Ухвала суду № 48042396, 05.08.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська 2а

Справа № 755/10230/15-ц Головуючий у 1 - й інстанції: ЧехН.А.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/10598/2015 Доповідач - Шиманський В.Й.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2015 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Шиманського В.Й.

Суддів - Гаращенка Д.Р., Побірченко Т.І.

при секретарі - Ошедшій А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Савченко Тетяни Леонідівни в інтересах Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 22 червня 2015 року у справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ФОП ОСОБА_3, ОСОБА_4 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 червня 2015 року відмовлено в задоволенні заяви ПАТ «Універсал Банк» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.

В апеляційній скарзі, з посиланням на порушення судом норм процесуального права та правил підсудності, ставиться питання про скасування даної ухвали та постановлення нової про задоволення поданої заяви.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника заявника, перевіривши матеріали справи, та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення у зв'язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що 27.02.2015 року Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків в особі третейського судді Волошинович О.П. постанов рішення про стягнення з ФОП ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором від 11.05.2012 року № ВL13985 в розмірі 18 344,42 грн. та витрат пов'язаних з вирішенням спору Третейським судом у сумі 355,17 грн.

Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 389-7 ЦПК України питання видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду розглядається судом за заявою особи, на користь якої прийнято рішення третейського суду. Заява про видачу виконавчого листа про примусове виконання рішення третейського суду подається до суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про третейські суди» компетентний суд - місцевий загальний суд чи місцевий господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом.

Місцезнаходженням постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, який ухвали рішення, є м. Київ, вул. М. Раскової, 15, що територіально відноситься до Дніпровського району м. Києва.

Статтею 389-10 ЦПК України закріплено, що суд відмовляє у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо: на день ухвалення рішення за заявою про видачу виконавчого листа рішення третейського суду скасовано судом; справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; пропущено встановлений строк для звернення за видачею виконавчого листа, а причини його пропуску не визнані судом поважними; рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим вішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; третейська угода визнана недійсною; склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом; постійно діючий третейський суд не надав на вимогу суду відповідну справу; третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Пунктом 7.4 кредитного договору передбачено що всі спори, які виникають при виконанні даного договору або у зв'язку з ним, або випливають з нього, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом третейського суду.

Відповідно до ст. 51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених Законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено стороною у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ. Рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване, серед іншого, якщо справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

Дані про звернення боржника до суду з вимогами про скасування рішення відсутні.

Слід зазначити що третейський суд діє на договірній основі, тобто між сторонами спору повинна існувати домовленість про передання спору на розгляд третейському суду. Дана третейська угода повинна бути оформлена належним чином і мати законну силу.

В матеріалах справи відсутні будь-які відомості про внесення сторонами змін до укладеного договору в частині третейської угоди, а також відсутні дані про визнання останньої недійсною у встановленому законом порядку.

Правова природа кредитних зобов'язань урегульована в нормах цивільно-правового зобов'язання інституту «Позика. Кредит. Банківський вклад» (глава 71 ЦК України). Кредитний договір кваліфікується як двосторонній, консесуальний та оплатний. Предметом кредитного договору - є лише грошові кошти. Гроші, як предмет кредитного договору, відносяться до категорії речей, визначених родовими ознаками, які можуть вільно відчужуватися чи переходити від однієї особи до іншої.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Вказаний Закон визначає процедуру укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, тип відсоткової ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, та варіанти його повернення. При цьому в разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену ст.ст. 15 і 23 цього Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011 року визначено, що дія Закону України «Про захист прав споживачів» щодо судового захисту прав споживачів поширюється на правовідносини між кредитором та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

З матеріалів справи вбачається, що банк звернувся до третейського суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи заявлені вимоги посиланням на норми ЦК України, спеціальне законодавство у системі кредитування, а також на порушення відповідачем умов договору кредиту.

Третейський суд розглянув справу в межах заявлених вимог.

Відповідно до п. 14 ст. 6 Закону України «Про третейські суди» з підвідомчості третейських судів виключені справи у спорах щодо захисту прав споживачів.

Відповідно до ст. 16 ЦК України зміст спору визначається змістом позовної заяви особи, що звернулась до суду за захистом своїх прав, а не складом сторін спору.

Аналогічна правова позиція міститься у п. 1 та п. 6 постанови Пленуму ВСУ від 12.04.1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», зокрема, до спорів щодо захисту прав споживачів відносяться спори за позовами споживачів, у яких вони вимагають захистити їх права, передбачені Законом України «Про захист прав споживачів» та порушені відповідачем.

У третейській справі позивачем є банк, який пред'явив позов про захист прав банку (про стягнення заборгованості за кредитним договором). Відповідачем у справі є споживач банківських послуг, але ніяких зустрічних вимог про захист його прав споживача він не заявляв та відповідно третейський суд не розглядав спір щодо захисту права споживачів.

Таким чином, у місцевого суду не було підстав для висновку про те, що третейським судом розглянутий спір про захист прав споживачів, який виключений з підвідомчості третейського суду.

При цьому матеріали справи не містять будь-яких даних про те, що відповідач звертався до суду з позовом про захист його прав, як споживача послуг за укладеним кредитним договором.

Враховуючи вищезазначене оскаржена ухвала є передчасною, постановленою з порушенням норм процесуального права, підлягає до скасування, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Савченко Тетяни Леонідівни в інтересах Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» - задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 22 червня 2015 року -скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: