Вирок № 48047827, 29.07.2010, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

м. Сміла, вул. П.Лумумби, 15, 20700, (04733) 4-25-37

Справа № 1-88/2010 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2010 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Яценка C.JI.

при секретарі Зайвенко Л.М.

з участю прокурора Пашковського Д.П.

адвоката ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2М

потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла справу про звинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, а жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, неодруженого, до арешту працюючого начальником відділу виробництва сільськогосподарської продукції СТОВ «Мельниківське», с. Мельниківка Смілянського району, раніше не судимого,

- за ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України, -

встановив:

ОСОБА_2 7 березня 2009 року близько 3 год. 20 хв., поблизу буд. №138 по вул. Артема в м. Сміла, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, за попередньою змовою з особою, відносно якої справу виділено в окреме провадження, в присутності неповнолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, вчинили бійку, під час якої він кулаком правої руки безпричинно наніс два удари по голові потерпілому ОСОБА_4, спричинивши йому фізичний біль, а коли той втік, утримували ОСОБА_3, погрожуючи їй фізичною розправою.

Він же, того ж дня, близько 4 год., силоміць привів потерпілу ОСОБА_3 на стадіон «Авангард», що по вул. Артема, 122 в м. Сміла, де застосував шляхом нанесення ударів по голові та тулубу фізичне насильство, що не є небезпечним для життя та здоровя потерпілої, спричинивши їй легкі тілесні ушкодження та, погрожуючи застосувати таке ж насильство, відкрито заволодів майном потерпілої - мобільним телефоном «Моторола» зі стартовим пакетом «Лайф», на загальну суму 455 грн.

Він же, тоді ж в період з 4 год. 30 хв. до 5 год. на території парку поблизу стадіону «Авангард» м. Сміла, достовірно знаючи, що ОСОБА_3 неповнолітня, застосовуючи до неї засильство, яке виразилося в її утриманні, нанесенні ударів кулаком по голові і тулубу, а також, погрожуючи застосуванням такого насильства, зґвалтував потерпілу ОСОБА_3 та задовольнив з нею свою статеву пристрасть неприродним способом.

Підсудний ОСОБА_2 винним себе визнав лише в тому, що він з невідомим чоловіком наздогнали ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які його ображали і він ударив ОСОБА_4 кулаком в груди та тулуб.

Будь-якого насильства щодо ОСОБА_3 він не застосовував, мобільний телефон не забирав, не ґвалтував та не задовольняв з нею статеву пристрасть неприродним способом.

Крім визнання своєї вини підсудним у вчиненні хуліганських дій, його винність підтверджується доказами по справі:

- показаннями потерпілого ОСОБА_4 про те, що вночі 7 березня 2009 року його та ОСОБА_3 наздогнали два чоловіки, яких він не знає і не бачив. Один з них безпричинно наніс йому два удари по голові, що змусило його втекти. Разом з друзями вони обшукали район, де його побили, але ні чоловіків ні ОСОБА_3 не знайшли;

- показаннями потерпілої ОСОБА_3 про те, що її та ОСОБА_4 наздогнали двоє незнайомих, безпричинно до них причепилися, затіяли бійку, в ході якої один з них ударив ОСОБА_4 і той втік. Після чого чоловіки били, погрожували, насильно утримували її, а потім один з них з приміненням сили та погроз завів її на стадіон «Авангард» в м. Сміла, де зґвалтував.

- показаннями свідка ОСОБА_5 про те, що вона ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_3 відпочивали в барі «Корона». Підсудний також там був. По закриттю бару ОСОБА_3 проводжав ОСОБА_4, який через деякий час прибіг і сказав, що його побили невідомі, а ОСОБА_3 забрали. Вранці ОСОБА_3 прийшла додому побита і роздягнена та сказала, що її зґвалтували. За її описом вони дійшли висновку, що це зробив той чоловік, який був з ними в барі;

- аналогічними показаннями свідків ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

- даними протоколу відтворення обстановки і обставин події від 7 березня 2009 року та фототаблицями прикладеними до нього, згідно якого Федотов добровільно розказав і показав, як вчиняв хуліганські дії відносно ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 53-57).

