 180.1 Податкового кодексу України платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Згідно з приписами п.п. 16.1.3 та 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового Кодексу України платник податків зобовязаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом було встановлено, що позивачем було надіслано на адресу відповідача податкове повідомлення-рішення від 27.08.2014 року № НОМЕР_2, яким відповідачу було збільшено суму грошових вимог з податку на додану вартість в розмірі 212 519, 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 106 260, 00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 27.08.2014 року № НОМЕР_3, відповідно до якого відповідачу було збільшено суму грошових вимог з податку на додану вартість в розмірі 219 253, 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 109 627, 00 грн.

Проте, постановою Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2015 року у справі № 810/1172/15 було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Світоч Два» до Броварської обєднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Київській області та скасовані зазначені податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015 року по справі № 810/1172/15 апеляційну скаргу Броварської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області було залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2015 року без змін.

Постанова Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2015 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015 у справі № 810/1172/15 в касаційному порядку оскаржені не були.

Відповідно до положень частин 1, 3, 5 статті 254 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

З урахуванням викладеного, постанова Київського окружного адміністративного суду від 31.03.2015 у справі № 810/1172/15 набрала законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з положеннями листа Вищого адміністративного суду України «Щодо застосування статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України» від 14.11.2012 року № 2379/12/13-12 наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування. При застосуванні цих процесуальних норм судам варто враховувати, що правове значення преюдиційних обставин, які передбачені частиною першою статті 72 КАС України, відрізняється від такого для обставин, що визначені частиною четвертою цієї ж статті.

Так, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною першою статті 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Отже, за змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Таким чином, з урахуванням вищевказаного, суд приходить до висновку, що у звязку з тим, що вищенаведені податкові повідомлення-рішення були скасовані у судовому порядку, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача податкового боргу зі сплати податку на додану вартість за податковим повідомленням від 27.08.2014 року № НОМЕР_3 в сумі 300017,70 грн. та пені в сумі 12342,56 грн.; податкового боргу зі сплати податку на прибуток приватних підприємств за податковим повідомленням-рішенням від 27.08.2014 року № НОМЕР_2 в сумі 318 779, 00 грн. та пені в сумі 14730,90 грн. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовним вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати податку на прибуток приватних підприємств за податковим повідомленням-рішенням від 17.04.2013 року № НОМЕР_1 в сумі 30 358, 50 грн., з яких 20 239, 00 грн. основного боргу та 10 119, 50 грн. штрафних (фінансових) санкцій судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою оскарження вищевказаного податкового повідомлення-рішення, відповідач звертався з позовною заявою до суду.

Однак, постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2013 у справі № 810/2200/13-а було відмовлено у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОЧ ДВА» до Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування повідомлень-рішень від 17.04.2013 № НОМЕР_4, № НОМЕР_1.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 у справі № 810/2200/13-а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОЧ ДВА» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2013 було залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2013 без змін.

Відповідно до матеріалів справи, відповідач, заперечує проти задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за податковим повідомленням-рішенням від 17.04.2013 року № НОМЕР_1, оскільки, як зазначає відповідач, останнім була здійснена оплата за вищевказаним податковим повідомленням-рішенням. На підтвердження своєї позиції, відповідачем було долучено до заперечень платіжне доручення від 30.04.2014 року № 81 на суму 19 275, 00 грн. та платіжне доручення від 30.04.2014 року № 82 на суму 20 239, 00 грн. Як вбачається зі змісту вищевказаних платіжних доручень, призначення платежу : «Сплачено зобовязання з ПДВ по рішенню НОМЕР_4 від 17.04.13 р., Акт».

Згідно з п. 1.30 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів по Україні» від 05.04.2001 року № 2346-III платіжне доручення це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунку на рахунок отримувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом було досліджено вищевказані платіжні доручення та встановлено, що вони є належними та допустимими доказами, які підтверджують факт оплати відповідачем заборгованості зі спати податку на прибуток приватних підприємств за податковим повідомленням-рішенням від 17.04.2013 року № НОМЕР_1 в сумі 30 358, 50 грн.

Крім того, суд звертає увагу, що факт оплати відповідачем податкового боргу за податковим повідомленням-рішенням від 17.04.2014 року № НОМЕР_1 також підтверджується особовою карткою по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТОЧ ДВА» з податку на прибуток підприємств, яка була долучена позивачем до матеріалів справи.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за податковими деклараціями з прибутку на додану вартість за вересень 2014 року на суму 2 725, 00 грн., за жовтень 2014 року на суму 19 975, 00 грн., за листопад 2014 року на суму 21 625, 00 грн. та за грудень 2014 року на суму 7 596, 00 грн., судом було встановлено наступне.

Відповідно до п. 49.1 та п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобовязаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають обєкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Згідно з п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Пунктом 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Податковий агент зобовязаний сплатити суму податкового зобовязання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до п. 203.1 та п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України 203.1. податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобовязання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, на підтвердження своїх заперечень щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення боргу по податковим деклараціям, було долучено до матеріалів справи платіжні доручення № 189 від 30.10.2014 року на суму 2 692, 00 грн., № 190 від 30.10.2014 року на суму 33, 00 грн., № 211 від 28.11.2014 року на суму 3 500, 00 грн., № 483 від 28.11.2014 року на суму 16 475, 00 грн., № 239 від 23.12.2014 року на суму 3 500, 00 грн., № 521 від 26.12.2014 року на суму 18 125, 00 грн., № 265 від 22.01.2015 року на суму 3 500, 00 грн., № 538 від 26.01.2015 року на суму 4 096, 00 грн.

Судом було досліджено вищевказані платіжні доручення та встановлено, що останні є належними та допустимими доказами, які підтверджують оплату відповідачем податкового зобовязання за податковими деклараціями з податку на додану вартість за вересень-жовтень 2014 року.

Таким чином, у звязку з тим, що відповідачем була здійснена оплата податкового боргу по вищевказаних деклараціях, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, а позивачем додаткових доказів, що спростовують оплату, суду надано не було, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача податкового боргу по податкових деклараціях з податку на додану вартість за вересень-грудень 2014 на загальну суму 51 921, 00 грн. не є доведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Заперечуючи твердження відповідача про погашення суми боргу, позивач посилався на положення пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, яким визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

З метою перевірки зазначених фактів суд ухвалою від 08.06.2015 зобовязував сторін провести звірку взаємних розрахунків зі складанням двостороннього акта, підписаного обома сторонами.

Проте, зазначені вимоги суду сторонами виконані не були, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 4, 6 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Суд зазначає, що заперечуючи проти позову відповідач надав належні та допустимі докази погашення податкового боргу, який виник на підставах, викладених в позовній заяві, у звязку з чим обовязок по спростовуванню цих доводів (у випадку наявності у відповідача податкового боргу, в рахунок погашення якого і були зараховані кошти платника податків) покладений саме на позивача.

Враховуючи ненадання таких доказів, твердження позивача про існування податкового боргу суд вважає недоведеним.

Крім того, позивач, у звязку з несвоєчасним виконанням відповідачем податкового зобовязання щодо сплати податку на додану вартість за вищезазначеними податковими деклараціями за вересень-грудень 2014 року, просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 316, 92 грн.

Відповідно до п.п.129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом.

Згідно з п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Як вбачається зі змісту вищевказаних платіжних доручень, оплата відповідачем податкового боргу здійснювалась 30.10.2014 (платіжні доручення № 189 та № 190), 28.11.2014 (платіжні доручення № 211 та № 483), 23.12.2014 (платіжне доручення № 239), 26.12.2014 (платіжне доручення № 521), 22.01.2015 (платіжне доручення № 265) та 26.01.2015 (платіжне доручення № 538).

Суд звертає увагу, що відповідачем не було порушено строків оплати податкового зобовязання за вищевказаними податковими деклараціями, які встановлені в межах ст. ст. 57 та 203 Податкового кодексу України, що підтверджується датами оплати, які зазначені в вищевказаних платіжних дорученнях.

Крім того, сплата позивачем пені за несвоєчасне погашення зобовязання з податку на додану вартість в сумі 240,81 грн. та за несвоєчасне погашення зобовязання з податку на прибуток в сумі 252,85 грн. підтверджується платіжними дорученнями №721 від 15.07.2015 та №722 від 15.07.2015 відповідно.

Позивач, в свою чергу, незважаючи на вимоги суду, викладені в ухвалі від 08.06.2015, не надав суду власний розрахунок пені із зазначенням підстав її утворення та періоду нарахування.

У звязку з цим, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 1 316, 92 грн. не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог Броварської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області у звязку з їх недоведеністю.

Вступна та резолютивна частини постанови оголошені в судовому засіданні 16.07.2015. Повний текст постанови складений та підписаний 16.07.2015.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Дудін С.О.