Ухвала суду № 48041356, 19.11.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1687/2014(м)

222/831/14-ц

Головуючий в 1 інстанції: Дємочка Т.Є.

Доповідач: Гаврилова Г.Л.

Категорія 55

УХВАЛА

17 листопада 2014 року м. Маріуполь

Суддя судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області Гаврилова Г.Л., ознайомившись з апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Володарський молочний завод» на рішення Володарського районного суду Донецької області від 27 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Володарський молочний завод», ОСОБА_3 про визнання незаконною відмови в звільненні, про зміну формування причини звільнення з роботи, стягнення передбачених законодавством виплат при звільненні і моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Володарського районного суду Донецької області від 27 жовтня 2014 року позов ОСОБА_2 до ПАТ «Володарський молочний завод», ОСОБА_3 про визнання незаконною відмови в звільненні, про зміну формування причини звільнення з роботи, стягнення передбачених законодавством виплат при звільненні і моральної шкоди задоволено частково.

Не погодившись із вказаним рішенням відповідач ПАТ «Володарський молочний завод» подав апеляційну скаргу, яка разом з матеріалами справи надійшла до Апеляційного суду Донецької області.

Апеляційний суд вважає, що цивільна справа підлягає поверненню до суду першої інстанції для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення з наступних підстав.

З позовної заяви вбачається, що позивач просила суд визнати незаконною відмову відповідача у її звільненні, визнати незаконним наказ відповідача про звільнення позивача, поновити її на роботі, зобовязати відповідача в наказі про звільнення змінити формування причин звільнення, стягнути вихідну допомогу в розмірі не меншому 3-х місячного середнього заробітку, стягнути середній заробіток за період з 01.03.2014р. по день фактичного розрахунку за затримку розрахунку при звільненні та моральну шкоду.

Судом першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано незаконними дії відповідача щодо звільнення позивача ОСОБА_2 з посади начальника виробничої лабораторії, на підставі ст..40 п.1 КЗпП України, та поновлено ОСОБА_2 в займаній посаді-начальника виробничої лабораторії ПАТ «Володарський молочний завод», зобовязано ПАТ «Володарський молочний завод» звільнити ОСОБА_2 з займаної посади-начальника виробничої лабораторії на підставі ст.38 КЗпП України у звязку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, та внести відповідні зміни в запис про звільнення до трудової книжки ОСОБА_2, стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за період з 01 березня 2014 року по день фактичного розрахунку за затримку розрахунку при звільненні, вихідну допомогу при звільненні на підставі ст..44 КЗпП України в розмірі трьохмісячного заробітку, та моральну шкоду в розмірі 5000 грн. В решті позову відмовлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Частиною 1 ст. 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. З урахуванням цих норм і зокрема абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Згідно позовної заяви позивачка ОСОБА_2 просила визнати дії відповідача по її звільненню незаконними, поновити її на займаній посаді, стягнути на її користь з відповідача середній заробіток з 01.03.2014 року по теперішній час, тобто по 13.10.2014 року ( а.с. 89).

Однак, з ухваленням рішення по суті спору судом не розраховано суму стягнутого з ПАТ «Володарський молочний завод» трьохмісячного заробітку та суму середнього заробітку за період з 15.09.2014р. по день фактичного розрахунку за затримку розрахунку при звільненні, яка має бути виплачена відповідачем ПАТ «Володарський молочний завод» ОСОБА_2.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України в резолютивній частині рішення суду зазначається висновок суду про задоволення позову або відмову в позові повністю або частково, висновок суду по суті позовних вимог, розподіл судових витрат, строк та порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

Згідно п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215 - 217 ЦПК. У ній, зокрема, має бути зазначено розмір грошових сум чи перелік майна, присуджених стороні та конкретні дії, які відповідач повинен вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права.

Крім того, згідно п. 14 Постанови при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання.

Апелянтом оскаржується рішення у повному обсязі.

Разом з цим, судом першої інстанції, вирішивши питання про право, не зазначено точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, що унеможливлює перевірку його апеляційною інстанцією та виконання судового рішення та відповідно до п. 2 ч.1 ст. 220 ЦПК України є підставою для ухвалення додаткового рішення.

Згідно до п. 2 ч. 1 ст.220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення якщо: суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної суми грошових коштів, які підлягають стягненню, майно, яке підлягає передачі, або які дії треба виконати.

Апеляційний суд на підставі ст.297 ЦПК України вважає, що вказану справу належить повернути до суду першої інстанції для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання суми стягнутих коштів.

Керуючись ст.ст. 220, 297 ЦПК України, суддя,

У Х В А Л И Л А:

Цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Володарський молочний завод», ОСОБА_3 про визнання незаконною відмови в звільненні, про зміну формування причини звільнення з роботи, стягнення передбачених законодавством виплат при звільненні і моральної шкоди - повернути до Володарського районного суду Донецької області для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення.

Надати Володарському районному суду Донецької області строк для ухвалення додаткового рішення по справі до 17 грудня 2014 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Донецької області ОСОБА_4