Ухвала суду № 48048233, 03.08.2015, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________

УХВАЛА

03 серпня 2015 року Справа № 10/142

За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ

до відповідача - Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз", м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 192594570 грн 43 коп.

Суддя Смола С.В.

Секретар судового засідання Антонова І.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - в.о. начальника юридичного управління Ільченко Є.І., довіреність №70 від 03.07.2015;

від відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - представник не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" звернулося до господарського суду зі скаргою №01-02-54/1170 від 09.07.2015 на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій просить визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 15.06.2015 ВП №33280183 та постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 15.06.2015 ВП №33280183; скасувати зазначені постанови від 15.06.2015 ВП №33280183.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 10.07.2015 було призначено розгляд скарги на 20.07.2015.

Представник позивача в судовому засіданні 20.07.2015 повідомив адресу електронної пошти: tutunnik@gasukraine.com.ua, що судом прийнято до уваги.

Представник відповідача повідомив поштову адресу відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України: вул.Городецького, б.13, м.Київ, 01001, та адресу електронної пошти: themis@minjust.gov.ua, що судом прийнято до уваги.

Заявою №01-02-54/1197 від 15.07.2015 про зміну вимог скарги відповідач просив суд визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 15.06.2015 ВП №33280183 та постанови про стягнення виконавчого збору від 15.06.2015 ВП №33280183; визнати постанову про арешт коштів боржника від 15.06.2015 ВП №33280183 недійсною; визнати постанову про стягнення виконавчого збору від 15.06.2015 ВП №33280183 недійсною; зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з коштів ПАТ "Луганськгаз" з рахунків відкритих в банківських установах: АБ "Кліринговий Дім" (м.Київ), МФО 300647: №2600605226 (поточний), №2600445226 (інша діяльність); Головне управління по м.Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", МФО 322669: №26044300779669 (спецрахунок для лікарняних), №26000300779669 (поточний), №2909690201129 (зарплатний транзит для зарахування заробітної плати співробітників на карт-рахунки); Луганське ОУ АТ "Ощадбанк", МФО 304665: №26007300021178.

Відповідно до абз.1 п.п.3.12 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Абзацом 2 пп.9.9 п.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено, що у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII1 ГПК тощо.

Вказана заява приймається господарським судом, розгляд скарги здійснюється з її урахуванням.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 20.07.2015 розгляд скарги відкладено на 03.08.2015.

Відповідач поясненням №01-02-54/1283 від 30.07.2015 зазначив, що оскільки виконавче провадження було відкрито 21.06.2012, а ухвала суду про розстрочення постановлена 22.06.2012, тобто на наступний день після відкриття виконавчого провадження, тому порядок виконання рішення було встановлено в межах наданого добровільного строку на самостійне виконання, а отже з боку відповідача рішення виконувалось самостійно в межах добровільного строку без заходів примусового виконання; що станом на 01.07.2014 залишок несплаченої заборгованості становив 54993365 грн 06 коп.; що у постанові про стягнення виконавчого збору від 15.06.2015 мала бути зазначена сума виконавчого збору 672141 грн 13 коп., а не 6782515 грн 02 коп.; що відповідно до п.3.7.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником самостійно; що у відповідності до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" державний виконавець не мав права накладати арешт на рахунок №26044300779669; що у відповідності до умов договору №95 від 05.05.2015 рахунок №290969020119 слугує для розподілу банком коштів на рахунки працівників.

Представник позивача та відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в судове засідання 03.08.2015 не прибули, причин неявки суду не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" про стягнення заборгованості за договором поставки природного газу №06/08-290 від 25.02.2009 в сумі 142796024 грн 37 коп., пені в сумі 13838538 грн 53 коп., інфляційних втрат у сумі 12774936 грн 54 коп., 3% річних у сумі 4020506 грн 13 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 31.03.2011 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 110791668 грн 82 коп., пеню в сумі 11762907 грн 75 коп., 3% річних у сумі 4020506 грн 13 коп., інфляційні втрати в сумі 12774936 грн 54 коп., витрати по оплаті державного мита в сумі 25500 грн 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн 00 коп.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.06.2011 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" залишено без задоволення, рішення господарського суду Луганської області змінено в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог; провадження у справі в частині оплаченої в процесі розгляду справи суми боргу у розмірі 32004355 грн 55 коп. припинено; в іншій частині рішення господарського суду Луганської області - залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.08.2011 постанова Донецького апеляційного господарського суду від 16.06.2011 залишена без змін.

30.08.2011 господарським судом Луганської області видано відповідний наказ №10/142.

19.06.2012 Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України з заявою про відкриття виконавчого провадження за наказом від 30.08.2011 №10/142.

21.06.2012 було відкрите виконавче провадження, про що винесена відповідна постанова ВП №33280183.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 22.06.2012 за заявою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" надано розстрочку виконання рішення суду від 31.03.2011 в частині заборгованості, залишеної непогашеною у сумі 67825150 грн 25 коп. протягом 10 років шляхом сплати щомісячних платежів рівними частками у сумі 611037 грн 39 коп., починаючи з жовтня 2012 року по грудень 2021 року відповідно до графіку.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2012 ухвала господарського суду Луганської області від 22.06.2012 залишена без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2012 ухвала господарського суду Луганської області від 22.06.2012 та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2012 залишені без змін.

15.06.2015 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 6782515 грн 02 коп.

Також 15.06.2015 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про арешт коштів та інших цінностей боржника.

19.06.2015 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 518 грн 46 коп.

19.06.2015 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про приєднання виконавчого провадження №33280183 до зведеного виконавчого провадження №47922867.

10.07.2015 Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" звернулося до господарського суду зі скаргою №01-02-54/1170 від 09.07.2015 на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

З урахуванням заяви щодо зміни заявлених вимог скарги №01-02-54/1197 від 15.07.2015 скаржник просить визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 15.06.2015 ВП №33280183 та постанови про стягнення виконавчого збору від 15.06.2015 ВП №33280183; визнати постанову про арешт коштів боржника від 15.06.2015 ВП №33280183 недійсною; визнати постанову про стягнення виконавчого збору від 15.06.2015 ВП №33280183 недійсною; зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з коштів ПАТ "Луганськгаз" з рахунків відкритих в банківських установах: АБ "Кліринговий Дім" (м.Київ), МФО 300647: №2600605226 (поточний), №2600445226 (інша діяльність); Головне управління по м.Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", МФО 322669: №26044300779669 (спецрахунок для лікарняних), №26000300779669 (поточний), №2909690201129 (зарплатний транзит для зарахування заробітної плати співробітників на карт-рахунки); Луганське ОУ АТ "Ощадбанк", МФО 304665: №26007300021178.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 10.07.2015 відновлено справу №10/142 в наступній частині:

- ухвала про порушення провадження у справі від 11.05.2010;

- рішення господарського суду Луганської області від 31.03.2011;

- постанова Донецького апеляційного господарського суду від 16.06.2011;

- постанова Вищого господарського суду України від 17.08.2011;

- ухвала господарського суду Луганської області від 22.06.2012;

- постанова Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2012;

- постанова Вищого господарського суду України від 05.12.2012.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 20.07.2015 відновлено справу №10/142 в частині копії наказу господарського суду Луганської області від 30.08.2011 №10/142.

Скарга №01-02-54/1170 від 09.07.2015 на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України мотивована тим, що: відповідно до акту звірення розрахунків на 31.03.2012 сума, яка підлягала стягненню становила-67825150 грн 25 коп.; що ухвалою господарського суду Луганської області від 22.06.2012 у справі №10/142 надано розстрочку заборгованості у сумі 67825150 грн 25 коп. на 10 років шляхом сплати щомісячних платежів рівними частками у сумі 611037 грн 39 коп., починаючи з жовтня 2012 року по грудень 2021 року; що станом на 01.01.2014 залишок несплаченої заборгованості становив 58659589 грн 40 коп.; станом на 01.07.2014 залишок несплаченої заборгованості становив 54993365 грн 06 коп., про що повідомлявся відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; державним виконавцем при винесенні постанови від 15.06.2015 про стягнення виконавчого збору в сумі 6782515 грн 02 коп. невірно визначена сума виконавчого збору та порушені права відповідача; що постановою від 15.06.2015 про арешт коштів та інших цінностей боржника накладено арешт на суму, що значно перевищує розмір суми простроченого платежу та суми виконавчого збору, оскільки сума заборгованості почала формуватися з липня 2014 року і дорівнює 11 місяців у сумі 6721411 грн 29 коп.; що наказом Міністерства палива та енергетики України від 10.11.2005 №568 підприємство відповідача включене до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу і згідно з п.3.4 ст.3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" процедуру погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу було продовжено до 01.01.2016, тобто до 14.05.2015 виконавче провадження за наказом від 30.08.2011 №10/142 повинно було знаходитись в стані зупиненого.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.1212 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Абзацом 2 пп.9.1 п.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено, що, оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 1212 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів.

У відповідності зі ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на усій території України.

Відповідно до ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частинами 1-2 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Враховуючи викладені приписи законодавства 21.06.2012 на підставі заяви стягувача від 19.06.2012 було відкрите виконавче провадження, про що винесена відповідна постанова ВП №33280183.

Відповідно до ч.1 ст.28 "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

15.06.2015 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 6782515 грн 02 коп.

Суд вважає вказану постанову прийнятою з порушенням приписів законодавства та такою, що підлягає визнанню недійсною, з огляду на наступне.

Як вже зазначалось, ухвалою господарського суду Луганської області від 22.06.2012 за заявою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" надано розстрочку виконання рішення суду від 31.03.2011 в частині заборгованості, залишеної непогашеною у сумі 67825150 грн 25 коп. протягом 10 років шляхом сплати щомісячних платежів рівними частками у сумі 611037 грн 39 коп., починаючи з жовтня 2012 року по грудень 2021 року відповідно до графіку. Зазначений графік погашення заборгованості боржником виконувався до липня 2014 року (останній платіж за червень 2014 року здійснено 14.07.2014) і станом на 01.06.2015 заборгованість по графіку розстрочення складала 6721411 грн 29 коп., що підтверджується розрахунком боргу, наданим позивачем. Тим же розрахунком боргу встановлений загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за наказом від 30.08.2011 №10/142 у сумі 54993365 грн 06 коп., що також відображено в акті звірення розрахунків від 24.11.2014.

Згідно з пп.3.4.3 п.3 Інструкції з організації примусового виконання рішень у разі пред'явлення до виконання виконавчого документа, за яким надана розстрочка виконання, виконавче провадження відкривається в частині, за якою сплинув строк сплати. Постанова про стягнення виконавчого збору в такому разі виноситься у розмірі десяти відсотків суми, яка підлягає примусовому стягненню.

Відповідно до пп.3.7.2 п.3 Інструкції якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником самостійно.

Відповідно до ч.4 ст.36 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

В оскаржуваній постанові зазначено, що ухвалою господарського суду від 22.06.2012 №10/142 встановлено, що станом на 01.06.2012 заборгованість за наказом №10/142 від 30.08.2011 складає 67825150 грн 25 коп., але розмір заборгованості за вказаним наказом станом на 15.06.2015, тобто на момент винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, державним виконавцем не перевірявся та не з'ясовувалось чи здійснювалось боржником погашення заборгованості за ухвалою суду про розстрочку від 22.06.2012.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при винесенні 15.06.2015 постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 6782515 грн 02 коп. були допущені порушення приписів Інструкції з організації примусового виконання рішень та Закону України "Про виконавче провадження", невірно визначено суму виконавчого збору та суму заборгованості за наказом від 30.08.2011 №10/142, що призвело до безпідставного стягнення з відповідача виконавчого збору в сумі 6782515 грн 02 коп., з огляду на що, вказана постанова підлягає визнанню недійсною.

Відповідно до ч.4 ст.52 Закону України "Про виконавче провадження" на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня з моменту їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Частиною 1 та абзацами 1-2 ч.2 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

15.06.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про арешт коштів та інших цінностей боржника у межах суми 23280524 грн 55 коп. В постанові зазначено, що станом на 01.06.2015 боржник був зобов'язаний сплатити стягувачу згідно ухвали суду від 22.06.2012 №10/142 суму в розмірі 19553196 грн 48 коп.; що згідно платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи боржником перераховано стягувачу 3055186 грн 95 коп.; що заборгованість за наказом від 30.08.2011 №10/142 станом на 01.06.2015 складає 16498009 грн 53 коп.; сума виконавчого збору, що підлягає стягненню з боржника за постановою від 15.06.2015 складає 6782515 грн 02 коп. Зроблено висновок, що загальний залишок боргу складає 23280524 грн 55 коп., в межах яких і накладено арешт на кошти та цінності боржника.

Суд звертає увагу на те, що при винесенні постанови від 15.06.2015 про арешт коштів та інших цінностей боржника не перевірявся розмір заборгованості за наказом від 30.08.2011 №10/142 станом на день винесення вказаної постанови. Зокрема, органом стягнення не було взято до уваги, що станом на 15.06.2015 розмір заборгованості за наказом від 30.08.2011 №10/142, термін погашення якої настав у відповідності до ухвали суду від 22.06.2012, складав 6721411 грн 29 коп. (за 11 місяців).

Крім того, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при винесенні 15.06.2015 постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника безпідставно зазначено про наявність у боржника заборгованості зі сплати виконавчого збору у сумі 6782515 грн 02 коп., про що також зазначено вище.

З огляду на наведене постанова про арешт коштів та інших цінностей боржника від 15.06.2015 підлягає визнанню недійсною.

Доводи відповідача про те, що державний виконавець при винесенні постанови від 15.06.2015 про арешт коштів та інших цінностей боржника у межах суми 23280524 грн 55 коп. не мав права накладати арешт на рахунок №26044300779669 (спецрахунок для лікарняних), відкритий Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" у Публічному акціонерному товаристві "Державний ощадний банк України" на підставі договору банківського рахунку №2/1779669 від 27.02.2015, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до п.1.1 договору банківського рахунку №2/1779669 від 27.02.2015 за цим договором відповідно до чинного законодавства України, в т.ч. Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" банк зобов'язується відкрити клієнту на балансовому рахунку 2604 "Цільові кошти на вимогу суб'єктів господарювання" окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів та надавати послуги з розрахунково-касового обслуговування, а також здійснення інших операцій, в порядку визначеному вимогами законодавства України та умовами цього договору, а клієнт зобов'язується оплачувати вартість таких послуг.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" на момент укладення договору банківського №2/1779669 від 27.02.2015 втратив чинність на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" N77-VIII від 28.12.2014. Наразі діючим є Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до абзацу 4 ч.2 ст.34 якого передбачено, що страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

В оскаржуваній постанові від 15.06.2015 про арешт коштів та інших цінностей боржника державним виконавцем зазначається про накладення арешту на всі рахунки та вклади, що знаходяться в банківських установах: Публічному акціонерному товаристві "Банк "Кліринговий дім", код банку 300647; Публічному акціонерному товаристві "Місто банк", код банку 328760; філії - Головне управління по м.Києву та Київській області публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", код банку 322669, філії - Луганське обласне управління АТ "Ощадбанк", код банку 304665, окрім рахунків захищених відповідно до Бюджетного кодексу України, Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік", Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", а також окрім поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання ст.191 та 261 Закону України "Про теплопостачання", ст.151 Закону України "Про електроенергетику" та спеціального рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки".

Таким чином, державним виконавцем в оскаржуваній постанові від 15.06.2015 про арешт коштів та цінностей боржника правомірно зазначено про нерозповсюдження накладеного арешту на рахунки, захищені відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", яким є рахунок №26044300779669 (спецрахунок для лікарняних).

Також безпідставними суд вважає доводи скаржника щодо того, що оскаржуваною постановою від 15.06.2015 про арешт коштів та цінностей боржника протиправно заарештовано рахунок №2909690201129 (зарплатний транзит для зарахування заробітної плати співробітників на карт-рахунки).

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповіді Державної податкової служби України №1010718872 від 02.06.2015 наведено назви банківських установ та зазначений перелік рахунків, в яких Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" вони відкриті, але рахунок №2909690201129 в зазначений перелік не увійшов.

Таким чином, відповідачем документально не доведено, що на рахунок №2909690201129 взагалі був накладений арешт, з огляду на що доводи скаржника про незаконність накладення арешту на зазначений рахунок суд вважає необґрунтованими.

Суд вважає частково обґрунтованою вимогу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" про зобов'язання Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з коштів ПАТ "Луганськгаз" з рахунків відкритих в банківських установах: АБ "Кліринговий Дім" (м.Київ), МФО 300647: №2600605226 (поточний), №2600445226 (інша діяльність); Головне управління по м.Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", МФО 322669: №26044300779669 (спецрахунок для лікарняних), №26000300779669 (поточний), №2909690201129 (зарплатний транзит для зарахування заробітної плати співробітників на карт-рахунки); Луганське ОУ АТ "Ощадбанк", МФО 304665: №26007300021178 та вважає необхідним зняти арешт з усіх рахунків, накладених постановою державного виконавця про арешт коштів та інших цінностей боржника від 15.06.2015, з огляду на наступне.

Відповідачем до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження того, на які саме рахунки банком було накладено арешт на підставі постанови державного виконавця від 15.06.2015.

Відповідно до п.10.11 глави 10 "Порядок виконання банками заходів щодо арешту кошті на рахунках клієнтів" Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті, затвердженій постановою Національного Банку України від 21.01.2004 №22 зняття арешту з коштів банк здійснює за постановою державного виконавця, прийнятою відповідно до законодавства, або за постановою слідчого, коли під час провадження досудового слідства в застосуванні цього заходу відпаде потреба, а також за рішенням суду, яке надійшло до банку безпосередньо від суду.

Згідно з ч.2 ст.60 Закону України "Про виконавче провадження" у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. Державний виконавець зобов'язаний зняти арешт з рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом.

З огляду на викладене суд прийшов до висновку, що арешт з коштів та інших цінностей боржника може бути знятий державним виконавцем шляхом винесення відповідної постанови, тому суд вважає необхідним зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з коштів та інших цінностей, які належать боржнику - Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз".

Щодо вимог скарги про визнання незаконними дій Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника від 15.06.2015 та постанови від 15.06.2015 про стягнення з боржника виконавчого збору, суд відзначає наступне.

У встановленому ст.1212 Господарського процесуального кодексу України порядку розглядаються скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів.

Абзацом 2 пп.9.1 п.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено, що, оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 1212 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів.

Статтею 16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України передбачені способи захисту прав та інтересів судом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів.

Відповідачем наразі оскаржені дії державного виконавця, щодо винесення постанов від 15.06.2015 про стягнення з боржника виконавчого збору та про арешт коштів та інших цінностей боржника.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що в даному випадку ефективним способом захисту прав боржника є саме визнання недійсними (скасування) винесених головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постанов від 15.06.2015 про стягнення з боржника виконавчого збору та про арешт коштів та інших цінностей боржника, а не визнання незаконними дій, щодо винесення цих постанов.

В даному випадку незаконність дій державного виконавця з винесення оскаржуваних постанов власне і є підставою для визнання їх недійсними.

Господарський суд вважає за необхідне відзначити, що такий спосіб захисту порушеного права учасника виконавчого провадження, як визнання неправомірними (незаконними) дій органу державної виконавчої служби буде ефективним у тому випадку, коли оскаржувана дія не передбачає складання посадовою особою виконавчої служби окремого процесуального документу, який може бути визнаний недійсним.

Підпунктом 4.3 п.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК. Застосувавши за аналогією вказані положення, суд вважає за необхідне наведені вимоги скарги відповідача відхилити.

Абзацами 1-2 пп. 9.13 п.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи викладене суд прийшов до висновку про часткове задоволення скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" №01-02-54/1170 від 09.07.2015 на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

Керуючись ст.ст.86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" №01-02-54/1170 від 09.07.2015 на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити частково.

2. Визнати недійсною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.С. від 15.06.2015 ВП №33280183 про стягнення з боржника виконавчого збору.

3. Визнати недійсною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.С. від 15.06.2015 ВП №33280183 про арешт коштів та інших цінностей боржника.

4. Зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з коштів та інших цінностей, які належать боржнику - Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" (вул.Т.Г.Шевченка, б.102, м.Луганськ, код ЄДРПОУ 05451150), накладений постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.С. від 15.06.2015 ВП №33280183 про арешт коштів та інших цінностей боржника.

5. В частині вимог про визнання незаконними дій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.С. щодо винесення постанов від 15.06.2015 ВП №33280183 про стягнення з боржника виконавчого збору та про арешт коштів та інших цінностей боржника - скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Луганськгаз" №01-02-54/1170 від 09.07.2015 на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відхилити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення.

Суддя С.В. Смола