Вирок № 48031213, 06.08.2015, Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 1-кп/734/147/15 Справа № 734/2298/15-к

В И Р О К

іменем України

06 серпня 2015 року смт. Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

Головуючого-судді Соловей В.В.,

при секретареві Бардаченко Т.М.,

за участю прокурора Карпуся І.М.,

захисника ОСОБА_1,

підозрюваного ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Баку Шаумянівського району Азербайджанської РСР, громадянина України, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, військовослужбовця Збройних Сил України, командира навчального механізованого батальйону військової частини А 1048 (має умовне найменування в умовах особливого періоду - військова частина польова пошта В0941) смт. Десна Козелецького району Чернігівської області, зареєстрованого і жителя АДРЕСА_2, не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2, перебуваючи згідно наказу тимчасово виконуючого обов'язки командувача Сухопутних військ Збройних Сил України № 496 від 6 вересня 2013 року на посаді командира навчального механізованого батальйону військової частини А1048 (має умовне найменування в умовах особливого періоду військова частина польова пошта В0941), маючи військове звання підполковника, будучи згідно ст. 102 Закону України «Про Статус внутрішньої служби Збройних Сил України» та своїх функціональних обов'язків прямим начальником усього особового складу батальйону, зобов'язаний підтримувати внутрішній порядок, перевіряти несення вартової та внутрішньої служб особовим складом батальйону, тобто обіймаючи посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, і, будучи службовою особою, одержав від ОСОБА_3 неправомірну вигоду в розмірі 2500 гривень.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 і 1.4 Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 15 березня 2004 року № 82, службове розслідування може проводитися з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових осіб. Рішення про проведення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Посадові особи у разі виявлення правопорушення зобов'язані негайно повідомити про це командира (начальника), до компетенції якого входить призначення розслідування.

7 квітня 2015 року до ОСОБА_2 звернувся солдат 4 навчальної механізованої роти 2 навчального механізованого батальйону військової частини польова пошта В0941 ОСОБА_3 з проханням надати дозвіл на вибуття з військової частини у зв'язку з сімейними обставинами за місцем проживання в АДРЕСА_3.

ОСОБА_2, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, використовуючи надані йому повноваження службової особи - командира навчального механізованого батальйону військової частини, знаючи про бажання солдата ОСОБА_3 вибути з військової частини за місцем проживання, бажаючи використати вказану обстановку для протиправного збагачення, повідомив ОСОБА_3, що ОСОБА_3 може залишити військову частину і вибути за місцем проживання згідно його усного розпорядження, за умови сплати йому особисто неправомірної вигоди у вигляді мобільного телефону після повернення до військової частини. ОСОБА_2 запевнив ОСОБА_3, що у період відсутності останнього у військовій частині він не доповідатиме командиру військової частини про відсутність ОСОБА_3 та не ініціюватиме проведення службового розслідування за фактом відсутності ОСОБА_3 у військовій частині. На пропозицію ОСОБА_2, ОСОБА_3 погодився.

Отримавши усне розпорядження ОСОБА_2, 7 квітня 2015 року ОСОБА_3 залишив військову частину та вибув за місцем проживання. ОСОБА_2, достовірно знаючи про відсутність ОСОБА_3 у період із 7 квітня 2015 року до 16 квітня 2015 року у військовій частині без будь-яких передбачених законом підстав, будучи зобов'язаним згідно п. 1.4 Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15 березня 2004 № 82, у разі виявлення правопорушення негайно повідомити про це командира, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, командиру військової частини про це не доповів, проведення службової перевірки не ініціював.

Неповертаючись до військової частини, ОСОБА_3 із 16 квітня 2015 року до 5 травня 2015 року перебував у травматологічному відділені Головного військово-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центру «Головний військовий клінічний госпіталь» згідно направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення ступеню придатності до військової служби у Збройних Силах України, виданого ОСОБА_3 за підписом т.в.о. командира військової частини польова пошта В0941.

У подальшому, 5 травня 2015 року ОСОБА_3 виписаний із травматологічного відділення та повторно госпіталізований до клініки психіатрії цього військового госпіталю. Однак, відомості про госпіталізацію ОСОБА_3 до центру психіатрії військового госпіталю на адресу військової частини не надійшли.

У зв'язку з чим, згідно наказу командира військової частини від 22 травня 2015 року № 1696 за рапортом командира 4 навчальної механізованої роти 2 навчального механізованого батальйону ОСОБА_5 призначене службове розслідування по факту неповернення з лікувального закладу ОСОБА_3

Дізнавшись про початок проведення службового розслідування, 25 травня 2015 року ОСОБА_3 прибув до військової частини та надав довідку з ГВМКЦ «ГВКГ» про те, що з 6 травня 2015 року він дійсно знаходився на лікуванні у клініці психіатрії ГВМКЦ «ГВКГ». У той же день ОСОБА_2 під час особистої зустрічі у службовому кабінеті командира навчального механізованого батальйону військової частини А1048 (В0941) № 1, казарми № 11 в смт. Десна Козелецького району Чернігівської області нагадав ОСОБА_3 про те, що за невжиття ним заходів реагування з приводу відсутності ОСОБА_3 у військовій частині у період із 7 квітня 2015 року до 16 квітня 2015 року без будь-яких передбачених законом підстав, останній має надати йому неправомірну вигоду, але не у вигляді мобільного телефону, як було обумовлено між ними у квітні 2015 року, а у вигляді грошових коштів у сумі 2500 гривень, на що ОСОБА_3 погодився та пообіцяв ОСОБА_2 привезти гроші наступного разу, коли приїде до військової частини.

Приблизно о 12.25 годині 4 червня 2015 року в приміщенні свого службового кабінету № 1, казарми № 11, розташованого на території військової частини польова пошта В 0941 в смт. Десна Козелецького району Чернігівської області, ОСОБА_2 одержав від ОСОБА_3 раніше обумовлену неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 2500 гривень.

Таким чином, своїми умисними діями, що виразилися в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе, за не вчинення в інтересах того, хто надає таку вигоду, дій з використанням службового становища, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 1 ст. 368 КК України.

28 липня 2015 року між старшим прокурором відділу нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення прокуратури Чернігівської області Карпусем Ігорем Миколайовичем і підозрюваним ОСОБА_2, у присутності захисників ОСОБА_1 і ОСОБА_7, укладена угода про визнання винуватості у відповідності ст. 472 КПК України. Згідно вказаної угоди старший прокурор відділу нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення прокуратури Чернігівської області Карпусь І.М. і підозрюваний ОСОБА_2 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій підозрюваного за ч. 1 ст. 368 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин. При цьому, підозрюваний ОСОБА_2 визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України. За вказаною угодою підозрюваному ОСОБА_2 узгоджене за ч. 1 ст. 368 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 гривень, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, військового управління, державних і комунальних підприємствах, установах та організаціях, пов'язані із виконанням адміністративно-господарських функцій, строком на 2 (два) роки, без спеціальної конфіскації. В угоді викладені наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання цієї угоди.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим. Відповідно до ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 органами досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості. Обвинувачений ОСОБА_2 цілком розуміє свої права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження цієї угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання. Суд дійшов висновку про те, що угода від 28 липня 2015 року про визнання винуватості, укладена між старшим прокурором відділу нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення прокуратури Чернігівської області Карпусем І.М. і підозрюваним ОСОБА_2, укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального кодексу України і Кримінального кодексу України, відповідають інтересам суспільства, не порушують права свободи та інтереси сторін або інших осіб.

Вивчивши угоду про визнання винуватості, вислухавши позицію прокурора Карпуся І.М., думку захисника ОСОБА_1, пояснення підозрюваного ОСОБА_2, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди від 28 липня 2015 року про визнання винуватості, укладеної між старшим прокурором відділу нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення прокуратури Чернігівської області Карпусем І.М. і підозрюваним ОСОБА_2, щодо призначення ОСОБА_2 узгодженого сторонами покарання за ч. 1 ст. 368 КК України у виді штрафу в розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 гривень, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, військового управління, державних і комунальних підприємствах, установах та організаціях, пов'язані із виконанням адміністративно-господарських функцій, строком на 2 (два) роки, без спеціальної конфіскації.

При призначенні узгодженого сторонами кримінального провадження покарання підозрюваному ОСОБА_2 суд врахував визнання вини і щире каяття у вперше вчиненому кримінальному правопорушенні (злочинові), що має на утриманні двох неповнолітніх дітей та є учасником бойових дій, що є обставинами, які пом'якшують покарання. Обставини, які обтяжують покарання підозрюваного ОСОБА_2, відсутні. Також суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину) і особу винного, який задовільно характеризується за місцем проживання та позитивно - за місцем проходження військової служби.

Керуючись ст.ст. 371, 373, 374 і 475 КПК України, суд

з а с у д и в:

затвердити угоду від 28 липня 2015 року про визнання винуватості, укладену між старшим прокурором відділу нагляду за додержанням законів у сфері протидії корупції та процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про корупційні правопорушення прокуратури Чернігівської області Карпусем Ігорем Миколайовичем і підозрюваним ОСОБА_2.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1500 (однієї тисячі п'ятисот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят) гривень, в доход держави, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, військового управління, державних і комунальних підприємствах, установах та організаціях, пов'язані із виконанням адміністративно-господарських функцій, строком на 2 (два) роки, без спеціальної конфіскації.

Обраний ОСОБА_2 запобіжний захід у виді застави вважати продовженим до набрання вироком суду законної сили. Після набрання вироком суду законної сили внесену ОСОБА_8 згідно квитанції № 10 від 8 червня 2015 року заставу в розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч) гривень (отримувач: ТУ ДСАУ у Чернігівській області; код отримувача: 26295412; банк отримувача: ГУ ДКСУ у Чернігівській області; р/рахунок: 37315006001170; код банку отримувача: 853592) повернути заставодавцю ОСОБА_8

Речові докази: компакт-диск DVD-R № 1592т (а.с. 34-35 т. 1), відеокасету mini DV Panasonic 80SP mode 120 1р mode (а.с. 43-44 т. 1), компакт-диск CD-R Omega (а.с. 181-183 т. 1), компакт-диск DVD-R Philips (а.с. 98-100 т. 3), компакт-диск DVD-R Philips (а.с. 128-130 т. 3), компакт-диск DVD-R Philips (а.с. 238-240 т. 3),- залишити у матеріалах кримінального провадження; грошові кошти в сумі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень, що знаходяться на відповідальному зберіганні у Чернігівському обласному управлінні ВАТ «Державний Ощадний банк України» (а.с. 63 т. 1), - повернути за належністю до Управління Служби безпеки України в Чернігівській області.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів із моменту проголошення у разі не подання апеляції. Вирок може бути оскаржений із підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду Чернігівської області через Козелецький районний суд Чернігівської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів із дня проголошення.

Суддя