Ухвала суду № 48037465, 05.08.2015, Кам’янський районний суд Запорізької області (до 25.04.2025 - Куйбишевський районний суд Запорізької області)

КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 319/859/15-ц

Провадження №2-п/319/4/2015

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2015 року смт Куйбишеве

Куйбишевський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Скляра С.Ю.,

при секретарі судового засідання Шипко А.В.,

з участю позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Куйбишевського районного суду Запорізької області заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів на утримання неповнолітніх дітей (аліментів), -

В С Т А Н О В И В :

Заочним рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 11 червня 2015 року, ухваленому у справі за вищезазначеним позовом, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, а саме, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частини її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 травня 2015 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що справа розглянута за її відсутності та без врахування доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 прохала заяву про перегляд заочного рішення задовольнити та призначити справу до розгляду в загальному порядку. Поважність причини неявки у судове засідання, за наслідками якого було ухвалено заочне рішення, пояснила тим, що була зайнята вирішенням питання свого працевлаштування, а саме, перебувала на практиці у Центрі біржових технологій у м.Маріуполі Донецької області. Що стосується доказів, на які вона посилається, то вони стосуються домовленості між сторонами з приводу того, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їх життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви відповідача про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 без поважних причини не зявилася у судове засідання, про причини своєї неявки судові не повідомила, а докази, на які вона посилається, не мають істотного значення для правильного вирішення справи.

Вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що заява відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 74 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.

Частиною четвертою зазначеної статті визначено принцип завчасності повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про виклик до суду, якою є розрахований заздалегідь час для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання.

За змістом абзацу 3 пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, належним чином і в установленому порядку повідомленої про дату судового засідання, питання про можливість судового розгляду вирішується з урахуванням вимог статей 169, 224 ЦПК України.

Як випливає з матеріалів справи, відповідачу ОСОБА_2 за адресою її місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку, а саме: Донецька область, м.Маріуполь, бул.50 років Жовтня, 16, кв.78, було направлено судову повістку про виклик до суду на 11 червня 2015 року, за якою до суду повернулося повідомлення з відміткою про вручення «05 червня 2015 року». Одночасно судова повістка відповідачеві була направлена за місцем здійснення підприємницької діяльності, а саме: Запорізька область, Розівський район, с.Солодководне, вул.Леніна, 30, за якою до суду повернулося повідомлення з відміткою про вручення «04 червня 2015 року» (а.с.18,19).

Таким чином, судовий виклик вручено відповідачу ОСОБА_2 належним чином та завчасно.

У свою чергу відповідач, отримавши копію позовної заяви з доданими до неї документами та судовий виклик, не скористалася своїм правом подати письмові заперечення проти позову з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються, всупереч вимогам статті 77 ЦПК України завчасно не повідомила суд про причини своєї неявки у судове засідання.

Під час розгляду заяви про перегляд заочного рішення відповідач ОСОБА_2 не надала доказів на підтвердження факту свого перебування 11 червня 2015 року на практиці у Центрі біржових технологій у м.Маріуполі Донецької області. Посилання відповідача на те, що практика нею проходилася неофіційно, що не робить дану обставину поважною причиною неявки в судове засідання.

Відповідно до частини першої статті 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд виходив з того, що він з середини квітня 2015 року самостійно утримує малолітніх ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за рахунок доходів, отриманих від ведення домашнього підсобного господарства та обробітку земель сільськогосподарського виробництва. При цьому, мати дітей відповідач ОСОБА_2 є працездатною особою, займається підприємницькою діяльністю та має від цього дохід, на утриманні інших осіб не має. Суд дійшов висновку про те, що відповідач ОСОБА_2 в змозі приймати участь в утриманні дітей, однак не дбає про їх матеріальне благополуччя, чим фактично ухиляється від обовязку утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Оскільки між сторонами існували суперечки та неузгодженість щодо спільного утримання дітей, в той час як закон покладає обовязок щодо утримання дітей рівною мірою на обох батьків, суд вирішив вищевказаний спір.

При визначенні розміру аліментів суд врахував обставини, передбачені статтею 182 Сімейного кодексу України (далі СК України).

Як випливає із заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення, відповідач заперечує існування підстав для аліментних відносин між сторонами, які були предметом судового розгляду. Ця позиція відповідача ґрунтується на договорі, укладеному 30 серпня 2013 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1, згідно якого після розірвання шлюбу між сторонами та поділу спільного майна старша донька ОСОБА_3 залишилася проживати разом із батьком, а менша донька ОСОБА_4 із матірю (а.с.33).

Ухвалюючи рішення від 25 червня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд також зазначив у його мотивувальній частині про те, що сторони дійшли згоди з приводу того, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їх життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо (а.с.2-3).

Зазначене відповідає положенням частини першої статті 160 СК України, відповідно до яких місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Слід зауважити, що згода батьків щодо місця проживання дитини не є абсолютною та незмінною. Так, під час ухвалення заочного рішення від 11 червня 2015 року суд встановив, що на початку квітня 2015 року позивач ОСОБА_1 з м.Маріуполя Донецької області забрав до себе меншу дочку ОСОБА_5, про що попрохала її бабуся мати відповідача ОСОБА_2. Дане прохання бабусі було обумовлено тим, що відповідач ОСОБА_2 заборонила дитині відвідувати школу та припинила її навчання. Позивач у середині квітня 2015 року поселив доньку ОСОБА_4 у своєму будинку в с.Марянівка Куйбишевського району Запорізької області та забезпечив її навчання у місцевій школі (а.с.6,15).

Дитина продовжує проживати із батьком позивачем ОСОБА_1 і на теперішній час. Мати дитини відповідач ОСОБА_2 не предявляла до позивача з цього приводу будь-яких вимог у порядку, передбаченому законом.

Зазначені обставини вказують на відсутність згоди позивача ОСОБА_1 на проживання дочки ОСОБА_5 разом з її матір'ю, а оскільки остання ухиляється від обовязку утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, суд розглянув вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів на утримання неповнолітніх дітей (аліментів).

Статтею 3 ЦПК України передбачено право особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Окремо слід зазначити, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, то спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (частина перша статті 161 СК України). З огляду на викладене, відповідач ОСОБА_2 незалежно від ухваленого заочного рішення, про перегляд якого вона подала заяву, жодним чином не позбавлена права вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини.

Таким чином, суд не вбачає поважних причин неявки відповідача в судове засідання, а докази, на які посилається відповідач, не можуть мати істотного значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до пункту 1 частини третьої статті 231 ЦПК України суд своєї ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення залишає заяву без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.231 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення, - залишити без задоволення.

Ухвала суду апеляційному оскарженню не підлягає.

Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: С.Ю.Скляр