Рішення № 48016901, 17.07.2015, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/6930/13-ц

Номер провадження 2/489/4/15

РІШЕННЯ

Іменем України

17 липня 2015 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

при секретарі Антоненко А. С.,

за участю представника позивача Соловей К. О., представника відповідача ОСОБА_2 за договором ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" (далі-позивач або банк) до ОСОБА_2 (далі-відповідач 1), ОСОБА_4 (далі-відповідач 2) про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ТОВ "Український промисловий банк", Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" про визнання недійсним договору про передачу активів та кредитних зобов'язань,

встановив

В квітні 2013 року позивач звернувся з позовом до Корабельного районного суду м. Миколаєва, мотивуючи свої вимоги тим, що між ТОВ "Український промисловий банк" та відповідачем 1 26.09.2008 був укладений кредитний договір. Для забезпечення виконання зобов'язання було укладено договір поруки між ТОВ "Український промисловий банк" з однієї сторони, ОСОБА_4 з іншої сторони та ОСОБА_2 з третьої сторони. Внаслідок невиконання зобов'язання за кредитним договором виникла заборгованість у розмірі 665454,65 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 646115,83 грн., заборгованості за відсотками - 13871,61 грн., заборгованості за комісією - 5467,20 грн. Позивач придбав право вимоги до відповідачів. Позивач просив стягнути з відповідачів солідарно зазначену заборгованість та судові витрати.

Ухвалою від 15 липня 2013 року справу було передано за підсудністю до Ленінського районного суду м. Миколаєва. Справа до суду надійшла 21.08.2013.

15.11.2013 представником позивача надано суду розрахунок заборгованості та виписку по особовому рахунку.

19.11.2013 відповідачем 2 подано апеляційну скаргу на ухвалу про передачу справи за підсудністю та справу спрямовано до апеляційного суду Миколаївської області.

25 лютого 2014 року справа повернулася до Ленінського районного суду м. Миколаєва.

В квітні 2014 року представником відповідача ОСОБА_4 подано клопотання про витребування доказів та зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору про передачу активів та кредитних зобов'язань в частині передачі зобов'язань за договором поруки.

Ухвалою суду від 04.07.2014 задоволено клопотання про витребування доказів.

Ухвалою від 02.10.2014 позовні вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з вимогами за первісним позовом та залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору Національний Банк України, як сторону оспорюваного правочину.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов в повному обсязі та стягнути заборгованість. Вимоги за зустрічним позовом не визнав.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судове засідання 17.07.2015 не з'явився, в засіданні 28.10.2014 позовні вимоги за первісним позовом не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, підтримав вимоги за зустрічним позовом.

Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги за первісним позовом не визнав, просив відмовити в задоволенні вимог, просив задовольнити вимоги за зустрічним позовом.

Представник третьої особи Національного Банку України подав заяву про розгляд справи за відсутності представника та врахувати надані раніше письмові пояснення.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено такі обставини та відповідні правовідносини.

26.09.2008 між позивачем та відповідачем 1 було укладено кредитний договір № 100-0041001/ФКВ-08, за умовами якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 95000,00 дол. США з розрахунку 9,9% річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з 26.09.2008 по 26.09.2033 року, відповідач зобов'язувався повернути наданий кредит у повному обсязі та сплачувати проценти за користування кредитом (а. с. 7-13).

26.09.2008 між ТОВ "Укрпромбанк" та ОСОБА_2 було визначено графік платежів за кредитним договором у Додатку №1 до договору №100-0041001/ФКВ-08 ( а. с. 14).

26.09.2008 між ТОВ "Укрпромбанк", ОСОБА_4, ОСОБА_2 було укладено договір поруки №100-0041001/ФКВ для забезпечення виконання кредитного зобов'язання за яким ОСОБА_4 виступила поручителем за виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором (а. с. 17).

30. 06.2010 між ТОВ "Укрпромбанк", АТ "Дельта Банк" та Національним банком України було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ "Укрпромбанку" на користь АТ "Дельта Банк", за яким позивач набув право вимоги до відповідачів ( а. с. 33).

Факт укладення договорів кредиту та поруки відповідачами не оспорюється.

Відповідач 1 належним чином не виконувала зобов'язання за кредитним договором у зв'язку з чим виникла заборгованість.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 01.03.2013 нараховано заборгованість у розмірі 665454,65 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 646115,83 грн., заборгованості за відсотками - 13871,61 грн., заборгованості за комісією - 5467,20 грн.

Відповідачі заперечували щодо розміру заборгованості та подали клопотання про призначення судово-економічної експертизи. Ухвалою суду від 05.11.2014 було задоволено клопотання про призначення експертизи, однак 10 квітня 2015 року до суду надійшов висновок від 27.03.2015 про неможливість надання висновку у зв'язку з відсутністю документально підтвердженої інформації про розмір заборгованості станом на 01.07.2010.

При цьому, співставляючи дані з графіку платежів (а. с. 14) та розрахунку заборгованості (а. с. 65), суд приходить до висновку, що заборгованість по тілу кредиту нарахована правильно, оскільки згідно графіку за період з 20.10.2008 до 21.09.2010 відповідач 1 мала сплатити тіло в сумі 7600,08 дол. США., а в розрахунку заборгованості зазначено, що заборгованість по тілу кредиту на 30.09.2010 складає 87 399,34 дол., що менше ніж 95 000 - 7600,08 дол. США. Станом на 01.03.2013 заборгованість по тілу кредиту складає 80 835,21 дол. США, що еквівалентно 646 115,83 грн. за курсом 7,993 грн. за 1 дол. США.

Щодо нарахованих відсотків (п. 1.5 Договору), з наданого позивачем розрахунку вбачається, що до 01.04.2012 відсотки позивачем сплачено повністю, хоча і не завжди своєчасно. З 01.04.2012 до 01.03.2013 нараховано 7342,94 дол. США, сплачено 5607,47 дол. США, тобто заборгованість складає 1735,47 дол. США, що еквівалентно 13871,61 грн. за курсом 7,993 грн. за 1 дол. США.

Комісія за управління кредитом передбачена п. 1.7 кредитного договору та заборгованість по комісії підтверджена розрахунком.

Доказів, які б підтверджували факт сплати відповідачем 1 кредитних платежів, що перевищують місячний платіж і не зарахування банком якихось сум (до 01.07.2010), відповідачами не надано. Платежі зроблені після 01.07.2010 враховані в розрахунку заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

В ч. 1 ст. 527 ЦК України зазначається, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 530 цього кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ч. 1 ст. 610 ЦК України вказується, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У зустрічному позові позивач вказує на те, що укладений між ПАТ "Дельта Банк", ТОВ "Укрпромбанк" та Національним банком України договір про передачу активів має бути визнаний недійсним в частині передачі зобов'язання за договором поруки №100-0041001/ФКВ-08 від 26.10.2008. Підставами визнання недійсним договору відповідач 2 вказує його вчинення з порушенням вимог чинного законодавства, а саме після початку процедури ліквідації ТОВ "Український промисловий банк", відкликання ліцензії

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Посилання на те, що після початку ліквідації банку ТОВ "Укрпромбанк" та відкликання ліцензії не можна було укладати договір про відчуження активів та кредитних зобов'язань не відповідає положенням ст. ст. 91, 92 Закону України "Про банки і банківську діяльність", оскільки таке відчуження допускається, однак в порядку передбаченому законом. В поясненнях представника Національного Банку України зазначено, що процедуру відчуження активів та кредитних зобов'язань було дотримано, відповідач 2 в зустрічному позові зворотного не довела.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. ст. 553-559, ст. ст. 1046-1057 ЦК України, які регламентують правовідносини поруки та кредитні правовідносини не передбачено надання згоди боржником та поручителем на заміну кредитора у цих зобов'язаннях.

Не передбачено таких положень і умовами досліджених судом кредитного договору та договору поруки.

Відтак, зустрічний позов задоволенню не підлягає у зв'язку з його необґрунтованістю.

В свою чергу, дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки має місце порушення кредитних зобов'язань з боку відповідачів, а в задоволенні вимог за зустрічним позовом належить відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по 1720,5 грн. з кожного.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 15, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

вирішив

Позов Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Відмовити в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ТОВ "Український промисловий банк", Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" про визнання недійсним договору про передачу активів та кредитних зобов'язань.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 р. н., народилася у м. Миколаєві, ідент. номер - НОМЕР_1, зареєстрованої в АДРЕСА_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 р. н., ідент. номер - НОМЕР_2, останнє відоме місце реєстрації АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" заборгованість в сумі 665 454 (шістсот шістдесят п'ять тисяч чотириста п'ятдесят чотири) грн. 65 коп., що складається з 646 115,83 грн. заборгованості за кредитом, 13 871,61 заборгованості за відсотками, 5467,2 комісії в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 100-0041001/ФКВ-08 від 26 вересня 2008 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" судовий збір у сумі 1720,5 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" судовий збір у сумі 1720,5 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а у разі оскарження особою, яка не була присутня під час проголошення рішення - з моменту отримання копії рішення.

Суддя В. В. Кокорєв