Рішення № 48027622, 04.08.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи 668/16953/14-ц

Номер провадження №22-ц/791/1331/2015 Головуючий в І інстанції: Гаврилов Д.В.

Категорія: 27 Доповідач: Майданік В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року серпня місяця 04 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого: Майданіка В.В.

суддів: Орловської Н.В.,

Кутурланової О.В.

при секретарі: Павловській Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Соловйова Олексія Валентиновича, діючого в інтересах публічного акціонерного товариства "Марфін Банк", на рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 24 березня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А:

05 грудня 2014 року позивач ПАТ "Марфін Банк" звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому з урахуванням збільшення та уточнення позовних вимог просив:

стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь банку заборгованість за кредитним договором №01374/RX від 17.07.2008 року, яказа станом на 19.01.2015 року складає 120695,83 доларів США та 42633,12грн. і яка складається із заборгованості по сплаті тіла кредиту в сумі 91629,21 доларів США, заборгованості по оплаті відсотків в сумі 29066,62 доларів США та заборгованості по пені в сумі 42633,12грн.;

стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь банку заборгованість за кредитним договором №01374/RX від 17.07.2008 року, яка за станом на 19.01.2015 року складає 120695,83 доларів США та 42633,12грн. і яка складається із заборгованості по сплаті тіла кредиту в сумі 91629,21 доларів США, заборгованості по оплаті відсотків в сумі 29066,62 доларів США та заборгованості по пені в сумі 42633,12грн.;

в рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором в зазначеній сумі звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок загальною площею 202,2кв.м, житловою 69,8кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_5, шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою вартістю визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна;

стягнути з відповідачів судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що 17.07.2008 року між банком та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за яким банк надав останній кредитні кошти у вигляді не поновлювальної кредитної лінії в сумі 121010,00 доларів США, зокрема 100000 доларів США на споживчі цілі і 21010,00 доларів США на виплату страхових платежів під 11,9% річних з 17.07.2008 року по 24.01.2012 року, 8% з 25.01.2012 року по 24.12.2012 року, 12,13% з 25.12.2012 року по 24.03.2013 року, 9,0% річних з 25.03.2013 року по 24.12.2013 року та 12,28% з 25.12.2013 року до закінчення дії кредитного договору, а саме до 16.07.2029 року. Того ж дня між банком та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір поруки на забезпечення виконання умов вказаного вище кредитного договору. Крім того, 25.04.2013 року договір поруки було укладено між банком і ОСОБА_5 Також з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним вище кредитним договором, 17.07.2008 року між банком та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки, за яким остання передала банку в іпотеку вказаний вище житловий будинок. Відповідачі свої зобов'язання за договорами не виконують, що призвело до заборгованості, яка за станом на 19.01.2015 року складає 120695,83 доларів США та 42633,12грн. і яка складається із заборгованості по сплаті тіла кредиту в сумі 91629,21 доларів США, заборгованості по оплаті відсотків в сумі 29066,62 доларів США та заборгованості по пені в сумі 42633,12грн. Листи банку з вимогою погашення простроченої заборгованості залишені відповідачами поза увагою.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 24 березня 2015 року позов задоволено частково. Суд вирішив:

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь банку заборгованість за кредитним договором № 01374/RХ від 17.07.2008 року в сумі 120695,83 дол. США, що станом на день ухвалення рішення (24.03.2015 року) за офіційним курсом НБУ відповідає 2809798,92 грн. (2328 грн. за 100 дол. США), та 20000грн. пені за порушення строків повернення кредиту;

В рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитним договором в сумі 120695,83 доларів США, та 20000 грн. пені за порушення строків повернення кредиту, звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_5, шляхом реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою вартістю, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності.

Відстрочити виконання рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який набрав чинності 11.06.2014 року.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ ?Марфін Банк? судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 654 грн. по 1218 грн. відповідно.

Додатковим рішенням цього ж суду від 08.05.2015 року з урахуванням ухвали про виправлення описки від 15.06.2015 року суд вирішив: в частині солідарного стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором, а також в частині стягнення решти пені за порушення строків повернення кредиту - відмовити.

В апеляційній скарзі Соловйов О.В., діючий в інтересах ПАТ "Марфін Банк", просить вказане рішення суду скасувати в частині відмови в задоволені позову до ОСОБА_5 та в частині зменшення розміру пені та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, пославшись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначив, що судом невірно застосовано п.42 постанови пленуму ВСС від 30.03.2012 року, оскільки дана ситуація є винятковою, зокрема особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця ОСОБА_5, яка є і поручителем за договором поруки та майновим поручителем за договором іпотеки; банк має право на одночасне пред'явлення вимог до неї про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення заборгованості в силу п.9 вказаної постанови пленуму. Тобто, якщо з поручителем укладено договір іпотеки, то у випадку недостатності коштів від реалізації предмета іпотеки кредитор також має право пред'явити вимогу до поручителя в межах залишку заборгованості по кредиту. Вважає, що до скасування мораторію може пройти значний час, а шестимісячний термін пред'явлення вимог до поручителя може сплинути, то банк може втратити право пред'явлення вимоги до ОСОБА_5 як до поручителя у зв'язку із закінчення позовної давності. Також вказав, що суд безпідставно та за відсутності відповідної заяви зменшив розмір пені.