Незважаючи на невизнання своєї вини підсудним в вчиненні пограбування потерпілої ОСОБА_3, його винність підтверджується доказами по справі:

- показаннями потерпілої ОСОБА_3 про те, що її та ОСОБА_4 наздогнали двоє незнайомих і побили ОСОБА_4. Один з них завів її на стадіон «Авангард» в м. Сміла і погрожуючи насильством, наніс декілька ударів по голові та тулубу, відібрав у неї мобільний телефон «Моторола» і зґвалтував.

- показаннями свідка ОСОБА_5 про те, що вона разом з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_3 відпочивали в барі «Корона». Підсудний також там був. По закриттю бару ОСОБА_3 проводжав ОСОБА_4, який через деякий час прибіг і сказав, що його побили невідомі, а ОСОБА_3 забрали. Вранці ОСОБА_3 прийшла роздягнена і повідомила, що в неї один із чоловіків відібрав мобільний телефон і зґвалтував. За її описом вони дійшли висновку, що це зробив той чоловік, який був з ними в барі;

- аналогічними показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9

- даними протоколу від 7 березня 2009 року, згідно якого у ОСОБА_2 виявлено телефон «Моторола» потерпілої ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 12), що є доказом пограбування ним потерпілої;

- показаннями свідка ОСОБА_10 про те, що при обшуку ОСОБА_2 він не був присутній, а від працівників міліції йому відомо, що у нього був вилучений мобільний телефон;

- даними протоколу огляду місця події від 7 березня 2009 року з якого вбачається, що місцем скоєння злочину є територія парку за стадіоном «Авангард», де виявлено одяг та інші речі потерпілої, а також 2 сліди взуття людини, з яких зроблені гіпсові зліпки (т. 1 а.с. 4-11), що обєктивно підтверджує показання потерпілої ОСОБА_3 про місце вчинення злочину - її пограбування;

- даними протоколу відтворення обстановки і обставин події від 7 березня 2009 року та фототаблицями, прикладеними до нього, з якого вбачається, що підсудний добровільно розказав і показав, як пограбував ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 53-57);

- даними висновку судово-трасологічної експертизи № 23 від 11 березня 2009 року, згідно якого слід, виявлений на місці вчинення злочину 7 березня 2009 року, міг бути залишений взуттям, вилученим у ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 94-96);

- даними висновку судово-медичної експертизи № 162 від 24 квітня 2009 року, відповідно до якого ОСОБА_3 спричинені тілесні ушкодження, які по давності спричинення відповідають часу, вказаному потерпілою і відносяться до категорії легких (т. 1 а.с. 29);

- даними довідки ПП ОСОБА_11 від 23 березня 2009 року, згідно якої вартість мобільного телефону «Моторола» зі стартовим пакетом «Лайф» на момент викрадення становив 455 грн. (т. 1 а.с. 185).

Доводи підсудного, що він не грабував ОСОБА_3 суд вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються показаннями потерпілої про обставини заволодіння її телефоном, які у суду не викликають сумніву, даними протоколу огляду підсудного, у якого через короткий проміжок часу з моменту скоєння злочину був виявлений телефон потерпілої.

Незважаючи на невизнання своєї вини підсудним в зґвалтуванні потерпілої та задоволення з нею статевої пристрасті неприродним способом, його винність підтверджується доказами по справі:

- показаннями потерпілої ОСОБА_3 про те, що вночі 7 березня 2009 року її наздогнали, били та погрожували і певний час утримували двоє незнайомих чоловіків, а потім один з них з приміненням сили та погроз завів на стадіон де бив і погрожував заподіяти тілесні ушкодження та втопити. На території парку, що біля стадіону, застосовуючи фізичну силу та погрози, зірвав з неї куртку, примусив роздягнутися і здійснив з нею статевий акт та насильно задовольнив свою статеву пристрасть;

- показаннями потерпілого ОСОБА_4 про те, що 7 березня 2009 року його та ОСОБА_12 наздогнали два чоловіки, яких він не бачив і один з них ударив його по голові. Він відбіг, а ОСОБА_3 чоловіки повели в невідомому напрямку;

- показаннями свідка ОСОБА_5 про те, що вона разом з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_3 відпочивали в барі «Корона». Підсудний також там був. По закриттю бару ОСОБА_3 проводжав ОСОБА_4, який через деякий час прибіг і сказав, що його побили невідомі, а ОСОБА_3 забрали. Вранці ОСОБА_3 прийшла роздягнена з слідами побиття і повідомила, що один із чоловіків її зґвалтував. За її описом вони дійшли висновку, що це зробив той чоловік, який був з ними в барі;

- аналогічними показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та

ОСОБА_9

- показаннями свідка ОСОБА_13 про те, що він проводив розслідування по справі. Фізичного та психічного тиску він на підсудного не здійснював. На досудовому слідстві підсудний визнавав свою вину повністю в скоєнні злочинів щодо потерпілої, про що дав детальні покази добровільно, які пізніше відтворив при проведенні відтворення обстановки і який бставин події;

- даними протоколу від 7 березня 2009 року, згідно якого у ОСОБА_2 виявлено телефон «Моторола» потерпілої ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 12);

- даними протоколу огляду місця події від 7 березня 2009 року з якого вбачається, що місцем скоєння злочину є територія парку за стадіоном «Авангард», де виявлено одяг та інші речі потерпілої, а також 2 сліди взуття людини, з яких зроблені гіпсові зліпки (т. 1 а.с. 4-11), що обєктивно підтверджує показання потерпілої ОСОБА_3 про місце вчинення злочину - її згвалтування та задоволення з нею статевої пристрасті неприродним способом;

- даними протоколу відтворення обстановки і обставин події від 7 березня 2009 року, з якого вбачається, що Федотов в добровільній формі розказав і показав, як зґвалтував ОСОБА_3 та задовольнив свою статеву пристрасть неприродним способом (т. 1 а.с. 53-57);

- даними висновку судово-трасологічної експертизи № 23 від 11 березня 2009 року, шо згідно якого слід, виявлений на місці вчинення злочину 7 березня 2009 року, міг бути залишений взуттям, вилученим у ОСОБА_2 (т.1 а.с.94-96), що підтверджує факт його перебування на місці злочину і спростовує його показання про те, що він взагалі не був на місці вчинення злочину відносно потерпілої ОСОБА_3;

- даними висновку судово-медичної експертизи № 162 від 24 квітня 2009 року, згідно якого ОСОБА_3 спричинені тілесні ушкодження, які по давності спричинення відповідають часу, вказаному потерпілою і відносяться до категорії легких (т. 1 а.с. 29);

- даними висновку судово-медичної імунологічної експертизи № 55 від 27 березня 2009 року, згідно якого кров, яка знайдена на спідниці, піджаку, колготах та куртці, вилучених у потерпілої ОСОБА_3, могла походити від потерпілої (т. 1 а.с. 102-108);

- даними висновку судово-медичної імунологічної експертизи № 54 від 20 березня 2009 року, згідно якого кров, яка виявлена на куртці і кофті ОСОБА_2, могла походити від ОСОБА_3, що обєктивно підтверджує показання потерпілої про її зґвалтування ОСОБА_2 (т. 1 с. 129-134);

- даними висновку судово-медичної експертизи № 58 від 22 квітня 2009 року, згідно якого кров, виявлена на трусах підсудного, могла походити, як від самого підсудного, так від потерпілої, а кров виявлена на штанах підсудного - могла походити від потерпілої. Походження її від підсудного виключається (т. 1 а.с. 140-142).

Розбіжності в показаннях потерпілої та свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 щодо одягу підсудного та його кольору, не є підставою для сумніву в їх показаннях в цілому щодо обставин, які мали місце, як на передодні пограбування, зґвалтування потерпілої, так і після скоєння злочину. Вони пояснили, що ретельно одяг ОСОБА_2 не розглядали, оскільки події відбувались вночі і вони бачили його нетривалий час. Достовірність їх показань щодо скоєння ОСОБА_2 злочину підтверджується іншими об'єктивними доказами.

Показання підсудного на досудовому слідстві про вчинення ним злочину щодо потерпілої, а саме: пограбування, зґвалтування та задоволення з нею статевої пристрасті неприродним способом суд вважає достовірними, оскільки вони отримані відповідно до вимог КПК України і обєктивно підтверджуються показаннями потерпілої, свідків, даними протоколів огляду місця події, підсудного, висновками експертиз. З протоколу відтворення обстановки і обставин подій та фототаблиці, прикладеної до нього вбачається, що підсудний детально розказував, показував і демонстрував, як і де він залякував потерпілу, місце де він відібрав у неї мобільний телефон, де, як і в якому положенні вступав в статевий звязок з потерпілою (т. 1 а.с. 63-64).

Доводи підсудного про те, що потерпіла не була згвалтована, так як не мала пошкоджень дівочої пліви є безпідставними, оскільки згідно показань судово-медичного акту експерта ОСОБА_14, цілісність дівочої пліви потерпілої після здійснення статевого акту пояснюється особистостями фізіологічної будови її тіла.

Твердження підсудного про те, що він не знав про неповнолітній вік ОСОБА_3, спростовуються показаннями потерпілої про те, що вона одразу ж попередила підсудного про своє неповноліття та його показаннями на досудовому слідстві в присутності адвоката про те, що статеві зносини та задоволення статевої пристрасті неприродним способом з неповнолітньою було за її згодою (т. 1 а.с. 219).

Дії підсудного суд кваліфікує за ч. 2 ст. 296 КК України, так як він грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, групою осіб; за ч. 2 ст. 186 КК України, так як він відкрито викрав чуже майно, тобто вчинив грабіж, поєднаний з насильством, що не є небезпечним для життя та здоровя потерпілої з погрозою застосування такого насильства; за ч. 3 ст. 152 КК України як зґвалтування неповнолітньої; за ч. 2 ст. 153 КК України як задоволення статевої пристрасті неприродним способом з неповнолітньою із застосуванням фізичного насильства і погрози його застосування та вчинення цих дій після зґвалтування.

Призначаючи покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу підсудного, який хоча до кримінальної відповідальності притягується вперше, характеризується позитивно, але скоїв тяжкий злочин, як обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочинів в стані алкогольного спяніння, а тому суд вважає, що його виправлення і перевиховання можливе лише в місцях позбавлення волі.

Стягнути з підсудного 112 грн. 68 коп. судових витрат за проведення трасологічної експертизи на користь експертної установи.

Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 81 КПК України.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненнізлочинів, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України і призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 296 КК України - 2 роки позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 186 КК України - 5 років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 152 КК України - 7 років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 153 КК України - 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, остаточно визначити покарання - 7 років 6 місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід, залишити дотеперішній - тримання під вартою.

Строк відбування покарання рахувати з 7 березня 2009 року.

Речові докази на а.с. 76 т. 1, які знаходяться в кімнаті для збереження речових доказів Смілянського MB ГУМВС України в Черкаській області: одяг ОСОБА_3 і ОСОБА_2 - повернути їм за належністю, решту - знищити, а мобільний телефон «Моторола» залишити ОСОБА_3, звільнивши її від зобовязань по зберігальній розписці (а.с. 75 т. 1).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України Черкаської області на р/р 35223003000037, МФО 854018, код 25574009 112 грн. 68 коп. судових витрат за проведення судово-трасологічної експертизи.

Апеляція на вирок може бути подана до апеляційного суду Черкаської області міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення учасниками процесу, а засудженим - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Головуючий: