Рішення № 48016905, 20.07.2015, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/7447/14-ц

Номер провадження 2/489/161/15

РІШЕННЯ

Іменем України

20 липня 2015 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

при секретарі Антоненко А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "ВІКІНГ-ДЕНО-ПЛЮС" про зобов'язання внесення змін до трудової книжки, стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за затримку розрахунку при звільненні,

встановив

В листопаді 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що з 04.10.2013 по 19.04.2014 працював старшим зміни охорони в приватному підприємстві "Вікінг-Дено-Плюс". Проте, в трудовій книжці були зазначені інші відомості: з 14.10.2013 по 18.04.2014. Крім того, зазначає, що при звільненні йому не була виплачена грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки і не проведена виплата заробітної плати за надурочні роботи. З 01.09.2014 по 17.09.2014 працював знову ж на то тому підприємстві, проте ці відомості не були зазначені в трудовій книжці, розрахунок по заробітній платі не проведений. Вказує, що неодноразово звертався до відповідача, проте відповіді не отримав.

За таких обставин просить суд зобов'язати відповідача внести відповідні зміни в трудову книжку, стягнути заборгованість за період з 04.10.2013 по 19.04.2014 по заробітній платі в сумі 31 531,25 грн., грошової компенсації за невикористану відпустку в сумі 1590,91 грн., компенсації за затримку виплати належних сум при звільненні - 17500 грн.; та за період з 01.09.2014 по 17.09.2014 заборгованість по заробітній платі в сумі 2903,82 грн., грошової компенсації за невикористану відпустку в сумі 227,27 грн., компенсації за затримку виплати належних сум при звільненні - 2500 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав свій позов в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені ним в позовній заяві, наполягав на задоволенні позову.

Представники відповідача позов не визнали, просили відмовити у задоволенні позову, надали суду письмові заперечення проти позову.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини та відповідні правовідносини.

Відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_1 позивач працював з 14.10.2013 до 18.04.2014 на посаді охоронника Приватного підприємства "ВІКІНГ-ДЕНО-ПЛЮС" (а. с. 21)

Позивач просив зобов'язати відповідача внести зміни до трудової книжки та записати, що він працював з 04.10.2013 до 19.04.2014 на посаді старшого зміни охорони.

З копії наказу від 04.10.2013 за № 041013/3-к вбачається, що позивача було призначено старшим зміни, який є відповідальною особою з питань охорони праці, пожежної та електробезпеки (а. с. 17).

З копії посвідчення про відрядження вбачається, що позивач був у відрядженні до 19.04.2014 (а. с. 19).

Відповідно до розписки від 20.05.2014 позивач отримав заробітну плату в повному обсязі та трудову книжку.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки (ст. 234 КЗпП України).

З дня отримання трудової книжки з записами про дату прийняття на роботу, звільнення з роботи та найменуванням посади і до дня звернення до суду (03.11.2014) пройшло більше аніж три місяці, позивач не зазначив поважних причин пропуску строку звернення до суду, тому суд вважає, що в задоволенні вимог про зобов'язання відповідача внести зміни до трудової книжки та записати, що він працював з 04.10.2013 до 19.04.2014 на посаді старшого зміни охорони необхідно відмовити у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Також позивач просив зобов'язати відповідача внести запис до трудової книжки про роботу з 01.09.2014 по 17.09.2014 на посаді старшого зміни охорони Приватного підприємства "ВІКІНГ-ДЕНО-ПЛЮС". В позові позивач вказував про те, що цей запис відповідач взагалі не зробив, хоча трудова книжка позивачем надавалась.

Представники відповідача заперечуючи проти позову вказали, що позивач у вересні 2014 подав чисту трудову книжку АВ № 649740 і саме до неї було внесено запис та направлено позивачу поштою. При цьому зазначили, що не могли вказати посаду старшого зміни охорони, бо така посада відсутня в класифікаторі посад.

В матеріалах справи міситься розписка надана представниками відповідача від 17.09.2014 про те, що позивач отримав трудову книжку і претензій не має (а. с. 90) і є також опис вкладень цінного листа, яким підтверджується направлення позивачу трудової книжки.

З копії трудової книжки АВ № 649740 вбачається, що в ній відсутній підпис позивача, який ставиться при оформленні трудової книжки при прийнятті на роботу.

За таких обставин, суд критично ставиться до заперечень представників відповідача щодо належного виконання ними обов'язку по внесенню запису до трудової книжки за час роботи з 01.09.2014 по 17.09.2014.

Відповідно до п. 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 за N 58, записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій".

Класифікатор професій ДК 003:2010 не містив посади "Старший зміни охорони", а містив посаду "охоронник".

За таких обставин, суд вважає, що вимоги про зобов'язання відповідача внести запис до трудової книжки про роботу підлягають задоволенню частково, а саме в частині зобов'язання відповідача внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 про роботу на цьому підприємстві з 01.09.2014 по 17.09.2014на посаді охоронника.

Розмір оплати праці позивача встановлений у трудовому договорі в сумі 1250 грн. З умовами трудового договору позивач ознайомлений, що підтверджується його підписом. (а. с.81)

Нарахування та виплата заробітної плати позивачу здійснювалися на підставі відомостей, наданих суду представником відповідача а також на підставі видаткових касових ордерів (а. с. 63-75).

Виплати, пов'язані з оплатою праці, проводяться касиром підприємства або за видатковими касовими ордерами на кожного одержувача чи за видатковими відомостями (п. 3.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного Банку України від 15.12.2004 N 637).

Як вбачається з відомості нарахування заробітної плати по працівнику ОСОБА_1 (а. с. 62) відповідачем здійснювалось нарахування позивачу коштів за роботу в надурочний час та компенсація відпустки.

Факт отримання позивачем нарахованих сум підтверджується відомостями на виплату грошей та видатковими касовими ордерами (а. с. 63-75, 139).

Позивач вказує на те, що працював понадурочно більше аніж зараховано відповідачем та на підтвердження цього надав копії табелів обліку робочого часу заповнені позивачем.

Оскільки позивач не є посадовою особою, уповноваженою на складання табелю обліку робочого часу, суд приходить до висновку, що надані позивачем копії табелів є недопустимими доказами. Інших доказів, на підставі яких можна було б точно встановити час надурочних робіт позивачем суду не надано.

20.05.2014 позивачем була складена розписка, в якій він стверджує, що заробітну плату отримав в повному обсязі, претензій не має (а. с. 84).

Враховуючи те, що відповідачем проводилась оплата надурочних робіт позивача, доказів на підтвердження невідповідності нарахованих відповідачем надурочних робіт позивачем не надано, та з розписки позивача вбачається, що на момент звільнення він не мав претензій до роботодавця щодо оплати праці, суд приходить до висновку, що в задоволенні вимог про стягнення компенсації оплати надурочних робіт належить відмовити за необґрунтованістю.

Враховуючи те, що доказами долученими до матеріалів справи підтверджується проведення з позивачем розрахунку при звільненні, вимоги про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 15, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

вирішив

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства "ВІКІНГ-ДЕНО-ПЛЮС" про зобов'язання внесення змін до трудової книжки, стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за затримку розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Зобов'язати Приватне підприємство "ВІКІНГ-ДЕНО-ПЛЮС" внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про роботу на цьому підприємстві з 01.09.2014 по 17.09.2014на посаді охоронника.

В задоволенні вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за затримку розрахунку при звільненні відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "ВІКІНГ-ДЕНО-ПЛЮС" на користь держави судовий збір 243,6 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а у разі оскарження особою, яка не була присутня під час проголошення рішення - з моменту отримання копії рішення.

Суддя В. В. Кокорєв