При апеляційному розгляді справи представник банку зазначив, що з підстави, викладеної вище, для банку пріоритетною є вимога про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_5, яка є і поручителем і майновим поручителем, і що саме ця вимога в першу чергу повинна бути задоволена.

При розгляді справи апеляційним судом відповідачі в судове засідання не з'явились, за місцем проживання виявлені не були, судові повістки були вручені в передбаченому законом порядку. Відповідно до ч.ч.3 і 4 ст.76 ЦПК України судові повістки були вручені житлово-експлуатаційному об'єднанню житлово-будівельних кооперативів "Дніпровець", який повернув їх до суду апеляційної інстанції з поміткою про їх невручення через відсутність адресатів.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Відповідно до кредитного договору №01374/RX від 17.07.2008 року та внесених до нього змін додатковими угодами №1 від 09.06.2009 року, №2 від 02.02.2010 року, №3 від 23.02.2011 року, №4 від 14.03.2012 року, №5 від 25.04.2013 року ВАТ "Морський транспортний банк", правонаступником якого є позивач, було видано ОСОБА_3 кредитні кошти шляхом перерахування з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника з 17.07.2008 року по 16.07.2029 року включно у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у сумі 121010,00 доларів США, на наступні цілі, а саме у розмірі 100000 доларів США на споживчі цілі та 21010,00 доларів США на сплату страхових платежів під 11,9% річних, 8% з 25.01.2012 року по 24.12.2012 року, 12,13% з 25.12.2012 року по 24.03.2013 року, 9,0% річних з 25.03.2013 року по 24.12.2013 року та 12,28% з 25.12.2013 року до закінчення дії кредитного договору, а саме до 16.07.2029 року Позичальник же зобов'язався на умовах, в розмірі та в строки, встановлені в цьому договорі, повернути Банку Кредит, сплатити відсотки, а також сплатити комісії, пені та штрафи, що передбачені умовами цього договору (п.1.1) (а.с.6-23).

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки №02190rX від 17.07.2008 року з відповідними додатковими угодами №1-№5 (№1 від 09.06.2009р, №2 від 02.02.2010р, №3 від 23.02.2011р, №4 від 14.03.2012р, №5 від 25.04.2013р), за яким останній надав поруку за виконання ОСОБА_3 зобов'язань за вказаним вище кредитним договором (а.с.23, 24-32).

Також, в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір поруки від 25.04.2013 року, за яким остання поручилась перед банком за виконання ОСОБА_3 зобов'язань за вказаним вище кредитним договором з усіма додатковими угодами (а.с.33-34).

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за вказаним кредитним договором між ВАТ "Морський транспортний банк", правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір від 17.07.2008 року з відповідними договорами про внесення змін №1-№5 (№1 від 09.06.2009 року, №2 від 02.02.2010 року, №3 від 23.02.2011 року, №4 від 14.03.2012 року, №5 від 25.04.2013 року) за яким в іпотеку банку було передано вказаний вище житловий будинок, що належить ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності від 25.03.2008 року, виданого виконавчим комітетом Суворовської районної у м.Херсоні ради на підставі рішення виконкому Херсонської міської ради №7 від 15.01.2008 року (а.с.35-44).

Згідно розрахунку заборгованості за станом на 19.01.2015 року відповідач ОСОБА_3 має заборгованість перед позивачем, яка становить 120695,83 доларів США і складається з заборгованості по кредиту в сумі 91629,21 доларів США; заборгованості по процентах за користування кредитом 29066,62 доларів США, а також пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в сумі 42633,12грн. (а.с.71).

Відповідно до листів-вимог від 09.10.2014 року і повідомлень про вручення банк направляв відповідачам письмові вимоги про погашення простроченої заборгованості протягом 30-ти днів з дня отримання вимоги, при цьому попереджав, що у випадку невиконання цієї вимоги банк звернеться до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.52, 53, 54).

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1054 вказаного Кодексу за кредитним договором банк, або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї статті, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За положеннями ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Щодо зменшення судом першої інстанції розміру неустойки з 42633,12грн. до 20000грн. колегія суддів виходить з такого.

Прийшовши до такого висновку, суд, пославшись на ч.3 ст.551 ЦК України та правову позицію Верховного Суду України у справі №6-100цс14, виходив з обставин справи, ситуації в державі із знеціненням національної валюти, з особливого правового захисту споживача як слабкої сторони договору споживчого кредиту.

Однак, колегія суддів, не заперечуючи, як про те вказано у зазначеному правовому висновку Верховного Суду України, права суду зменшити розмір неустойки за наявності підстав, вважає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності обставин, які мають істотне значення, що може слугувати підставою для зменшення розміру неустойки, як то передбачено ч.3 ст.551 ЦК України.

Сам розмір пені в 42633,12грн. є значно меншим за розмір збитків, відповідачі не надали доказів існування інших обставин, що мають істотне значення, які можуть бути підставою для зменшення розміру пені.

Відповідачі не скористались своїм право на участь в судовому засіданні, при розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанцій в судові засідання не з'являлись, не зважаючи на неодноразові відкладення розгляду справи та вручення судових повісток в передбаченому законом порядку.

А тому в цій частині судове рішення є незаконним та необґрунтованим, а отже таким, що підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення пені в повному розмірі, а саме в розмірі 42633,12грн.

Щодо позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки колегія суддів виходить з такого.

Право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК). На вказане звернуто увагу в п.9 постанови №5 від 30.03.2012 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

При цьому, є неправильним одночасне стягнення суми боргу з боржника та звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить майновому поручителю, у рахунок погашення зазначеного боргу, оскільки це призводить до стягнення на користь кредитора однієї й тієї самої суми заборгованості одночасно як з боржника, так і з майнового поручителя за рахунок належного йому майна, тобто відбувається фактичне подвоєння суми заборгованості, яка належить до виплати кредиторові.

Таким чином, з урахуванням положень ст.3 ЦК України (щодо загальних засад цивільного законодавства) та ч.4 ст.10 ЦПК України (щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав), з урахуванням позиції позивача щодо пріоритетності вимоги про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_5, яка є і поручителем і майновим поручителем, перед вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів вважає, що позовні вимоги банку слід задовольнити частково, стягнувши з боржників кредитну заборгованість та відмовивши в задоволенні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому, слід зазначити, що ні нормами закону, ні умовами договорів поруки не встановлена солідарна відповідальність різних поручителів, які надали поруку за різними самостійними договорами поруки, підстави для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами частини третьої статті 554 ЦК України відсутні. Саме таку правову позицію висловив і Верховний Суд України у своїй постанові від 11 березня 2015 року у справі № 6-35цс15.

Крім того, оскільки в зобов'язанні сума, що підлягає сплаті, визначена не в грошовому еквіваленті в іноземній валюті, а саме в доларах США, то з урахуванням наявності в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями (а.с.138-145), відповідно до положень статей 192, 533 ЦК України та статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" грошова сума повинна бути стягнута в іноземній валюті.

Вказане відповідає правовому висновку Верховного Суду України у справі №6-145цс14 у постанові від 24.09.2014 року.

Тому є неправильним висновок суду першої інстанції, який стягнув з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 грошову суму в гривнях за офіційним курсом долара США станом на день ухвалення рішення.

Таким чином, на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, а саме: про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь позивача заборгованості за вказаним кредитним договором, яка за станом на 19.01.2015 року складає 120695,83 доларів США та пені за порушення строків повернення кредиту в розмірі 42633,12грн.; про відмову в задоволенні позову позивачадо ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Оскільки додатковим рішенням від 08.05.2015 року, до якого внесені виправлення ухвалою суду від 15.06.2015 року, було доповнено рішення суду по суті позовних вимог, то скасуванню підлягає і зазначене додаткове рішення.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, ст.526, ч.3 ст.551, ст.ст.554,1054 ЦК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Соловйова Олексія Валентиновича, діючого в інтересах публічного акціонерного товариства "Марфін Банк", задовольнити частково.

Заочне рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 24 березня 2015 року, а також додаткове рішення цього ж суду від 08 травня 2015 року, до якого внесені виправлення ухвалою суду від 15.06.2015 року, скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" заборгованість за кредитним договором №01374/RX від 17.07.2008 року, яка за станом на 19.01.2015 року складає 120695,83 доларів США та пені за порушення строків повернення кредиту в розмірі 42633,12грн. і яка складається із: заборгованості по сплаті тіла кредиту в сумі 91629,21 доларів США; заборгованості по оплаті відсотків в сумі 29066,62 доларів США; заборгованості по пені в сумі 42633,12грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" заборгованість за кредитним договором №01374/RX від 17.07.2008 року, яка за станом на 19.01.2015 року складає 120695,83 доларів США та пені за порушення строків повернення кредиту в розмірі 42633,12грн. і яка складається із: заборгованості по сплаті тіла кредиту в сумі 91629,21 доларів США; заборгованості по оплаті відсотків в сумі 29066,62 доларів США; заборгованості по пені в сумі 42633,12грн.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Марфін Банк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий:

Судді: