Рішення № 48041924, 30.07.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №249/6215/13-ц

Провадження №22ц/778/3303/15 Головуючий у 1 інстанції: Пустовіт З.П.

Суддя-доповідач: Каракуша К.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Стрелець Л.Г.

суддів: Каракуші К.В.

Кухаря С.В.

при секретарі: Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25 грудня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» (далі -банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У позові зазначалось, що відповідно до укладеного договору від 25 липня 2006 року ОСОБА_3 отримала кредит в сумі 250 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 36% річних на суму залишку заборгованості за кредитом і з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Посилаючись на те, що внаслідок невиконання відповідачкою своїх зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість в розмірі 21865,74грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 5848,15 грн., по процентам за користування кредитом - 14500,17 грн., а також штрафи - 500,00 грн. (фіксована частина), 1017,42 грн. (процентна складова).

Заочним рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 02 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 24 березня 2014 року позов задоволено повністю.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 вересня 2014 року зазначені вище рішення місцевого та апеляційного судів скасовані, а справу передано на підставі ст.1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» та розпорядження голови Вищого спеціалізованого суду України х розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 року на новий розгляд до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області.

Заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25 грудня 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 25.07.2006 року в розмірі 10410,20 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 1942,54 грн., заборгованості по процентам в сумі 8467,66 грн. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Апелянт, яка належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду, до суду не з'явилась, що у відповідності до приписів ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.

Відповідно ч.4 ст. 338 ЦПК України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої інстанції чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Скасовуючи судові рішення, якими позов було задоволено, і передаючи справу на новий судовий розгляд, суд касаційної інстанції зазначив, що відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 Правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH).

Суд касаційної інстанції дійшов висновку, про те, що без з'ясування того, коли закінчилась дія картки, висновок судів про наявність правових підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором не ґрунтується на умовах договору та обставинах справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 25 липня 2006 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, у відповідності до якого остання отримала 2500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36 % річних на суму залишку. Кінцевий термін повернення кредиту відповідає строку дії картки.

Як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідач станом на 31 серпння 2013 року має заборгованість у в розмірі 21865,74грн., яка складається із заборгованості за кредитом - 5848,15 грн., по процентам за користування кредитом - 14500,17 грн., а також штрафи - 500,00 грн. (фіксована частина), 1017,42 грн. (процентна складова).

Відповідно до пп. 3.1. пункту 3 розділу ІІ «Умови обслуговування» Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови), які є складовою частиною договору про надання банківських послуг, для надання послуг банк відкриває клієнту картрахунки, видає клієнту карти, їх вид та строк дії визначені у заяві та у Пам'ятці клієнта, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг.

Згідно до пп. 3.1.1 п. 3 розділу ІІ «Правила користування платіжною картою» Умов строк дії карти зазначений на лицьовій стороні картки (місяць і рік). Карта дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця.

Відповідно до п. 5.3. розділу ІІ «Правила користування платіжною картою» Умов строки і порядок погашення за кредитом (кредитний ліміт, кредитна лінія) по платіжних картках з встановленим мінімальним обов'язковим платежем наведений у Пам'ятці клієнта, яка є невід'ємною частиною договору. Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену тарифами, і частину заборгованості за кредитом.

Умовами та правилами надання банківських послуг визначено, що мінімальний обов'язковий платіж - це розмір боргових зобов'язань держателя, які щомісячно підлягають сплаті держателем в період дії карти.

Відповідно до п. 5.4 розділу ІІ «Правила користування платіжною картою» Умов строк погашення за кредитом (кредитний ліміт, кредитна лінія) за платіжними картами без установленого мінімального обов'язкового платежу проводиться в наступному порядку:

строк погашення процентів за кредитом - щомісяця за попередній місяць;

строк погашення кредиту - у повному розмірі, не пізніше останнього дня місяця, указаного на платіжній картці (у полі MONTH).

Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 10410,20грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строку позовної давності не по всім вимогам, а відтак в межах строків позовної давності стягнув заборгованість.

Проте, вирішуючи спір, суд першої інстанції в порушення вимог ч.4 ст.388 ЦПК України не встановив закінчення строку дії картки, з яким пов'язано початок перебігу строку позовної давності.

У відповідності до заяви ОСОБА_3 про отримання кредиту строк дії картки визначено у 36 місяців, тобто 3 роки (зворот а.с.7). З огляду на те, що ОСОБА_3 отримана та активована кредитна картка 05 лютого 2007 року, дія цієї картки закінчилась 05 лютого 2010 року. Останній платіж на погашення кредиту був здійснений ОСОБА_3 у листопаді 2008 року. Відповідач нову картку не отримувала.

Банк звернувся в суд з вказаним позовом до ОСОБА_3 у жовтні 2013 року.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (ст. 257 ЦК України)

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до заяви ОСОБА_3 строк дії кредитної картки, згідно договору від 27 грудня 2006 року, закінчився у лютому 2010 року. Оскільки за умовами договору строк дії кредитного договору відповідає строку дії картки, то строк дії кредитного договору закінчився у лютому 2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що останній платіж за умовами кредитного договору ОСОБА_3 здійснила у листопаді 2008 року, після чого грошові зобов'язання за договором нею не виконувались, дія картки закінчилась 05 лютого 2010 року, нові грошові кошти банком відповідачці не надавались, новий договір сторонами не переукладався.

Таким чином, з урахуванням вимог п.6.9 Умов та правил надання банківських послуг щодо зобов"язання боржника погашати заборгованість за кредитом протягом 30 днів з моменту її виникнення, право на звернення позивача до суду з даним позовом у нього виникло з лютого 2010 року, то початок перебігу строку давності починається з лютого 2010року .

З позовом до суду банк звернувся лише в жовтні 2013 року, пропустивши строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України. Про наявність поважних причин пропуску позовної давності позивач не зазначає.

Відтак позивачу слід відмовити у задоволенні позову в зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Рішення суду першої інстанції, яким частково задоволено позовні вимоги не можна вважати законним та обґрунтованим і таке підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

З висновок суду про відмову у задоволенні вимог банку про стягненні штрафів у зв'язку з пропуском річного строку позовної давності колегія суддів не погоджується, оскільки відмова у задоволенні цих вимог повинна ґрунтуватись на вимогах ст. 266 ЦК України, за якими зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Враховуючи те, що апелянту ОСОБА_3 у зв'язку із скрутним матеріальним становищем відстрочено сплата судового збору, то у відповідності до вимог ч.ч.3,5 ст.88 ЦПК України, з банку підлягає стягненню в дохід держави судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 121,80грн.

Керуючись ст. ст. 307,309,313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 25 грудня 2014 року по цій справі в частині стягнення заборгованості за кредитиним договором у розмірі 10410,20 грн. та судових витрат 229,40грн. скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні цих вимог відмовити.

Стягнути з ПАТ «Приватбанк» судовий збір в дохід держави у розмірі 121грн. 80коп. (сто двадцять одну).

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте воно може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: