Ухвала суду № 48048429, 29.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2015 року м. Київ К/800/52629/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Сірош М.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - Інспекція)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.06.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014

у справі № 2а-8085/11/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РоАгро" (далі - Товариство)

до Інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У червні 2011 року Товариство звернулося до окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.10.2010 № 0007532304/0, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 462 562,20 грн. (у тому числі 281 402 грн. за основним платежем та 181 160,20 грн. за штрафними санкціями).

Справа розглядалася судами неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.05.2014 прийняті у справі судові акти попередніх інстанцій було скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з метою перевірки наявності у платника позитивного або від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток у 4 кварталі 2008 року та у І кварталі 2009 року з метою визначення виникнення у Товариства недоїмки по цьому податку за наслідками невідображення у складі валового доходу сум неповернутої фінансової допомоги.

За наслідками нового розгляду справи постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.06.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014, позов задоволено. У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції з урахуванням правової позиції, викладеної в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.05.2014, виходили, зокрема, з того, що наявність у позивача від'ємного фінансового результату господарської діяльності у перевіреному періоді виключає існування недоплати з податку на прибуток та, відповідно, правомірність застосування до платника штрафних санкцій в порядку пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові, посилаючись на невідповідність висновків судів фактичним обставинам спору та нормам матеріального права, що регулюють розглядувані правовідносини.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорювану суму податкового зобов'язання з податку на прибуток було визначено за наслідками проведення податковим органом планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 29.05.2008 по 31.03.2010, оформленої актом від 27.09.2010 № 2554/23-04/35946684.

Під час цієї перевірки Інспекцією зроблено висновки про:

заниження Товариством оподатковуваного доходу внаслідок невключення до його складу сум поворотної фінансової допомоги, які одержані від платників фіксованого сільськогосподарського податку та залишилися неповернутими на кінець звітного податкового періоду;

завищення Товариством валових витрат за рахунок включення до їх складу вартості послуг з підбору персоналу, а також юридичних і консультаційних послуг, за відсутності зв'язку цих послуг з господарською діяльністю платника;

незаконне відображення у складі валових витрат Товариства збитків, одержаних внаслідок перерахунку балансової вартості заборгованості платника в іноземній валюті у зв'язку із зміною валютного курсу.

Правову позицію Вищого адміністративного суду України по епізодам, пов'язаним з відображення у податковому обліку платника збитку від умовного продажу заборгованості в іноземній валюті в сумі 2 545 806,95 грн., а також щодо дотримання позивачем законодавчо визначених умов формування валових витрат за операціями з придбання спірних послуг, було викладено в ухвалі від 14.05.2014 з даної справи. Висновки касаційного суду були враховані судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, у зв'язку з чим надання повторного правового аналізу цим обставинам не вимагається.

По епізоду, пов'язаному з невключенням платником сум одержаної фінансової поворотної допомоги до валового доходу у сумі 650 000 грн. та у сумі 493 949 грн. наприкінці звітних періодів, в яких таку допомогу було одержано, судами було встановлено, що відповідні помилки були самостійно виправлені Товариством шляхом відображення відповідних сум у складі валового доходу у декларації з податку на прибуток за 2009 рік.

Згідно з підпунктом «б» пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Досліджуючи дотримання платником наведеної вимоги Закону, суди встановили, що за наслідками господарської діяльності у 2009 році Товариством було одержано збиток у сумі 2 657 853 грн. (що підтверджується даними податкової декларації з податку на прибуток Товариства за 2009 рік).

Відображення у складі валового доходу у річній декларації з податку на прибуток за 2009 рік одержаної платником фінансової поворотної допомоги у сумі 650 000 грн. та у сумі 493 949 грн. мало наслідком зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток на відповідну суму, що, однак, не привело до виникнення у позивача позитивного фінансового результату та до наявності недоїмки з цього податку.

Відсутність у платника недоплати з податку на прибуток виключає правомірність накладення на Товариства штрафу в розмірі п'яти відсотків, як того вимагає підпункт «б» пункту 17.2 статті 17 названого Закону.

За таких обставин суди цілком правомірно задовольнили позов, скасувавши оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.06.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2014 у справі № 2а-8085/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак М.В. Сірош