Рішення № 48023461, 30.07.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/4115/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Бичков І. Г.Номер провадження 22-ц/788/1459/15 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г. Категорія - 59

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Левченко Т. А. , Дубровної В. В.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 червня 2015 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, -

в с т а н о в и л а:

У травні 2015 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 лютого 2015 року, яке набрало законної сили, стягнуто з відповідачки на його користь безпідставно набуті грошові кошти в загальній сумі 20625 грн.

Посилаючись на те, що ще 24 грудня 2013 року він направляв на адресу відповідачки письмову вимогу про повернення вказаних грошових коштів, як наданих їй за договором позики, яку остання не виконала, як не виконала і рішення суду від 10 лютого 2015 року про стягнення з неї цих грошових коштів, як набутих без достатньої правової підстави, також, тому позивач просив суд притягнути ОСОБА_3 до відповідальності за порушення грошового зобов'язання і стягнути з неї на свою користь інфляційні втрати за період з 01 січня 2014 року по 01 квітня 2015 року в сумі 9361 грн. 69 коп., а також 3% річних від простроченої суми за весь вказаний час прострочення (15 місяців) в сумі 733 грн. 44 коп., а всього - 10135 грн. 13 коп.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 червня 2015 року задоволено позов ОСОБА_4.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 10135 грн. 13 коп., а також судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.

Вказане рішення суду відповідач оскаржила в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував, що повернення безпідставно набутих грошових коштів не є зобов'язанням, тому відсутні підставі для застосування ст.625 ЦК України до спірних правовідносин.

Крім того, відповідачка посилається на те, що судом неправильно визначений момент виникнення у позивача права на стягнення інфляційних втрат та 3% річних, а саме: не з моменту пред'явлення до відповідачки вимоги про повернення боргу за договором позики, так як між сторонами склалися правовідносини щодо стягнення безпідставно набутих грошових коштів, а після набрання чинності рішенням суду про стягнення грошових коштів, тобто після 10 лютого 2015 року, враховуючи і те, що вимогу від позивача про повернення позики відповідачка не отримувала.

Також відповідачка вказує на неправильність в рішенні суду розрахунків щодо визначення суми інфляційних втрат.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_5 про задоволення апеляційної скарги, пояснення представника позивача ОСОБА_4 ОСОБА_6 про зменшення суми інфляційних втрат на 761 грн. 09 коп., тобто про зміну рішення суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 10 березня 2015 року, задоволено позов ОСОБА_4. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 20625 грн., як набутих без достатньої правової підстави, а також 243 грн. 60 коп. судових витрат, а всього - 20868 грн. 60 коп. (а.с.7, 8-9).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду про стягнення з відповідачки на користь позивача вказаних грошових коштів не виконано, враховуючи, що відповідачка набула стягнуті грошові кошти без достатньої правової підстави, у зв'язку з чим і зобов'язана їх повернути, тому вона не звільнена від відповідальності, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України за неможливість виконання вказаного грошового зобов'язання.

Щодо періоду прострочення грошового зобов'язання, то суд погодився з позицією позивача і обрахував суму стягнення з 01 січня 2014 року, тобто, з урахуванням семиденного строку від дня пред'явлення відповідачці вимоги про повернення позики (24 грудня 2013 року) і до 31 березня 2015 року.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів в повній мірі погодитись не може, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Як передбачено ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, для правильного та однакового застосування ст. 625 ЦК необхідно проаналізувати, в яких випадках і правовідносинах слід її застосовувати та на яких підставах.

Стаття 625 ЦК розміщена в розд. І «Загальні положення про зобов'язання» кн. 5 ЦК, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. При цьому важливим виявляється питання, які зобов'язання є грошовими.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 4 ч.2 ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язання встановлює й інші юридичні факти.

За змістом статей 524 та 533 ЦК грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошовій одиниці України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті). Така правова позиція підтверджується й практикою Верховного Суду України (постанова від 6 червня 2012 року у справі № 6-49цс12).

Крім того, з аналізу ст.ст.510 ч.3, 524, 533-535, 625 ЦК України убачається, що грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, у тому числі правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Враховуючи наведені норми права та встановлені рішенням суду від 10 лютого 2015 року у цивільній справі, яке набрало законної сили, обставини того, що відповідачка володіла грошовими коштами, які належали ОСОБА_4, безпідставно, у неї, на думку колегії суддів, виник обов'язок повернути ці кошти власнику.

Отже, таке зобов'язання відповідачки зводиться до сплати грошей, відтак, воно є грошовим зобов'язанням.

Виходячи із змісту ч.2 ст.625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01 жовтня 2014 року у справі за № 6-113цс14 і має бути врахована у практиці розгляду справ при застосуванні ст.625 ЦК України.

Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно застосував ст.625 ЦК України до встановлених у даній справі правовідносин, у зв'язку з чим висновок суду першої інстанції з цього приводу є правильним, а доводи апеляційної скарги про протилежне, відповідно, не заслуговують на увагу колегії суддів.

Щодо періоду стягнення заявлених у позові сум, то колегія суддів вважає за можливе визначити період прострочки виплати грошового зобов'язання з 11 лютого 2015 року, коли набрало законної сили рішення суду про стягнення з відповідача на користь позивача 20625 грн., як набутих без достатньої правової підстави, - по 31 березня 2015 року, про що просив у позові ОСОБА_4, тому сукупний індекс інфляції буде становити 116,67 % (105,3% * 110,8%) / 100.

Отже, розмір інфляційних втрат за вказаний період має бути 3438 грн. 19 коп. (20625 грн. * 1,166 - 20625 грн.), а розрахунок 3% річних виконується за формулою: 20625 * 3 * 49 (кількість днів прострочки) / 365 / 100 і становить 83 грн. 07 коп., а всього до стягнення підлягає сума 3521 грн. 26 коп. (3438, 19 грн. + 83,07 грн.).

У зв'язку із зазначеним, висновок суду про інший початок відрахування часу прострочення виконання грошового зобов'язання з боку відповідача (з 01 січня 2014 року) є помилковим, так як позивач не довів, що в досудовому порядку пред'являв вимоги до відповідача про повернення безпідставно набутих грошових коштів, як і тих обставин, що пред'являв до ОСОБА_3 вимоги про повернення суми позики, хоча остання і не є предметом спірних правовідносин.

За таких обставин, коли суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки його висновки не в повній мірі відповідають обставинам справи, тому його необхідно змінити в частині розміру стягнення інфляційних втрат, 3% річних та стягнення суми судового збору, зменшивши загальну суму стягнення до 3521,26 грн.

Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, встановленому ст.88 ЦПК України.

Враховуючи, що позов задоволено частково, на 34,74% від заявленої суми, тому поверненню з відповідача на користь позивача за суд першої інстанції підлягає судовий збір в сумі 84 грн. 63 коп. ((243,60 грн. * 34,74) / 100), а за суд апеляційної інстанції - 79 грн. 49 коп. ((121,80 * 65,26 (100 - 34,74) / 100).

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.3; 309 ч.ч.1, 3, 4; 314 ч.2; 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 19 червня 2015 року в даній справі змінити в частині розміру стягнення інфляційних втрат, 3% річних та стягнення судового збору, зменшивши загальну суму стягнення до 3521 грн. 26 коп., яка складається з: інфляційних втрат - 3438 грн. 19 коп., 3% річних - 83 грн. 07 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 84 грн. 63 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в сумі 79 грн. 49 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -